Рішення № 76189471, 03.09.2018, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/1958/18

2/214/1709/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 вересня 2018 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Євтушенка О.І.,

секретар судового засідання - Бєлікова О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 214/1958/17

за позовною заявою ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Автолізинг»

про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним, стягнення коштів, -

Представники сторін: від позивача - адвокат ОСОБА_2,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою 29.03.2018 року в порядку Закону України «Про захист прав споживачів», в якій просив суд визнати недійсним договір фінансового лізингу за №02201, укладений 12.12.2017 року між нею та відповідачем ТОВ «Сігма Автолізинг», а також стягнути з відповідача на його користь кошти, оплачені за договором фінансового лізингу №02201 від 12.12.2017 року в сумі 19 000 грн.

В обґрунтування пред'явлених вимог вказав, що 12.12.2017 року між нею та ТОВ «Сігма Автолізинг» було укладено договір фінансового лізингу №02201, за умовами якого лізингова компанія взяла на себе зобов'язання придбати у власність з подальшою передачею йому у користування на строк та на умовах, погоджених сторонами, транспортний засіб - автомобіль, для власних потреб. На виконання умов договору він сплатив авансовий платіж в сумі 19 000 грн., попередньо домовившись із представником компанії, що після сплати ним вказаної суми він отримає в користування предмет лізингу, однак свої зобов'язання відповідач не виконав. Вважає, що оскільки лізинговою компанією не дотримано вимог ст.203 ЦПК України при укладенні з ним цього правочину, а саме, його введено в оману шляхом не виконання істотних умов договору, який нотаріальне не посвідчувався, він є нікчемним, як наслідок недійсним, що тягне за собою повернення йому відповідачем сплачених за договором грошових коштів. На претензію про розірвання договору фінансового лізингу та повернення сплачених ним коштів, відповідач відповів відмовою. Отже, він вимушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав як споживача послуг, що надаються ТОВ «Сігма Автолізинг».

Позивач правом на участь в судовому засіданні не скористався, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності, пред'явлені вимоги підтримав, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача в судове засідання неодноразово викликався, однак не з'явився, причини неявки суду не відомі. Заяв про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідачем не подано.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в п.п.66-69 рішення у справі «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «…сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до інших учасників процесу та суду, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи протягом розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 Конвенції…».

З метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, уникнення можливості зловживання учасниками справи своїми процесуальними правами, суд постановив ухвалити рішення в заочному порядку за відсутності відповідача, з урахуванням згоди на це позивача.

Заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись, заходи забезпечення доказів/позову, зупинення/відновлення провадження не застосовувались.

Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, враховуючи позицію позивача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

12.12.2017 року між ТОВ «Сігма Автолізинг» як Лізингодавцем та ОСОБА_1 як Лізингоодержувачем укладено договір фінансового лізингу №02201, за умовами п.1.1 якого Лізингодавець взяв на себе зобов'язання придбати у власність предмет лізингу згідно Специфікації (Додаток №2 до Договору) - транспортний засіб моделі Ravon R2, комплектації comfort, об'єм двигуна 1,25, тип АТ, вартістю 189 000 грн., згідно п. 8.2 Договору, та передати його у користування Лізингоодержувачу на термін та на умовах, передбачених Договором (а.с.05-13), який, в свою чергу, зобов'язувався до отримання предмета лізингу сплатити передбачені договором платежі, прийняти та належним чином використовувати предмет лізингу.

Згідно із ч.2 ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг», за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п.1.7 Договору сторони обумовили, що предмет лізингу передається в користування Лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 90 календарних днів, з моменту сплати останнім на рахунок лізингодавця: комісії за організацію договору; авансового платежу; комісії за передачу предмета лізингу; у разі наявності, сплати різниці до вже сплаченого платежу на умовах викладених в п. 9.4 ст. 9 даного Договору або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п.9.5. ст.9 даного Договору (а.с.5, на звороті).

