Постанова № 76184112, 03.09.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2018 р. Справа№ 910/10919/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

секретар судового засідання Шмиговська А.М.

без виклику сторін

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»

на ухвалу господарського суду міста Києва від 22.06.2018 р.

у справі №910/10919/16 (суддя Борисенко І.І.)

за заявою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»

про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно

у справі №910/10919/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В.

до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство «Дельта банк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта банк» Кадирова В.В., звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», про визнання недійсним договору застави майнових прав від 25.02.2015 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрованим в реєстрі за №294, що укладений між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України».

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.11.2016 р. позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір застави майнових прав від 25.02.2015 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрованим в реєстрі за №294, що укладений між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України». Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судовий збір в розмірі 1378,00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2017 р. рішення господарського суду міста Києва від 22.11.2016 р. у справі №910/10919/16 скасовано та прийняти нове рішення, у задоволенні позову відмовлено повністю. Стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 1515,80 грн.

Постановою Вищого господарського суду від 14.11.2017 р. рішення суду від 22.11.2016 р. залишено без змін. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2017 р. скасовано.

Постановою Верховного Суду від 10.04.2018 р. у задоволенні заяви ПАТ «Державний ощадний банк України» про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 14.11.2017 р. у справі №910/10919/16 відмовлено. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

21.06.2018 р. до господарського суду міста Києва надійшла заява від ПАТ «Державний ощадний банк України» про накладення арешту на майно, яке було предметом застави за визнаним недійсним рішенням господарського суду м. Києва від 22.11.2016 р. по справі №910/10919/16 договором застави майнових прав від 25.02.2015 р., який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрованим в реєстрі за №294, що укладений між AT «Дельта Банк» та AT «Ощадбанк», а саме на майнові права - права вимоги від боржників здійснення платежів на користь заставодавця за контрактами в розмірах та в строки, передбачений контрактами з такими боржниками, та усі належні заставодавцю майнові права за договорами, що забезпечують виконання зобов'язання за контрактами (договорами забезпечення). Вичерпний перелік контрактів та договорів забезпечення наведено в додатку №1 до договору застави майнових прав від 25.02.2015 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрованого в реєстрі за №294.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.06.2018 р. повернуто заяву і додані до неї документи ПАТ «Державний ощадний банк України» на підставі ст.ст. 139-140 ГПК України.

Вказана ухвала мотивована тим, що оскільки позивачем не подано доказів сплати судового збору, вказана заява подана без додержання вимог ст. 139 ГПК України, у зв'язку з чим судом першої інстанції повернуто вказану заяву заявнику.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, ПАТ «Державний ощадний банк України» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 22.06.2018 р. і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Державний ощадний банк України» на ухвалу господарського суду міста Києва від 22.06.2018 р. та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

27.08.2018 р. ПАТ «Дельта банк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта банк» Кадирова В.В. було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просило ухвалу господарського суду міста Києва від 22.06.2018 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

31.08.2018 р. від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб засобами поштового зв'язку надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить ухвалу господарського суду міста Києва від 22.06.2018 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Оскаржувана ухвала суду обґрунтована тим, що відповідно ч.5 ст. 139 ГПК України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Проте, судом встановлено, що позивачем не подано доказів сплати судового збору. Відповідно ч. 7 ст. 140 ГПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу. Оскільки позивачем не подано доказів сплати судового збору, вказана заява подана без додержання вимог статті 139 ГПК України, у зв'язку з чим суд повернув вказану заяву заявнику.

Аргументуючи апеляційну скаргу ПАТ «Державний ощадний банк України» зазначив, що подана ним заява про накладення арешту на майно, що є предметом застави, не є заявою про забезпечення позову, оскільки остання подана відповідно до ч. 12 ст. 238 ГПК України, а сама господарська справа № 910/10919/16 вже розглянута і рішення у ній набрало законної сили.

На думку скаржника, вимоги ст. 139 ГПК України, зокрема й щодо оплати такої заяви судовим збором, до такої заяви не застосовуються.

Вказані доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Види (заходи), підстави та порядок забезпечення позову встановлено нормами глави 10 ГПК України.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частиною 5 ст. 139 ГПК України, а також положеннями Закону України «Про судовий збір» передбачено сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову, докази оплати якого мають бути додані до відповідної заяви.

Статтею 1057-1 ЦК України визначено правові наслідки недійсності кредитного договору.

Вказаною нормою передбачено повноваження суду забезпечити виконання прийнятих ним судових рішень у спорах про визнання недійсними кредитних договорів та договорів застави до них, відповідно до яких у разі визнання недійсним кредитного договору суд за заявою сторони в обов'язковому порядку застосовує наслідки недійсності правочину, передбачені частиною першою статті 216 цього Кодексу, та визначає грошову суму, яка має бути повернута кредитодавцю.

Визнаючи недійсним кредитний договір, у якому виконання зобов'язання позичальника забезпечено заставою майна позичальника або поручителя, суд за заявою кредитодавця накладає на таке майно арешт, який у подальшому підлягає зняттю після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти у розмірі, визначеному судом.

Визнаючи недійсним договір застави, який забезпечував виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, суд за заявою кредитодавця накладає арешт на майно, яке було предметом застави. Такий арешт підлягає зняттю після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти за кредитним договором, а у разі визнання кредитного договору недійсним - після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти в розмірі, визначеному судом відповідно до частини першої цієї статті.

Згідно ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Вимоги щодо змісту судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті встановлено ст. 238 ГПК України, частинами п'ятою та шостою якої визначено вимоги щодо змісту резолютивної частини рішення.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині рішення вказується про забезпечення виконання рішення.

Частиною 12 ст. 238 ГПК України встановлено що у разі визнання судом недійсним кредитного договору, в якому виконання зобов'язання позичальника забезпечено заставою майна, а також у разі визнання недійсним договору застави, яким забезпечується виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, суд накладає на таке майно арешт.

Правовий аналіз зазначених вище положень ст. 1057-1 ЦК України, ч. 12 ст. 238 та ст. 239 ГПК України, дає підстави для висновку про те, що вказані норми перебувають у системному зв'язку між собою, при цьому процесуальною нормою визначається повноваження та порядок застосування господарським судом механізму забезпечення виконання судового рішення у вигляді накладення арешту на майно, що є предметом застави, у спорах про визнання недійсними кредитного договору, а також у разі визнання недійсним договору застави, яким забезпечується виконання позичальником своїх зобов'язань.

В той же час, на підставі ч. 2 ст. 239 ГПК України забезпечення виконання рішення здійснюється в порядку забезпечення позову, який, як вказувалось вище врегульовано положеннями ст.ст. 138 та 139 ГПК України.

В апеляційній скарзі зазначено, що Закон України «Про судовий збір» передбачає сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову (пп. 3 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону) та не передбачає сплату судового збору за подання заяви про накладення арешту на підставі ч. 12 ст. 238 ГПК України та ст. 1057-1 ЦК України.

Слід зазначити, що накладення арешту відповідно, до приписів ст. 137 ГПК України, віднесено саме до заходів забезпечення позову, застосування яких передбачено порядком, що встановлений у ст. 138-139 ГПК України і сплата судового збору за подання відповідної заяви є обов'язковою.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява ПАТ «Державний ощадний банк України» про накладення арешту на майно, яке було предметом застави була подана з порушенням вимог ст.ст. 139-140 ГПК України, а тому суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано повернув зазначену заяву з доданими документами заявнику.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

ПАТ «Державний ощадний банк України», в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування ухвали суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду міста Києва від 22.06.2018 р. у даній справі є такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 22.06.2018 р. у справі №910/10919/16 залишити без змін.

Справу №910/10919/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, що передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець