Рішення № 76183776, 27.08.2018, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" серпня 2018 р. Справа № 924/297/18

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., при секретарі Сарело Р.О., розглянувши матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут", м. Хмельницький

про стягнення 9 121 672, 61 грн.

та зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут", м. Хмельницький

до публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

про визнання частково недійсним п. 6.1. договору від 14.04.17 № 17-254 -Н

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (за первісним позовом):

- Головне управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області (код 37971775, адреса - 29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Свободи, 70);

- Департамент фінансів Хмельницької обласної державної адміністрації (код 02311419, адреса - 29005, Хмельницька область, м. Хмельницький, майдан Незалежності, будинок Рад)

Представники сторін:

від ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - Безпалюк О.Л. за довіреністю

від ТОВ "Хмельницькгаз збут" - Павлова Н.Г. за довіреністю

Канюка Т.В. за довіреністю

від Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області - не з'явився

від Департаменту фінансів Хмельницької обласної державної адміністрації - не з'явився

встановив:

Позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача заборгованість, що виникла через неналежне виконання договору № 17-254-Н від 14.04.17 в розмірі 9 121 672, 61 грн., з яких: 5 057 387, 04 грн. пеня, 1 182 756, 58 грн. 3% річних, 2 881 528, 99 грн. інфляційні.

Обгрунтовуючи позов, позивач наводить таке. 14.04.17 між сторонами укладено договір № 17-254-Н, на виконання якого позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 431 248 333, 52 грн. За договором оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконував зобов'язання у строки, вказані в договорі, чим порушив умови договору, зокрема умови п. 6.1.

Згідно ст. 11 ЦК однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір. Згідно ст. ст. 655, 526, 530, 610 ЦК зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог кодексу; якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк; порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов договору.

Враховуючи наявність прострочень, керуючись ст. ст. 216, 230, 231 ГК України, ст. ст. 549, 611 ЦК України позивач нарахував на суми прострочень пеню, розмір якої визначений розрахунком. Також, за ст. 625 ЦК позивач нарахував три проценти річних і інфляційні.

Позивач за зустрічним позовом просить визнати частково недійсним п. 6.1. договору від 14.04.17 № 17-254 -Н, укладеного між сторонами, а саме:

- текст п. 6.1. договору абз. 3 "і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі - продажу природного газу. У разі, якщо продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують 5 денний строк".

- текст п. 6.1. договору абз. 6 повністю "покупець зберігає за собою право надати акт звіряння розрахунків, передбачений в абз. четвертому цього пункту, до закінчення 90 дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля - продаж природного газу. При цьому, у випадку, якщо покупець надасть продавцеві передбачений в абзаці четвертому цього пункту акт звіряння пізніше 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі - продажу газу але до закінчення 90 днів, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі - продажу природного газу, то розрахунок за придбаний покупцем газ, в частині суми зазначеної в такому акті звіряння, буде здійснюватися в порядку, передбаченому абзацом третім цього пункту але з такими особливостями. З дати надання продавцеві покупцем зазначеного вище акту звіряння, припиняється нарахування неустойки, 3% річних, а також інфляційних збитків на суму, зазначену в такому акті звіряння, на період з дати надання акту звіряння продавцеві і до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі - продажу природного газу. Остаточний розрахунок за придбаний покупцем природний газ в частині, що підлягає оплаті за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затверджених постановою КМУ від 11.01.05 № 20 (Офіційний вісник України, 2005р. № 2 ст. 88), має бути здійснений до закінчення 90 дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля - продаж природного газу, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5 денний строк".

- текст п. 6.1. договору, абз. 7 повністю "Покупець може ініціювати проведення розрахунків за придбаний природний газ за процедурою передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою КМУ від 11.01.05 № 20 і після спливу 90 денного строку, передбаченого абз. 3 цього пункту".

- текст п. 6.1. договору абз. 8 повністю "сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови КМУ від 11.01.05 № 20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5 денний строк".

Обгрунтовуючи зустрічний позов позивач вказує таке.

Відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затверджених Постановою КМ України від 11.01.2005 року, кошти, якими ТОВ "Хмельницькгаз збут" мало розраховуватись з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" виділяються як субвенція, сформована за рахунок коштів, отриманих, в тому числі, і від позивача за первісним позовом та/або підприємств, пов'язаних з останнім. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України. В свою чергу, КМ України 04.03.2002 року прийняв постанову №256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", за умовами якого фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік.

При цьому, позивач за зустрічним позовом вказує, що частиною 6 ст. 102 Бюджетного кодексу України визначено перелік пільг та субсидій, які надаються за рахунок субвенцій з державного бюджету, та передбачено, що Кабінет Міністрів України може здійснювати перерозподіл обсягів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, виходячи з фактично нарахованих обсягів відповідних пільг, субсидій і допомоги населенню в межах загального обсягу таких субвенцій. І лише після надходження сум субвенцій на рахунки місцевих бюджетів органи Казначейства на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг). З зазначеного позивач за зустрічним позовом зауважує, що відносини з відшкодування місцевими бюджетами надавачам послуг вартості спожитого пільговиками та субсидіантами природного газу за рахунок субвенцій із державного бюджету, які в подальшому мають бути перераховані ТОВ "Хмельницькгаз збут" на рахунок ПАТ "НАК "Нафтогаз України" відповідно до установленого Порядку №20 регулюються бюджетним законодавством, є для ТОВ "Хмельницькгаз збут" непередбачуваними та такими, на які ТОВ "Хмельницькгаз збут" не впливає.

