Ухвала суду № 76189600, 31.08.2018, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 217/417/14-а

Провадження № 2-ав/242/1/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2018 року Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Капітонова В.І., секретар судового засідання Нарижна О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Селидове справу про відновлення втраченого судового провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 30.07.2018 року ініційовано питання про відновлення втраченого судового провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Учасники справи в судове засідання не з’явились про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що втрачене провадження по справі №217/417/14-а підлягає відновленню частково з наступних підстав.

Судом установлені такі фактичні обставини на підставі представлених письмових доказів.

Згідно з довідкою, виданою Селидівського міського суду №108/18 від 14.06.2018 р., справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка перебувала у провадженні Авдіївського міського суду Донецької області, до Селидівського міського суду Донецької області не передано. Відповідно до відомостей бази даних Авдіївського міського суду Донецької області, яка надана у користування Селидівському міському суду Донецької області, по вказаній справі ухвалено постанову 22.04.2014 року. Також за даними обліково - статистичної картки вбачається, що на постанову від 22.04.2014 року було подано апеляційну скаргу 22.05.2014 року.

Таким чином, під час розгляду питання про відновлення втраченого судового провадження судом з,ясовано, що справа за адміністративним позовом №217/417/14-а була втрачена.

Постановою Авдіївського міського суду Донецької області від 22.04.2014 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 14 лютого 2013 року у розмірі, меншому за прожитковий мінімум, встановлений законом для дітей віком до 6 років, та зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 14 лютого 2013 року до досягнення дитиною трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до 6 років. Вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ст. 384 КАС України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в адміністративній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст..385 КАС України втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.

Відповідно до ст..390 КАС України на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.

Таким чином, враховуючи, що справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка перебувала у провадженні Авдіївського міського суду Донецької області, до Селидівського міського суду Донецької області не було передано, відомостей щодо неможливості передачі матеріалів зазначеної справи з Авдіївського міського суду Донецької області до Селидівського міського суду Донецької області не надходило, але постановою Авдіївського міського суду Донецької області від 22.04.2014 року позов ОСОБА_1 задоволено, суд приходить до висновку про необхідність відновлення втраченого судового провадження по вищевказаній справі.

Згідно із ст. 389 КАС України, передбачено, що при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги, зокрема: частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.

Відповідно до ст..390 КАС України на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням наявної в матеріалах справи інформації та копії постанови Авдіївського міського суду Донецької області від 22.04.2014 року виготовленої за допомогою режиму повного доступу з Єдиного державного реєстру судових рішень, суд вважає за необхідне використати цю частину провадження, що збереглася до втрати провадження, та відновити зміст постанови Авдіївського міського суду Донецької області від 22.04.2014 року, що на думку суду є достатнім для реалізації особою захисту свого порушеного, оспореного чи невизнаного права, в даному випадку для вирішення питання про видачу дубліката виконавчого листа у справі №217/417/14-а.

На підставі викладеного, керуючись ст. 384-390 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відновити частково втрачене судове провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відновити постанову Авдіївського міського суду Донецької області від 22.04.2014 року, наступного змісту:

«

Провадження № 2-а/217/55/2014

Справа № 217/417/14-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2014 року суддя Авдіївського міського суду Донецької області Соболєва І.П., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 14 лютого 2013 року до дати винесення судового рішення,–

ВСТАНОВИВ:

13 березня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради, третя особа – Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області, про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 14 лютого 2013 року до дати винесення судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та отримує з 14 лютого 2013 року допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Вважає, що розмір допомоги 130,00 гривень щомісяця не відповідає положенням законодавства. Посилаючись на вимоги Конституції України, Законів України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, позивач просив визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування та виплати державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі меншому за прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму за період з 14 лютого 2013 року до дати винесення судом рішення, встановити судовий контроль за виконанням рішення.

Ухвалою від 3 квітня 2014 року відкрито скорочене провадження у даній адміністративній справі.

Відповідач 17 квітня 2014 року подав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду із позовом ними вимогами за період з 14 лютого 2013 року по 14 вересня 2013 року. У березні 2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення розрахунку допомоги, однак відповідач не відмовляв у здійсненні розрахунку, а роз’яснив своїм листом від 27 березня 2014 року порядок і розмір виплати допомоги. Позивач не надав доказів, що він є застрахованою особою в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування. Також вказав, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни до частини 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», відповідно до яких допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» змін до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» не вносилось, рішень про зупинення дії цього Закону на 2013 рік не приймалось. Таким чином, відповідачем правомірно застосовуються положення частини 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми». Також вказав, що виплата допомоги здійснюється на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року. Просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши обставини справи доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії 1-КИ № 342901 від 22 червня 2011 року, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Павлограду Павлоградського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області.

