Постанова № 76183789, 30.08.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2018 року м.Дніпро Справа № 904/1237/18

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Білецької Л.М., Пархоменко Н.В.,

секретар судового засідання Крицька Я.Б.

представники сторін:

від позивача: Андреєва В.В., оредер серія КВ №256715 від 25.01.2018 р., адвокат;

від відповідача: Бондарь І.А., довіреність №02 від 12.01.2018 р., представник;

від третьої особи представник не з'явився.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2018 року (повний текст рішення складено 17.05.2018 року) у справі № 904/1237/18 (суддя Петрова В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВД СТАР", м. Дніпро

до Виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, с. Новоолександрівка, Дніпровський район, Дніпропетровська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ЕКОЛОГІЯ", м. Київ

про стягнення заборгованості за договором про закупівлю послуг,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2018 року у справі № 904/1237/18 позов задоволено частково.

Стягнуто з Виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВД СТАР" заборгованість у розмірі 1 489 950,00 грн., пеню у розмірі 81 232,89 грн., 3% річних у розмірі 7 747,74 грн., інфляційні у розмірі 22 349,25 грн. та 24 019,20 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивовано порушенням відповідачем умов договору про закупівлю послуг по збиранню, зберіганню та подальшій утилізації відходів №1-12/17 від 01.12.2017 року в частині оплати наданих позивачем послуг, правом позивача стягнути пеню за порушення зобов'язання відповідно до п.7.4. договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу.

Задовольняючи вимоги про стягнення інфляційних втрат, 3% річних, суд зазначив на обгрунтованість доводів позивача відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України.

Також суд зазначив на помилковість визначення позивачем періоду нарахування для стягнення пені, неправильність розрахунку інфляційних втрат та задовольнив вимоги позивача щодо стягнення пені та інфляційних втрат частково.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне дослідження судом доказів по справі, порушення норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що відповідно до обставин даної справи підставою для оплати наданих позивачем послуг є факт їх надання, а не факт підписання акту передачі послуг.

Вважає, що у відповідача були відсутні підстави для оплати, оскільки відсутні докази надання йому позивачем рахунку.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належну оцінку тому факту, що у період з 14.12.2017 року по 14.02.2018 року було накладено арешт на розрахунковий рахунок відповідача і останній не мав можливості здійснити оплату наданих послуг.

Вважає, що згідно ст.614 Цивільного кодексу України відповідач не має підстав нести відповідальність за порушення зобов'язання, оскільки вживав всі належні для цього заходи, зокрема: передав відходи за актом приймання-передачі, забезпечив здійснення контролю відповідальними особами, неодноразово направляв вимоги про надання позивачем інформації про місце та спосіб подальшої утилізації відходів.

Просить суд скасувати оскаржуване рішення частково, в частині стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних, судового збору і відмовити в задоволенні цієї частини заявлених вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зауважує, що доводи апелянта спростовуються матеріалами справи щодо належного виконання позивачем умов договору та тим, що відповідач визнає факт наявності заборгованості за надані послуги в розмірі 1 489 950,00 грн.

Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ЕКОЛОГІЯ" явку представника у судове засідання не забезпечило.

Враховуючи, що матеріали справи дозволяють визначитися щодо законності прийнятого судом рішення за відсутності представника третьої особи, явка якого не була визнана судом обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності представника ТОВ "АЛЬФА ЕКОЛОГІЯ".

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Виконавчим комітетом Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВД СТАР" (виконавець) 01.12.2018 року було укладено договір про закупівлю послуг по збиранню, зберіганню та подальшій утилізації відходів №1-12/17 (том 1 а.с.7-11).

Згідно п.1.1. договору виконавець зобов'язався надати замовнику послуги у сфері поводження з радіоактивними, токсичними, медичними та небезпечними відходами за кодом ДК 021:2015-90520000-8 (збирання відходів, що містяться у ґрунті, а саме: забруднювачі ртуті, сполуки ртуті; збирання відходів, подальша безпечна їх утилізація) (далі - послуги), зазначені в Технічному завданні (Додаток №4), що є невід'ємною частиною цього договору, а замовник зобов"язався прийняти і оплатити такі послуги.

Відповідно до п.1.2. договору обсяги закупівлі послуг за цим договором визначені в Технічному завданні (Додаток №4).

Сторони дійшли згоди, що під терміном "утилізація" мається на увазі - утилізація, знешкодження або захоронення відходів, за умови, що обраний спосіб поводження з відходами не суперечить чинному законодавству та є прийнятним саме для цього виду відходів (п.1.4. договору).

За п.1.5. договору утилізація вищевказаних відходів буде здійснюватись за місцем знаходження потужностей по знешкодженню відходів або за місцем знаходження контрагентів виконавця на підставі цивільно-правових договорів між виконавцем і особою, яка буде здійснювати утилізацію, у разі, якщо ця операція буде виконуватись не на потужностях виконавця.

Місце виконання послуг: с. Волоське, вул. Центральна, (поблизу будинків № 8, 10, 12) Дніпровського району Дніпропетровської області (п.1.6. договору).