Тому ТОВ "Хмельницькгаз збут" наголошує, що визначені в п. 6.1. договору умови проведення розрахунків між ТОВ "Хмельницькгаз збут" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є такими, що заздалегідь виключають можливість сторін впливати на їх виконання.

В той же час, позивач за зустрічним позовом наголошує, що обов'язок ТОВ "Хмельницькгаз збут" здійснювати реалізацію придбаного у ПАТ "НАК "Нафтогаз України" природного газу побутовим споживачам ( в тому числі тим, що мають пільги та субсидії) прямо передбачено Положення №187, а отже умови відносно реалізації ТОВ "Хмельницькгаз збут" природного газу населенню на пільгових умовах мають імперативний характер, і саме тому Порядок № 20 встановлює окрему процедуру проведення розрахунків у відповідності до бюджетного законодавства.

Позивач визначений як постачальник природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам, яким не має права відмовити споживачеві у застосуванні до нього пільгового режиму оплати газу.

З наведеного позивач за зустрічним позовом робить висновок, що оскаржуваний п. 6.1. договору, всупереч наведеним вище вимогам законодавства, зокрема, Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженому постановою КМУ від 11 січня 2005 року №20; Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженому Наказом Міненерговугілля та Мінфіну №693/688 від 03.08.2015 року; Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженому постановою КМУ №256 від 04.03.2002 року, містить вказівку на строки проведення розрахунку, який, відповідно вказаного законодавства встановлюється нормативно. Тому вважає, що оскаржувані положення договору слід визнати недійсними.

Відповідач за первісним позовом у відзиві наводить таке.

Розрахунки між сторонами за договором було здійснено виключно двома способами: шляхом укладення спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів Державного бюджету України та здійснення перерахунків сум коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання згідно з нормативами розподілу коштів, затверджених відповідними постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

На виконання Закону України "Про ринок природного газу" та Постанови КМ України від 30.09.2015 року №792 "Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ" ТОВ "Хмельницькгаз збут" відкрито поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від населення. З наведеного, державою визначено спеціальний режим проведення взаєморозрахунків, що фактично усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматизованому перерахунку із спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача із визначеними нормативами.

ТОВ "Хмельницькгаз збут" наголошує, що він може здійснити розрахунок перед позивачем за умовами договору лише через поточний рахунок із спеціальним режимом використання в межах коштів, передбачених нормативом перерахування коштів, затверджених НКРЕКП, при цьому відповідач самостійно не має можливості вплинути на проведення розрахунків за спожитий природний газ населенням, оскільки всі кошти, які потрапляли на рахунок товариства, уповноваженим банком самостійно розподіляються згідно затвердженого постановами НКРЕКП алгоритму та перераховуються на рахунок позивача.

Тому відповідач вважає, що ним дотримано умови договору, виконано зобов'язання з оплати в порядку, визначеному умовами договору та з дотриманням імперативних норм діючого законодавства, так як ТОВ "Хмельницькгаз збут" є суб'єктом ринку природного газу, діяльність якого підпорядкована відповідним спеціалізованим нормам законодавства, а тому наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені ст.ст. 549, 624, 625 ЦК України не підлягають застосуванню.

Відповідач зробив висновок, що: кошти, які перебувають на рахунках зі спеціальним режимом використання не є власністю відповідача; відповідач позбавлений можливості впливати на алгоритм розподілу коштів з рахунку зі спеціальним режимом використання.

Також відповідач звертає увагу суду, що державою офіційно визнається неможливість підприємства ПЕК забезпечити вчасні розрахунки в частині надання пільг та субсидій населенню на відповідній території, тому держава запроваджує механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, що визначений Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, що затверджений Постановою КМ України від 11.01.2005 року №20. Вказаним, держава фактично змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонами на підставі укладених договорів.

На думку відповідача, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами у цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, якою було прийнято норми ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", норми Закону про Державний бюджет на відповідний рік, в якому передбачено виділення субвенцій на фінансування пільг та субсидій, норми п. 11 ч. 1 ст. 20, п. 8. ч.1 ст. 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п. 5 ч. 1 ст. 12, п.5. ч. ст. 13, п. 5 ч. 1 ст. 14, п.5 ч.1 ст. 15, п. 7 ч. 1 ст. 16, ст. 20 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також низку інших законодавчих актів. На виконання таких актів прийнято Постанову Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20, спільний наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Міністерства фінансів України від 03.08.2015 року №493/688, яким затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію.

Відповідач вважає, з посиланням на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у справі №906/790/16 від 18.04.18 року, що незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами по договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються нормами адміністративного, зокрема, бюджетного законодавства. А застосування та чинність цих норм не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови, чи ні. Важливий є той факт, що постачання природного газу пільговим категоріям споживачів прямо залежить від отримання послуг від позивача за договором.

Зокрема, на виконання вищенаведеного, за участю позивача та відповідача було укладено спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету. При цьому, як наголошує відповідач, спільні протокольні рішення і платіжні доручення про перерахування ТОВ "Хмельницькгаз збут" позивачу отриманих за ланцюгом коштів у вигляді пільг та субсидій населенню здійснюються в межах договору, укладеного між сторонами і одночасно є процедурою погашення зобов'язань ТОВ "Хмельницькгаз збут" перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" з остаточної оплати вартості поставленого газу у визначеному місяці в розмірі отриманих по спільному протокольному рішенні сум пільг і субсидій населенню.

