Рішення № 76183319, 15.08.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року Справа № 915/383/18

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П., при секретарі судового засідання Степановій І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Миколаєві справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант-Постач», 25006, Кіровоградська область, м.Кропивницький, вул. Ельворті, буд. 5, кімн.214, (код ЄДРПОУ 37231965),

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІЯ-АГРО», 54003, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 143 (код ЄДРПОУ 35472893),

про: стягнення 14482222,08 грн.,

від позивача: Терещенко Д.Л., довіреність від 02.01.2018 року;

від відповідача: представник не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

02.05.2018р. товариство з обмеженою відповідальністю «Адамант-Постач» звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом б/н від 18.04.2018р. до товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» про стягнення грошових коштів у сумі 14482222,08 грн., яка складається з заборгованості за поставлений товар та витрат по перевезенню товару.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 270218/1 від 27.02.2018 року щодо оплати товару та відшкодування витрат по перевезенню, а також на приписи ст.ст. 509, 510, 524, 525, 526, 530, 533, 536, 612, 625, 669, 692, 693 Цивільного кодексу України та ст. ст. 216,217, 230 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 07.05.2018р. позовну заяву залишено без руху у зв'язку з наявністю недоліків та зазначено, що строк для усунення недоліків не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Разом з позовною заявою позивач подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту у розмірі ціни позову та оголошення заборони відчуження на майно, власником якого є ТОВ «Імперія Агро».

Ухвалою суду від 07.05.2018р. у задоволенні вказаної заяви було відмовлено.

14.05.2018 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 21.05.2018р. позовну заяву було прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 20.06.2018р.

18.06.2018р. від відповідача до суду надійшов відзив, в якому проти позовних вимог заперечує, зазначаючи, що ним було здійснено часткове повернення товару на суму 1037400,0 грн. та на суму 1230999,48 між сторонами був підписаний договір про зарахування зустрічних однорідних вимог. У зв'язку з чим відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні частини позовних вимог на суму 2268399,48 грн.

Ухвалою суду від 20.06.2018р. підготовче засідання було відкладено на 19.07.2018р.

02.07.2018р. позивач надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача загальну суму боргу 12213822,6 грн. а також повернути судовий збір в сумі 34025,99 грн.

Господарський суд прийняв вказану заяву, та в подальшому розгляд справи відбуватиметься з урахуванням такого зменшення.

Ухвалою суду від 19.07.2018р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.08.2018р.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, додаткових пояснень, заперечень, доказів суду не надав.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, однак не скористався своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

15.08.2018р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

27 лютого 2018 року за №270218/1 між товариством з обмеженою відповідальністю «Адамант-Постач», як постачальником, та товариством з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро», як покупцем, був укладений договір поставки, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця мінеральні добрива (далі - товар), найменування, у асортименті, кількості та за ціною, вказаними у специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити вказаний товар відповідно до умов даного договору (п.п.1.1, 2.1 договору).

Відповідно до умов п.4.1 договору його учасники погодили, що постачальник здійснює постачання товару партіями на умовах та в строки, вказані у специфікаціях на кожну партію товару.

Датою поставки товару вважається дата виконання постачальником своїх зобов'язань з поставки товару згідно з специфікацій до договору на кожну партію товару (п.4.6 договору).

Згідно з умовами п.4.7 договору, право власності на товар передається з моменту вказаного сторонами у відповідній специфікації до даного договору.

Пунктом 4.8 договору його учасники погодили, що покупець зобов'язаний зробити відмітку про отримання товару у видатковій накладній постачальника, а також, на вимогу постачальника, надати постачальнику довіреність на отримання товару.

Розділом 7 договору сторони узгодили умови оплати. Так, покупець зобов'язався здійснити оплату вартості товару, що постачається за даним договором, в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом строків, погоджених сторонами у відповідній специфікації до даного договору (п.7.1).

Згідно з п.7.2 договору датою здійснення оплати є дата отримання постачальником грошових коштів на поточний рахунок, що підтверджується банківською випискою.

Пунктом 7.3 договору визначено, що оплата здійснюється покупцем протягом 3-х робочих днів після надання постачальником рахунку. У випадку, якщо покупець після підписання специфікації та виставлення рахунку продавцем не здійснить оплату протягом 3-х робочих днів, з моменту виставлення рахунку, такий рахунок вважається анульованим.

Згідно з умовами пункту 11.1 договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2018р., але, в будь-якому випаду до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

27.02.2018р. та 23.03.2018р. сторони підписали специфікації №1 та №2 до договору (а.с.11-12), за умовами яких погодили поставку аміачної селітри марки «Б» ГОСТ 2-2013 у кількості 2010,00 тон по ціні 6500,0 грн. за тону загальною вартістю 15678000,0 грн. за даними специфікаціями оплата визначена у наступному порядку: 100% вартості певної партії товару до надходження її на митну територію України, згідно листа із зазначенням номерів вагонів та коригування загальної вартості.

На виконання взятих на себе зобов'язань позивач поставив відповідачу аміачну селітру марки «Б» ГОСТ-2-2013 у загальній кількості 1799,9 тон на суму 14039220,0 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, копії яких надані позивачем до суду (а.с.13-19,21-25,27-30).

Окрім цього, позивач здійснив організацію доставки товару зі станції призначення до станції, визначеної у письмовій вимозі покупця, у зв'язку з чим поніс додаткові витрати по перевезенню товару на загальну суму 443002,08 грн., про що свідчать видаткові накладні №169 від 21.03.2018р., №185 від 26.03.2018р. та №190 від 27.03.2018р. (а.с.20,26,31).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив часткове повернення товару на загальну суму 1037400,0 грн., що підтверджується наданими відповідачем документами на повернення постачальнику №68 від 25.04.2018р., №69 від 25.04.2018р., №15 від 19.04.2018р. та видатковим ордером №15 від 19.04.2018р. (а.с.118-121) та не заперечується позивачем.

Окрім цього, відповідач надав суду копію акту про зарахування зустрічних однорідних вимог від 25.04.2018р., з якого вбачається, що товариство «Адамант-Постач» та товариство «Імперія-Агро» маючи взаємні непогашені грошові зобов'язання, які виникли на підставі договору поставки №270218/1 від 27.02.2018р.) та договору поставки №ЦО-49/18МД від 28.02.2018р., дійшли згоди про зарахування таких зустрічних однорідних вимог у розмірі 1230999,48 грн.

Вказаний факт також не заперечується позивачем.

Отже, загальна сума непогашеної заборгованості ТОВ «Імперія-Агро» за договором поставки №270218/1 від 27.02.2018р. становить 12213822,6 грн., про що зазначає відповідач у відзиві (а.с.115) та позивач у заяві про зменшення розміру позовних вимог (а.с.132).

У зв'язку з несплатою товариством «Імперія-Агро» заборгованості за договором поставки №270218/1 від 27.02.2018р. в обумовлені даним договором строки, ТОВ «Адамант-Постач» звернулось до господарського суду з даним позовом за захистом свого порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За нормами статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати в тому числі з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, а також статті 193 Господарського кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 12213882,6 грн. є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з положеннями ч.2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі зменшення розміру позовних вимог питання щодо повернення суми судового збору вирішується відповідно до статті 7 цього Закону.

Частиною 1 статті 7 вказаного Закону передбачена можливість повернення судового збору за клопотанням сторони у разі зменшення розміру позовних вимог.

Позивачем відповідне клопотання заявлено у заяві про зменшення розміру позовних вимог.

Господарський суд вважає, що вказане клопотання підлягає задоволенню, судовий збір в сумі 34025,99 грн. - поверненню з державного бюджету.

Судовий збір у сумі 183207,34 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 232, 237 ГПК України

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант-Постач», 25006, Кіровоградська область, м.Кропивницький, вул. Ельворті, буд. 5, кімн.214, (код ЄДРПОУ 37231965) до товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІЯ-АГРО» задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІЯ-АГРО» 54003, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 143, (код ЄДРПОУ 35472893) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант-Постач», 25006, Кіровоградська область, м.Кропивницький, вул. Ельворті, буд. 5, кімн.214, (код ЄДРПОУ 37231965, поточний рахунок №26009010011641, банк АТ «Південний», код банку 328209) борг в розмірі 12213822,60 грн., судовий збір в розмірі 183207,34 грн.

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Адамант-Постач», 25006, Кіровоградська область, м.Кропивницький, вул. Ельворті, буд. 5, кімн.214, (код ЄДРПОУ 37231965, поточний рахунок №26009010011641, банк АТ «Південний», код банку 328209) з державного бюджету надмірно сплачену суму судового збору в розмірі 34025,99 грн.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного господарського суду в порядку визначеному главою 1 розділу 4 ГПК України із врахуванням його перехідних положень.

Рішення набирає законну силу згідно положень ст. 241 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 03.09.2018 року.

Суддя А.П. Алексєєв