Вирок № 76189372, 03.09.2018, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/1970/17

1-кп/214/173/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Хомініч С.В.,

за участю секретарів Горбунової Л.С., Соколовської Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі кримінальне провадження №12017040750000307, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.02.2017 щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого:

- 28.08.2008 Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ст.ст.185 ч.3, 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки;

- 15.07.2009 Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ст.213 ч.1 КК України до покарання у виді штрафу розміром 1700 грн.;

- 21.09.2009 Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ст.185 ч.2, 185 ч.3, 70 ч.1 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі ст.70 ч.4 КК України визначено 4 роки позбавлення волі і штраф в розмірі 1700 грн., призначений за вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.07.09 на підставі ст.72 ч.4 КК України виконувати самостійно;

- 25.06.2014 Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ст.185 ч.3, 263 ч.1, 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки 4 місяці. Вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09.09.2014 вирок Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.06.2014 скасовано в частині призначеного покарання за ст.263 ч.1 КК України і остаточно призначено за сукупністю вироків покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 4 місяці, в іншій частині вирок залишено без змін;

- 17.11.2014 Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ст.185 ч.3 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст.70 ч.4 КК України, шляхом поглинення невідбутого покарання за вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09.09.2014, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 4 місяці. Звільнився з місць позбавлення волі 18.11.2016 по відбуттю строку покарання,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України

за участю:

прокурора Хоружко С.Л.,

представника потерпілої особи ОСОБА_2,

захисників Гузєва І.Г., Готовського С.В., Верхуші Я.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, діючи повторно, у період часу з 03.02.2017 до 15 год. 30 хв. 04.02.2017, реалізуючи намір, направлений на таємне викрадення чужого майна та обернення його на власну користь, діючи з корисливих мотивів, будучи впевненим, що за його діями ніхто зі сторонніх не спостерігає і вони носять таємний характер, переліз через паркан на територію Науково-дослідного гірничорудного інституту ДВНЗ «Криворізький національний університет» (НДГРІ ДВНЗ «КНУ»), що за адресою пр. Гагаріна, 57 в Саксаганському районі м. Кривого Рогу, де через вікно проник до окремої одноповерхової будівлі колишньої вибухової лабораторії та шляхом перепилювання, демонтував шість чавунних радіаторів опалення, які переніс до вхідних дверей даної будівлі. Далі ОСОБА_1 переніс вказані радіатори до ділянки паркану НДГРІ ДВНЗ «КНУ», яка межує з подвір'ям будинку №55 на проспекті Гагаріна та покинув територію інституту. Приблизно о 15.30 цього дня ОСОБА_1 разом зі своїм знайомим ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, повернувся на територію НДГРІ ДВНЗ «КНУ», перелізши через паркан. ОСОБА_1 ввів ОСОБА_8 в оману щодо походження, викрадених ним чавунних радіаторів опалення. Далі ОСОБА_1 та ОСОБА_8 перекинули через паркан інституту зазначені радіатори та перенесли їх до лавочки, розташованої біля під'їзду №3 будинку №55 на проспекті Гагаріна в Саксаганському районі м. Кривого Рогу.

Таким чином ОСОБА_1, виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин ним не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки він та ОСОБА_8 були зупинені працівниками поліції.

Умисними діями ОСОБА_1 потерпілому Науково-дослідний гірничорудний інститут ДВНЗ «Криворізький національний університет» могло бути заподіяно майнову шкоду на загальну суму 1820 грн. 84 коп. без ПДВ за шість чавунних радіаторів опалення:

1.на 5 секцій, вартістю 197 грн. 92 коп. та на 3 секції вартістю 118 грн. 75 коп.;

2.на 8 секцій, вартістю 316 грн. 67 коп.;

3.на 7 секцій, вартістю 277 грн. 08 коп.;

4.на 8 секцій, вартістю 316 грн. 67 коп.;

5.на 7 секцій, вартістю 277 грн. 08 коп.;

6.на 8 секцій, вартістю 316 грн. 67 коп.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч.2 ст.15, ч.3 ст. 185 КК України за ознаками закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі, вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у приміщення.

Судом враховані наступні докази на підтвердження встановлених обставин.