Таким чином відповідач вважає, що виконання сторонами спільних протокольних рішень, а також положень Постанови КМУ №20 та Порядку, затвердженого наказом Міненерговугілля та Мінфіну №493/688, враховуючи зміст протокольних рішень і первинних документів, складених на його виконання, а також виконання умов договору засвідчує, що сторони фактично погодились, що оплата за договором проводиться шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі спільного протокольного рішення, а день проведення таких розрахунків був одночасно і днем погашення заборгованості за природний газ за договором. Відтак, відповідач зазначає, що здійснення розрахунків за спільними протокольними рішеннями свідчить про зміну порядку і строк проведення розрахунків за отриманий природний газ відповідно до договору, а тому для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат необхідно, щоб оплата за природний газ була здійснена поза межами порядку, встановленого спільними протокольними рішеннями.

Державна влада, шляхом запровадження спеціальних нормативних актів, виконання яких покладено на державні інститути, запровадила новий механізм розрахунків між сторонами, чим внесла до господарських правовідносин елементи адміністративного права.

Покладення відповідних обов'язків на органи державної влади позбавило відповідача можливості самостійно впливати на договірні правовідносини в частині виконання обов'язку відносно виплати за газ. Відсутність правових важелів впливу на дані відносини прямо виключає наявність вини відповідача за невиконання обов'язків згідно договору.

Вказане свідчить, про те, що відмічені у договорі пункти відносно оплати є такими, що заздалегідь виключають можливість сторін впливати на їх виконання. Відносини з відшкодування місцевим бюджетам надавачам послуг вартості спожитого пільговиками газу за рахунок субвенцій з держбюджету, які в подальшому мають бути перераховані відповідачем позивачу (які регулюються Порядком № 20) є для відповідача непередбачуваними та такими, на які відповідач не впливає.

Оскільки ТОВ "Хмельницькгаз збут" належним чином і в повному обсязі виконував положення спільних протокольних рішень, то вважає, що позивачем безпідставно нараховано 3%, втрати від інфляції та пеню.

В відповіді на відзив позивач за первісним позовом відмічає таке. Відповідач як на підставу для відмови в первісному позові вказує на те, що ним сумлінно виконано обов'язки за договором. Всі оплати, що здійснені на підставі розрахунків за Постановою № 20 від 11.01.05 не залежали від його волі, а тому на прострочки по них не нараховуються інфляційні, пені та річні. Однак, обов'язок оплати вказаних нарахувань випливають з договору та ст. ст. 625, 610, 612 ЦК, ст. ст. 193, 174 ГК. Так, наведені норми вказують про те, що договір є обов'язковим до виконання, учасники господарського зобов'язання повинні виконувати його належним чином, згідно договору; порушенням зобов'язання є його невиконання чи виконання з порушенням умов, вказаних в змісті зобов'язання; боржник вважається таким що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк встановлений договором.

Наявність прострочок оплати газу свідчить про обов'язок відповідача оплатити відповідні штрафні санкції. При цьому, за п. 6.1. договору підписання спільних протокольних рішень не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Посилання відповідача на практику судів вищих інстанції не може братися до уваги, так як на сьогоднішній день договірні правовідносини за спірним договором повністю різняться від обставин, оцінку яким давали раніше суди.

Вказується, що відповідач по суті не обґрунтував взагалі на підставі чого вимоги позивача не підлягають задоволенню. Є лише „сухі" посилання на положення Постанови № 20, договір та спільні протокольні рішення. Позивач жодним чином не заперечує проти наявності спільних протокольних рішень та відображає їх у своїх розрахунках і, відповідно, враховує їх при нарахуванні санкцій, річних і інфляційних.

Відносно рахунків зі спеціальним режимом використання. Сторони передбачили в договорі, що за відсутності чи несвоєчасності надходження коштів через рахунок зі спеціальним режимом використання відповідача, останній має сплачувати власними коштами, в строки, передбачені договором. Таким чином, договір визначає, що відповідач не обмежений в здійснені розрахунків лише рахунками з спеціальним режимом використання, а тому він мав передбачену договором можливість сплатити заборгованість своїми коштами, тим сам міг вплинути на стан розрахунків. Також, за ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Крім того, відповідач не обмежений у способах виконання своїх зобов'язань, в тому числі шляхом залучення кредиту.

У відзиві на зустрічну позовну заяву відповідач за зустрічним позовом відмічає - доводи, вказані у зустрічній позовній заяві є безпідставними і необґрунтованими, а також такими, що направлені на уникнення юридичної відповідальності за неналежне виконання грошового зобов'язання за спірним правочином, а також на затягування процесу.

По - перше. ТОВ „Хмельницькгаз збут" вчинило цілий ряд дій, що свідчать про схвалення та прийняття правочину до виконання. Покупець підписав акти прийому - передачі газу за договором. Покупець оплатив прийнятий газ, хоч і з простроченням. Схвалення ж правочину свідчить про відсутність підстав визнання його частини недійсною

По - друге. Статтею 180 ГК визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визначені такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї з сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь - якому випадку погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Господарський суд має право визнати недійсною лише частину договору (за наявності підстав) виключно тоді, коли обставини справи свідчать про можливість укладення договору і без включення недійсної частини. Умови спірного договору, що встановлюють строк та порядок розрахунку є однією з істотних умов, що унеможливлює укладення договору без даної частини. Відтак, відсутні законні підстави для задоволення зустрічного позову.

