Постанова № 76184071, 03.09.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2018 р. Справа№ 911/985/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

за участю представників: не викликались

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Валенкевича Руслана Валерійовича

на рішення Господарського суду Київської області, ухваленого 05.07.2018

у справі № 911/985/18 (суддя Заєць Д.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн»

до Фізичної особи-підприємця Валенкевича Руслана Валерійовича

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення основного боргу в сумі 11 835,89 грн. за поставлений за договором поставки № 246 від 06.05.2016, але неоплачений товар, пені в сумі 1 521,01 грн., інфляційних втрат в сумі 132,56 грн. та 36% річних в сумі 1 160,47 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.07.2018 у справі № 911/985/18 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено основний борг в сумі 11 835,89 грн., пеню в сумі 1 464,28 грн., інфляційні втрати в сумі 132,56 грн. та 36% річних в сумі 1 610,47 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належним чином доведений факт поставки відповідачу товару на заявлену до стягнення суму та факт невиконання відповідачем свого обов'язку по його оплаті, проте позивачем при розрахунку пені невірно визначений період її нарахування.

Не погоджуючись з рішенням, Фізична особа-підприємець Валенкевич Руслан Валерійович звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2018 по справі № 911/985/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач послався на те, що спірний товар було отримано не ним, а ФОП Бондаренко, якій відповідач передав в орендне користування приміщення по вул. Красноармійській 3 в смт. Володарка та яка раніше працювала головним бухгалтером відповідача та мала доступ до його документів, через продавця Ліснічук, на підтвердження чого зазначив про те, що в підписаній сторонами при укладення спірного договору довіреності визначено, що товар має отримувати лише одна особа - відповідач, в той час як відповідач жодним чином не уповноважував Ліснічук отримувати товар.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2018 справа № 911/985/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.

При дослідженні матеріалів справи та апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що подана заявником апеляційна скарга не відповідає вимогами ст. 258 ГПК України, яка встановлює вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, оскільки апелянтом невірно визначено розмір судового збору, який підлягає сплаті за звернення з апеляційною скаргою.

За таких обставин, ухвалою від 31.07.2018 апеляційну скаргу залишено без руху, апелянту роз'яснено, що він протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали має право усунути недоліки, а саме, подати до Київського апеляційного господарського суду докази сплати судового збору в сумі 16 грн., та що в разі невиконання цієї ухвали суду в строк, визначений п. 2 її резолютивної частини, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

06.08.2018 від апелянта через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшла заява, до якої додана квитанція № 0.0.1100365738.2 від 03.08.2018 на суму 16 грн.

Ухвалою від 08.08.2018:

- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Валенкевича Руслана Валерійовича на рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2018 у справі № 911/985/18;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 21.08.2018;

- роз'яснено сторонами, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- роз'яснено учасниками, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

20.08.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з посиланням на те, що :

- за умовами спірного договору позивач як постачальник здійснює поставку протягом трьох днів з дня надходження від відповідача відповідного замовлення, а відтак, відповідач намагається ввести суд в оману стосовно того, що йому не було відомо про те, що позивач надалі продовжував здійснювати поставку товарів за вказаними в позовній заяві товарно-транспортними накладними, а підтвердити це може торговий представник позивача;

- громадянка Лісінчук, окрім тих товарно-транспортних накладних, які вже є в матеріалах справи, раніше неодноразово підписувала інші товарно-транспортні накладні, які в подальшому були у повному обсязі оплачені, на доказ чого просив долучити товарно-транспортні накладні № КНКВ-056084 від 04.03.2017, № НКВ-068294 від 18.03.2017, № НКВ-073953 від 25.03.2017, №НКВ-092406 від 15.04.2017, № НКВ-125398 від 27.05.2017, № НКВ-125398 від 18.11.2017;

- за умовами п. 3.3 спірного договору окрім довіреностей з переліком осіб, яким доручається отримання товару, відвантаження можливо і за відсутності в довіреності підпису уповноваженої особи на прийняття товару, якщо її підпис засвідчено печаткою, а в останньому реченні вказаного пункту зазначено, що у випадку, якщо зразок підпису та/або зразок печатки (штампу) на накладній не співпадає зі зразками підписів та зразками печаток (штампів), наданих покупцем постачальнику в довіреності, однак такій підпис, печатка (штамп) міститься на накладних, які були сплачені покупцем раніше, вважається, що товар був отриманий/прийнятий уповноваженою особою покупця;