Так, допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, визнав, суду пояснив, що 04.02.2017 об 11 годині він зайшов на територію непрацюючого Інституту за адресою проспект Гагаріна, 57 у Саксаганському районі міста Кривий Ріг та через розбите вікно потрапив у віддалене приміщення. Перебуваючи в середині, за 20 хвилин перепиляв пилкою по металу з'єднання шести радіаторів у декількох кімнатах цієї будівлі. Потім склав усі шість радіаторів біля дверей. Двері мали замок, який відкривається зсередини, тому виходив із радіаторами крізь них. Далі переніс батареї до забору цього Інституту, де і склав їх одна на одну. Потім пішов до свого друга ОСОБА_8, якого попросив зателефонувати чоловіку якому можна було продати ці радіатори. ОСОБА_8 домовився зустрітися з цим чоловіком через декілька годин у дворі будинку №55 по проспекту Гагаріна. Вдвох вони повернулися на територію Інституту та почали перекидати радіатори за паркан. Під час падіння один радіатор розламався на дві частини: на 3 і 5 секцій. Коли склали усі радіатори поруч із смітником, до них підійшли патрульні поліцейські та поцікавились звідки батареї, попросили пройти з ними до Інституту. Там вийшов якийсь чоловік, чи директор, чи охоронець, та показав, що у будівлі відсутні батареї, а ці, що знайдені, зрізані саме з цього приміщення. Після цього він із ОСОБА_8 перенесли усі радіатори до центральної будівлі Інституту. Винним себе визнає повністю, вважає цей вчинок неправильним.

Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину за встановлених судом обставин, також підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Так, допитаний в судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_2 суду показав, що він особисто не був присутнім на місці у час вчинення злочину. Із ОСОБА_1 неприязних відносин не має. Зазначив, що на територію Інституту неодноразово проникали злочинці та виносили кабелі, батареї, обладнання та інші цінні предмети. Від працівників Інституту знає, що таким займається ОСОБА_1, якого неодноразово ловили, коли він викрадав кабелі, обладнання, яке давно не використовується, оскільки Інститут не працює. 04.02.2017, коли піймали ОСОБА_1 з шістьма радіаторами, працівники підприємства перевірили стан будівлі та з'ясувалось, що відсутні 12 радіаторів. На даний час на балансі інституту 19 корпусів, тому він не може сказати де скільки радіаторів, хоча є головою інвентаризаційної комісії. Територія Інституту знаходиться під пильним контролем сторожа, який робить обхід території у визначені години. 04.02.2017 з'ясувалося, що вікно до колишньої вибухової лабораторії пошкоджене. Вважає, що ОСОБА_1 заліз через вікно і, відкривши двері зсередини, а для цього не потрібен ключ, виніс батареї через двері. На даний час на території встановлено охоронну систему та камери, але крадіжки продовжуються. Обвинуваченого просив покарати на розсуд суду.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що 04.02.2018, точний час він не пам'ятає, до нього зайшов ОСОБА_1 та сказав, що він на смітнику біля гаражів знайшов батареї. Запропонував сховати їх щоб потім продати чоловікові, який займається прийомом металобрухту та скуповує такі радіатори. Оскільки він мав номер телефону ОСОБА_16, про якого говорив ОСОБА_1, він одразу подзвонив йому та домовився про зустріч через декілька годин. Вони із ОСОБА_1 пішли до Інституту, з території якого перекинули радіатори. Коли вони підійшли до радіаторів за територією Інституту, їх зупинили працівники поліції, які цікавилися звідки батареї. З ними пішли до головної будівлі Інституту, де сторож впізнала, що ці батареї із колишньої вибухової лабораторії, тому патрульні зобов'язали віднести усі радіатори до будівлі Інституту. Вони вдвох склали у відведене місце усі радіатори.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду показав, що на той час працював в поліції. 04.02.2017 вдень приїхав з напарником ОСОБА_10 на виклик, що двоє чоловіків перекидали з території НДГРІ ДВНЗ «КНУ» батареї. Коли приїхали, одразу побачили двох чоловіків біля гори з радіаторів. Чоловіки пояснили, що батареї вони знайшли на смітнику. Його напарник пішов до Інституту, звідки повернувся з директором, який впізнав радіатори, що вони з будівлі колишньої вибухової лабораторії. ОСОБА_10 пішов оглядати приміщення цієї лабораторії, де було підтверджено, що це батареї саме звідти. Далі ОСОБА_1 та ОСОБА_8 віднесли усі радіатори до складу.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду показав, що працює у патрульній поліції. 04.02.2017, знаходячись на патрулюванні з напарником ОСОБА_9, після 15 години на планшет надійшов виклик. У дворі будинку 55 по проспекту Гагаріна вони побачили двох осіб, які сиділи біля купи батарей - там було шість секцій. На запитання, звідки ці батареї, особи спочатку повідомили, що якийсь чоловік з цього будинку робить ремонт і виніс на смітник батареї, а вони чекають на вантажівку, щоб відвезти їх та продати, а потім сказали, що знайшли їх на смітнику. Далі почали встановлювати звідки могли бути ці батареї і дізналися, що вони з НДГРІ ДВНЗ «КНУ».

