Постанова № 76189265, 28.08.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/2028/18

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Потапчук В.О.

суддів: Семенюка Г.В. , Шляхтицького О.І.

при секретарі - Алексєєвій Н.М.

за участю представника відповідача Лич С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Одеса апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2018 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДТРЕСТ-ВВ» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДТРЕСТ-ВВ» (далі - ТОВ «БУДТРЕСТ-ВВ», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів за №UA100110/2018/000019/2 та №UA100110/2018/000018/2 від 06 квітня 2018 року;

- визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2018/00119 та №UA100110/2018/00120 від 06 квітня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог товариство зазначило, що документи подані ним для митного оформлення товару за ціною контракту відповідають вимогам ст.53 Митного кодексу України, є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей, а тому визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства. З цих підстав позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості та картку відмову в прийнятті митної декларації.

Окрім того, позивач зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості, митний орган виходив з того, що метод за ціною договору не застосовується у зв'язку з зазначенням в наданих позивачем пакувальних листах умов поставки СІF-Одеса, а в інвойсах СРТ-Київ, у зв'язку з чим відповідач дійшов помилкового висновку про наявність підстав для включення до фактурної вартості задекларованих товарів складових митної вартості (наприклад страхування) та посилався на ту обставину, що наданий позивачем прас-лист продавця може розглядатись виключно в якості комерційної пропозиції певному клієнту.

При цьому, митний орган у відзиві на позов зазначив, що рішення про коригування митної вартості прийняті на товари "інструменти ручні з вбудованим бензиновим двигуном, нові, призначені для використання в побуті: моток оса модель FORTE БМК". Торговельна марка: FORTE. Виробник FORTE. Країна виробництва: Китай (CN).

За митними деклараціями від 06 квітня 2018 року UA100110/2018/309210 та № UA100110/2018/309211 спрацювала система аналізу ризиків щодо витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за електронною митною декларацією встановлено, що документи подані для визначення митної вартості товару відповідно до ч.1 ст.53 МК України, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або належить до сплати за ці товари.

Так, до митного оформлення не подані страхові документи чи документи, що містять відомості про вартість страхування, або документальне підтвердження про відсутність страхування. Крім того, відомості щодо числових значень таких складових не підтверджено документально, тобто немає можливості відокремити числові значення вартості самого товару та в прайс-листі відсутні умови поставки товару.

На думку представника відповідача позивач не виконав обов'язки декларанта, обумовлені п.2 ч.2 ст.52 МК України, подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Таким чином, митна вартість товару, що імпортується скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до ст.64 МК України. Джерело інформації декларації від 17 січня 2018 року № UA50030/2018/725 та 26 грудня 2017 року № UA10030/2017/318445.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2018 року адміністративний позов ТОВ «БУДТРЕСТ-ВВ» задоволено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням суду, Київська міська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської митниці ДФС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2018 року.

20 серпня 2018 року до Одеського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання представника Київської міської митниці ДФС про розгляд справи призначеної на 28 серпня 2018 року об 15:00 год. в режимі відеоконференції в приміщенні Київського апеляційного адміністративного суду, або Окружного адміністративного суду м.Києва, в обґрунтування якого вказав значну віддаленістю заявника від суду.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду клопотання від 23 серпня 2018 року вищевказане клопотання представника Київської міської митниці ДФС задоволено. Призначено розгляд справи в режимі відеоконференції на 28 серпня 2018 року об 15:0 год.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Обставини справи.

22 квітня 2017 року ТОВ "БУДТРЕСТ-ВВ" та HENGSHUI LINHAY FIBERGLASS CO LTD (Китай) уклали зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу №HLF/ВВ - 220417, на підставі умов якого продавець продає, а покупець купує товари народного споживання у відповідності з документами відвантаження, узгодженими та підписаними сторонами, на кожну поставку окремо і на умовах, зазначених у контракті та інвойсах і доповненнях до нього (а.с.15-19).

06 квітня 2018 року для визначення митної вартості за електронними митними деклараціями №№UA100110/2018/309259(UA100110/2018/309210) від 06 квітня 2018 року та №UA100110/2018/309445 (UA100110/2018/309211) від 10 квітня 2018 року позивач надіслав відповідачу наступні документи (а.с.20-37):

1. Пакувальний лист HLF/ВВ-NТ17Н367609, HLF/ВВ-NТ17Н367610 від 14 лютого 2018 року;

2. Копію рахунку - фактури (інвойс) - HLF/ВВ-NТ17Н367609, HLF/ВВ-NТ17Н367610 від 14 лютого 2018 року;

3. Копію коносамента - SZHSE 1801653, SZHSE 1801652 від 14 лютого 2018 року;

4.Копія автотранспортної накладної №4/1, 4/2, 3/1, 3/2 від 04 квітня 2018 року;

5. Копія Декларації про проходження товару - HLF/ВВ-NТ17Н367609, HLF/ВВ-NТ17Н367610 від 14 лютого 2018 року;

6. Копія прейскуранта виробника товару б/н від 01 лютого 2018 року;

7. Копія зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі - продажу №HLF/ВВ - 220417 від 22 квітня 2017 року;

8. Копія договору надання послуг митного брокера №052001 від 20 травня 2017 року;

9. Інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару ПКМУ №364 від 25 травня 2016 року;

10. Копію митних декларацій № UA100110/2018/309210 від 06 квітня 2018 року та № UA100110/2018/309211 від 06 квітня 2018 року.

