Постанова № 76189278, 28.08.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/491/18

Категорія: 8.3.13 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Семенюк Г.В.

- Шляхтицький О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 травня 2018 року прийнятого в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

У березні 2018 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач, скаржник) звернулася до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області (далі-відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 25 грудня 2017 року №48970-1301, №48968-1301 та 48969-1301.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_2 з 11 лютого 2005 року є орендарем земельної ділянки площею 30,6 га, яку вона орендує строком на 45 років для ведення фермерського господарства з орендною платою у розмірі земельного податку. 15 лютого 2005 року позивач створила фермерське господарство "ІНВО", за статутом до фермерського господарства увійшла вказана земельна ділянка. За 2015-2017 роки фермерське господарство подавало до податкового органу декларації з плати за землю з сумою річної плати 909,93 грн. за 2015 рік та по 1 091,92 грн. для 2016 року та 2017 року. Оскільки розмір орендної плати за змелю встановлюється в договорі оренди, то і нарахування такої плати за 2015-2017 роки податковим органом у розмірі більшому за розмір земельного податку є протиправним та неправомірним. Крім того, позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення 25 грудня 2017 року №48970-1301, №48968-1301 та 48969-1301 є протиправними, оскільки орендна плата сплачувалась фермерським господарством "ІНВО", а відповідач оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями намагається примусити позивача двічі сплатити орендну плату за договором оренди землі. Враховуючи викладені обставини, позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню вищевказані податкові повідомлення-рішення, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

При цьому відповідачем у наданому до суду першої інстанції відзиві зазначено, що Головне управління ДФС у Херсонській області не визнає позовні вимоги та просить відмовити в задоволенні позову, оскільки відповідно до пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (в редакції чинній в 2015-2016 роках). Крім того, орендна плата має сплачуватись орендарем. Оскільки орендарем за договором оренди землі є ОСОБА_2, яка не сплачує орендну плату, контролюючим органом прийняті оспорюванні податкові повідомлення-рішення. З огляду на викладене відповідач вважає позов необґрунтованим.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 04 травня 2018 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою, у якій зазначено, що рішення винесено з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим скаржник просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Так, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що саме ФГ «ІНВО» отримувало прибуток від користування земельною ділянкою, яка була передана ОСОБА_2, а тому податкове зобов'язання з плати за землю повинен сплачувати суб'єкт відповідних податкових правовідносин, у даному випадку ФГ «ІНВО».

При цьому, на думку скаржника, сплата податкового зобов'язання ОСОБА_2 за спірним податковим повідомленням-рішенням призведе до подвійної сплати за оренду землі.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 травня 2018 року.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст. 311 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Обставини справи.

Фактичні обставини справи, що встановлені судом першої та апеляційної інстанцій свідчать про те, що 11 лютого 2005 року між Бериславською районною державною адміністрацією Херсонської області та громадянкою ОСОБА_2 укладено договір оренди землі. Об'єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 30,6 га із земель запасу Ольгівської сільської ради, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 319 586,64 грн. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі податку на землю. Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

15 лютого 2005 року зареєстроване фермерське господарство "ІНВО" головою якого є позивач.

Згідно п.5.4 Статуту ФГ "ІНВО" орендована позивачем земельна ділянка входить в землі фермерського господарства.

20 червня 2017 року Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області на адресу відповідача направлено лист №21-0.63-4936/2-17 "Про надання інформації", в додатку до якого зазначено, що договір оренди зареєстрований за гр. ОСОБА_2, зміни до договору оренди зміни орендаря з громадянина на ФГ не вносились. Розмір нормативної грошової оцінки землі за відповідним договором оренди становить: 2015 рік - 909 976,87 грн., 2016 рік - 1 091 972,24 грн., 2017 рік - 1 091 972,24 грн.

Враховуючи, що позивач сплату за оренду земельної ділянки не проводив податковий орган звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області з метою встановлення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та керуючись нормами ПК України самостійно визначив позивачу податкові зобов'язання за період 2015-2017 роки податковими повідомленнями-рішеннями від 25 грудня 2017року:

- №48969-1301 за 2015 податковий період в розмірі 27 294,74 грн.;

- №48968-1301 за 2016 податковий період в розмірі 32 753,66 грн.;

- №48970-1301 - за 2017 податковий період в розмірі 3 821,90 грн.

Позивач вважає, що сплата орендної плати відбувалась фермерським господарством, а тому у неї, як громадянки, відсутній обов'язок зі сплати орендної плати, тому вищевказані податкові повідомлення-рішення є протиправними.

В результаті викладеного, не погоджуючись з вищевикладеними податковими повідомленнями-рішеннями позивачка звернулася до суду з позовом.

