Рішення № 76186728, 28.08.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/308/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі

головуючого-судді Кухар Н.А.

секретар судового засідання Шавель М.М.

з участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представників відповідачів - Катревич Н.А., Зданевич С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом

ОСОБА_1 до Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправною відмову, визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, грошового забезпечення, стягнення моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 81300) до Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (вул.Личаківська,74, м.Львів, 71010) з вимогами:

- визнати безпідставною та незаконною відмову Львівського прикордонного загону (лист -повідомлення заступника начальника Львівського прикордонного загону - начальника відділу персоналу вих:30/14886 від 21.12.2017 р.) в укладенні зі мною ОСОБА_1 нового контракту з посиланням на п 35 Положення.

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Львівського прикордонного загону № 333-ос від 22.12.2017 р. в частині звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу загону, усіх видів забезпечення прапорщика ОСОБА_1.

- поновити мене прапорщика ОСОБА_1 на посаді інспектора прикордонної служби відділу прикордонної служби 1 категорії 1 відділення інспекторів прикордонної служби «Грушів» III категорії (тип Б) 7 прикордонного загону (1 категорії) Західного регіонального управління (1 категорії) Держазної прикордонної служби України м. Львів;

- стягнути з Львівського прикордонного загону на користь ОСОБА_1: невиплачену грошову допомогу при звільненні; невиплачену грошову компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки; невиплачену грошову компенсацію за неотримане речове майно за період з 23.06.2017 року - по 22.12.2017 року; невиплачене грошове забезпечення за період з 16.12.2017 року - по 22.12.2017року.

- стягнути з Львівського прикордонного загону на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 22.12.2017 р. по день ухвалення судом рішення.

- стягнути з Львівського прикордонного загону па користь ОСОБА_1 компенсацію за заподіяну йому моральну шкоду в розмірі 300 тис. грн. 00 коп. Ухвалою судді Грень Н.М., від 24.01.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі.

09 липня 2018 року на підставі розпорядження "Про призначення повторного автоматичного розподілу справи" № 595 - Р, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 813/308/18. За наслідками повторного автоматизованого розподілу, справу № 813/308/18 передано на розгляд судді Кухар Н.А.

Ухвалою від 10.07.2018 року прийнято справу до провадження.

Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом від 22.12.2017 року № 333-ос «По особовому складу» начальником 7 прикордонного Карпатського загону (І категорії) О.В. Чорним, відповідно до Закону України «Про військовий обовязок і військову службу», Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, виключено зі списків особового складу загону, усіх видів забезпечення ОСОБА_1, на підставі пункту «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) частини 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу». Львівський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України листом за № 30/14886 повідомило позивача, що контракт на продовження терміну військової служби не буде укладено. Даний наказ та лист відмову від 21.12.2017 року позивач вважає протиправними та такими, що не відповідають вимогам закону і підлягає скасуванню, оскільки прийнятий з порушенням норм Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, просять позов задоволити.

