Рішення № 76187135, 21.08.2018, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

21.08.2018 227/1911/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

21 серпня 2018 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Корнєєвої В.В.

при секретарі Заварзіній Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право на користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_3, в обґрунтування якого зазначили, що вони 06.07.2012 року придбали квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. У 2015 році на прохання онука ОСОБА_1- ОСОБА_3 вони прописали його у своїй квартирі, але фактично в зазначеній квартирі відповідач ніколи не проживав, був лише прописаний. Позивачі зазначають, що більше двох років тому відповідач поїхав кудись на заробітки, де саме він перебуває на сьогоднішній день позивачам не відомо. Позивачі зазначають, що через те, що відповідач прописаний в зазначеній квартирі вони позбавлені права отримувати вугілля, також сплачують комунальні платежі за кількістю прописаних осіб в квартирі. Окрім того, прописка відповідача в їх квартирі перешкоджає позивачам повноцінно користуватися та розпоряджатися належним їм нерухомим майном. Позивачі просять визнати відповідача ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з відсутністю його за місцем прописки більше одного року.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 11 червня 2018 року за зазначеною справою було відкрито провадження, призначено підготовче засідання, відповідачу було надано строк для подання до суду відзиву на позовну заяву. Згідно ухвали Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 липня 2018 року підготовче провадження по зазначеній цивільній справі було закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 14.08.2018 року. Судове засідання було відкладено на 21.08.2018 року.

Сторони в судове засідання, призначене на 21 серпня 2018 року, не з'явилися, про дату, час та місце розгляду повідомлялись належним чином. Від позивачів до суду надійшли заяви про те, що вони не заперечують проти винесення заочного рішення по справі, окрім того, в матеріалах справи містяться клопотання позивачів про розгляд справи у їх відсутності. Відповідач повторно не з'явився в судове засідання, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом надіслання судових повісток за місцем реєстрації, а також через оголошення на офіційному веб-сайті Добропільського міськрайонного суду Донецької області, жодних заяв або доказів поважності своєї неявки до суду не подавав.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому, за згодою позивача, є підстави для заочного розгляду справи у відсутність відповідача, на підставі наявних у справі доказів, направивши після розгляду справи копію рішення за місцем реєстрації відповідача.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні 14 серпня 2018 року позовні вимоги підтримала, зазначила, що вона зі своїм чоловіком ОСОБА_2 є власниками квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. У 2015 році вона прописала у зазначеній квартирі свого онука ОСОБА_3 і з того часу відповідач взагалі не проживав у квартирі. У зв'язку з тим, що відповідач на сьогоднішній день залишається зареєстрованим у квартирі, позивачі не мають змоги повністю розпоряджатися належним їм на праві власності майном, через що позивач просила визнати її онука ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування належним позивачам житловим приміщенням.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_4, в судовому засіданні 14 серпня 2018 року суду пояснив, що позивач ОСОБА_2 не має змоги з'явитися в судові засідання у зв'язку з тим, що нещодавно він переніс інсульт і на даний час хворіє. Позовні вимоги позивачів представник підтримав, зазначивши, що позивачам на праві власності дійсно належить квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, Донецька область. У 2015 році позивачами у належній їм квартирі було зареєстровано відповідача ОСОБА_3 на його прохання. У зв'язку з тим, що відповідач залишається зареєстрованим за зазначеною адресою, позивачі належним чином не мають змоги користуватися та розпоряджатися належним їм нерухомим майном, змушені сплачувати комунальні послуги і за відповідача. Таким чином, представник позивача просив позовні вимоги задовольнити та визнати відповідача ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, Донецька область.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суду показали, що вони є сусідами позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Відповідача ОСОБА_3 знають как онука позивачів, близько двох років тому бачили його, проте він ніколи там не жив і останнім часом взагалі не з'являється.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з огляду на наступне:

Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 06 липня 2012 року придбали квартиру, розташовану за адресою: вул. Комсомольська, 7/31, що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 06.07.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Добропільського міського нотаріального округу Донецької області Шиманським І.Ю. та зареєстрованим в реєстрі за № 1749 (а.с. 15)., а також копією Витягу з Державного реєстру правочинів № 11535177, наданого Приватним нотаріусом Шиманським І.Ю. (а.с. 16), копією Витягу Добропільського бюро технічної інвентаризації № 34863105 від 18.07.2012, відповідно до якого квартира належить на формі приватної власності по 1/2 частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 17), копією Технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 18) та копією домової книги для прописки громадян, проживаючих в будинку АДРЕСА_1 (а.с. 20).

Згідно акта від 10.05.2018 року, складеного працівниками ПП «БРЕС Прогрес» за участю жителів буд. АДРЕСА_1, ОСОБА_3, 1988 р.н., зареєстрований в квартирі № 31 зазначеного будинку, проте не проживає за цією адресою вже більше двох років (а.с. 14).

Відповідно до довідки № 830 від 14.05.2018 року, виданої Виконавчим комітетом Білозерської міської ради, ОСОБА_1, 1942 р.н., зареєстрована в АДРЕСА_1 та має наступний склад сім'ї: чоловік ОСОБА_2, 1939 р.н., та онук ОСОБА_10, 1988 р.н. (а.с. 33).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 125976282 від 01.06.2018 року, сформованого приватним нотаріусом Добропільського районного нотаріального округу Донецької області Молодняк О.В., квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, належить на формі приватної власності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, 1/2 частка власності, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, 1/2 частка власності (а.с. 35).

За змістом ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України право власності є правом особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. За статтею 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб. Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

За ст. 41 Конституції України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У судовому засіданні було встановлено, що відповідач ОСОБА_3 протягом двох останніх років не проживає у житловому приміщенні позивачів, участі в утриманні житлового приміщення не приймає, тим самим чинить перешкоди позивачам у користуванні належним їм майном.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідног до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається із матеріалів цивільної справи, судовий збір в розмірі 704,80 грн. було сплачено позивачем ОСОБА_1, що підтверджується копією квитанції № П9578К від 24 травня 2018 року (а.с. 2). Враховуючи, що позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 необхідно стягнути сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 704,80 грн., сплата якого підтверджується квитанцією (а.с. 2).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 317, 321, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 5, 10, 81, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право на користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з відповідача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, на користь позивача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, іпн НОМЕР_1, понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 704,80 грн.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Копію заочного рішення направити сторонам по справі.

Сторони по справі:

позивачі: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, іпн НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, іпн НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_1

представник позивача - адвокат ОСОБА_4, адреса: АДРЕСА_2

відповідач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, адреса: АДРЕСА_1

Суддя В.В. Корнєєва

21.08.2018