- відповідно до приписів чинного законодавства не встановлено вимог щодо обов'язкової наявності печатки у фізичної особи-підприємця, а відтак, з огляду на те, що на раніше оплачених відповідачем накладних також відсутній відбиток печатки відповідача, є ймовірність що вона в нього відсутня взагалі;

- враховуючи, що раніше оплачені відповідачем накладні також були підписані Лісінчук, підписання нею й спірних накладних свідчить про поставку товару саме відповідачу.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у цьому випадку 176 200 грн. (1 762 грн.*100).

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим суду).

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762*100=176 200 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді вказаної справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 176 200 грн., тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

За правилом ч. 2 ст. 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 статті 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Враховуючи, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Валенкевича Руслана Валерійовича на рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2018 у справі № 911/985/18 відкрите 08.08.2018, розгляд справи в суді апеляційної інстанції розпочався з 27.08.2018, апеляційна скарга має бути розглянута по 08.10.2018 включно.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

06.05.2016 позивач як постачальник та відповідач як покупець уклали договір поставки № 246 (далі Договір) (а.с. 12), за умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання передавати у власність відповідача товар, а відповідач - приймати та оплачувати товар у порядку, визначеному умовами Договору та своєчасно повертати тару на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п. 3.1. Договору позивач зобов'язаний на протязі 3 (трьох) робочих днів з дня отримання замовлення поставити товар на умовах DDP (Інкотермс 2000) за адресою здійснення торгівельної діяльності відповідача. За погодженням сторін Договору поставка зі складу позивача може здійснюватись транспортом за рахунок відповідача на умовах EXW (Інкотермс 2000).

Згідно з п. 3.2 Договору, постачання товару здійснюється партіями відповідно до умов п. 3.1 Договору. Право власності на товар переходить до відповідача з моменту отримання товару відповідачем або представником відповідача. Датою поставки вважається дата отримання товару відповідачем або представником відповідача, відповідно до накладної. Товаросупроводжувальна документація - накладні є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору, вид, кількість, асортимент товару визначається в накладних або розрахункових документах, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п.п. 5.1, 5.2 Договору ціна за товар визначається позивачем у накладних та/або розрахункових документах на товар. Ціна на товар формується в українській національній валюті, включаючи ПДВ. Загальну суму Договору складає сума товару, отриманого по всім накладним та/або розрахунковим документам на товар.

Пунктом 6 Договору визначено, що розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 7 (семи) календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача або, за домовленість сторін, готівкою через касу позивача (з оформленням розрахункових документів).

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки, до яких відноситься спірний Договір, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що ним відповідачу було поставлено товар на загальну суму 11 835,89 грн., який останнім не було оплачено.

Суд першої інстанції визнав доведеним факт поставки товару, з чим колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

На підтвердження факту поставки товару на заявлену до стягнення суму позивачем надані належним чином засвідчені копії товарно-транспортних накладних №НКВ-292677 від 23.12.2016 на суму 2 417,11 грн. та №НКВ-283043 від 13.12.2017 на суму 9 418,78 грн. (а.с. 21-23).

Зі змісту вказаних накладених слідує, що вони підписані Ліснічук, посадове становище якої не зазначено, і підпис якої а ні печаткою, а ні штампом не скріплений.