По - третє. За законом сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору. Спірний договір (спірні умови договору) в жодному разі не суперечить положенням ст. 203 ЦК України, а також і іншим вимогам чинного законодавства. Він містить всі істотні умови для даного виду правочинів та підписаний всіма сторонами. Отже, підстави для визнання його частин недійсними немає.

В додаткових поясненнях від 20.07.18 відповідач за первісним позовом вказує - на вимогу ПАТ „НАК „Нафогаз України" в договір була включена умова про надання позивачу щомісячних зведених реєстрів актів звірки розрахунків за надані населенню пільги і субсидії по природному газу по ТОВ „Хмельницькгаз збут" для контролю використання коштів. Розрахунки за газ мали проводитись за рахунок коштів населення, які надійшли на рахунки відповідача та коштів з державного бюджету, відповідно до наданих реєстрів, які виділяються на погашення пільг та субсидій населенню за спожитий газ.

За договором № 17 - 254Н відповідач мав оплатити власними коштами 8 130 162, 36 грн., а фактично сплатив 256 603 316, 95 грн.

Зазначене сталося через те, що відповідач може здійснити розрахунок перед позивачем за умовами договору лише через поточний рахунок з спеціальним режимом використання в межах коштів, передбачених алгоритмом перерахування коштів, затвердженим НКРЕКП. При цьому сам відповідач самостійно немає можливості вплинути на проведення розрахунків за спожитий газ населенням, оскільки всі кошти, які потрапляли на рахунок товариства, уповноваженим банком самостійно розподіляються згідно затвердженого Постановою НКРЕКП алгоритму та зараховуються на рахунок позивача.

Третя особа - Департамент фінансів Хмельницької ОДА у письмових поясненнях вказала таке. Департамент, як розпорядник бюджетних коштів є однією з сторін по оформленню в області спільних протокольних рішень, договорів для проведення розрахунків за рахунок коштів з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-водопостачання, квартирної плати, вивезення побутового сміття. Механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та перелік органів, які уповноважені підтверджувати факт наявності підстав для проведення таких розрахунків визначався на той час постановою КМУ № 20 від 11.01.05.

Розрахунки проводились за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів, і спільних протокольних рішень, підписаних всіма учасниками розрахунків. До підписання спільних протокольних рішень постачальники ресурсів, які виявили бажання здійснити розрахунки відповідно до постанови КМУ складають щомісяця з розпорядниками коштів акти звірки по сумах заборгованості. Один примірник передавався місцевому фінансовому органу для складання зведеного реєстру актів звірки або договорів, інший - залишався у надавача послуги, в даному випадку в ТОВ „Хмельницькгаз збут". Підписані зведені реєстри надавались Департаменту фінансів для узагальнення.

Після узагальнення отриманих даних формувались узгоджені з постачальниками спільні протокольні рішення, які згодом передавались органам казначейської служби.

Фінансування спільних протокольних рішень проводилось після підписання його усіма учасниками розрахунків з присвоєнням номера та дати. Предметом спільних протокольних рішень є виключно постанова КМУ № 20.

За період з травня 2017 р. по грудень 2017 року в області було оформлено та профінансовано за спожитий газ спільні протокольні рішення (за договором № 17 - 254Н від 14.04.17) за участю ТОВ „Хмельницькгаз збут" на суму 164 645 016, 57 грн.

За вказаними спільними протокольними рішеннями фінансування за рахунок коштів державного бюджету проводиться виключно на надання пільг, субсидій населеню на оплату комунальних послуг, в т. ч. газу. Для сплати штрафних санкцій, що виникають в ході виконання договірних зобов'язань за господарськими договорами, укладеними суб'єктами надання послуг, кошти субвенцій відповідно до норм законодавства не спрямовуються.

Погашення заявленої у позові суми, в разі задоволення позову не буде здійснюватись за рахунок коштів державного бюджету.

Третя особа - ГУ ДКСУ у Хмельницькій області в письмовому поясненні вказує - одним з основних засобів регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Постановою КМУ № 20 від 11.01.05 затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, яким встановлено механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно - енергетичного комплексу, за яким держава забезпечувала відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг.

Спільним наказом Міненергетики та Мінфіну № 493/688 від 03.08.15 затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію. Вказаним Порядком затверджено форму спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів державного бюджету України, яке підписується всіма учасниками розрахунків: департаментом фінансів, ГУДКСУ, постачальниками, транспортувальниками ресурсів НАК „Нафтогаз України" й іншими.

Підписанням спільних протокольних рішень сторонами цієї справи узгоджено порядок розрахунків між ними.

27.08.18 до суду направлено клопотання вказаної третьої особи, де вона просить розглядати справу за відсутності свого представника. Позиція вказаної третьої особи, як відмічено в клопотанні - не змінна.

З матеріалів справи вбачається.