13 січня 2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Рішенням Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради від 14 січня 2014 року позивачеві призначена допомога у розмірі 130 гривень на місяць, та починаючи з січня 2014 року – у розмірі 130,00 гривень на місяць та 334,73 гривні на місяць. Відповідно до статті 14 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» позивачеві на підставі рішення від 14 січня 2014 року виплачена допомога з 14 лютого 2013 року (з часу надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку).

Згідно із заявою позивача від 27 березня 2014 року, він звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради з проханням здійснити йому перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною з моменту призначення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

Відповідач листом від 27 березня 2013 року № Х-022-5.1-6.2 надав позивачеві відповідь, за змістом якої допомога позивачеві сплачується відповідно до вимог Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».

До суду з даним позовом позивач звернувся 13 березня 2014 року, порушуючи питання про проведення перерахунку та виплати допомоги з 14 лютого 2013 року.

Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За змістом частини 1 статті 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Як зазначено у позовній заяві, позивач оскаржує дії відповідача та просить здійснити перерахунок допомоги починаючи з 14 лютого 2013 року. При цьому, про порушення своїх прав позивач дізнався 14 січня 2014 року, коли йому було призначено допомогу та проведено виплату за минулий час – з 14 лютого 2013 року. Отже, позивач не мав змоги звернутись до суду до 14 січня 2014 року, оскільки про розмір допомоги дізнався тільки в момент її призначення.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач строк звернення до адміністративного суду не пропустив.

По суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та Законами України.

Пунктом 1 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов’язки громадянина.

До 1 січня 2008 року – дати набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі – Закон № 107-VI), правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» № 2811-ХІІ від 21.11.1992 (далі – Закон № 2811-ХІІ), дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» № 2240-ІІІ від 18.01.2001 (далі – Закон № 2240-III), який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб.

Розмір допомоги також визначався цими Законами. Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-III передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III виключено статті 40-44.

Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III.

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-ХІІ.

Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (далі - Закон № 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону № 2811-ХІІ (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону № 2154-VI не приймався.

Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-III на виконання статті 45 Закону № 2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.

Оскільки у даній справі предметом спору є розмір виплати допомоги особі, яка застрахована у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, позивачу у справі, то за таких обставин суд дійшов висновку, що на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону (яким є Закон № 2240-III), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2012 року, яка є обов'язковою для суду відповідно до статті 244-2 КАС України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо нарахування та виплати зазначеної допомоги з 14 лютого 2013 року у розмірі, нижчому за прожитковий мінімум, є неправомірними.

Суд зазначає, що щомісячна державна соціальна допомога є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі і яка є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має право на отримання допомоги. Оскільки позивач має право на отримання допомоги до досягнення дитиною трирічного віку, тому і позовні вимоги щодо здійснення перерахунку та виплати допомоги підлягають задоволенню за період з 14 лютого 2013 року до досягнення дитиною трирічного віку, а не до дати постановлення судом рішення, як вказує позивач у позовній заяві.

Отже, порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 14 лютого 2013 року до досягнення дитиною трирічного віку.

За таких обставин, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради у повному обсязі.

Що стосується вимог позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення, то суд їх вважає такими, що задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до ст. 267 КАС України встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.

Враховуючи те, що виконання судового рішення повинно мати систематичний характер, так як воно полягає у проведенні відповідачем щомісячних виплат, підстав для встановлення судового контролю не вбачається. Оскільки виконання цього судового рішення повинно мати систематичний характер, тому його виконання не обмежується певною конкретною дією або часом.

На підставі статті 94 КАС України суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору, що документально підтверджені.

Керуючись статтями 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 14, 15, 17, 23, 48, 58, 69-71, 79, 86, 87, 94, 98, 99, 100, 104, 105, 111, 112, 114, 121, 160, 161, 162, 163, 183-2, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 14 лютого 2013 року до дати винесення судового рішення задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 14 лютого 2013 року у розмірі, меншому за прожитковий мінімум, встановлений законом для дітей віком до 6 років.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 14 лютого 2013 року до досягнення дитиною трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до 6 років.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 73 (сімдесят три) гривні 08 копійок.

Постанову прийнято в порядку скороченого провадження та складено у повному обсязі 22 квітня 2014 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку сторонами, а також іншими особами у зв’язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Десятиденний строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Постанова, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя:»

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області протягом п’ятнадцяти днів з дня його проголошення, а після її функціонування, безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І.Капітонов