Рішення № 76189557, 27.08.2018, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/3672/18

Провадження 2/206/1108/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2018 року в залі суду в місті Дніпрі Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючий, суддя Сухоруков А.О.,

за участю секретаря Панюшкіній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог на стороні позивача: ОСОБА_4, про визнання права на безоплатну приватизацію квартири,

за участю представника

відповідача Пастернак В.В.,

в с т а н о в и в:

04 липня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Дніпровської міської ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради про визнання права на безоплатну приватизацію квартири, в якому просить визнати за нею право на безоплатну приватизацію квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с.2-5).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в квітні 1997року. їй було надано 1-кімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_2 на склад сім'ї - неї та її доньки - ОСОБА_4. З цього часу їх сім'я оселилась у зазначеній квартирі, вони були зареєстровані, мешкають у квартирі і по цей час. У 2018 році вона звернулась до Департаменту житлового господарства Дніпропетровської міської ради з питання приватизації своєї квартири, але їй, в цьому було відмовлено. У відповіді департаменту житлового господарства від 02.05.2018 року за №3/9-2232 зазначене: « В наданих Вами до заяви документах відсутні відомості про реєстрацію та невикористання права на приватизацію житла ОСОБА_1 у період з 14.051993р. по 13.06.1997р.». Проте, вона ніколи не бупа учасником приватизації будь якого житла. Це підтверджується довідкою КП МБТІ з якої вбачається, що явона ніколи не була учасником приватизації, тобто нею не використані житлові чеки. У відповідності до вимог Закону про приватизацію житлового фонду при поданні заяви нею були залучені всі необхідні документи. З 1993 року по 1997 рік вона дійсно постійно проживала та була зареєстрована у гуртожитку за адресою - АДРЕСА_6. Але дані про реєстрацію її, як і інших мешканців цього будинку фактично втрачено. Але у відділенні поліції їй було надано копію особової картки, з якої вбачається, що вона дійсно у термін 1993-1997 рік була зареєстрована за адресою. - АДРЕСА_6. Тому відмова відповідача порушує її право на приватизацію житла. У зв'язку з тим, що вона постійно проживає у АДРЕСА_7 - з 1997 року, зареєстрована за зазначеною адресою, на її ім'я відкрито особистий рахунок, вона не була учасником приватизації будь-якої іншої квартири, тому має право на безоплатну приватизацію зазначеної квартири.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні наполягала на задоволенні позову з підстав викладених у ньому. Зазначила, що їй відмовлено у приватизації житла, оскільки вона не підтвердила реєстрацію місця проживання у період 1993р. по 1997р., але дані відомості вона підтвердити не може, оскільки дані були втрачені. Після отримання довідки щодо не використання житлового чеку з банку вона до органів приватизації не зверталася.

Представник відповідача Дніпровської міської ради Пастернак В.В. в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачу відмовили у зв'язку з подачею не належно оформлених документів, після усунення недоліків до органу приватизації позивач не зверталася.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги і просила задовольнити. Пояснила, що їй особисто не відмовляли, але заяву вона з позивачем подавали одну.

Відповідач Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради не використали своє право бути присутніми у судовому засіданні, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Цивільного процесуального кодексу України, відзив на позовну заяву не надійшов.

09 липня 2018 року у даній справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.

11 липня 2018 року позивачем ОСОБА_1 подано до суду заяву про проведення підготовчого судового засідання за її відсутності.

Ухвалою судді від 30 липня 2018 року закрито підготовче засідання у цивільній справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

Під час розгляду справи судом досліджені всі письмові докази, заслухано пояснення сторін, їх представників.

27 серпня 2018 року у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Судом встановлено, що 02 травня 2018 року Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради відмовлено ОСОБА_1 у наданні адміністративної послуги щодо приватизації квартири АДРЕСА_8

З цієї відмови видно, що підставою відмови є те, що надані документи не оформлені належним чином, а саме: подана заява на приватизацію не керівнику органу приватизації; в заяві на приватизацію квартири від наймача не зазначено ім'я та по-батькові наймача; відсутні відомості про реєстрацію та невикористання права на приватизацію ОСОБА_1 з 14.05.1993 по 13.06.1997; подана нотаріальна заява від 27.03.2018 № 394 суперечить наданій довідці від 06.04.2018 № 10/5-644 з департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради в частині дат реєстрації ОСОБА_4

З відповіді Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради від 15.03.2018р. № 3463 станом на 31.12.2012р. відомості щодо реєстрації прав власності за адресами: АДРЕСА_9 (гуртожиток), АДРЕСА_4 за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відсутні. Житловий будинок літ. А-9 по АДРЕСА_10, в який увійшла квартира № 7 зареєстрований за КП ЖРЕП Самарського району (а.с.9).