У п. 3.3 Договору сторонами погоджено, що:

- відповідач зобов'язаний при отриманні товару надавати позивачу довіреність суворої звітності на отримання ТМЦ від позивача, на кожну окрему партію поставки, або документ - письмову довіреність з переліком осіб, яким надається право на отримання/прийом товару, зі зразками їх підписів, а також зі зразками печатки/ок та штампу/ів відповідача (при їх наявності);

- довіреність підписується керівником/підприємцем, бухгалтером (при наявності) та скріплюється печаткою відповідача (при її наявності);

- підпис особи, уповноваженої отримувати/приймати товар, на товаросупроводжувальних документах, зразок якої є в довіреності, наданій відповідачем, вважається достатньою підставою того, що товар отриманий/прийнятий уповноваженою особою відповідача без необхідності подальшого завірення такого підпису печаткою (штампом);

- наявність на товаросупроводжувальних документах печатки (штампу), зразки яких були заздалегідь надані відповідачем, є належним доказом того, що товар прийнято уповноваженою особою відповідача, навіть якщо зразок підпису особи, вказаної у довіреності не співпадає з тим, що міститься у товаросупроводжувальних документах;

- у випадку якщо зразок підпису та/або зразок печатки (штампу) на накладній не співпадає зі зразками підписів та зразками печаток (штампів) наданих відповідачем позивачу в довіреності, однак такий підпис, печатка (штамп) міститься на накладних, які були сплачені відповідачем раніше, вважається, що товар був отриманий/прийнятий уповноваженою особою відповідача.

З матеріалів справи слідує, що сторонами було підписано Додаток № 1 до Договору - довіреність (а.с.36), в якій погоджено те, що єдиною уповноваженою особою для отримання товару за Договором є Валенкевич Р.В., в той час як спірні накладні підписані не відповідачем, а Ліснічук, посадове становище якої не зазначено.

Колегія суддів погоджується з посиланнями позивача, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, на те, що, виходячи з умов п. 3.3 Договору, належним доказом того, що спірний товар отримано уповноваженою особою, є докази того, що товар, отриманий Ліснічук від імені відповідача, був ним оплачений.

До відзиву на апеляційну скаргу позивачем надані копії товарно-транспортних накладних № КНКВ-056084 від 04.03.2017, № НКВ-068294 від 18.03.2017, № НКВ-073953 від 25.03.2017, №НКВ-092406 від 15.04.2017, № НКВ-125398 від 27.05.2017, № НКВ-125398 від 18.11.2017, товар за якими від імені відповідача прийнятий Ліснічук, проте жодних доказів того, що вказані накладні відповідачем були оплачені повністю або частково, матеріали справи не містять.

Жодних інших доказів на підтвердження того, що товар за товарно-транспортними накладними №НКВ-292677 від 23.12.2016 на суму 2 417,11 грн. та №НКВ-283043 від 13.12.2017 на суму 9 418,78 грн. був отриманий саме відповідачем, позивачем суду не надано, в той час як за приписами ст. 74 ГПК України саме на позивача покладений обов'язок належними до допустимими доказами довести ті обставини, на які він посилається, зокрема факт поставки відповідачу товару на заявлену до стягнення суму.

За ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Згідно ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, враховуючи заперечення відповідачем факту отримання товару, колегія суддів не може вважати такий факт доведеним, та зауважує позивачу на тому, що саме на нього покладений обов'язок подавати докази на підтвердження своїх вимог, в той час як суд вирішує спір сторін виключно за наявними в матеріалах справи доказами.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 11 835,89 грн. слід відмовити. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення цих вимог підлягає скасуванню.

З урахуванням підстав відмови позивачу у задоволенні вимог про стягнення основного боргу, а також враховуючи похідний характер вимог про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних, штрафу та пені від вимог про стягнення основного боргу, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1 521,01 грн., інфляційних втрат в сумі 132,56 грн. та 36% річних в сумі 1 160,47 грн. задоволенню не підлягають як безпідставні.

Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мали місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, тому рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2018 у справі № 911/985/18 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні позову відмовляється повністю.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, а також підстави скасування судового рішення, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Валенкевича Руслана Валерійовича задовольняється повністю.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України всі судові витрати по справі, в тому числі і витрати відповідача за подачу апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Валенкевича Руслана Валерійовича на рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2018 у справі № 911/985/18 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2018 у справі № 911/985/18 скасувати і прийняти нове рішення.

3. В позов відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн" (79040, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 355, офіс 325, ідентифікаційний код 37171990) на користь Фізичної особи-підприємця Валенкевича Руслана Валерійовича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 2 643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн.

5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Київської області.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

7. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/985/18.

Повний текст постанови складено та підписано: 03.09.2018

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді С.А. Пашкіна

Л.Г. Сітайло