При цьому в преамбулі договору лізингу від 12.12.2017 року визначено, що комісія за організацію Договору - першочерговий єдиноразовий платіж, який входить до складу обов'язкових платежів, що має бути сплачений Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця за організацію Договору, для його оформлення, незалежно від назви призначеного платежу у квитанції на сплату. Даний платіж включає в себе організаційні послугиЛізингодавця, будь-які витрати понесені ним, що пов'язані з укладанням Договору, в тому числі і витрати, що пов'язані з пошуком Предмету Лізингу Лізингоодержувачу. Розмір комісії попередньо погоджений сторонами та відображається у даному Договорі, та Додатку №1 до Договору, та становить 10% (десять) відсотків від вартості Предмета Лізингу.

В ході судового розгляду встановлено, що на виконання умов договору 12.12.2017 року позивач ОСОБА_1 сплатив на користь відповідача за попередньо наданими реквізитами ТОВ «Сігма Автолізинг» грошові кошти в сумі 19 000 грн., призначення яких в чеку від 12.12.2017 року визначено як «Авансовий платіж згідно договору фінансового лізингу №02201 від 12.12.2017 року» (а.с.13).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Також встановлено, що ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

А саме, за змістом ч.5, 6 ст.18 вказаного Закону, у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним або змінено, а не сам договір. У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому.

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в ч.2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів». Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Таким чином, з аналізу положень ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» слідує, що умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони одночасно, по-перше, порушують принцип добросовісності (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до ст.21 Закону України ''Про захист прав споживачів'', права позивача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг», істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, з огляду на юридичну природу договору фінансового лізингу та положень статті 692 ЦК України споживач послуг, укладаючи такий договір, має право знати обсяг своїх фінансових зобов'язань та ціну транспортного засобу, який лізингодавець передає йому в користування за плату з правом викупу. При цьому ціна предмета лізингу є істотною умовою такого договору згідно вимог статей 638, 655, 691 ЦК України.

В той же час, ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу. Перелік лізингових платежів є вичерпним.

За положеннями цієї статті комісія за організацію Договору не відноситься до витрат лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу. Зі змісту оспорюваного договору не вбачається обґрунтування співмірностіТОВ «Сігма Автолізинг» розміру комісії за організацію Договору (10 % вартості предмета іпотеки) за будь-які витрати понесені ним, що пов'язані з укладанням Договору, враховуючи, що витрати пов'язані з пошуком Предмету Лізингу Лізингоодержувачу не конкретизовані, які згідно зі ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг» суд не вважає лізинговим платежем та є свідченням покладення на споживача додаткових витрат та, як наслідок, включення несправедливих умов. Отже, за вказаних вище обставин суд приходить до висновку, що оспорюваний позивачем договір містить ряд несправедливих умов, які за позицією суду суперечать Закону України «Про захист прав споживача» та є свідченням здійснення відповідачем нечесної підприємницької практики, зокрема стосовно сплати позивачем комісії за організацію Договору, що виходять за межі переліку платежів, передбачених Законом України «Про фінансовий лізинг», про що зазначено вище.

Крім того, ст.2 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлює, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно ч.1 ст.806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Нормами ст.ст. 203,627 ЦК України, закріплено, що правочин є чинним, якщо його зміст не суперечить цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, волевиявлення учасників є вільним і відповідає їхній волі та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (ст. 3 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п.1.3 договору, лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати Предмет Лізингу у власність (отримати право власності на Предмет Лізингу) та передати Предмет Лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених цим Договором. Лізингоодержувач користується Предметом Лізингу на умовах даного Договору та згідно з положеннями чинного законодавства.

Пунктом 9.1 ст.9 Договору визначено, що комісія за організацію договору являє собою погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу в розмірі 10 %, який лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця після укладення Договору за його організацію протягом строку дії Договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір комісії за організацію Договору зазначено у Додатку №1 до даного Договору. Комісія за організацію Договору входить до складу обов'язкових лізингових платежів, які лізингоодержувач зобов'язаний сплатити до моменту отримання предмету лізингу.

