Постанова № 76190528, 30.08.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1159/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

30 серпня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Січки О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міської комісії з питань призначення та надання населенню житлових субсидій, соціальних допомог та пільг Управління соціального захисту населення Департаменту соціальної політики Вінницької міської ра про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2018 року позивач, ОСОБА_2, звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до міської комісії з питань призначення та надання населенню житлових субсидій, соціальних допомог, пільг та розгляду інших соціальних виплат Управління соціального захисту населення (Лівобережне) Департаменту соціальної політики міської ради (далі - комісія з питань призначення та надання житлових субсидій, відповідач), про визнання протиправними дії щодо відмови у призначенні щомісячної адресної допомоги на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг; зобов'язання призначити виплату щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 01 червня 2018 року адміністративний позов задовольнив у повному обсязі. Судове рішення мотивоване тим, що 03 квітня 2018 року позивач звертався до відповідача не про поновлення призначеної допомоги, виплата якої була припинена, а про призначення державної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, а тому посилання відповідача на пункт 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг є безпідставним.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що оскільки позивач протягом місяця з дня припинення 14.11.2017 року не працевлаштувався, виплату даного виду допомоги було припинено. 03.04.2018 позивач повторно звернувся до Управління з заявами про взяття на облік та для призначення допомоги. Позивач був працевлаштований 27.03.2018, тобто з дня припинення виплати грошової допомоги пройшло більше 4 місяців, що згідно пункту 12 Порядку виключає поновлення виплати грошової допомоги, а тому протоколом міської комісії з питань призначення та надання населенню житлових субсидій, соціальних допомог, пільг та розгляду інших соціальних виплат Управлінням листом від 10.04.18 р. № 15 позивачеві було відмовлено в призначенні і виплаті допомоги на підставі пункту 7 Порядку.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 року - без змін.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 01 вересня 2017 року ОСОБА_2 перебуває на обліку внутрішньо переміщеної особи, про що свідчить довідка №625354 від 01.09.2017 р.

15 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Лівобережного управління із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеної особи для покриття витрат на проживання, в тому числі, на оплату житлово - комунальних послуг. За наслідком розгляду якої прийнято рішення від 26.09.2017 р. про призначення допомоги з 15.09.2017 р. по 14.11.2017 р.

Відповідно до довідки Вінницького апеляційного адміністративного суду №9 від 19.04.2018 р., ОСОБА_2 призначений з 27.03.2018 р. на посаду спеціаліста відділу забезпечення руху адміністративних справ.

03 квітня 2018 року, ОСОБА_2, звернувся до Лівобережного управління із заявою про призначення допомоги внутрішньо переміщеної особи для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг.

За наслідком розгляду даної заяви, комісією з питань призначення та надання житлових субсидій прийнято рішення, оформлене протоколом №15 від 10 квітня 2018 року № 15, яким ОСОБА_2 відмовлено у призначенні (відновленні) соціальних виплат (щомісячного довічного грошового утримання) внутрішньо переміщеним особам, відповідно до пункту 7 ПКМУ №505, оскільки «втрачено право».

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 505 (далі -Порядок №505).

Відповідно до пункту 2 Порядку №505, грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Пунктом 3 Порядку №505 визначено, що грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї) серед іншого, у такому розмірі для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім'ї).

Загальний розмір допомоги на сім'ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім'ї та не може перевищувати 3000 гривень, для сім'ї, до складу якої входять особи з інвалідністю або діти з інвалідністю, - 3400 гривень, для багатодітної сім'ї - 5000 гривень.

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім'ї.

Особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається.

Так, згідно пункту 7 Порядку № 505, якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або та дітьми з інвалідністю віком до 18 років, або особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Згідно пункту 8 Порядку №505 уповноважені органи: протягом 10 днів після подання уповноваженим представником сім'ї заяви та документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, призначають грошову допомогу або відмовляють у її призначенні, про що надають відповідне повідомлення уповноваженому представнику сім'ї.

Відповідно до пункту 12 Порядку №505, виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі: подання уповноваженим представником сім'ї заяви про припинення виплати грошової допомоги; надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім'ї протягом двох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють; зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи; виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги.

Виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім'ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги.

Отже, у разі припинення виплати особі грошової допомоги на підставі пункту 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, така допомога їй не призначається лише на наступний строк. При цьому, чинним законодавством не встановлено заборони на призначення такої допомоги особі в подальшому.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, згідно пунктів 7, 12 Порядку № 505 регулюються умови припинення призначеної грошової допомоги та умови поновлення виплат допомоги, яка була раніше призначена але її виплата була припинена з зазначених підстав.

Також, Порядок № 505 встановлює, що підставою для припинення призначеної грошової допомоги є наявність у складі сім'ї особи працездатного віку, яка не працевлаштувалась або перебуває у трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України.

Разом з тим, Порядок не містить заборони чи інших обмежень на право отримання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за умови її отримання раніше.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 №333/3750/17 (№К/9901/2791/17)

Як встановлено судом першої інстанції, 03 квітня 2018 року позивач звертався до відповідача не про поновлення призначеної допомоги, виплата якої була припинена, а про призначення державної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, а тому посилання відповідача на пункт 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг є безпідставним.

Також, судом першої інстанції вірно зазначено, що позивач з 27.03.2018 працевлаштований та перебуває на обліку, як внутрішньо переміщена особа, відтак, має право на спірну допомогу, адже умови, визначені пунктом 7 Порядку № 505, що є підставою для припинення виплат, - відсутні, а тому, дії відповідача, якими відмовлено позивачу в призначення допомоги є протиправними. Зазначені висновки також спростовують доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для поновлення виплати грошової допомоги позивачеві, оскільки позивач звертався з питанням про призначення допомоги внутрішньо переміщеної особи для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки вищезазначене рішення, оформлене протоколом №15 від 10.04.2018 р., яким позивачу відмовлено в призначенні соціальних виплат, пенсії прийнято на засіданні міської комісії з питань призначення та надання населенню житлових субсидій, соціальних допомог, пільг та розгляду інших соціальних виплат Управління соціального захисту населення (Лівобережне) Департаменту соціальної політики міської ради, тому зазначене Управління є належним відповідачем у справі.

Згідно ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, а тому судом першої інстанції в резолютивній частині рішення правомірно зазначено суб'єкта владних повноважень (юридичну особу) - Департамент соціальної політики Вінницької міської ради.

Суд першої інстанції дав належну правову оцінку тій обставині, що при вирішені цього спору доведено протиправність дій відповідача щодо відмови в призначенні спірної допомоги, а також, вийшовши за межі позовних вимог, правомірно зобов'язав відповідача призначити виплату щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг.

Відповідно до положень, закріплених частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В той же час згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 03 вересня 2018 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.