Рішення № 76186155, 31.08.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2018 року (об 11 год. 15 хв.)Справа № 808/1895/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Токмацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Токмацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - Токмацьке об'єднане УПФУ в Запорізькій області, відповідач), в якому просить:

визнати протиправним рішення відповідача про відмову в перерахунку та поновленні виплати пенсії за віком позивачу;

зобов'язати відповідача перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за віком позивачу з 07.10.2009 з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни, але в розміру не меншому ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, здійснити осучаснення пенсії відповідно до пенсійної реформи України, починаючи з 01.10.2017 та здійснювати виплату пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві з посиланням на Рішення Конституційного суду України від 07 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009 зазначив, що позивачем була направлена заява до відповідача про поновлення пенсії, проте листом від 22.03.2017 №1592/02 в поновленні виплати відмовлено, у зв'язку із чим представник позивача звернувся до суду із позовом. Так, постановою Токмацького районного суду Запорізької області від 10.07.2017 по справі №328/1585/17 позов задоволено частково, зобов'язано Токмацьке об'єднане УПФУ в Запорізькій області розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.02.2017 про перерахунок, поновлення виплати пенсії за віком, поданої її представником, в порядку, передбаченому постановою Правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1 та прийняте відповідне рішення. Вказує, що листом від 27.09.2017 №4624/02 відповідачем повідомлено, що управлінням прийнято рішення про відмову в перерахунку, поновленні виплати за віком, у зв'язку з відсутністю фактичного місця проживання (реєстрації) на території України Вважає рішення відповідача про відмову в поновленні виплати пенсії протиправним, у зв'язку із чим просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді від 02.07.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, призначене перше судове засідання на 25 липня 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 16.07.2018 на адресу суду надав відзив на адміністративний позов (вх. №22129), у якому посилається на приписи Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та вказує, що згідно із документами з пенсійної справи позивач знята з реєстрації місця проживання на території України та проживає в Ізраїлі, м. Тель-Авів, вул. Марголін,5/33, а тому у зв'язку з відсутністю фактичного місця проживання (реєстрації) на території України в управлінні відсутні правові підстави для здійснення поновлення та перерахунку раніше призначеної ОСОБА_1 пенсійної виплати. Також із посиланням на абзац перший п. 1.5 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначенні (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1 зауважує, що законодавством не передбачена можливість надавати до управління ПФУ заяву про перерахунок, поновлення виплати пенсії представником громадянина, який діє на підставі довіреності. На підставі викладеного, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1, громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено паспортом громадянина для виїзду за кордон НОМЕР_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

По досягненні пенсійного віку, 29.03.1993 позивачці була призначена пенсія за віком, про що свідчить посвідченням НОМЕР_3 від 04.06.1993, яка виплачувалась їй до виїзду за кордон, тобто до листопада 1995 року.

У 1995 році позивачка виїхала з України на постійне місце проживання до Ізраїлю, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.

Починаючи з 1995 року і станом на сьогоднішній день, позивачка призначеної по закону пенсії не отримує.

У лютому 2017 року ОСОБА_1 через представника звернулась до Токмацького об'єднаного УПФУ в Запорізькій області із заявою встановленого зразка про перерахунок та поновлення виплати пенсії за віком в розмірах згідно з чинним законодавством, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війні, починаючи з 07.10.2009. До заяви про поновлення та перерахунок пенсії представником позивача було додано нотаріально посвідчені копії довіреності, паспорта, пенсійного посвідчення; нотаріально посвідчену копію картки платника податків; заяву про перерахування пенсійних виплат на банківський рахунок; копію паспорта представника.

Листом № 1592/02 від 22.03.2017 Токмацьким об'єднаним УПФ України в Запорізькій області було повідомлено, що для поновлення виплати пенсії позивачці необхідно особисто звернутися до органу, що призначає пенсію.

Зазначені обставини встановлені постановою Токмацького районного суду від 10.07.2017 по справі №328/1585/17 за позовом ОСОБА_1 до Токмацького об'єднаного УПФУ в Запорізькій області про спонукання до вчинення дій.

Цією постановою зобов'язано Токмацьке об'єднане УПФУ в Запорізькій області розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.02.2017 про перерахунок, поновлення виплати пенсії за віком, поданої її представником ОСОБА_2, в порядку, передбаченому постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та прийняти відповідне рішення.

На виконання постанови Токмацького районного суду від 10.07.2017 та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2017 по справі №328/1585/17 відповідачем було розглянуто заяву позивача від 20.02.2017 про перерахунок, поновлення виплати пенсії за віком, поданої представником ОСОБА_2, та прийнято рішення, викладене у повідомленні від 27.09.2017 №4624/02, про відмову в перерахунку, поновленні виплати пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю фактичного місця проживання (реєстрації) на території України.

Вважаючи, що вказаною відмовою порушено її право на пенсію, позивач звернулась до адміністративного суду з даним позовом.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 46 Конституція України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відносини з призначення та виплати пенсій регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

Так, згідно із ч. ч. 1, 3, 4 ст.1 Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).

Стаття 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1058) визначає підстави припинення та поновлення виплати пенсії.

Так, згідно з пп. 2 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Разом з тим, у ст. 51 Закону № 1058 визначено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону (ч. 2 ст. 49 Закону № 1058) .

Положення п. 2 ч.1 ст. 49 Закону № 1058, друге речення ст. 51 вказаного Закону втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-пр/2009 від 07.10.2009 з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

У даному рішенні Конституційний суд зазначив, що право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава, відповідно до конституційних принципів, зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначено пенсію, - в Україні чи за її межами.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Тобто пенсіонери, що виїхали за кордон на постійне місце проживання, мають право на отримання пенсії, незалежно від місця проживання та наявності в Україні Угоди з обраною пенсіонером країною.