06 квітня 2018 року відповідач прийняв рішення №UA100110/2018/00119 та №UA100110/2018/00120, якими відмовив позивачу у митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №№UA100110/2018/000019/2 та №UA100110/2018/000018/2 (а.с.38-45).

Не погоджуючись з вищевикладеним рішенням позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Висновок суду першої інстанції.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що твердження відповідача спростовується доказами, наявними в матеріалах справи, а будь-яких доведених підстав для коригування митної вартості товару оскаржуване рішення не містить, тому суд вважає, що подані позивачем документи в даному випадку слід вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару за ціною договору, а тому рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та належать до скасування.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним та таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та Митному кодексу України.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

Митний Кодекс України (далі - МК України, Кодекс) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Згідно вимог ч. 2 ст. 1 МК України, відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Пунктом 24 ч. 1 ст. 4 МК України встановлено, що митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 318 МК України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 1 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 9.

Стаття 53 МК України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з ч. 2 вищезазначеної статті зазначається перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Такими, зокрема, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.

Згідно ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7 ст. 54 Митного кодексу України).

Згідно частин 1-3 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема,: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачі. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості Митниця зобов'язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає Митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Оцінка суду.

З вищевикладених вимог чинного законодавства вбачається, що при встановленні відсутності достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiдні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваних рішень митного органу стало ненадання позивачем усіх належних документів для здійснення митного оформлення товару за першим методом, а саме:

1) у копіях інвойсів наданих до митного оформлення товарів зазначено умови поставки СРТ Київ, тоді як у наданих пакувальних листах - СІF Одеса;

2) з наданих документів неможливо встановити понесені затрати на страхування та пакування поставленого товару;

3) з наданих прайс-листів неможливо встановити умови поставки та вартість товару від виробника.

Колегія суддів, як і суд попередньої інстанції, не погоджується з вказаними доводами митного органу та вважає, що позивач надав достатню кількість документації для застосування першого методу обчислення митної вартості товару з огляду на наступне.

Так, основним джерелом інформації про товар при здійсненні митного оформлення останнього є комерційний інвойс, згідно копій якого вбачається, що умови поставки на підставі яких і вираховувалась митна вартість останніх - СРТ Київ.

При цьому, колегією суддів встановлено, що товариством було повідомлено митний орган листом постачальника "HENGSHUI LINHAI FIBERGLASS CO., LTD (Китай)" від 06 січня 2018 року про помилково зазначені в пакувальних листах умови поставки СІF Одеса (а.с.28).

Таким чином, колегія суддів вважає, що наявність будь-яких технічних помилок в наданих позивачем документах в сукупності з іншими документами, які підтверджують митну вартість отриманого товару, не є безумовною підставою для застосування резервного методу митного оформлення, що правильно було зазначено судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення від 27 червня 2018 року.

Згідно вимог статей 627 і 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять: умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно статті 6 Закону України від 16 квітня 1991 року №959-ХІІ "Про зовнішньоекономічну діяльність" суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види договорів, крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. На сьогодні діють Офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, видання МТП № 560, в редакції з 01 січня 2011 року Інкотермс-2010, за змістом яких посилання на Інкотермс-2010 в договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов'язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень. Метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі. Відповідно до Інкотермс-2010 термін CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення) означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування. Таким чином, за умови поставки CIF згідно умов контракту всі витрати із завантаження, пакування товару, поставки та страхування вже були включені продавцем у вартість товару, яка відображена у відповідних супровідних документах, а тому надання додаткових документів, в тому числі визначати вартість страхування митним законодавством не передбачається. Окремого страхування товару декларантом не здійснювалося. Правила Інкотермс також не передбачають обов'язкового надання Покупцю (декларанту) документів щодо страхування товару, а лише на його вимогу.

До того ж, згідно з п. 8 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, подаються у випадку, якщо здійснювалося страхування.

Згідно пп. в) п. 1 ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

В даному випадку, згідно з п. 6.3 укладеного Контракту (а.с.16), вартість палет, тари та упаковки включено у вартість товару, а тому колегія суддів вважає достатніми наданні товариством документи у цій частині.

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість твердження митного органу про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності документів, що містять відомості про вартість страхування та пакування поставленого товару, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що незгода митного органу зі змістом наданих позивачем прайс-листів, за умови наявності у них вартості поставленого товару, не є підставою для здійснення коригування заявленої позивачем митної вартості.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

При цьому, суд першої інстанції правильно зазначив, що витребуванню митним органом підлягають ті документи, що дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може вважатися підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Кожний наступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів неможливо визначити шляхом застосування попереднього методу.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивач надав всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару за першим методом, а тому відмова митного органу у митному оформленні товару та подальше коригування його вартості за допомогою наступних методів є протиправними.

При цьому, твердження відповідача спростовується доказами, наявними в матеріалах справи, а будь-яких доведених підстав для коригування митної вартості товару оскаржуване рішення не містить, подані позивачем документи в даному випадку слід вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару за ціною договору, а тому рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та належать до скасування.

З системного аналізу вимог чинного законодавства та обставин справи колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо задоволення позову товариства шляхом визнання протиправним та скасування рішення митного органу № №UA100110/2018/000019/2 та №UA100110/2018/000018/2 від 06 квітня 2018 року.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат передбачений ст.139 КАС України здійсненню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції залишено судом апеляційної інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 316, 322, 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2018 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДТРЕСТ-ВВ» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текс судового рішення складений та підписаний 28 серпня 2018 року.

Головуючий суддя Потапчук В.О.Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.