Постанова № 76183821, 03.09.2018, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

03.09.2018 справа №905/2461/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача): суддів: при секретарі судового засідання: за участю представників: від позивача: від відповідача: Стойка О.В., Зубченко І.В., Радіонової О.О. Склярук С.І. не з'явився не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Моспінське вуглепереробне підприємство", м.Добропілля на рішення господарського суду Донецької області від17.05.2018р. (повний текст 21.05.2018р.)у справі№905/2461/17 (головуючий суддя Мельниченко Ю.С., судді Фурсова С.М., Тарапата С.С.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Аеро-Транс", м.Краматорськ до про Товариства з обмеженою відповідальністю "Моспінське вуглепереробне підприємство", м.Добропілля стягнення 484 967,79 грн. В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеро-Транс", м. Краматорськ, Донецька область (далі - Позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моспінське вуглепереробне підприємство", м.Добропілля (далі - Відповідач) про стягнення суми боргу у розмірі 411 576,48 грн., пені у розмірі 51 127,57 грн., інфляційних втрат у розмірі 16 260,24 грн. та 3% річних у розмірі 6 003,50 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.05.2018 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 411 576,48 грн.- основного боргу, 33 415,99 грн. - пені, 4 033,67 грн. - 3% річних, 14 606,16 грн. - інфляційні втрати, а також судовий збір в сумі 6 954,48 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України, а також при неповному з'ясуванні обставин справи.

Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства та дійшов помилкового висновку щодо доведеності та обгрунтованості позовних вимог з посиланням на те, що Позивачем не надано суду доказів виконання послуг саме за спірним Договором з огляду на відсутність Технічного завдання та заявок на виконання робіт. Водночас, апелянт зазначив про невірне визначення судом першої інстанції дати порушення зобовязання з оплати виконаних робіт, оскільки сторонами у Договорі конкретно не визначено строк оплати за виконані роботи у зв'язку з чим вважав, що у даному випадку підлягає застосуванню ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Учасники справи в судове засідання 03.09.2018р. не з'явились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, у зв'язку з чим судова колегія вважає за можливе закінчити розгляд справи у їх відсутності.

Відзиву на апеляційну скаргу від Позивача не надійшло.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи, встановлені наступні обставини:

- факт укладення 30.12.2016 р. між сторонами Договору підряду №113-УП-УП-ДЦ (далі- Договір), за умовами п.1.1 якого замовник (Відповідач) доручає, а підрядник (Позивач) зобов'язується своїми силами та засобами виконувати: перевезення технологічної породи, магнетиту, відходів вуглезбагачення (УСО); роботу автотранспорту на ТОВ "МОСПИНСЬКЕ УПП", згідно Технічному завданню на закупівлю робіт (послуг) автотракторної техніки (далі - Технічне завдання, Додаток № 1), а також виконати інші разові роботи, не передбачені технічним завданням, необхідність виконання яких може виникнути при виробничій необхідності замовника, за письмовими заявками замовника (далі - роботи);

- строк дії Договору підряду встановлений сторонами до 31.12.2017;

- виконання Позивачем на користь Відповідача обумовлених умовами Договору робіт на загальну суму 411 576,48 грн. та прийняття їх Відповідачем;

- підписання сторонами без доповнень та зауважень актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) на загальну суму 1 389 265,09 грн. (акти здачі-приймання - № АТ-068 від 31.01.2017р., № АТ-069 від 31.01.2017р., № АТ-070 від 31.01.2017р., №АТ-112 від 16.02.2017р., № АТ-113 від 16.02.2017р., № АТ-114 від 16.02.2017р., № АТ-143 від 28.02.2017р., № АТ-144 від 28.02.2017р., № АТ-145 від 28.02.2017р. та № АТ-194 від 10.03.2017р. ;

- відсутності оплати з боку Відповідача виконаних робіт в сумі 411 576,48 грн. (з урахуванням часткової оплати) у визначений Договором строк.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на неналежне виконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині своєчасної оплати вартості виконаних робіт внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість у розмірі 411 576,48грн., у зв'язку з чим Позивачем на суму заборгованості нараховано пеню, 3% річних та інфляційних втрат.