Згідно з ч.1 ст. 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

В абз.1 п.1.1 Порядку № 22-1 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

У відповідності до абз. 1, 2 п. 2.8 Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії здійснюється за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

У випадку поновлення виплати пенсії особі, якій не проведено перерахунок відповідно до статті 43 Закону, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до статті 40 Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсій, призначених до 2004 року.

За приписами абз. 3 ч. 2 ст. 27 Закону № 1058 розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону № 1058 пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

До того ж, відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 46 Закону № 1058 компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Суд не приймає посилань представника відповідача на абзац перший п. 1.5 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначенні (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1, у зв'язку із чим останній вважає, що законодавством не передбачена можливість надавати до управління ПФУ заяву про перерахунок, поновлення виплати пенсії представником громадянина, який діє на підставі довіреності, оскільки вказані обставини не були підставою для прийняття рішення, викладеного у повідомленні від 27.09.2017 №4624/02, про відмову в перерахунку, поновленні виплати позивачу пенсії за віком.

Крім того, постановою Токмацького районного суду від 10.07.2017 по справі №328/1585/17, яка набрала законної сили 01.09.2017, встановлено, що доводи відповідача, викладені у листі від 22.03.2017 № 1592/02, про необхідність прибуття позивачки особисто до Токмацького об'єднаного УПФУ в Запорізькій області для подачі заяви про поновлення виплати пенсії, є необґрунтованими, оскільки пунктом 1.5 Порядку № 22-1 передбачено можливість подачі такої заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою.

Суд зазначає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 78 КАС України).

Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1, проживаючи в державі Ізраїль, як громадянка України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, адже Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.

Водночас, суд вважає, що вимоги позивача щодо виплати пенсії за період з 07.10.2009 (дати вищевказаного рішення Конституційного суду) по 20.02.2017 (дати звернення ОСОБА_1 до органу ПФУ) підлягають залишенню без розгляду.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

У відповідності до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто, право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її певні права чи законні інтереси у сфері публічно-правових відносин потребують захисту.

Обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення прав чи інтересів заявника, а ознакою такого порушення є зміна стану його суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Водночас, суд зазначає, що право на соціальний захист - це передбачені законодавством, гарантовані державою певні можливості людини отримати від держави, а також інших суб'єктів, які діють за уповноваженням або дозволом держави, на умовах і в порядку, передбаченому законодавством, а також договором, матеріальне забезпечення, матеріальну підтримку та соціальні послуги у разі настання соціальних ризиків.

Між тим, хоча право людини на соціальний захист в розумінні закріплених Конституцією принципів є абсолютним, воно не може бути реалізованим без власного волевиявлення громадянина, тобто є відносним суб'єктивним правом.

В свою чергу, суб'єктивне право визначається як передбачена для уповноваженої особи в цілях задоволення її інтересів міра можливої поведінки, яка забезпечена юридичними обов'язками інших осіб. Суб'єктивне право характеризується такими можливостями, як: 1) можливість особи діяти в межах, встановлених нормою права; 2) можливість для особи користуватися певним соціальним благом; 3) можливість вимагати відповідних дій від інших осіб; 4) можливість звернутися до суду для захисту порушеного права.

Як вже зазначалось вище, відповідно до п. 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління за місцем проживання (реєстрації).

З аналізу наведених правових норм суд дійшов висновку, що про порушення права чи інтересу у сфері соціального захисту, зокрема, при реалізації права на отримання пенсії, особа може стверджувати лише у тому випадку, якщо вона звернулась до суб'єкту владних повноважень, уповноваженого на здійснення владних управлінських функцій, за реалізацією цього права, і останній прийняв негативне для цієї особи рішення, або не прийняв таке рішення взагалі.

Як вбачається з вищенаведених обставин справи, ОСОБА_1 про порушення свого права обізнана з моменту припинення їй виплати пенсії, проте лише у лютому 2017 року позивачка звернулась до пенсійного органу

При цьому, судом враховано, що після отримання представником позивача повідомлення від 27.09.2017 №4624/02 про відмову в перерахунку пенсії останній звернувся до Токмацького районного суду із відповідною позовною заявою у межах 6-місячного строку, проте ухвалою суду від 14.12.2017 у справі №328/3132/17 адміністративний позов ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Томацького об'єднаного УПФУ в Запорізькій області про визнання протиправним рішення та спонукання до вчинення дій було повернуто представнику позивача, а у травні 2018 року вона звернулась до суду з приводу відмови відповідача у поновленні пенсії з вимогою зобов'язати відповідача поновити їй виплату пенсії з 07.10.2009, що свідчить про порушення позивачем строку, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України в частині таких вимог про зобов'язання, а тому позовна вимога з 07.10.2009 по 19.02.2017 повинна бути залишена судом без розгляду.

Водночас, перерахунку пенсії позивача, на який він має право з 20.02.2017 на підставі поданої заяви про поновлення виплати пенсії за віком відповідачем здійснено не було, у зв'язку із чим суд не погоджується з вимогами позивача про зобов'язання Токмацького об'єднаного УПФУ в Запорізькій області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни, але в розміру не меншому ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, осучаснення пенсії відповідно до пенсійної реформи України, з тих підстав, що вони є передчасними.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх двій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Токмацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місцезнаходження: 71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Центральна, 42/10, код ЄДРПОУ 37830810) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Токмацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 27.09.2017 №4624/02 про відмову в перерахунку та поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1.

Зобов'язати Токмацьке об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити ОСОБА_1 виплату раніше призначеної пенсії за віком, починаючи з 20.02.2017 та здійснювати виплату пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок.

Позовні вимоги про відновлення виплати ОСОБА_1 пенсії з 07.10.2009 по 19.02.2017 (включно) залишити без розгляду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Токмацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак