Рішення № 76183345, 30.08.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року Справа № 915/398/18

м. Миколаїв.

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль Ю.М.,

при секретарі Матвєєвій В.В.

з участю представника позивача - Щербака О.А., свід. від 27.12.2017 № 30,

від відповідача представник не явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

справу № 915/398/18

за позовом приватного підприємства "Марго",

вул. Шевченка, 158, м. Біла Церква, Київська область, 09100,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро",

вул. Велика Морська, 143, м. Миколаїв, 54000,

про стягнення основного боргу, пені та штрафу за договором купівлі-продажу від 12.01.2017 № 10-12-1, а всього грошових коштів у сумі 13399071 грн. 94 коп., -

В С Т А Н О В И В:

Приватним підприємством (ПП) "Марго" пред'явлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Імперія-Агро" грошових коштів у загальній сумі 13399071 грн. 94 коп., із яких: 9924047 грн. 13 коп. - основний борг; 1490215 грн. 39 коп. - пеня; 1984809 грн. 43 коп. - штраф, з посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за укладеним між ними договором купівлі-продажу від 12.01.2017 № 10-12-1, а саме, зобов'язань щодо своєчасної та в повному обсязі оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого утворився основний борг у спірній сумі, на яку ПП "Марго", на підставі п.п. 6.1, 6.2 договору, нараховано пеню та штраф.

ПП "Марго" також просить суд про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.

За такими вимогами ухвалою від 08.05.2018 відкрито провадження в даній справі.

Від відповідача, належним чином повідомленого про час та місце проведення судового засідання, представник не явився.

Ураховуючи викладене, та що ТОВ "Імперія-Агро" не скористалося своїми правами подання відзиву на позовну заяву та участі свого представника в розгляді справи, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Вислухавши представника позивача, який позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Між сторонами укладено договір купівлі-продажу від 12.01.2017 № 10-12-1 (далі - договір), за умовами якого ПП "Марго" (продавець) зобов'язалося передати у власність ТОВ "Імперія-Агро" (покупця) засоби захисту рослин (товар) в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у рахунках на оплату або накладних, що засвідчують передачу-прийняття товару від продавця до покупця та є невід'ємними частинами договору, а покупець - прийняти та здійснити остаточну оплату товару до 15.11.2017 в порядку та на умовах, визначених договором (п.п. 1.1, 1.2, 3.1, 4.7 договору). Ціна товару визначена у національній валюті України в сумі, еквівалентній доларам США за максимальним курсом продажу міжбанківської валютної біржі (графа MAX за період ASK) гривні до долару США на дату, що передує даті підписання (згідно сайту www.udinform.com), а загальна сума договору (ціна договору) визначається вартістю товару, поставленого протягом дії цього договору (п.п. 3.1-3.2 договору).

Сторонами погоджено, що умови оплати товару, порядок та строки здійснення платежів наведені у рахунках на оплату; що покупець сплачує продавцю у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця, відповідно до виставленого рахунку покупцю, протягом банківського дня, зазначеного у рахунку на оплату, за максимальним курсом продажу міжбанківської валютної біржі (графа MAX за період ASK) гривні до долару США на дату, що передує даті перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару (згідно сайту www.udinform.com) ( п.4.2 договору); що протягом строку дії договору грошові зобов'язання покупця існують і підлягають сплаті у гривні (п.4.3 договору). Покупець проводить оплату вартості (ціни) товару шляхом перерахування коштів у розмірі гривневої суми ціни товару, вирахуваної відповідно до положень п.п. 4.2-4.3 договору на банківський рахунок продавця, за реквізитами, вказаними в кінці тексту договору (п.п. 4.1-4.4 договору). Право власності переходить від продавця до покупця в момент одержання ним товару, супровідних документів та підписання видаткових накладних на товар (п. 5.1 договору).

Сторонами погоджено, що договір набирає сили з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (п. 9.1 договору).

На виконання умов договору ПП "Марго" у 2017 році поставлено ТОВ "Імперія-Агро" товар загальною вартістю 25710308 грн. 75 коп. згідно 75 видаткових накладних, підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених печатками сторін (т. 1, а.с. 28-102).

Відповідачем оплачено поставлений товар частково у сумі 15393970 грн. 66 коп., що підтверджується відповідною випискою з поточного рахунку позивача за період 01.01.2017-24.02.2018 (т.1, а.с. 14-27), і дотепер, з урахуванням здійснення сторонами зустрічного зарахування заборгованості в сумі 108058 грн. 69 коп., погодженого шляхом обміну сторін листами від 19.04.2018 (т.1, а.с. 138-139), за ТОВ "Імперія-Агро" обліковується заборгованість за поставлений товар у сумі 9924047 грн. 13 коп., еквівалентній 377771, 11 дол. США станом на момент подання позову до суду.

Викладені твердження ПП "Марго" відповідачем не спростовано.

Господарським законодавством визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 ГК України).

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони (ст. 193 ГК України).

Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, суд визнає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у загальній сумі 9924047 грн. 13 коп. і в цій частині позов належить задовольнити.

Суд також визнає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача пені. Такі вимоги основані на положеннях законодавства та умов укладеного сторонами договору.

Господарським законодавством визначено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України). Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема штраф, пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Сторонами погоджено, що в разі порушення строків виконання зобов'язань за цим договором сторона, яка допустила прострочення, сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов'язання за кожен день прострочення (п. 6.1 договору).

Позивачем доведено, що періодом прострочення оплати вартості поставленого товару є 16.11.2017-20.04.2018, і суд погоджується з цим.

Із поданих розрахунків нарахування пені випливає, що сума заборгованостей по кожній із накладних на поставку товару, визначена в доларах США станом на 16.11.2017, за період прострочення щоденно переводилася у національну валюту, і на суму в національній валюті нараховувалася подвійна облікова ставка Нацбанку Україна, встановлена на день її нарахування.

Суд вважає, що нарахування зазначеним способом пені не узгоджується з чинним законодавством.

Так, згідно з цивільним законодавством, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання ( ч.3 ст.549 ЦК України).

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ч.ч.1,3 Закону).

У відповідності до ч.ч. 1-2 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Викладеними вище умовами договору передбачено, що грошові зобов'язання покупця існують і підлягають сплаті у гривні; що за прострочення виконання зобов'язань за цим договором сторона, яка допустила прострочення, сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов'язання за кожен день прострочення.

Отже, сторонами в договорі не узгоджено іншого порядку нарахування пені ніж у наведених положеннях цивільного законодавства, тому суд визнає, що позивач мав право визначити суму заборгованостей з оплати товару по кожній накладній в доларах США з переводом у національну валюту України за офіційним курсом долара США до національної валюти на день початку прострочення - 16.11.2017, і на ці суми заборгованості в національній валюті нараховувати за період прострочення пеню у розмірі, визначеному сторонами у договорі.

Ураховуючи, що позивач помилково визначив суму пені, що суд позбавлений можливості виправити цю помилку, так як для цього необхідно здійснити відповідні розрахунки, то у задоволенні вимог позивача про стягнення з ТОВ "Імперія-Агро" пені у визначеній позивачем сумі належить відмовити.

Щодо вимоги ПП "Марго" про стягнення з відповідача штрафу суд приходить до такого.

Цивільним законодавством визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

В обґрунтування вимог про стягнення штрафу позивач послався на п. 6.2 договору, яким передбачено, що в разі ухилення від оплати вартості товару, та порушення термінів оплати покупець, крім пені, сплачує продавцеві штраф у розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару.

Суд вважає, що викладені положення п. 6.2 договору не можуть бути застосовані при вирішенні даного спору тому, що 1) пунктом 6.1 цього ж договору, зміст якого наведено вище, вже встановлено відповідальність покупця за порушення ним строків оплати поставлених товарів - у вигляді сплати пені; 2) зазначеним пунктом 6.2 не встановлено додаткових обставин відповідальності покупця за порушення строків оплати поставлених товарів, за настання яких можливе стягнення, крім пені, штрафу.

Позивачем також не доведено обставин ухилення ТОВ "Імперія-Агро" від виконання грошових зобов'язань щодо оплати вартості поставленого позивачем товару, за наявності яких можливо застосування штрафу, передбаченого п. 6.2 договору.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Ураховуючи викладене, підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення з ТОВ "Імперія-Агро" штрафу відсутні.

Таким чином, позов ПП "Марго" підлягає задоволенню частково.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).

ПП "Марго" оплачено за звернення з позовом у даній справі судовий збір за платіжним дорученням від 02.05.2018 № 00001203 в сумі 200986 грн. 08 коп., виходячи із ціни позову 13399071 грн. 94 коп.

Судом визнано обґрунтованими позовні вимоги в сумі 9924047 грн. 13 коп., які, згідно пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", підлягали оплаті судовим збором у сумі 148860 грн. 70 коп. (9924047 грн. 13 коп.*1,5%), і цю суму належить відшкодувати позивачу за рахунок ТОВ "Імперія-Агро".

У судовому засіданні 30.08.2018, згідно з ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238, ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов приватного підприємства "Марго" задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро", вул. Велика Морська, 143, м. Миколаїв, 54000, ідентифікаційний код 35472893, на користь приватного підприємства "Марго", вул. Шевченка, 158, м. Біла Церква, Київська область, 09100, ідентифікаційний код 20619598, на поточний рахунок 26009428539 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ МФО 380805, грошові кошти в сумі 9924047 (дев'ять мільйонів дев'ятсот двадцять чотири тисячі сорок сім) грн. 13 коп. - основний борг, а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі зі сплати судового збору в сумі 148860 (сто сорок вісім тисяч вісімсот шістдесят) грн. 70 коп.

3. У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення підписано 31.08.2018.

Суддя Ю.М. Коваль.