Рішення № 76187149, 17.08.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 серпня 2018 року м. Рівне №817/1321/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Романчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник не прибув, відповідача: представник Данилюк Р.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_2 доГоловного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

26.03.2018 ОСОБА_2 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання протиправною відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, викладену у листі №Г-2162/0-2191/0/95-18 від 27.02.2018 та про зобов'язання повторно розглянути його заяву від 06.02.2018 та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 28.03.2018 позовна заява передана за підсудністю до Рівненського окружного адміністративного суду, отримана адресатом 11.05.2018, та їй присвоєно номер 817/1321/18.

Ухвалою судді Друзенко Н.В. від 14.05.2018 позовна заява була залишена без руху через несплату позивачем судового збору.

Позивачем подано клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке з огляду на майновий стан ОСОБА_2 судом задоволено і 12.06.2018 відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи вирішено провести за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 21.06.2018.

21.06.2018 підготовче засідання відкладено за клопотанням відповідача у зв'язку з тим, що ухвала про відкриття провадження отримана ним лише 19.06.2018. У зв'язку з плановою щорічною відпусткою головуючої судді, підготовче засідання відкладено на 09.08.2018.

22.06.2018 позивачем подано не оплачену судовим збором заяву про забезпечення позову у справі №817/1321/18, яку суд з врахуванням майнового становища позивача, прийняв до розгляду.

Ухвалою від 23.06.2018 відмовлено ОСОБА_2 у забезпеченні позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії стосовно земельного масиву (ділянки), для якої за даними публічної кадастрової карти України не визначено кадастровий номер, яка є вільною та знаходиться біля села Бесідки, Славутського району Хмельницької області та межує з ділянкою НОМЕР_2.

09.08.2018 закрито підготовче провадження у справі; розгляд справи по суті призначено на 17.08.2018.

В судовому засіданні 17.08.2018 проголошено вступну і резолютивну частину рішення.

Згідно з позовною заявою, вимоги ОСОБА_2 ґрунтуються на тому, що Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області протиправно відмовило йому у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 гектари для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Берездівської об'єднаної територіальної громади Славутського району Хмельницької області за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, оформивши таку відмову листом листі №Г-2162/0-2191/0/95-18 від 27.02.2018, позаяк до свого клопотання позивач подав вичерпний перелік документів, встановлений Земельний кодексом України, а відповідач у своїй відмові жодних зауважень щодо поданих документів не зазначив.

Згідно з відзивом та поясненнями представника в судовому засіданні, відповідач позов не визнав. Свою позицію обґрунтував тим, що згідно укладених меморандумів про співпрацю при здійсненні заходів щодо передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність об'єднаних територіальних громад (ОТГ) між Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області та об'єднаними територіальними громадами від 08.02.2018, проводяться роботи по інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з метою передачі їх в комунальну власність ОТГ з визначеними в Державному земельному кадастрі кадастровими номерами. З огляду на вищевикладене, позивачу і було рекомендовано після проведення передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність та реєстрації права комунальної власності об'єднаних територіальних громад, звернутися з відповідним клопотанням до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених ст.122 Земельного кодексу України. Також сторона відповідача покликалася на розпорядження Кабінету Міністрів України №60-р від 31.01.2018, відповідно до якого, до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі в користування (виключно шляхом проведення аукціонів) або у власність здійснюється за погодженням з об'єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). На таких підставах сторона відповідача доводила, що при наданні позивачу листа Г-2162/0-2191/0/95-18 від 27.02.2018 діяло у межах та у спосіб передбачений чинним законодавством. Також сторона відповідача покликаючись на постанову Верховного Суду № К/9901/1529/17 від 14.03.2018 зауважувала, що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність, а тому відмова відповідного органу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо підведення земельної ділянки, навіть якщо вона, на думку особи, є протиправною, не має наслідком порушення прав та інтересів особи, яка має намір отримати земельну ділянку. За усього наведеного, сторона відповідача просила в позові ОСОБА_2 відмовити повністю.