14.04.17 між ПАТ „НАК „Нафтогаз України" (продавець - позивач за первісним позовом) та ТОВ „Хмельницькгаз збут" (покупець - відповідач за первісним позовом) укладено договір № 17-254-Н купівлі - продажу природного газу за яким продавець зобов'язується передати покупцю у 2017 - 2018 роках природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що передається за цим договором використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам.

Продавець передає покупцеві з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року природний газ обсягом до 638 000, 000 тис. куб. метрів.

За розділом 6 договору:

оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця купівлі - продажу природного газу;

остаточний розрахунок за фактично переданий газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місцем купівлі - продажу газу;

остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою КМУ від 11.01.05 № 20 і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі - продажу природного газу. У разі, якщо продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк;

вартість фактично переданого природного газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі акту звіряння розрахунків (в тому числі, коригуючи актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем і розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі - продажу природного газу;

у разі не надання покупцем продавцеві до 25 числа (включно) передбачених в абзаці четвертому цього пункту актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, остаточний розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяці купівлі - продажу природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі - продажу газу;

покупець зберігає за собою право надати акт звіряння розрахунків, передбачений в абзаці четвертому цього пункту до закінчення 90 дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля - продаж природного газу. При цьому, у випадку, якщо покупець надасть продавцеві, передбачений абзацом четвертим цього пункту, акт звіряння пізніше 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі - продажу газу але до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі - продажу природного газу, то розрахунок за придбаний покупцем газ, в частині суми зазначеної в такому акті звіряння, буде здійснюватись в порядку, передбаченому абзацом третім цього пункту але з такими особливостями. З дати надання продавцеві покупцем зазначеного вище акту звіряння припиняється нарахування продавцем неустойки, 3% річних а також інфляційних збитків на суму, зазначену в такому акті звіряння, на період з дати надання акту звіряння продавцеві і до закінчення 90 днів що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі - продажу природного газу. Остаточний розрахунок за придбаний покупцем природний газ в частині, що підлягає оплаті за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою КМУ від 11.01.05 № 20 має бути здійснений до закінчення 90 дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля - продаж природного газу, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк;

покупець може ініціювати проведення розрахунку за придбаний газ за процедурою передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою КМУ від 11.01.05 № 20 і після спливу 90 денного строку, передбаченого абзацом 3 цього пункту;

сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови КМУ від 11.01.05 № 20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк. (п. 6.1).

Оплата за природний газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП (п. 6.2).

У разі невиконання покупцем п. 6.1 договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п. 7.2).

Договір підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

До договору подано протокол розбіжностей, який також підписаний обома сторонами та скріплений печатками останніх.

Передача газу позивачем на користь відповідача (за первісним позовом) в період з квітня 2017 по вересень 2017 року підтверджується підписаними обома сторонами та скріпленими їх печатками актами прийому - передачі: від 30 квітня 2017 р. на суму 180 162 308, 08 грн., від 31 травня 2017 року на суму 68 934 833, 20 грн., від 30 червня 2017 року на суму 46 402 847, 72 грн., від 31 липня 2017 року на суму 44 812 510, 14 грн., від 31 серпня 2017 року на суму 42 440 486, 54 грн., від 30 вересня 2017 року на суму 48 495 347, 84 грн. Разом 431 248 333, 52 грн.

На підтвердження здійснення оплати газу подано „Операції по підприємству „Хмельницькгаз збут" з 01.01.17 до 31.01.18., з яких вбачається проведення оплат за призначенням платежу, в тому числі „за газ за договором № 17 254 Н".

Нарахування заявлених до стягнення сум боргу проводилось з урахуванням вартості наданого газу відповідачем на користь обслуговуючих ним підприємств, що підтверджується наданими зведеними реєстрами актів звірки розрахунків за надані населенню пільги та субсидії по природному газу, підписані відповідачем та відповідними організаціями (арк. справи 35 - 226, том 1).

Відповідно до спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу № 2755 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 19.05.17, підписаного (і скріпленого печатками) між: ГУ ДКСУ в Хмельницькій області (сторона 1), Департаментом фінансів в Хмельницькій області (сторона 2), ТОВ „Хмельницькгаз збут" (сторона 3), НАК „Нафтогаз України" (сторона остання) сторони домовились, що предметом цього спільного протокольного рішення є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови КМУ від 11.01.05 № 20 „Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

Згідно розділу 2 протокольного рішення державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету України стороні 1 у сумі 150 000 000 грн.; сторона 1 перераховує на рахунок сторони 2 кошти в сумі 150 000 000 грн. із записом у графі „призначення платежу" „за квітень 2017 року"; сторона 2 перераховує стороні 3 кошти за пільги та субсидії у сумі 150 000 000 грн., із записом у графі „призначення платежу" „за квітень 2017 року"; сторона 3 перераховує стороні останній кошти в сумі 150 000 000 грн., в тому числі у сумі 110 040 412, 16 грн. за природний газ за 2017 рік згідно договору від 14.04.17 № 17-254 Н із записом у графі „призначення платежу" „за природний газ за 2017 рік, договір № 17-254-Н від 14.04.17".

Про перерахування коштів на користь позивача (за первісним позовом) згідно даного протокольного рішення свідчить платіжне доручення від 21.08.17 № 84.

