Постанова № 76190555, 03.09.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1064/18

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

03 вересня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року (головуючий суддя Ковальчук О.К., повне рішення складено 24.04.2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В березні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Старокостянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Старокостянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії із врахуванням кратності його трудового стажу роботи у період з 02.07.1980 року по 02.07.1987 року в районах, що прирівняні до районів Крайньої Півночі без коефіцієнта кратності;

- зобов'язати Старокостянтинівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області здійснити перерахунок його пенсії із врахуванням кратності трудового стажу роботи у період з 02.07.1980 року по 02.07.1987 року в районах, що прирівняні до районів Крайньої Півночі без коефіцієнта кратності починаючи з 30.01.2018 року.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначив про протиправність відмови пенсійного органу у здійсненні перерахунку його пенсії через ненадання ним письмової трудової угоди або довідки про наявність пільг щодо обчислення стажу, які передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі. На переконання позивач всі необхідні дані стосовно його роботи у період з 02.07.1980 року по 02.07.1987 року в районах, що прирівняні до Крайньої Півночі, містяться у трудовій книжці та архівній довідці від 25.12.2017 року № С-5479.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.04.2018 року вчинено заміну відповідача - Старокостянтинівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправною відмову Старокостянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області, викладену у листі від 12.02.2018 року, щодо зарахування стажу роботи в районах, прирівняних до районів Крайньої Півночі, в період з 02.07.1980 року по 02.07.1987 року до пільгового стажу роботи для перерахунку пенсії за віком з розрахунку 1 рік роботи як 1 рік 6 місяців трудового стажу. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області зарахувати стаж роботи ОСОБА_2 в період з 02.07.1980 року по 02.07.1989 року в районах, прирівняних до районів Крайньої Півночі, до пільгового стажу роботи для перерахунку пенсії за віком з розрахунку 1 рік роботи як 1 рік 6 місяців трудового стажу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Також, рішення окружного суду від 19 квітня 2018 року стягнуто на користь ОСОБА_2 500,00 грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на допущенні порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року скасувати, ухваливши нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив про відсутність підстав для зарахування стажу роботи позивача за період з 02.07.1980 року по 02.07.1987 року до його пільгового стажу, які дають підстави для призначення пільгової пенсії, через ненадання трудової угоди, або відповідної довідки про те, що заявник користувався пільгами щодо обчислення стажу, які передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі. В даному випадку, відповідач не вбачає в довідках Відділу по справах архівів Ханти-Мансійського автономного округу від 25.12.2017 № С-5477 та № С-5479 наявності необхідної інформації про укладення трудових договорів.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилався на безпідставність доводів апеляційної скарги відповідача, як таких, що не свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, оскільки відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" наявність письмового трудового договору не є виключною підставою для пільгового обчислення страхового стажу і особа вправі подавати необхідні документи за її вибором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію за віком з 08.08.2014 року, призначену відповідно до Тимчасової угоди між урядом Російської Федерації та урядом України.

30.01.2018 року позивач звернувся до Старокостянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про пільгове обчислення часу роботи в районах, прирівняних до Крайньої Півночі у період з 02.07.1980 року по 02.07.1987 року з розрахунком 1 рік роботи за 1 рік 6 місяців трудового стажу.

Листом від 12.02.2018 року № 5/Б-4 Старокостянтинівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовило позивачу у зарахуванні вказаного періоду до пільгового стажу роботи та повідомило, що пільгове обчислення стажу роботи, встановлене Указами Президії Верховної Ради СРСР від 01.08.1945 року, від 10.02.1960 року та від 26.09.1967 року, поширювалось на працівників, які уклали письмові трудові договори про роботу на Крайній Півночі та у віддалених місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі, на термін не менше 3 років. Пільгове обчислення стажу роботи здійснюється на підставі письмового трудового договору, в якому обумовлено термін дії договору та пільги, що надавались працівнику, або на підставі інших документів, що підтверджують право на пільги працівника, який працював в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до Крайньої Півночі.

Вказаним листом Старокостянтинівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області запропонувало позивачу для зарахування стажу роботи на Крайньої Півночі в пільговому обчисленні надати трудові угоди, або довідку про те, що позивач користувався пільгами щодо обчислення стажу, які передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі.