Висновок суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що згідно умов договору оренди земель сільськогосподарського призначення суб'єктом плати за землю є орендар земельної ділянки - позивач ОСОБА_2 До того ж, оскільки, в подальшому, зміни в договір оренди щодо орендаря, в особі ФГ «ІНВО», не були внесені, дані обставини, на думку суду першої інстанції, є підставою для стягнення орендної плати з позивача.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції не правильним та таким, що не відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Податковому кодексу України, Закону України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року №973-IV (далі - Закон № 973) та Закону України «Про оренду землі».

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року №973-IV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Частиною 5 ст. 1 вказаного Закону встановлено, що фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, має статус сімейного фермерського господарства, за умови що в його підприємницькій діяльності використовується праця членів такого господарства, якими є виключно члени однієї сім'ї відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено, що відповідно до пунктів 1.2 та 1.3 статуту ФГ «ІНВО» засновниками і головою фермерського господарства є ОСОБА_2 При цьому, членами ФГ «ІНВО» можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14 - річного віку, та інші родичі, які об'єдналися для роботи в цьому господарстві.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону №973 членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14- річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства.

За правилами ч. 1 ст. 7 цього Закону надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Згідно пункту а) ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

В свою чергу, частина 1 статті 7 Закону №973 передбачає, що фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття, громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Тобто, з викладених норм вбачається, що без отримання громадянином земельної ділянки у власність або в оренду для ведення фермерського господарства неможливо провести державну реєстрацію такого господарства.

Згідно п. б) ч. 1 ст. 14 Закону №973 фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право самостійно господарювати на землі.

Статтею 19 Закону №973 передбачено, що до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно ч. 5 ст. 20 Закону №973 порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом.

З викладених норм чинного законодавства вбачається, що законодавцем не визначено механізм передачі коштів, які поступають на рахунки фермерського господарства, від його господарської діяльності, його членам для сплати орендної плати за цю ділянку, що фактично унеможливлює сплату орендної плати самим членом господарства, який не отримує доходу від її використання та не веде господарської діяльності на ній.

В свою чергу, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону №973 землі фермерського господарства можуть складатися із:

- земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

- земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

- земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення мав керуватись податковою доктриною «превалювання сутності над формою», оскільки в даному випадку має значення суть господарської операції, яка відбулася, а не її зовнішнє оформлення.

Саме фермерське господарство отримувало прибуток від користування земельною ділянкою, яка була передана позивачці у визначеному законодавством порядку для ведення такого господарства.

З матеріалів справи вбачається, що протягом 2015-2017 років орендну плату за вказану земельну ділянку сплачувало ФГ «ІНВО» і це не викликало заперечень з боку контролюючого органу, оскільки заборгованість за минулі періоди відсутня.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно вимог пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, оскільки закон прямо відносить до земель фермерського господарства землі, отримані його засновником у власність для створення цього господарства, немає підстав не відносити до таких земель і землі, отриманні з цією метою в оренду.

Тобто, в даному випадку суд апеляційної інстанції вважає за необхідним застосувати до спірних правовідносин положення статті 12 Закону №973, оскільки до земель фермерського господарства відносяться в тому числі і землі отримані засновником такого господарства в оренду, з метою створення цього господарства, і які передані ним та використовуються фермерським господарством за відповідним цільовим призначенням.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення призводить до подвійної сплати податку на землю, оскільки об'єктом оподаткування залишилась одна і та ж земельна ділянка.

Таким чином, з системного аналізу вимог чинного законодавства та встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи колегія суддів погоджується з позицією скаржника та вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення складені по відношенню до позивача підлягають скасуванню, оскільки податкове зобов'язання з плати за землю повинен сплачувати суб'єкт відповідних податкових правовідносин, у даному випадку - ФГ «ІНВО». Окрім того, колегія суддів вважає, що відсутні підстави у вирішенні судом апеляційної інстанції питання щодо правомірності здійснення податковим органом нормативно грошової оцінки земельної ділянки з подальшим збільшенням податкових зобов'язань.

Статтею 317 КАС України встановлено, що підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що судом попередньої інстанції при винесенні вказаного рішення порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, таким чином керуючись п.п.1, 4 ч.1 ст. 317 КАС України колегія суддів вважає за необхідним, скасовуючи рішення суду першої інстанції, та ухвалити постанову, якою адміністративного позову ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі.

Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 вказаної статті встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що ОСОБА_2 сплатила судовий збір за подачу позову та апеляційної скарги на загальну суму (704,80 +1058,00) = 1762,80 грн., суд апеляційної інстанції, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, вважає за необхідним стягнути із суб'єкта владних повноважень на користь позивача вказану суму понесених судових витрат (ч.1 ст.139 КАС України).

Керуючись ст.ст. 317, 321, 322, 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - скасувати.

Ухвалити у справі постанову, якою позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Херсонській області від 25 грудня 2017 року №48970-1301, №48968-1301 та 48969-1301.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Херсонській області (код за ЄДРПОУ 39394259) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати в сумі 1762,80 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 80 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 28 серпня 2018 року.

Головуючий суддя Потапчук В.О.Судді Шляхтицький О.І. Семенюк Г.В.