Відповідно до спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу № 4006 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 20.11.17, підписаного (і скріпленого печатками) між: ГУ ДКСУ в Хмельницькій області (сторона 1), Департаментом фінансів в Хмельницькій області (сторона 2), ТОВ „Хмельницькгаз збут" (сторона 3), НАК „Нафтогаз України" (сторона остання) сторони домовились, що предметом цього спільного протокольного рішення є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови КМУ від 11.01.05 № 20 „Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

Згідно розділу 2 протокольного рішення державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету України стороні 1 у сумі 34 604 604, 41 грн.; сторона 1 перераховує на рахунок сторони 2 кошти в сумі 34 604 604, 41 грн. із записом у графі „призначення платежу" „за жовтень 2017 року"; сторона 2 перераховує стороні 3 кошти за пільги та субсидії у сумі 34 604 604, 41 грн., із записом у графі „призначення платежу" „за жовтень 2017 року"; сторона 3 перераховує стороні останній кошти в сумі 34 604 604, 41 грн., за природний газ за 2017 рік згідно договору від 14.04.17 № 17-254 Н із записом у графі „призначення платежу" „за природний газ за 2017 рік, договір № 17-254-Н від 14.04.17".

Про перерахування коштів відповідачем на користь позивача (за первісним позовом) згідно даного протокольного рішення свідчить платіжне доручення від 20.12.17 № 86.

Відповідно до спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу № 4005 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 20.11.17, підписаного (і скріпленого печатками) між: ГУ ДКСУ в Хмельницькій області (сторона 1), Департаментом фінансів в Хмельницькій області (сторона 2), ТОВ „Хмельницькгаз збут" (сторона 3), НАК „Нафтогаз України" (сторона остання) сторони домовились, що предметом цього спільного протокольного рішення є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови КМУ від 11.01.05 № 20 „Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

Згідно розділу 2 протокольного рішення державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету України стороні 1 у сумі 30 000 000 грн.; сторона 1 перераховує на рахунок сторони 2 кошти в сумі 30 000 000 грн. із записом у графі „призначення платежу" „за жовтень 2017 року"; сторона 2 перераховує стороні 3 кошти за пільги та субсидії у сумі 30 000 000 грн., із записом у графі „призначення платежу" „за жовтень 2017 року"; сторона 3 перераховує стороні останній кошти в сумі 30 000 000 грн., за природний газ за 2017 рік згідно договору від 14.04.17 № 17-254 Н із записом у графі „призначення платежу" „за природний газ за 2017 рік, договір № 17-254-Н від 14.04.17".

Про перерахування коштів відповідачем на користь позивача (за первісним позовом) згідно даного протокольного рішення свідчить платіжне доручення від 20.12.17 № 85.

3 серпня 2017 р. між ПАТ банк „Укргазбанк" та ТОВ „Хмельницькгаз збут" укладено договір банківського рахунку із спеціальним режимом використання № 2017/РКО/085 - 458 за яким для зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів операцій у відповідності з чинним законодавством України, зокрема „Порядком відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ" та „Порядком проведення розрахунків за спожитий природний газ", затверджених постановою КМУ від 30.09.20 № 792, „Положенням про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу", затвердженого постановою КМУ від 22.03.17 „ 187, банк відкриває клієнту поточний рахунок із спеціальним режимом використання № 26035924426254 в Національній валюті України в АБ „Укргазбанк" для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від побутових споживачів та релігійних організацій, згідно з заявою клієнта. Рахунок призначений виключно для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ. Додатком до договору є тарифи. Договір та додаток підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

Згідно довідки ПАТ АБ „Укргазбанк" ТОВ „Хмельницькгаз збут" відкрито у банку поточний рахунок з спеціальним режимом використання.

Про направлення відповідачем на користь позивача (за первісним позовом) оригіналів зведених реєстрів актів звірки розрахунків за надані населенню пільги і субсидії по газу свідчать супровідні листи з відміткою щодо кур'єкської доставки (з підписом кур'єра) з описами вкладень: від 24.04.17 № 03-ЛВ-525-0417; від 23.05.17 № 03-ЛВ-656-05117; від 22.06.17 № 03-ЛВ-829-0617; від 21.07.17 № 03-ЛВ-896-0717; від 21.08.17 № 03-ЛВ-1007-0817; від 21.09.17 № 03-ЛВ-1162-0917; від 23.10.17 № 03-ЛВ-1293-1017.

Також в справу додано:

- загальні зведені реєстри актів звірки розрахунків за надані населенню пільги та субсидії за газ по ТОВ „Хмельницькгаз збут" на 01.05.17, 01.06.17, 01.07.17, 01.08.17, 01.09.17, 01.10.17. (арк. справи № 118 - 123, том 2);

- дані відносно розрахунків по ТОВ „Хмельницькгаз збут", за якими в період з травня 2017 до грудня 2017 оформлено та профінансовано за спожитий газ спільні протокольні рішення за участю ТОВ „Хмельницькгаз збут" в сумі 164 645 016, 57 грн;

- довідка позивача (за зустрічним позовом) щодо оплати.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши додані докази та давши їм оцінку в сукупності, судом враховується таке.

