Постанова № 76189643, 03.09.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2759/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Любчич Л.В.

суддів: Спаскіна О.А. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2018, суддя Панова М.М., повний текст рішення виготовлено 14.05.2018, вул. Мар'їнська 18-Б-3, м. Харків, 61004, по справі № 820/2759/18

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (далі - відповідач, в УПФУ в Московському р-ні м. Харкова), в якому просила суд визнати неправомірними дії УПФУ в Московському р-ні м. Харкова по врахуванню починаючи з 01.11.2006 заробітної плати за періоди з 01.07.2000 по 07.03.2002 та з 01.11.2002 по 31.12.2003 при проведенні розрахунку коефіцієнта заробітної плати для обчислення пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати неправомірною відмову УПФУ в Московському р-ні м. Харкова виключити відповідно до заяв від 30.11.2017, 08.12.2017, 16.12.2017 заробітну плату за періоди з 01.07.2000 по 07.03.2002 та з 01.11.2002 по 31.12.2003 при проведенні розрахунку коефіцієнта заробітної плати для обчислення пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1; зобов'язати УПФУ в Московському р-ні м. Харкова провести перерахунок пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, при цьому розрахувати індивідуальний коефіцієнт заробітної плати починаючи з 01.11.2006 без врахування заробітної плати за періоди з 01.07.2000 по 07.03.2002 та з 01.11.2002 по 31.12.2003, та виплатити ОСОБА_1 доплату до нового розміру пенсії за вказаний період.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 задоволено адміністративний позов.

Визнано неправомірними дії УПФУ в Московському р-ні м. Харкова по врахуванню починаючи з 01.11.2006 заробітної плати за періоди з 01.07.2000 по 07.03.2002 та з 01.11.2002 по 31.12.2003 при проведенні розрахунку коефіцієнта заробітної плати для обчислення пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

Визнано неправомірною відмову УПФУ в Московському р-ні м. Харкова виключити відповідно до заяв від 30.11.2017, 08.12.2017, 16.12.2017 заробітну плату за періоди з 01.07.2000 по 07.03.2002 та з 01.11.2002 по 31.12.2003 при проведенні розрахунку коефіцієнта заробітної плати для обчислення пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

Зобов'язано УПФУ в Московському р-ні м. Харкова провести перерахунок пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, при цьому розрахувати індивідуальний коефіцієнт заробітної плати починаючи з 01.11.2006 без врахування заробітної плати за періоди з 01.07.2000 по 07.03.2002 та з 01.11.2002 по 31.12.2003, та виплатити ОСОБА_1 доплату до нового розміру пенсії за вказаний період.

Не погодившись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що пенсія позивачу була перерахована та виплачується з додержанням вимог чинного законодавства. Розрахунок пенсії позивача провадився з урахуванням заробітної плати за період роботи з 01.01.1978 по 31.12.1982 на Харківському релейному заводі (довідка від 30.11.2006 № 1812) та з 01.07.2000 по 07.03.2002, з 01.11.2002 по 31.12.2003 за даними персоніфікованого обліку. Так, враховуючи умови ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вилучити з розрахунку середньої заробітної плати для обчислення загального розміру пенсії заробітну плату з 01.07.2000 немає підстав.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції були встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію за віком з 15.05.2000.

У листопаді 2017 року позивач отримала від Пенсійного фонду України повідомлення від 20.10.2017 про проведення перерахунку пенсії з 01.10.2017, в якому містився розрахунок нового розміру пенсії.

В цьому повідомленні індивідуальний коефіцієнт заробітної плати позивача було вказано 1,02871.

Заявами від 30.11.2017, від 08.12,2017, від 16.12.2017 позивач зверталась до відповідача з проханням привести її індивідуальний коефіцієнт заробітної плати у відповідність до довідки про заробітну плату, яка міститься в матеріалах пенсійної справи та яка була врахована при розрахунку пенсії. При цьому ОСОБА_1 вказувала, що раніше пенсійним органом її індивідуальний коефіцієнт заробітної плати був визначений в розмірі 1,36437.

У відповідях на вказані заяви відповідачем були надані пояснення у листах від 14.12.2017 №986/Г-З, від 02.01.2018 №1061/Г-З.