В суді першої інстанції Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання Відповідачем його зобов'язань за Договором підряду №113-УП-УП-ДЦ від 30.12.2016р. щодо своєчасної оплати вартості поставленого товару, оскільки вважав підписані між сторонами акти здачі - прийому робіт належними та достатніми доказами факту виконаних робіт.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом першої інстанції, з чим погоджується судова колегія, встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання глави 61 Цивільного кодексу України.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Наразі, матеріали справи містять підписані сторонами здачі-приймання виконаних робіт.

Таким чином, з огляду на підписання без зауважень та заперечень Товариством з обмеженою відповідальністю "Моспінське вуглепереробне підприємство", м. Добропілля актів здачі - приймання виконаних робіт, Відповідач був обізнаний про вартість належних до сплати виконаних Позивачем робіт, а відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що підписанням актів виконаних робіт, Відповідач погодився з обсягом, якістю та вартістю виконаних робіт за спірний період, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги про те що їх узгодження має бути підтверджено виключно наявністю Технічного завдання та заявок - є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги щодо невірного визначення судом першої інстанції дати порушення зобов'язання з оплати виконаних робіт з огляду на зміст п.4.4. Договору та необхідністю застосування ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, колегія суддів також не приймає до уваги, з огляду на наступне.

Як вбачається з умов п. 4.4. Договору, оплата робіт, виконаних підрядником у відповідному місяці, здійснюється замовником на 30 (тридцятий) календарний день з дати підписання обома сторонами акту здачі приймання виконаних робіт та отримання рахунку від підрядника. Отже в даному пункті сторони чітко визначили строк виконання грошового зобов'язання, оплати виконання та прийняття робіт. Зауваження в наступному реченні щодо наслідків співпадіння 90 (дев'яностого) календарного дня та вихідного та/або святкового дня у зв'язку з чим, оплата здійснюється на перший робочий день після вихідного та/або святкового дня - не спростовує встановлення сторонами вищенаведеного 30-денного строку виконання грошового зобов'язання та не має правового значення для вирішення спору в межах даної справи.

Крім того, задля усунення можливих суперечок, самим Позивачем було застосовано 90-денний строк оплати виконаних робіт у зв'язку з чим зменшено позовні вимоги, які і розглянуті судом першої інстанції.

Отже, початок прострочення зобовязання з оплати судом першої інстанції було розраховано виходячи з 90-та, а не 30-ти календарних днів, що робить безпідставними відповідні доводи Відповідача.

Наведене не суперечить диспозитивним правам сторін, зокрема, Позивача, який на свій розсуд обирає спосіб та межі захисту свого порушеного права, а тому висновок суду першої інстанції про те, що граничним строком оплати виконаних робіт, встановленим п.4.4. договору підряду №113-УП-УП-ДЦ від 30.12.2016р., за актами здачі-приймання виконаних робіт №АТ-114 від 16.02.2017р. є 17.05.2017р., №АТ-143 від 28.02.2017р. - 29.05.2017р.; №АТ-144 від 28.02.2017р. - 29.05.2017р.; №АТ-145 від 28.02.2017р. - 29.05.2017р.; №АТ-194 від 10.03.2017р. - 08.06.2017р. є правомірним.

Отже, доводи апелянта стосовно того, що у даній справі підлягає застосуванню ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу Украни спростовуються вищенаведеним змістом п. 4.4. Договору.

За таких обставин, судова колегія вважає доведеним факт порушення права Позивача в частині отримання своєчасної оплати за виконані роботи, а отже погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача основного боргу в сумі 411 576,48 грн. та часткового задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних річних в сумі 4 033,67 грн., інфляції в сумі 14 606,16 грн. та пені в сумі 33 415,99 грн. (на підставі п.5.6. договору) з огляду на наявність арифметичних помилок у розрахунку Позивача.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судова колегія не вбачає.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецькоїобласті від 17.05.2018 у справі № 905/2461/17 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Моспінське вуглепереробне підприємство", м.Добропілля - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 17.05.2018 у справі № 905/2461/17- залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції - покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Моспінське вуглепереробне підприємство", м.Добропілля.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано 03.09.2018р.

Головуючий (суддя-доповідач): О.В. Стойка

Судді: І.В. Зубченко

О.О.Радіонова