Щодо зустрічного позову.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Матеріалами справи встановлено, що 14.04.17 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "Хмельницькгаз збут" укладено договір купівлі-продажу природного газу № 17-254-Н, у якому сторонами погоджено предмет договору, кількість та фізико-хімічні показники природного газу, порядок та умови його передачі, порядок обліку природного газу, його ціну, порядок та умови проведення розрахунків (п. 6.1. договору), а також відповідальність сторін, форс-мажорні обставини, порядок розв'язання спорів (розбіжностей), строк дії договору.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Так, обґрунтовуючи недійсність оскаржуваного пункту договору в частині, позивач за зустрічним позовом наголошує, що така частина пункту суперечить Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженому постановою КМУ від 11 січня 2005 року №20; Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженому Наказом Міненерговугілля та Мінфіну №693/688 від 03.08.2015 року; Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженому постановою КМУ №256 від 04.03.2002 року, оскільки визначає строки оплати спожитого газу, в той час, як оплата газу за пільговими та субсидованими категоріями споживачів розраховується державою у визначеному нормативними актами порядку. З чого позивач за зустрічним позовом позбавлений можливості впливати на такі розрахунки, а тому не може нести відповідальність за прострочення оплати в цій частині.

Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою КМУ від 11 січня 2005 року №20 (втратила чинність з 08.11.2017 року) передбачено, що він визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами.

З Порядку вбачається, що відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється з Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому, такі кошти не є коштами суб'єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок, в даному випадку - ПАТ "Нафтогаз України".

Аналогічні положення вміщені у Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженому постановою КМУ №256 від 04.03.2002 року, згідно п. 4 якого перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.

Таким чином, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2018 року у справі №906/790/16).

Виходячи з наведеного суд приходить до висновку, що сторони договору позбавлені можливості врегулювати в договорі питання щодо строків та порядку виконання зобов'язання, виконання якого залежить від компенсацій з державного бюджету, оскільки такий порядок викладений у відповідних нормативно-правових актах.

Натомість, у абз. 8 п. 6.1. договору сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк.

Вказаним сторони фактично встановили строк та порядок виконання зобов'язання, яке здійснюється із державного бюджету України та регулюється відповідними нормативно-правовими актами, що є неправомірним.

Одночасно суд зауважує, що питання дійсності договору або певної його частини підлягає встановленню на момент укладення такого договору, тому втрата чинності Постановою №20 від 11.01.2015 року з 08.11.2017 року не впливає на суперечність її положенням абз. 8 п. 6.1. договору від 14.04.17 року.

З огляду на викладене, оскільки сторонами в договорі встановлено строк та порядок розрахунків, які проводяться з державного бюджету, а саме, в частині відшкодування пільг та субсидій, що підлягає регулюванню та врегульовано на законодавчому рівні, суд приходить до висновку, що наведене суперечить чинному законодавству, а саме, чинній на момент укладення договору Постанові КМУ №20 від 11.01.2005 року.

Проте, вказана суперечність міститься лише у абз. 8 п. 6.1. договору, в якому, власне, і зазначено про те, що розрахунки проводяться відповідно до п. 6.1. договору, а укладення спільних протокольних рішень на підставі постанови №20 від 11.01.2005 року не змінює порядку, визначеного п. 6.1. договору. Тому визнанню недійсним підлягає лише абзац 8 пункту 6.1. договору № 17-254-Н купівлі-продажу природного газу від 14.04.17 року.

В визнанні недійсними інших частин пункту 6.1. договору слід відмовити. Таким чином зустрічний позов підлягає задоволенню частково.

Заперечення позивача за первісним позовом, викладені у відзиві на зустрічний позов, спростовуються вищевикладеним.

Щодо вимог за первісним позовом.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.04.17 р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 17 - 254-Н, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати покупцеві у 2017-2018 роках природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі договору купівлі-продажу природного газу № 17-254-Н від 14.04.17р. позивач (за первісним позовом) продав відповідачу природний газ на загальну суму 431 248 333, 52 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі природного газу.

Як вбачається з довідки „Операции по предприятию „Хмельницькагаз збут" та розрахунку первісного позивача відповідач оплатив отриманий газ. Однак, позивач, вважаючи, що оплата здійснювалась не у строки, передбачені договором, подав первісний позов.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з п.п. 1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З зазначених положень наслідки у вигляді застосування штрафних санкцій та ст. 625 ЦК України підлягають застосуванню у випадку прострочення виконання зобов'язання

Згідно ст. 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Положеннями пункту 1.2. Порядку від 03.08.2015 № 493/688, яким сторони керувались при підписанні відповідних спільних протокольних рішень (розділ 3 спільних протокольних рішень), визначено, що розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ або вугілля, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку.

Суд зазначає, що спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків підписані усіма учасниками розрахунків: відповідним департаментом фінансів, відповідним головним управлінням Казначейства, постачальниками та/або транспортувальниками ресурсів (товарів, послуг), ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

Таким чином, підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, НАК "Нафтогаз України"" у такий спосіб виявив свою згоду здійснити розрахунки відповідно до згаданого Порядку і тим самим погодився із зміною порядку та строків проведення розрахунків за наданий ним газ за договором від 14.04.17 року № 27-254-Н.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови.

Вказану позицію висловив Верховний Суд у постанові від 18 квітня 2018 року у справі №906/790/16.

Саме з наведених мотивів суд дійшов висновку про необхідність визнання недійсним абз. 8 п. 6.1. договору.

Як видно з платіжних доручень від 21.08.17 № 84, від 20.12.17 № 86, від 20.12.17 № 85 відповідач за первісним позовом належним чином виконав умови спільних протокольних рішень, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для нарахування 3% річних, втрат від інфляції та пені на суми, перераховані спільними протокольними рішеннями.