Вважаючи отриману відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність відмови відповідача щодо зарахування стажу роботи позивача в районах, прирівняних до районів Крайньої Півночі, в період з 02.07.1980 року по 02.07.1987 рік до його пільгового стажу роботи, оскільки наявність у трудовій книжці записів про прийняття та звільнення з посади є належним доказом перебування позивача у вказаний період у трудових відносинах з роботодавцем навіть за відсутності письмового трудового договору. Також, в ході вирішення спору, судом було враховано, що позивач не звертався до відповідача із заявою щодо проведення перерахунку пенсії, внаслідок чого позовна вимога щодо зобов'язання пенсійний орган здійснити такий перерахунок визнана передчасною і такою, що не підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками окружного суду, виходячи з наступного.

Наведені в апеляційній скарзі доводи скаржника зводяться виключно до того, що на переконання Пенсійного органу факт не надання позивачем трудової угоди або довідки про те, що він користувався пільгами щодо обчислення стажу, які передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі, унеможливлюють зарахування його стажу роботи в період з 02.07.1980 року по 02.07.1987 року в пільговому обчисленні.

Судова колегія звертає увагу, що зазначені аргументи повністю дублюють позицію Пенсійного органу, викладену в запереченнях на позовну заяву позивача, та в даному випадку були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п.5 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» період роботи до 01 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

Пунктом 7 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до п. 7 параграф «б» цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

При цьому пункт 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнює, що у якості документів про стаж, які передбачені вищезазначеним Порядком підтвердження наявного трудового стажу, за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген можуть надаватись договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10 листопада 1967 року.

Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 10.11.1967 року № 1029 Ханти-Мансійський автономний округ Тюменської області прирівняний до районів Крайньої Півночі.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови позивачу у зарахуванні його стажу роботи в районах, прирівняних до Крайньої Півночі, до пільгового стажу, слугувала відсутність письмового трудового договору, укладеного між ним і "Автобазою № 5 треста "Югансктрубопроводної".

В свою чергу, відповідно до записів в трудовій книжці позивача встановлено, що наказом від 02.07.1980 року № 121-к позивач прийнятий на посаду водія 2 класу на автомашини всіх марок. Згідно з наказом від 02.07.1987 року № 114-к позивач звільнений у зв'язку з ліквідацією підприємства (а.с. 11-13).

Згідно з довідкою відділу по справах архівів Ханти-Мансійського автономного округу від 25.12.2017 року № С-5479 ОСОБА_2 в період з 02.07.1980 року по 02.07.1987 року працював водієм "Автобази № 5 треста "Югансктрубопроводної" на території м. Нєфтєюганск Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області (а.с. 14).

В даному випадку, з огляду на встановлені обставини справи та здійснений аналіз норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дії відповідача щодо неврахування при призначені пенсії стажу роботи позивача в спірний період роботи в районах Крайньої Півночі в пільговому обчисленні є протиправними.

При цьому, судова колегія зазначає, що з огляду на вищенаведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03.07.2018 року (справа №302/662/17-а, адміністративне провадження №К/9901/21403/18).

Щодо посилань апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що віднайшло свій прояв у висновку суду про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати стаж роботи позивача за період з з 02.07.1980 року по 02.07.1989 року, то судова колегія, останні відхиляє. Зокрема, дослідивши позицію апелянта з даного питання, судова колегія, враховуючи зміст описової та мотивувальної частин оскаржуваного рішення від 19 квітня 2018 року, вважає, що в даному випадку має місце орфографична описка суду в кінцевій даті періода, за який позивачу зараховано стаж роботи в районах, прирівняних до районів Крайньої Півночі, до пільгового стажу роботи для перерахунку пенсії за віком, яка жодним чином не впливає на вірність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції.

Зокрема, в розрізі викладеного, судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги були предметом дослідження в суді першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження. В порушення вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач не довів ті обставини, на яких ґрунтувались його вимоги, разом з цим позивач надав докази неправомірності дій пенсійного органу.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Зокрема, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення позову. Натомість оскаржувана постанова суду ухвалена у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 03 вересня 2018 року.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М. Судді Ватаманюк Р.В. Сторчак В. Ю.