Відповідач подав до суду відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позову. Вказує на те, що позивач умисно не висловив бажання продовжувати військову службу в Державній прикордонній службі України у визначений Положення термін (за 3 місяці до закінчення контракту). Вказують, що за час проходження позивачем року служби позивач мав дисциплінарні стягнення та незадовільно виконував свою роботу. Крім того, зазначає, що невиплачену грошову допомогу при звільненні; невиплачену грошову компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки; невиплачену грошову компенсацію за неотримане речове майно за період з 23.06.2017 року - по 22.12.2017 року; невиплачене грошового забезпечення за період з 16.12.2017 року - по 22.12.2017року, позивачу було виплачено у січні 2018 року.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували з підстав викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу в Державній прикордонній службі України, за контрактом від 07.06.2012 року, із терміном дії контракту по 31.08.2017 р. (а.с.18).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 року у справі №813/2522/17 позовні вимоги ОСОБА_1 до Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправними наказів, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, задоволено повністю, а саме визнано протиправним та скасовано наказ начальника Львівського прикордонного загону № 792-АГ від 23 червня 2017 року «Про підсумки службового розслідування» в частині накладення дисциплінарного стягнення - звільнення з військової служби через службову невідповідність прапорщика ОСОБА_1; визнано протиправним та скасовано наказ начальника 7 прикордонного Карпатського загону № 141-ос від 23 червня 2017 року про припинення (розірвання) контракту та звільнення з військової служби прапорщика ОСОБА_1; визнано протиправним та скасовано наказ начальника 7 прикордонного загону (1 категорії) № 142-ос від 26 червня 2017 року про виключення із списків особового складу, усіх видів забезпечення прапорщика ОСОБА_1; поновлено прапорщика ОСОБА_1 на посаді інспектора прикордонної служби 1 категорії 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Грушів» ІІІ категорії (тип Б) 7 прикордонного загону (1 категорії) Західного регіонального управління (1 категорії) Державної прикордонної служби України м. Львів з 26.06.2017 року; стягнуто з Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у сумі 45 598,80 грн., з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства. Постанову суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та стягнення на його користь грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 8 802 ( вісім тисяч вісімсот дві гривні) 28 коп звернуто до негайного виконання. 15.12.2017 року Наказом начальника 7 прикордонного Карпатського загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України № 324-0с «По особовому складу» у відповідності до постанови Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 року в справі № 813/2522/17 було поновлено прапорщика ОСОБА_1 на посаді інспектора прикордонної служби 1 категорії 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Грушів» ІІІ категорії (тип Б) 7 прикордонного загону (1 категорії) Західного регіонального управління (1 категорії) Державної прикордонної служби України м. Львів, з 26 червня 2017 року та виплатити грошове забезпечення у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 8 802,28 грн. (а.с.61).

18.12.2017 року ОСОБА_1, подав рапорт на ім'я начальника Львівського прикордонного загону полковника Чорному О.В., в якому повідомив, що з 18.12.2017 року приступив до виконання своїх посадових обов'язків на посаді інспектора прикордонної служби І категорії 2 відділення ІПС відділу прикордонної служби «Грушів». (а.с.62).

18.12.2017 року ОСОБА_1, подав рапорт на ім'я начальника відділу прикордонної служби «Грушів» майору Підгорному Р.М., в якому просив продовжити строк дії контракту на 3 роки. (а.с.63).

21.12.2017 року Львівський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України скерувало на адресу позивача листа № 30/14886, в якому повідомили що контракт на продовження терміну військової служби не буде укладено. Даний лист мотивований тим, що відповідно до ст. 35 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України - «Для укладення нового контракту військовослужбовець у якого закінчується строк попереднього контракту, не пізніше ніж за три місяці до закінчення зазначеного строку подає у порядку підпорядкування рапорт посадовій особі». Термін дії контракту закінчився 01 вересня 2017 року, рапорт, який повинен був виконати позивач до 01 червня 2017 року у відділу документального забезпечення штабу не облікований та у відділ кадрів не надходив.

Наказом від 22.12.2017 року № 333-ос «По особовому складу» Начальником 7 прикордонного Карпатського загону (І категорії) О.В. Чорним, відповідно до Закону України «Про військовий обовязок і військову службу», Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, виключено зі списків особового складу загону, усіх видів забезпечення ОСОБА_1, на підставі пункту «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) частини 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу». (а.с.20).

Позивач, не погоджуючись із спірним наказом та відмовою № 30/14886, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини щодо звільненням з військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством. При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Так, правовими актами спеціального законодавства є, зокрема, Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. № 2232-XII (далі - Закон № 2232), Закон України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003р. № 661-IV, Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України 29.12.2009р. № 1115/2009 (далі - Положення № 1115/2009).

Відповідно до п."а" ч.6 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби: а) у зв'язку із закінченням строку контракту.

Проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі урегулювано Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України , затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 ( далі-Положенням).

Згідно п. 17 Положення з громадянином, який вступає на військову службу, укладається контракт - письмова угода, укладена відповідно до вимог, визначених цим Положенням, між громадянином і державою, від імені якої виступає уповноважений орган Держприкордонслужби, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби.