Водночас, судом також приймається до уваги, що за протокольними рішеннями оплачено лише частину поставленого газу (весь обсяг 431 248 333, 52; оплата за спільними протокольними рішеннями 174 645 016, 57 грн.). Інша частина оплачувалась коштами ТОВ "Хмельницькгаз збут" та порядок таких розрахунків визначений умовами договору.

Пункт 6.2. договору вказує - оплата за природний газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідно постановою НКРЕКП.

Правова природа рахунку зі спеціальним режимом використання обумовлена Алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.15 № 2516 (втратила чинність 19.10.17).

За п. 1 Алгоритму цей Алгоритм установлює порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, що надходять за використаний природний газ від побутових споживачів та релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності), виробників теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії для релігійних організацій та надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а також механізм розрахунку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки (далі - газопостачальні підприємства), нормативів перерахування коштів на поточні рахунки операторів газотранспортної та газорозподільних систем, газопостачальних підприємств та на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам.

Розділ 2 Алгоритму встановлює Порядок розподілу та перерахування коштів, що надійшли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання газопостачального підприємства та його структурних підрозділів, та механізм розрахунку газопостачальним підприємством нормативів перерахування коштів.

За п. 4 наведеного Порядку Газопостачальні підприємства та їх структурні підрозділи обумовлюють у відповідному договорі банківського рахунку право банку на договірне списання (перерахування) без платіжних доручень з поточних рахунків із спеціальним режимом використання коштів, що надходять за спожитий природний газ від категорій «населення» та «ТКЕ - населення», згідно з положеннями цього Алгоритму.

Таким чином, рахунок зі спеціальним режимом використання передбачає, що кошти, які надходять на нього за спожитий газ розподіляються уповноваженим банком за відповідним алгоритмом (процедурою).

Підписавши договір № 17 - 254 Н (в тому числі п. 6.2, який передбачає рахунок з спеціальним режимом використання) позивач за первісним позовом, тим самим, дав згоду на розподіл коштів при розрахунках за поставлений газ згідно Алгоритму, передбаченого постановою від 30.09.15. Тобто, позивач погодився з порядком списання коштів уповноваженим банком, а відтак і з періодами, коли ці кошти будуть перераховані йому. Тому, всі прострочення, які відображені позивачем у розрахунку судом оцінюються не як прострочення, а як оплата в порядку Алгоритму.

Отже, з наданих сторонами у справі розрахунків встановлено, що відповідачем за первісним позовом своєчасно здійснювались розрахунки за спожитий ним газ на суму 256 603 316, 95 грн. Інша ж частина оплачувалась шляхом підписання спільних протокольних рішень.

При цьому, суд врахував пояснення представника третьої особи, щодо того, що за встановленою державою особливою процедурою розрахунків за спожитий газ, в тому числі шляхом укладення протокольних рішень чітких строків здійснення оплати не передбачено. Вказане підтверджується самими протокольними рішеннями, п.п. 3, 5 яких передбачають таке. Сторони збов'язуються перерахувати кошти наступній стороні, а сторона остання - до загального фонду Державного бюджету або на рахунки в системі електронного адміністрування ПДВ не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок; спільне протокольне рішення є чинним лише у разі проведення відповідного фінансування. Тобто, чітких строків розрахунків не встановлено. Прив'язка до необхідності оплати встановлена лише при наявності фінансування. Тобто, обов'язок оплати виникає при наявності надходження коштів від попередньої сторони. Відсутність же строків виключає можливість прострочення.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задовленні позову, оскільки у позивача за первісним позовом відсутні підстави для нарахування 3% річних, пені та втрат від інфляції на суми, перераховані з державного бюджету для покриття пільг та субсидій, а оплата відповідачем за первісним позовом сум власними коштами здійснювалась відповідно до умов договору, що передбачає використання рахунків з спеціальним режимом використання.

Судові витрати за первісним позовом покладаються на позивача. За зустрічним позовом на сторони в рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут", м. Хмельницький про стягнення 9 121 672, 61 грн. за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (за первісним позовом): Головне управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області, Хмельницька область, м. Хмельницький, Департамент фінансів Хмельницької обласної державної адміністрації, м. Хмельницький - відмовити.

Зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут", м. Хмельницький до публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ про визнання частково недійсним п. 6.1. договору від 14.04.17 № 17-254 -Н - задовольнити частково.

Абзац 8 п. 6.1. договору від 14.04.17 № 17 - 254 - Н, укладеного між публічним акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" та товариством з обмеженою відповідальністю „Хмельницькгаз збут": "сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови КМУ від 11.01.05 № 20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5 денний строк" - визнати недійсним.

В решті зустрічних позовних вимог відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Хмельницькгаз збут" (Хмельницька обл., м. Хмельницький, проспект миру, 41, код 39585960) 881 грн. (вісімсот вісімдесят одна грн.. 00 коп.) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено 03.09.18.

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук. 5 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)

3 - відповідачу (29000, Хмельницька обл., м. Хмельницький, пр. Миру, 41)

4 - ГУ ДКСУ 29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Свободи, 70

5 - департаменту фінансів (29005, Хмельницька область, м. Хмельницький, майдан Незалежності, будинок Рад).

Всім рекомендованим з повідомленням