Дослідженням письмових доказів по справі суд встановив наступне.

06.02.2018 ОСОБА_2 звернувся в Головне управління Держгеокадастру в Хмельницькій області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га, яка розташована за межами населених пунктів Берездівської об'єднаної територіальної громади Славутського району Хмельницької області для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності. До клопотання додав: графічний матеріал, на якому зазначено бажане вільне місце розташування земельної ділянки, копію паспорта та ідентифікаційного коду (а.с.62-66).

Як вбачається з матеріалів справи, клопотання ОСОБА_2 зареєстроване в Головному управлінні Держгеокадастру в Хмельницькій області 08.02.2018 за №Г-2162/0/94-18, а на графічному матеріалі, де зазначене бажане для ОСОБА_2 місце розташування земельної ділянки стоїть печатка Берездівської сільської ради.

27.02.2018 Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області листом №Г-2162/0-2191/0/95-18 відмовило ОСОБА_2 у задоволенні клопотання покликаючись на те, що згідно укладених меморандумів про співпрацю при здійсненні заходів щодо передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність об'єднаних територіальних громад (ОТГ) між Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області та об'єднаними територіальними громадами від 08.02.2018, проводяться роботи по інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з метою передачі їх в комунальну власність ОТГ з визначеними в Державному земельному кадастрі кадастровими номерами. З огляду на це, позивачу рекомендовано після проведення передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність та реєстрації права комунальної власності об'єднаних територіальних громад, звернутися з відповідним клопотанням до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених ст.122 Земельного кодексу України (а.с.61).

Обґрунтовуючи зазначене, відповідач долучив до матеріалів справи копію Меморандуму про співпрацю при здійсненні заходів щодо передачі земель сільсько-господарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області та Берездівським сільським головою 08.02.2018 (а.с.58-60). Метою вказаного Меморандуму є визначення основних вимог та підходів, що застосовуватимуться при здійснені заходів щодо передачі у комунальну власність Берездівської ОТГ земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності. Засадами співпраці визначено, що передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність здійснюється за наказами Головного управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області, яке здійснює розпорядження землями державної власності відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, у якому зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

План-графік передачі земель об'єднаним територіальним громадам на території Хмельницької області був затверджений наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №19 від 02.02.2018, однак жодних доказів тому, що до нього були включені земельні ділянки, розташовані на території Славутського району Хмельницької області для їх передачі Берездівській ОТГ, суду не надано.

Навпаки, стороною відповідача до матеріалів справи долучено копію наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №44 від 23.03.2018, яким внесено зміни до наказу №19 від 02.02.2018, шляхом викладення плану-графіку передачі земель ОТГ на території Хмельницької області в редакції згідно додатку. І вже згідно з таким планом-графіком до 30.09.2018 підлягають передачі Берездівській ОТГ земельні ділянки, розташовані на території Славутського району Хмельницької області (а.с.56-57).

В той же час, за даними публічної кадастрової карти України земельна ділянка, щодо якої позивач виявив намір отримати її у власність (знаходиться біля села Бесідки, Славутського району Хмельницької області та межує з ділянкою НОМЕР_2) і станом на час звернення ОСОБА_2 з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, і станом на день розгляду справи судом, перебуває в державній власності, не сформована, кадастрового номеру їй не присвоєно (а.с.35-36,38-40).

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши позовну заяву та відзив на неї, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд прийшов до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення повністю.

При цьому суд виходив з такого.

Згідно з частиною другою статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю визначає: а) громадян та юридичних осіб - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) державу, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

За правилами частини першої статті 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Згідно з частиною другою цієї статті, земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Згідно з частиною другою статті 22 Земельного кодексу України, до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

За правилами частини третьої цієї статті, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Статтею 23 Земельного кодексу України встановлена пріоритетність земель сільськогосподарського призначення. Так, в силу вимог частини першої цієї статті, землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання. За правилами частини третьої цієї статті - для будівництва промислових підприємств, об'єктів житлово-комунального господарства, залізниць і автомобільних шляхів, ліній електропередачі та зв'язку, магістральних трубопроводів, а також для інших потреб, не пов'язаних з веденням сільськогосподарського виробництва, надаються переважно несільськогосподарські угіддя або сільськогосподарські угіддя гіршої якості.