Пунктом 18 Положення визначено, що перший контракт про проходження військової служби укладається :з особами, які приймаються на посади сержантського і старшинського складу, - строком від 3 до 5 років залежно від згоди сторін.

Відповідно до п.20 Положення строк проходження військової служби може бути продовжено за новим контрактом до досягнення граничного віку перебування на військовій службі: для військовослужбовців, які проходять військову службу на посадах сержантського та старшинського складу, - від 3 до 5 років.

Пунктом 26 Положення визначено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, звільняється з військової служби з підстав, передбачених частиною шостою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Згідно п.32 Положення, у разі закінчення строку дії попереднього контракту про проходження військової служби; військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом і бажають продовжити її проходження, укладають новий контракт .

Пунктом 35 Положення для укладення нового контракту військовослужбовець, у якого закінчується строк попереднього контракту, не пізніше ніж за три місяці до закінчення зазначеного строку подає у порядку підпорядкування рапорт посадовій особі, зазначеній у пункті 29 цього Положення. Начальник, уповноважений укласти новий контракт з військовослужбовцем, який виявив таке бажання, приймає рішення про укладення нового контракту або про відмову в його укладенні не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку чинного контракту.

Строки, зазначені в абзацах першому та другому цього пункту, можуть бути скорочені за згодою сторін, але не менше ніж до двох тижнів.

Згідно п.41 Положення строк контракту про проходження військової служби продовжується з: 2) військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом в умовах, що унеможливлюють укладення ними нового контракту (участь у походах кораблів, проходження військової служби за кордоном у складі миротворчого персоналу, довгострокових закордонних відрядженнях, перебувають у полоні, в стані заручника та за інших обставин), - до закінчення дії зазначених обставин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якому просить: визнати протиправним та скасувати наказ начальника Львівського прикордонного загону № 792-АГ від 23 червня 2017 року «Про підсумки службового розслідування» в частині накладення дисциплінарного стягнення - звільнення з військової служби через службову невідповідність прапорщика ОСОБА_1; визнати протиправним та скасувати наказ начальника 7 прикордонного Карпатського загону № 141-ос від 23 червня 2017 року про припинення (розірвання) контракту та звільнення з військової служби прапорщика ОСОБА_1; визнати протиправним та скасувати наказ начальника 7 прикордонного загону (1 категорії) № 142-ос від 26 червня 2017 року про виключення із списків особового складу, усіх видів забезпечення прапорщика ОСОБА_1; поновити прапорщика ОСОБА_1 на посаді інспектора прикордонної служби 1 категорії 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Грушів» ІІІ категорії (тип Б) 7 прикордонного загону (1 категорії) Західного регіонального управління (1 категорії) Державної прикордонної служби України м. Львів; стягнути з Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 року у справі № 813/2522/17 позовні вимоги ОСОБА_1 до Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправними наказів, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, задоволено повністю. Поновлено прапорщика ОСОБА_1 на посаді інспектора прикордонної служби 1 категорії 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Грушів» ІІІ категорії (тип Б) 7 прикордонного загону (1 категорії) Західного регіонального управління (1 категорії) Державної прикордонної служби України м. Львів з 26.06.2017 року. Постанову суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та стягнення на його користь грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 8 802 ( вісім тисяч вісімсот дві гривні) 28 коп звернуто до негайного виконання.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 року у справі № 876/3/18 апеляційну скаргу Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року у справі №813/2522/17 - без змін.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до абзаців другого, третього пункту другого статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у разі незаконного звільнення з військової служби або переміщення по службі військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом або перебуває на кадровій військовій службі, підлягає поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді.

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що відповідачем при вирішенні питання щодо продовження строку дії контракту позивача не було враховано обставини встановлені у постанові суду від 06.12.2017 року, а також те, що обставиною, яка унеможливлювала укладення нового контракту, було незаконне звільнення позивача.