Згідно п.3.1. договору вартість договору становить 1 489 950,00 грн. без ПДВ, разом вартість цього договору становить 1 489 950,00 грн. без ПДВ.

Виконавець зобов'язаний здійснювати видобування, перевезення відходів екологічно безпечним методом до місць утилізації власними силами або на підставі договорів з третіми особами і утилізацію відходів (або передачу відходів на утилізацію) у кількості та строки, передбачені договором. Виконавець повинен забезпечити пакування відходів у тару, що забезпечує їх безпечне зберігання та перевезення до місць утилізації (п.п.5.1.4. п.5.1. договору).

Пунктом 6.1. договору передбачено, що виконавець після закінчення надання послуг за заявкою протягом 2-х робочих днів надає замовнику акт наданих послуг у двох примірниках та рахунок на оплату. Акти наданих послуг підписують уповноважені особи від замовника та виконавця.

Відповідно до п.6.2. договору замовник протягом 3-х робочих днів з моменту отримання акта наданих послуг зобов'язаний підписати його та один примірник повернути виконавцю або у цей же строк дати у письмовій формі мотивовану відмову від прийняття послуг.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє по 31.12.2017 року включно (п.10.1. договору).

Додатковою угодою №1 від 01.12.2017 року сторони доповнили п.1.1. договору другим абзацом такого змісту: "Безпосереднє надання послуг у сфері поводження з радіоактивними, токсичними, медичними та небезпечними відходами за кодом ДК 021:2015-90520000-8 (збирання відходів, що містяться у ґрунті, а саме: забруднювачі ртуті, сполуки ртуті, збирання відходів, подальша безпечна їх утилізація) на підставі договору, укладеного між ТОВ "ВД Стар" та ТОВ "Альфа Екологія" 23.11.2017 року, будуть здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Екологія", якому Міністерством екології та природних ресурсів України видана ліцензія серія АЕ №460737 на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами" (том 1 а.с.12-13).

Факт надання позивачем відповідачу передбачених договором послуг підтверджується актом виконаних робіт №1/1-1 від 04.12.2017 року, який підписаний сторонами без будь-яких зауважень ( том 1 а.с.15).

В акті зазначено, що послуги у сфері поводження з радіоактивними, токсичними, медичними та небезпечними відходами виконані у повному обсязі, замовником прийняті, задовольняють умовам договору, у належному порядку оформлені і приймаються замовником до оплати в повному обсязі.

Таким чином, твердження апелянта про неналежне виконання позивачем послуг, передбачених договором, спростовується і є безпідставним.

Згідно ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п.4.1. договору оплата за надані послуги здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 15 банківських днів з дати підписання сторонами акта наданих послуг та на підставі отриманого замовником оригіналу належним чином оформленого рахунку від учасника.

Таким чином, з дати підписання відповідачем акту отримання наданих послуг у нього виникло зобов'язання до 25.12.2017 року ( з урахуванням 15 банківських днів) оплатити надані послуги за погодженою ціною 1 489 950,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доводи апелянта щодо ненадання йому рахунку на оплату не можуть бути прийняті колегією суддів та правомірно відхилені судом першої інстанції як підстава для звільнення його від виконання зобов'язання.

Рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Не надання такого рахунку не є відкладальною умовою в розумінні ст.212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 Цивільного кодексу України.

Тому наявність або відсутність рахунку у відповідача не звільняє його від обов'язку сплатити обумовлені договором кошти і не виключає його відповідальність за порушення цього зобов'язання.

Оскільки докази сплати за надані послуги відповідач до матеріалів справи не надав, борг визнає, задоволення вимоги про стягнення боргу правомірне.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до приписів ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

За ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст.611 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

За ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.7.4. договору за прострочення оплати за договором із замовника стягується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період, за який сплачується пеня від суми несплаченого платежу за кожен день прострочення. Пеня стягується в претензійно-позовному порядку.

Позивач просив стягнути з відповідача пеню за період з 26.12.2017 року по 01.03.2018 року у розмірі 81 991,94 грн.

Колегія суддів поділяє висновок оскаржуваного рішення про помилковість розрахунку пені та правильність висновку суду про належний до стягнення розмір пені 81 232,89 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просив стягнути з відповідача 3% річних за період з 26.12.2017 року по 01.03.2018 року у розмірі 7 747,74 грн., а також інфляційні з грудня 2017 року по січень 2018 року у розмірі 37 248,75 грн.

Колегія суддів поділяє висновок оскаржуваного рішення щодо стягнення заявленого позивачем розміру 3% річних та часткове задоволення вимог про стягнення інфляційних втрати в розмірі 22 349,25 грн. в зв'язку з помилкою у розрахунку позивача.

При розгляді апеляційної скарги апелянт не довів її обгрунтованність, не спростував висновки оскаржуваного судового рішення.

За таких обставин апеляційну скаргу слід вважати не доведеною та такою, що не підлягає задоволенню.

Витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на відповідача по справі відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2018 року у справі № 904/1237/18 залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на Виконавчий комітет Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: Н.В. Пархоменко

Повний текст постанови складено 31.08.2018 року