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду показала, що на той час вона працювала сторожем в інституті. 04.02.2017 жінка, яка живе біля інституту повідомила їй, що через паркан НДГРІ ДВНЗ «КНУ» викидають батареї. В свою чергу вона повідомила керівництво. Далі приїхали патрульні. Поліцейські з'ясовували звідки батареї, але вона не знає, де та які батареї є у будівлях інституту, тому викликала директора, з яким далі спілкувалися патрульні. Вона не пам'ятає обвинуваченого, зараз впізнати не може. З її вікна не видно вхід до приміщення вибухової лабораторії. Оглядаючи територію з патрульними, побачили, що двері до приміщення колишньої типографії відкриті та у ньому немає радіаторів. З квітня 2017 року більше не працює в Інституті.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що працює інспектором-криміналістом у Саксаганському ВП. У лютому 2017 року він приїхав на виклик, де вздовж забору лежало 7 секцій радіаторів. Він досліджував зрізи на місцях кріплення у приміщенні, де раніше були радіатори та продовження кріплення на радіаторах. Встановив, що труби у місцях з'єднань із радіатором мають свіжі сліди перепилювання.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду показав, що 04.02.2017 знаходився на балконі своєї квартири та, почувши звук удару тяжкого предмету об землю, побачив, як двоє осіб перекидають радіатори через паркан з території НДГРІ ДВНЗ «КНУ». Одна із секцій, впавши на іншу - розломилась на дві частини. Чоловіки були у темних куртках та чорних штанях. Далі вони підійшли до радіаторів та з часом перенесли їх далі від паркану і сіли на лавочку біля під'їзду. Він викликав працівників поліції, які приїхали хвилин через 20-30. Під час впізнання у слідчого по фотознімках - впізнав ОСОБА_1

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що він є заввідділом у НДГРІ ДВНЗ «КНУ». Під час обходу території вранці у п'ятницю 03.02.2017 бачив, що у приміщеннях інституту усі решітки та вікна були цілі, а двері зачинені. Припускає, що проникли 04.02.2017 через вікно, розбивши його, а вийшли через двері, бо там замок який відчиняється зсередини. Батареї старі, ззовні однакові. Викрадено та повернуто 6 радіаторів, які на даний час знаходяться у них на відповідальному зберіганні.

Покази обвинуваченого, пояснення свідків та представника потерпілої особи є послідовними та повністю узгоджуються між собою та щодо різних обставин провадження, тому суд приходить до висновку, що покази, які вони давали на досудовому слідстві та підтвердили під час судового розгляду - правдиві, оскільки знаходяться у взаємозв'язку з іншими об'єктивними письмовими доказами у провадженні, якими підтверджується винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за встановлених судом обставин в межах обвинувачення, визнаного судом доведеним, а саме:

- протоколом огляду від 04.02.2017 відповідно до якого працівниками СВ Саксаганського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області проведено огляд металевих батарей, які виявлені поблизу під'їзду №3 будинку №55 по пр. Гагаріна в Саксаганському районі м. Кривого Рогу. Зазначені батареї вилучені до Саксаганського ВП КВП (том 2 а.с.10);

- протоколом огляду від 04.02.2017 та фототаблицею до нього, відповідно до якого працівниками СВ Саксаганського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області проведено огляд будівлі колишньої типографії, розташованої на території КНУ, що знаходиться за адресою: пр. Гагаріна, 57 в Саксаганському районі м. Кривого Рогу. Встановлена у приміщені відсутність батарей, на трубах від них свіжі сліди перепилювання. Слідів несанкціонованого проникнення сторонніх осіб не виявлено, проте деякі з вікон пошкоджені. Під час огляду нічого не виявлено та не вилучено (том 1 а.с.11-16);

- довідкою ДВНЗ «Криворізький національний університет» НДГІ, відповідно до якої з часу останньої інвентаризації (03.01.2017), 04.02.2017 на території інституту (приміщення лабораторії вибухових робіт з взривною камерою) викрадені 12 чавунних радіаторів опалювання, загальною вартістю 6720 грн. Вищенаведене обладнання було складовою частиною опалювальної системи будівлі лабораторії вибухових робіт інституту та на обліку, як окрема одиниця, не обліковувалися. Будівля знаходиться на балансі інституту з 1984 року (том 2 а.с.24);