Суд приходить до висновку, що відповідачем рішення про відмову у продовженні контракту було прийнято без урахування всіх обставин справи, а тому позовна вимога про визнання протиправною відмови Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 21.12.2017 року ОСОБА_1 у продовженні контракту про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України та визнання протиправним та скасування наказу начальника Львівського прикордонного загону № 333-ос від 22.12.2017 р. в частині звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу загону, усіх видів забезпечення прапорщика ОСОБА_1 підлягає до задоволення.

Відповідно до абзаців другого, третього пункту другого статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у разі незаконного звільнення з військової служби або переміщення по службі військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом або перебуває на кадровій військовій службі, підлягає поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді. Посада вважається нижчою, якщо за цією посадою штатним розписом передбачено нижче військове звання, а за умови рівних звань - менший посадовий оклад. У разі якщо штатним розписом передбачено два військових звання або диференційовані посадові оклади, до уваги береться вище військове звання або вищий посадовий оклад. У разі заподіяння йому таким звільненням (переміщенням) моральної шкоди вона може бути відшкодована за рішенням суду.

У разі поновлення на військовій службі (посаді) орган, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує питання про виплату військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час виконання військового обов'язку на нижчеоплачуваній посаді, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення (переміщення). Цей період зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як у календарному, так і у пільговому обчисленні) та до терміну, встановленого для присвоєння чергового військового звання.

Аналогічні норми передбачені пунктами 298, 299 Положення у разі незаконного звільнення військовослужбовця з військової служби поновлення його на попередній або рівній посаді здійснюється за наказом посадової особи, якій надано право звільнення з військової служби відповідної категорії військовослужбовців, або за наказом посадової особи вищого рівня. Наказ видається на підставі рішення суду, що набрало законної сили, акта прокурорського реагування чи виданого за підсумками службового розслідування наказу старшого начальника, якими визнано незаконність звільнення військовослужбовця. У разі незаконного звільнення з військової служби військовослужбовця, який проходив військову службу за контрактом, він підлягає поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій ніж попередня, посаді з дня прийняття рішення про поновлення на військовій службі. У разі поновлення військовослужбовця на військовій службі начальник органу Держприкордонслужби, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує в установленому законодавством порядку питання щодо виплати йому грошового забезпечення та видачі матеріального забезпечення за час вимушеного прогулу, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення. Зазначений період зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як у календарному, так і пільговому обчисленні) та до строку вислуги у військовому званні. У цьому разі контракт, строк дії якого закінчився під час вимушеного прогулу, продовжується на строк вимушеного прогулу. Новий контракт з цим військовослужбовцем укладається у порядку, визначеному цим Положенням.

Суд керується позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 28.10.2014 (№ рішення у ЄДРСР 41602330), відповідно до якої у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Як зазначалось, ОСОБА_1 був звільнений з 22.12.2017, а тому він підлягає поновленню на посаді інспектора прикордонної служби відділу прикордонної служби 1 категорії 1 відділення інспекторів прикордонної служби «Грушів» III категорії (тип Б) 7 прикордонного загону (1 категорії) Західного регіонального управління (1 категорії) Державної прикордонної служби України м. Львів з 22.12.2017 року.

Стосовно вимог позивача про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд звертає увагу на наступне.

Верховний Суд України у постанові від 14 січня 2014 року (справа №21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до п.2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

За приписами абз.3 п.3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

В пункті 6 Постанови "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24 грудня 1999 року №13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 в адміністративній справі № 813/2522/17 встановлено, що розмір середньоденного грошового забезпечення становить 288, 60 грн.

Суд встановив, що на користь позивача підлягає середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу по день поновлення на посаді та обраховується починаючи з першого дня після звільнення по день прийняття рішення суду про поновлення позивача на роботі з 22 грудня 2017 року по 28 серпня 2018 року.

Враховуючи, що кількість днів вимушеного прогулу складає 250 днів, середнє грошове забезпечення позивача за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на його користь з відповідача у розмірі 288,60 грн. х 250 днів = 72 150 грн. Щодо вимоги позивач про стягнення з Львівського прикордонного загону на користь ОСОБА_1 невиплаченої грошової допомоги при звільненні; невиплаченої грошової компенсації за невикористану частину щорічної основної відпустки; невиплаченої грошової компенсації за неотримане речове майно за період з 23.06.2017 року - по 22.12.2017 року; невиплаченого грошового забезпечення за період з 16.12.2017 року - по 22.12.2017року суд зазначає наступне.