В свою чергу, за правилами частини другої статті 116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

При цьому, формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав здійснюється в порядку, визначеному статтею 79-1 Земельного кодексу України. За правилами цієї статті, формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно з частиною п'ятою цієї статті, формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

При цьому, згідно з вимогами частин дев'ятої-десятої, земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

За правилами частини першої статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини третьої цієї статті безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої цієї статті, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у статті 121 Земельного кодексу України, і що стосується ведення особистого селянського господарства, то така норма становить не більше 2,0 гектари.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про наявність у позивача права на отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства, із земель державної власності сільськогосподарського призначення.

Згідно з частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Проаналізувавши норми Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 та Положення про Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, затверджене наказом Держгеокадастру №308 від 17.11.2016, суд дійшов висновку про наявність у відповідача повноважень щодо надання громадянам дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами шостою, сьомою статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, частина сьома статті 118 Земельного кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Згідно графічних матеріалів обрана позивачем земельна ділянка відноситься до сільськогосподарських земель державної власності.

Жодних доказів тому, що місце розташування обраної позивачем земельної ділянки не відповідає вимогам законів, та прийнятим відповідно до таких законів нормативно-правовим актам, відповідачем не надано.

Не надано відповідачем і доказів тому, що місце розташування обраної позивачем земельної ділянки не відповідає затвердженим у встановленому законом порядку генеральним планам населених пунктів та іншій містобудівній документації, схемам землеустрою і техніко-економічних обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, а також проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Покликання відповідача на Меморандум про співпрацю при здійсненні заходів щодо передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області та Берездівським сільським головою 08.02.2018, суд до уваги не приймає.

По-перше, зазначений Меморандум не є нормативно-правовим актом і не відноситься ні до містобудівної документації, ні до генеральних планів населених пунктів. Він в жодному разі не затверджує ні схеми землеустрою, ні техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, ні проекти землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

По-друге, призначенням вказаного Меморандуму є лише визначення основних вимог та підходів, які будуть застосовуватися при здійснені заходів щодо передачі у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

А, по-третє, Меморандум передбачає, що передумовою для передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність є реєстрація права державної власності, яка в свою чергу передбачає формування відповідних земельних ділянок, тобто їх ідентифікацію (місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження та обмеження у використанні) з присвоєнням кадастрового номера. Оскільки обрана позивачем земельна ділянка не сформована, кадастрового номеру їй не присвоєно, то сам по собі факт підписання Меморандуму не міг бути перешкодою для надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Покликання відповідача на наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №44 від 23.03.2018, яким передбачено, що до 30.09.2018 підлягають передачі Берездівській ОТГ земельні ділянки, розташовані на території Славутського району Хмельницької області суд також відхиляє.

По-перше, вказаний наказ видано 23.03.2018, тобто вже після того, як 27.02.2018 відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 гектари для ведення особистого селянського господарства.

А, по-друге, зазначений наказ не ідентифікує, які саме земельні ділянки передаються у комунальну власність ОТГ. Як вже попередньо зазначалося судом, обрана позивачем земельна ділянка не сформована, до Державного земельного кадастру з відповідним кадастровим номером не внесена і право державної власності не неї не зареєстровано. Відтак, немає жодних підстав стверджувати про те, що місце розташування обраної позивачем земельної ділянки не відповідає вимогам наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №44 від 23.03.2018, або ж №19 від 02.02.2018.

Підсумовуючи усе вищевикладене, суд зазначає, що зазначена у листі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №Г-2162/0-2191/0/95-18 від 27.02.2018 підстава для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не відноситься ні до однієї з підстав, визначених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, а тому така відмова кваліфікується судом як протиправна.