- наказом №2 від 03.01.2017 щодо проведення позапланової інвентаризації, відповідно до якого у зв'язку з незаконним проникненням на територію НДГРІ ДВНЗ «КНУ» сторонніх осіб та скоєння крадіжок 06.12.2016 та 14.12.2016, з метою перевірки наявності та цілісності матеріальних цінностей, наказано провести позапланову інвентаризацію майна станом на 03.01.2017 (том 2 а.с.25);

- інвентаризаційним описом необоротних активів від 10.01.2017, відповідно до якого будівля лабораторії вибухових робіт утримується в задовільному стані. Покрівля потребує капітального ремонту, стіни не пошкоджено, внутрішні приміщення необхідно ремонтувати, система опалення цілісна, але відключена. Будівля не опалюється. Освітлення працює, водопостачання тимчасово відключено (том 2 а.с.26-27);

- наказом №4 від 06.02.2017 щодо проведення позапланової інвентаризації, відповідно до якого у зв'язку з незаконним проникненням на територію НДГРІ ДВНЗ «КНУ» сторонніх осіб та скоєння крадіжки 04.02.2017 в будівлі лабораторії вибухових робіт з метою перевірки наявності та цілісності матеріальних цінностей, наказано провести позапланову інвентаризацію майна станом на 06.02.2017 (том 2 а.с.28);

- інвентаризаційним описом необоротних активів від 06.02.2017, відповідно до якого покрівля потребує капітального ремонту, стіни не пошкоджено, в частині вікон відсутнє скло. Внутрішні приміщення необхідно ремонтувати. Система опалення після проникнення сторонніх осіб з метою крадіжки пошкоджена, відсутні 12 радіаторів опалення. Будівля не опалюється. Освітлення працює, водопостачання тимчасово відключено (том 2 а.с.29-30);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 08.02.2017, відповідно до якого свідок ОСОБА_15 у присутності понятих, впізнав ОСОБА_8, як одного з осіб, яких він бачив 04.02.2017 в подвір'ї буд.№55 по пр. Гагаріна при замаху на крадіжку (том 2 а.с.41-45);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 11.02.2017 та фотознімками до нього, відповідно до якого свідок ОСОБА_15 у присутності понятих, впізнав ОСОБА_1, як одного з осіб, яких він бачив 04.02.2017 в подвір'ї буд.№55 по пр. Гагаріна при замаху на крадіжку (том 2 а.с.46-45);

- протоколом додаткового огляду від 06.03.2017, згідно з яким працівниками СВ Саксаганського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області проведено додатковий огляд чавунних радіаторів, які знаходяться в приміщенні музею ДВНЗ «КНУ» НДГРІ, що за адресою пр. Гагаріна, буд.57 в Саксаганському районі м. Кривого Рогу. Зазначені радіатори пофарбовані синьою та білою фарбою, мають численні сліди корозії. В місцях, де радіатори повинні кріпитися до труб, маються сліди відломів (том 2 а.с.53);

- висновком товарознавчої експертизи №6 від 11.02.2017, відповідно до якого вартість викраденого майна на момент скоєння злочину з урахуванням зносу складає 1955 грн. (том 2 а.с.65);

- висновком судово-товарознавчої експертизи №737 від 07.03.2017, згідно з яким ринкова вартість дослідженого майна з урахуванням зносу станом на 04.02.2017 складає 1820,84 грн. без урахування ПДВ (том 2 а.с.84-90);

- довідкою ДВНЗ «Криворізький національний університет» НДГІ, відповідно до якої 04.02.2017 на території інституту (приміщення лабораторії вибухових робіт з взривною камерою) викрадені 12 чавунних радіаторів опалювання, загальною вартістю 6720 грн. Вищенаведене обладнання було складовою частиною опалювальної системи будівлі лабораторії вибухових робіт інституту та на обліку, як окрема одиниця, не обліковувалися (том 1 а.с.68);

- копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26.09.2006, згідно з якою будівля лабораторії вибухових робіт з вибуховою камерою, площею 949,4 кв.м. перебуває в державній власності в особі Верховної Ради України, на балансі державного підприємства «Науково-дослідний гірничорудний інститут» на підставі рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради «Про видачу свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна» №574 від 20.09.2006 (том 1 а.с.137).

Зазначені письмові докази у провадженні зібрані відповідно до вимог кримінального процесуального закону, є допустимими та належними, та такими, що в їх сукупності безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченим діяння, за встановлених судом обставин в межах обвинувачення, визнаного судом доведеним, відповідають показам обвинуваченого, представника потерпілої особи та свідків.

Враховуючи покази обвинуваченого, представника потерпілої особи та свідків, відомості наведених вище процесуальних документів, та на підставі сукупності доказів, суд приходить до висновку, що фактичні обставини провадження свідчать про неможливість формування штучних доказів та однобічність проведення досудового розслідування.