Згідно Наказу № 333-ос від 22.12.2017 року «По особовому складу» прапорщика ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону, усіх видів забезпечення з 22 грудня 2017 року. Наведеним наказом визначено необхідність виплати позивачу грошову компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки за 2017 рік тривалістю 26 календарних днів. Виплатити грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 11 повних календарних днів.

22.12.2017 року позивач звернувся з рапортом до начальника Львівського прикордонного загону полковника Чорного О.В., в якому просив нарахувати грошову компенсацію за недоотриману під час проходження військової служби в ДПСУ речове майно особистого користування. Грошову компенсацію за недоотримане речове майно зобов'язується очікувати до моменту надходження коштів на відповідний рахунок прикордонного загону та проведення оплати Державним казначейством. (а.с.45).

Судом встановлено, що згідно Реєстру перерахувань на особисті вклади ЗГРУ «Приватбанк» за січень 2018 року на особовий рахунок позивача було зараховано грошові кошти у розмірі 43471, 95 грн. (а.с. 42).

Отже, відповідачем було виплачено позивачу грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки, грошову компенсаціїю за неотримане речове майно за період з 23.06.2017 року - по 22.12.2017 року, грошове забезпечення за період з 16.12.2017 року - по 22.12.2017року, а тому позовна вимога про стягнення з Львівського прикордонного загону на користь ОСОБА_1 невиплаченої грошової допомоги при звільненні; невиплаченої грошової компенсації за невикористану частину щорічної основної відпустки; невиплаченої грошової компенсації за неотримане речове майно за період з 23.06.2017 року - по 22.12.2017 року; невиплаченого грошового забезпечення за період з 16.12.2017 року - по 22.12.2017року до задоволення не підлягає.

Щодо вимоги позивача стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 300000 грн., то суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи вказану вимогу позивач стверджує, що з червня місяця 2017 року по сьогоднішній день не було виплачено грошового забезпечення, та більше півроку позивач позбавлений коштів до існування. Зазначає, що він зазнав тяжкого психологічного шоку в результаті неправомірних дій відповідача щодо звільнення його зі служби.

Згідно із ст.23 ЦК України моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

За правилами ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як вбачається зі змісту п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.1995р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п.5 Постанови обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. При цьому з'ясовується, чим підтверджено факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд зазначає, що позивач під час розгляду справи не довів своїх фізичних та душевних страждань, які стались внаслідок дій відповідача.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 КАС України, рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Беручи до уваги викладену процесуальну норму суд вважає, що рішення у частині поновлення на посаді та стягнення суми середнього заробітку, у межах суми стягнення за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 цієї статті).

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів зібраних у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до КАС України судові витрати не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246 КАС України , суд -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 21.12.2017 року щодо відмови ОСОБА_1 у продовженні контракту про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Львівського прикордонного загону № 333-ос від 22.12.2017 р. в частині звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу загону, усіх видів забезпечення прапорщика ОСОБА_1.

Поновити прапорщика ОСОБА_1 на посаді інспектора прикордонної служби відділу прикордонної служби 1 категорії 1 відділення інспекторів прикордонної служби «Грушів» III категорії (тип Б) 7 прикордонного загону (1 категорії) Західного регіонального управління (1 категорії) Державної прикордонної служби України м. Львів з 22.12.2017 року.

Стягнути з Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (місцезнаходження: м. Львів, вул. Личаківська 74, код ЄДРПОУ 14321653), в користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 81300) середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у сумі 72 150 грн., з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

Рішення суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та стягнення на його користь грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 8802 (вісім тисяч вісімсот дві гривні) 28 коп., звернути до негайного виконання.

В решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення до Львівського апеляційної адміністративного суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Львівський окружний адміністративний суд

Повний текст рішення складено 03 вересня 2018 року.

Суддя Кухар Н.А.