Згідно п. 9.2 статті 9 Договору авансовий платіж складає частину від вартості Предмета Лізингу в розмірі 23 відсотків зазначеного у даному Договорі та у Додатку №1 до даного Договору. (а.с. 5-12)

Відповідно до змісту ст.ст.1,2 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг», договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу, строк на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу), розмір лізингових платежів, інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.2 ст.806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно дот. 628 ЦК України.

Згідно ст.799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Таким чином, договір фінансового лізингу, предметом якого є транспортний засіб «Ravon», а сторонами договору фізична і юридична особи, всупереч положень ст. 799 ЦК України, не було укладено в простій письмовій формі без нотаріального посвідчення, а тому він в силу положень ст.220 ЦК України є нікчемним, що узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеним у постановах від 16 грудня 2015 року по справі № 6-2766цс15 та від 19 жовтня 2016 року № 6-1551цс16.

Крім того, відповідно до п.17 ч.1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб, а отже на послуги фінансового лізингу поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Поміж іншим, із змісту спірного договору №02201 фінансового лізингу від 12.12.2017 року, укладеного між сторонами, в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингоодержувача, які передбачені Законом України «Про фінансовий лізинг», одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

За змістом ст.808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу відповідно до п. 4.3 договору здійснює відповідач, то в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, даний договір суперечить положенням ст.808 ЦК України.

Отже, судом з`ясовано, що в оспорюваному договорі фінансового лізингу, укладеному між сторонами 12.12.2017 року, обмежені права позивача як споживача, передбачені Законами України «Про захист прав споживачів», «Про фінансовий лізинг» та ЦК України, а його умови не відповідають принципу добросовісності та рівності сторін у договорі, та в цілому містять істотний дисбаланс прав та обов'язків сторін договору на шкоду споживача, по своїй суті є несправедливим і порушує вимоги чинного законодавства.

Окрім того, згідно п.4 ч.1 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Відповідно до ч.1 ст. 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Судом не встановлено наявності у відповідача ТОВ «Сігма Автолізинг» ліцензії для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), та що суперечить вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

З урахуванням встановлених судом обставин, відсутності у відповідача відповідної ліцензії для надання фінансових послуг, відсутності нотаріального посвідчення спірного договору, включення до нього несправедливих умов, суд приходить висновку, що позовні вимоги. є обґрунтованими та підлягають задоволенню із визнанням договору фінансового лізингу від 12.12.2017 року недійсним та стягненням з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 19 000 грн., внесених ним в якості передплати.

Враховуючи задоволення позовних вимог та звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», суд вважає за необхідне в порядку ч.3 ст.88 ЦПК України стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1 409 грн. 60 коп. на користь держави, оскільки в позові одночасно заявлено дві самостійні вимоги - як майнову, так і немайнову, судовий збір за які сплачується окремо відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» (з розрахунку по 704,80 грн. за кожну вимогу відповідно).

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 90, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 272-274, 354, 355, п.п.9, 15 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимогиОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Автолізинг» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним, стягнення коштів - задовольнити.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу №02201, укладений 12.12.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сігма Автолізинг» та ОСОБА_1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Автолізинг» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 19 000 (дев'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп., сплачені ним за договором фінансового лізингу №02201, укладеним 12.12.2017 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Автолізинг» в дохід держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 60 коп.

Після набрання рішенням суду законної сили видати виконавчі листи для пред'явлення на виконання у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів з дня його ухвалення не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача, оформленою згідно ст.285 ЦПК України та поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сігма Автолізинг», код ЄДРПОУ 41298109, юридична адреса: м. Київ, вул. Ремонтна 6 офіс 407.

Заочне рішення суду складено та підписано 03.09.2018 року.

Суддя О.І. Євтушенко