У вказаних листах відповідач пояснює, що пенсію позивача обчислено відповідно до довідки про заробітну плату за період роботи з 01.01.1978 по 31.12.1982 на Харківському релейному заводі (довідка від 30.11.2006 №1812) та з 01.07.2000 по 07.03.2002, з 01.11.2002 по 31.12.2003. При цьому індивідуальний коефіцієнт заробітної плати складає 1,02871.

У листі від 04.01.2018 №1075/Г-З відповідач зазначив, що враховуючи умови ст. 40 Закону, вилучити з розрахунку середньої заробітної плати для обчислення загального розміру пенсії, заробітну плату з 01.07.2000 немає підстав. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції з даним висновком суду погоджується з огляду на наступне.

Основні принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (тут і далі - в редакції, чинній на момент проведення перерахунку пенсії позивачу) для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

Пункт 3 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає проведення оптимізації заробітку для обчислення пенсії.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

З вищезазначеного слідує, що ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено два можливих способи визначення показника заробітної плати для перерахунку пенсії за вибором пенсіонера: розрахунок пенсії здійснюється із тієї заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія (тобто за 60 місяців в період до 1 липня 2000 року); в розрахунку для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

З листа УПФУ в Московському р-ні м. Харкова від 14.12.2017 №986/Г-З слідує, що після перерахунку з 01.11.2006 пенсію позивачу було обчислено за період роботи з 01.02.1985 по 31.01.1990 на підставі довідки про заробітну плату та з 01.07.2000 по 07.03.2002, з 01.3 1.2002 по 31.12.2003 за даними персоніфікованого обліку.

Перерахунок був проведений на підставі заяви позивача від 15.11.2006, в якій остання просила провести перерахунок пенсії з доданням стажу по 31.12.2003 та провести перерахунок за період з 01.02.1985 по 31.01.1990 на підставі іншої довідки про заробітну плату. Врахувати заробітну плату за період після 01.07.2000 в розрахунок середньої заробітної плати для обчислення загального розміру пенсії позивач в заяві не просила.

З огляду на зазначене, при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідачем порушено ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за якою перерахунок пенсії повинен був здійснюватися із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, тобто на підставі довідки про заробіток для обчислення пенсії за 60 місяців, оскільки стаж до призначення пенсії набуто позивачем до 2000 року.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що включення відповідачем в розрахунок для обчислення коефіцієнта заробітної плати періоду з 01.07.2000 по 07.03.2002 та з 01.11.2002 по 31.12.2003 при проведенні перерахунку пенсії з 01.11.2006 є неправомірним.

Посилання апелянта на відсутність підстав для вилучення з розрахунку середньої заробітної плати для обчислення загального розміру пенсії заробітну плату за період з 01.07.2000, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки положеннями ст. 40 передбачена можливість виключення періоду до 60 календарних місяців поспіль за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10% тривалості страхового стажу. Судовим розглядом встановлено, що страховий стаж з 01.07.2000, набутий позивачем після призначення пенсії за віком, становить 38 місяців, а загальний страховий стаж становить 462 місяці, тобто є меншим, ніж 10% загального страхового стажу позивача, що дає підстави для виключення даного періоду з розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, згідно ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (чинній на даний час) у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Стреч проти Сполучного Королівства" ("STRETCH v. THE UNITED KINGDOM" № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Суд зазначає, що відмова пенсійного органу провести перерахунок пенсії позивача на підставі довідки про заробітну плату за 5 років, в даному випадку за період з 1978 по 1982 рік без врахування заробітної плати за період після 01.07.2000, тобто виключити з розрахунку середньої заробітної плати для обчислення загального розміру пенсії заробітну плату з 01.07.2000, є порушенням прав позивача на справедливий розмір пенсії, оскільки після проведення такої оптимізації коефіцієнт заробітної плати позивача було б збільшено, відповідно це призвело б до збільшення пенсії.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова залишити без задоволення .

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року по справі № 820/2759/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні діїзалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. Любчич Судді(підпис) (підпис) О.А. Спаскін Т.С. Перцова