Суд, керуючись ст.94 КПК України, оцінює наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, з урахуванням з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності, та взаємозв'язку, з урахуванням того, що у провадженні забезпечено всебічний, повний та об'єктивний розгляд всіх обставин в їх сукупності та приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні діяння, за встановлених судом обставин в межах обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Відповідно до положень ст.ст.50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При призначенні покарання необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів.

При визначенні виду і розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відносяться до тяжких злочинів.Окрім цього, врахуванню підлягає загально-небезпечний характер дій обвинуваченогота його особисте ставлення до вчиненого, який, вину у вчиненні злочину визнав та розкаювався у вчиненому.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 згідно ст. 66 КК України є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 судом не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_1 по відношенню до інкримінованого йому кримінального правопорушення підпадає під дію ч.1 ст.19 КК України та є осудним (том 2 а.п.117).

Окрім того, суд враховує особу обвинуваченого, який раніше судимий (том 2 а.с.114-115), на обліку у лікаря нарколога не перебуває (том 2 а.с.116), але перебував під наглядом лікаря психіатра з 2000 року з приводу соціалізованого розладу особистості. У 2009 році знятий з-під нагляду у зв'язку з тривалим не зверненням за медичною допомогою (том 2 а.с.117), за місцем мешкання характеризується з нейтральної сторони (том 1 а.с.178).

Призначаючи покарання ОСОБА_1, суд виходить із положень ст.65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, відомості про особу обвинуваченого, думку представника потерпілої особи, який просив призначити ОСОБА_1 покарання на розсуд суду, оскільки викрадене майно повернуте, у зв'язку з чим вважає необхідним і достатнім призначити йому покарання за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі, однак із застосуванням положень ст.75 КК України, без ізоляції від суспільства, оскільки є всі підстави вважати, що таке покарання буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Також, суд приймає до уваги положення ч.ч.1, 3 ст.68 КК України, відповідно до яких, при призначенні покарання за незакінчений злочин суд, керуючись положеннями ст.ст.65-67 цього Кодексу, враховує ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця. За вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Таким чином, суд, враховуючи вищевикладені обставини у своїй сукупності, вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 повинно бути призначено покарання у виді позбавлення волі, однак із застосуванням ст.75 КК України, оскільки є всі підстави вважати, що таке покарання буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Розглядаючи можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, суд керується позиціями Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно з якими досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Виходячи із всіх встановлених по справі обставин, керуючись ст.75 КК України, суд вважає за доцільне встановити обвинуваченому ОСОБА_1 випробувальний термін, при цьому покласти на останнього обов'язки передбачені п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України, а саме: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

При цьому, підстав для застосування положень ст.69 КК України судом не встановлено.

Суд переконаний, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015, суд вважає за необхідне зарахувати строк попереднього ув'язнення по 20.06.2017 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а вже з 21.06.2017 відповідно до принципу прямої дії закону, зараховувати за правилами ч.5 ст.72 КК України у редакції Закону України №2046-VIII - один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, ОСОБА_1 затримано 11.02.2017 (том 2 а.с.79).

Отже, з урахуванням викладеного, в строк відбування покарання ОСОБА_1 підлягає зарахуванню строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі за період з 11.02.2017 по 20.06.2017, що узгоджується з постановою Верховного суду від 01.03.2018 у справі №759/19973/15-к.

Представником потерпілої особи цивільний позов не заявлено, однак за ним зберігається право на звернення до суду за відшкодуванням шкоди в порядку цивільного судочинства.

Питання речових доказів судом вирішується в порядку, передбаченому ст.100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.369-371, 373, 374, 376, 392, 393, 395 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі положень ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на 2 (два) роки.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки:

-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту затримання, тобто з 11.02.2017 (том 2 а.с.79).

На підставі положень ч.5 ст.72 КК України, зарахувати ОСОБА_1 в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі за період з 11.02.2017 по 20.06.2017.

Речові докази - чавунні батареї: 1-а на 5 секцій, 2-а на 8 секцій, 3-а на 7 секцій, 4-а на 8 секцій, 5-а на 3 секції, 6-а на 7 секцій, 7-а на 8 секцій, які перебувають на відповідальному зберіганні у представника працівника Науково-дослідного гірничорудного інституту ДВНЗ «КНУ» ОСОБА_11 - залишити у розпорядженні останньої, дозволивши використовувати та розпоряджатися на власний розсуд (том 2 а.с.21, 22).

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Відповідно до вимог ч.6 ст.376 КПК України, копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя С.В. Хомініч