За встановлених обставин суд вважає, що дії відповідача по відмові позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 гектари для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Берездівської об'єднаної територіальної громади Славутського району Хмельницької області за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, є такими, що не відповідають визначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а відтак є такими, що порушують права та охоронювані законом інтереси позивача, які підлягають судовому захисту.

Щодо покликання відповідача на постанову Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №804/3703/16, то суд зауважує на тому, що висновок суду з приводу застосування частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України в такій справі ґрунтується на обставинах, відмінних від обставин справи №817/1321/18, позаяк стосується бездіяльності відповідача.

Так, за обставинами справи №804/3703/16, заява позивача не була розглянута відповідачем у строк, передбачений статтею 118 Земельного кодексу України. А тому, аналізуючи саме вказану ситуацію, Верховний Суд вказав, що "ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно".

Обставини ж справи №817/1321/18 свідчать про те, що Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області у строк, визначений частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, розглянуло заяву позивача, і прийняло рішення по відмові ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, з відповідною мотивацією.

З огляду на наведене, висновки суду у справі №817/1321/18 щодо застування положень статті 118 Земельного кодексу України у спірних правовідносинах відповідають правовій позиції Верховного Суду, зокрема, наведеній у постановах від 14.08.2018 у справі №522/17650/16-а, від 27.02.2018 у справі №545/808/17, від 04.04.2018 у справі №802/1534/17-а, від 24.04.2018 у справі №814/1961/17.

За встановлених обставин, визнання протиправною відмови відповідача у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 гектари для ведення особистого селянського господарства, що оформлена листом від 27.02.2018 № Г-2162/0-2191/0/95-18, - є належним способом захисту порушених прав, свобод та інтересів позивача.

У постанові від 16.09.2015 по справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що головним завданням суду при прийнятті рішення в адміністративній справі є прийняття такого рішення, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.

Частина сьома статті 118 Земельного кодексу України передбачає, що відповідач, розглядаючи клопотання, дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Також вказаною нормою передбачено підстави відмови у наданні такого дозволу.

Тож, якщо відмова цього органу у наданні дозволу визнана судом визнається протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом - не існує, суд має повне право зобов'язати такий орган виконавчої влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист законних прав і свобод позивача, оскільки це і є основним завданням адміністративного судочинства.

Належність поданих позивачем з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки документів, а також відсутність визначених законом підстав для відмови в наданні такого дозволу була встановлена в ході судового розгляду даної справи. Таким чином, суд вважає відсутніми підстави для прийняття відповідачем у спірних правовідносинах рішення на власний розсуд, позаяк за відсутності підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою суб'єкт владних повноважень безальтернативно був зобов'язаний задовольнити відповідне клопотання позивача.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав і для задоволення позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надати ОСОБА_2 на підставі його заяви від 06.02.2018 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 гектари для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Берездівської об'єднаної територіальної громади Славутського району Хмельницької області за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Що стосується судових витрат, то суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивача на підставі частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, звільнено від сплати судового збору в сумі 704,80 гривень.

Відповідно до цього, та з врахуванням того, що судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, і яку за ухвалою суду звільнено від сплати судового збору, судовий збір в розмірі сумі 704,80 гривень підлягає стягненню на користь держави з відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 (33000 АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (29016, м. Хмельницький, вул.Інститутська,4/1, код ЄДРПОУ 39767479) задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області у наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 гектари для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Берездівської об'єднаної територіальної громади Славутського району Хмельницької області за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка оформлена листом від 27.02.2018 № Г-2162/0-2191/0/95-18

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надати ОСОБА_2 на підставі його заяви від 06.02.2018 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 гектари для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Берездівської об'єднаної територіальної громади Славутського району Хмельницької області за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Стягнути на користь держави (рахунок 34311206084031, отримувач коштів: УК у м.Рiвному/м.Рiвне/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38012714; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області судовий збір в сумі 704,80 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 27 серпня 2018 року.

Суддя Друзенко Н.В.