З відповіді від 06.04.2018р. № 10/5-644 Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Управління у сфері державної реєстрації за адресою: АДРЕСА_5 станом на 06.04.2018р. зареєстровані: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 13.06.1997 року по теперішній час і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, з 13.06.1997 року по теперішній час (а.с.8).

З копії паспорту ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 вона зареєстрована АДРЕСА_11 з 13 червня 1997 року (а.с.12-13).

З копії паспорту ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 вона зареєстрована АДРЕСА_11 з 05 березня 2004 року (а.с.14).

З відповіді Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Управління у сфері державної реєстрації від 06.04.2018р. № 10/5-647 картотека з питань реєстрації осіб за адресою: АДРЕСА_12 (гуртожиток) в розпорядження Департаменту станом на 06.04.2018р. не передана (а.с.7).

З відповіді Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Управління у сфері державної реєстрації від 06.04.2018р. № 10/5-648 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_9 з 28.06.1986 року по 14.05.1993р. (а.с.6).

Відповідно до довідки Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від 22 червня 2018 року № 103.22-11/1626 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4.н. не значиться в списках на отримання житлового та не використовувала житловий чек за адресою: АДРЕСА_6

Аналізуючи спірні правовідносини, співвідношуючи їх із встановленими в судовому засіданні фактичним обставинами справи, суд доходить до наступного.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами закріплено право людини на житло.

Конституцією України також серед основних прав і свобод людини й громадянина проголошено право на житло. У ст. 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частиною третью статті 9 ЖК Української РСР передбачено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання визначені Законом України від 19 червня 1992 року N 2482-XII "Про приватизацію державного житлового фонду".

Відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Частиною 4 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають у квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення у дію цього Закону.

Відповідно до вимог статей 3, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, який постійно мешкає у квартирі (будинку), відносно якої вирішується питання про передачу у власність.

Відповідно до пункту 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Згідно із пунктом 18 цього Положення, громадянином до органу приватизації подаються: оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; довідка про склад сім'ї та займані приміщення; копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку); документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації; заява - згода тимчасово відсутніх членів сім'ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі.

Законами України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», а також Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян визначена відповідна процедура здійснення передачі квартир державного та комунального житлового фонду у власність громадян, яка здійснюється лише уповноваженими на те органами, до числа яких суд не належить.

Положеннями частини 1 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» законодавчо визначено об'єкти приватизації. А саме до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму. Частиною 2 даної статті визначені об'єкти які не підлягають приватизації, а саме: не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Даний перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, і видно, що на спірне житлове приміщення не розповсюджується.

Згідно з ч.1 ст. 345 ЦК Українифізична особа або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна, що є в комунальній власності.

Обов'язок органів державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта Законами України проголошений ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Проте, судом встановлено, що позивачу відмовлено у приватизації квартири не з підстав, що у неї немає не це права, а у зв'язку з ненаданням належних документів, передбачених чинним положенням.

Позивач в судовому засіданні підтвердила, що після отримання додаткових документів вона повторно до органу приватизації не зверталася, тому її звернення до суду є передчасним, оскільки вона мала змогу надати ще раз необхідні документи і це питання було б вирішено.

Крім того, на підтвердження наданих позивачем необхідних документів до Департаменту житлового господарства позивач надала до суду довідку, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду датовану червнем 2018 року, тобто отриману вже після звернення з заявою на приватизацію квартири і отримання відмови у травні 2018р.

Також у наданій довідці про реєстрацію місця проживання від 06.04.2018р. № 10/5-644 містяться розбіжності з датою реєстрації зазначеною у паспорті третьої особи.

Таким чином, всупереч ст. 81 ЦПК України позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що при поданні заяви на приватизацію квартири нею були залучені всі необхідні документи.

Керуючись ст.ст. 3-13, 141, 235, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 31 серпня 2018 року.

Суддя А.О. Сухоруков