Рішення № 76183128, 23.08.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.08.2018Справа № 910/390/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Жалоби С.Р., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Державного агентства рибного господарства України,

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Гемма ЛТД",

2) Фонду державного майна України,

3) Регіонального відділення Фонду державного майна України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -

Державне підприємство "Укрриба"

про визнання незаконним та скасування наказу, визнання договорів недійсними, витребування майна

Представники:

від прокуратури: Греськів І.І.;

від позивача: не з'явився;

від відповідача 1: Купка І.П.

від відповідача 2: Бєльський-Панасюк О.О.;

від відповідача 3: Бєльський-Панасюк О.О.;

від третьої особи: не з'явився;

вільний слухач: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Херсонської області звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства рибного господарства України (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гемма Лтд" (далі - відповідач 1), Фонду державного майна України (далі - відповідач 2), Регіонального відділення Фонду державного майна України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач - 3) в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Фонду державного майна України від 04.07.2008 № 775 "Про перелік об'єктів, що підлягають приватизації" в частині включення до цього переліку будівлі насосної станції з устаткуванням площею 114, 3 кв.м. та гідроспоруди ставкового господарства Збур'ївського рибгоспу;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу шляхом викупу будівлі насосної станції з устаткуванням площею 114, 3 кв.м. Збур'ївського рибгоспу, укладений 24.11.2008 РВ ФДМУ по Херсонській області та ТОВ "Гемма ЛТД";

- визнати недійсним договір купівлі-продажу шляхом викупу гідроспоруди ставкового господарства Збур'ївського рибгоспу, укладений 24.11.2008 між РВ ФДМУ по Херсонській області та ТОВ "Гемма ЛТД";

- вилучити у Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Гемма ЛТД" та повернути у державну власність в особі Державного агентства рибного господарства України будівлю насосної станції з устаткуванням площею 114, 3 кв.м. та гідроспоруди ставкового господарства Збур'ївського рибгоспу, передані йому за договорами купівлі - продажу, укладений 24.11.2008 з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 (суддя Спичак О.М.) позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Фонду державного майна України від 04.07.2008 № 775 "Про перелік об'єктів, що підлягають приватизації" в частині включення до цього переліку будівлі насосної станції з устаткуванням площею 114,3 кв.м. та гідроспоруди ставкового господарства Збур'ївського рибгоспу.

Стягнуто з Фонду державного майна України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, код ЄДРПОУ 0032495) на користь Прокуратури Херсонської області (місцезнаходження: 73000, м. Херсон вул. Петренка, 33, код ЄДРПОУ 04851120) 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

09.06.2017 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 у справі № 910/390/17 видано наказ.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 у справі № 910/390/17 скасовано і прийнято нове рішення. Відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.03.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 у справі №910/390/17 - скасовано. Справу №910/390/17 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

15.05.2018 матеріали справи № 910/390/17 надійшли до Господарського суду міста Києва та згідно автоматизованої системи документообігу передані на розгляд судді Щербакова С.О.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 прийнято справу № 910/390/17 до свого провадження, розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.06.2018.

04.06.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Гемма ЛТД" надійшов відзив на позов у якому відповідач-1 зазначає, що позовні вимоги заявлено із пропуском позовної давності, оскільки відповідач-1 вважає дату 28.12.2009 початком перебігу строку позовної давності, з якого державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області стало відомо про порушення права на управління та розпорядження спірним майном.

06.06.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Регіонального відділення Фонду державного майна України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі надійшов відзив у якому представник відповідача-3 зазначає, що держава в особі органа, уповноваженого управляти державним майном - Міністерства аграрної політики України дізналось про порушення свого права з дати набрання законної сили постановою Господарського суду Херсонської області від 27.11.2006 по справі № 10/218-АП-06.

У судовому засіданні 07.06.2018 суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 05.07.2018.

11.06.2018 від Фонду державного майна України через відділ автоматизованого документообігу суду надійшов відзив на позовну заяву у якому представник відповідача-2 просить суд застосувати строк позовної давності та зазначає, що до видання оскаржуваного наказу майно перебувало в оренді, а договір оренди не визнано недійсним.

25.06.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Заступника прокурора Херсонської області надійшли відповіді на відзиви, у яких заступник прокурора зазначає, що Державне агентство рибного господарства України, яке є позивачем у справі, не є правонаступником ані Міністерства аграрної політики України, ані Державного підприємства «Укрриба», а тому позивач не був обізнаний про порушення права та про особу, яка його порушила, а отже строк позовної давності для звернення до суду на захист державних інтересів не пропущений.

04.07.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Гемма ЛТД" надійшли заперечення на відповідь на відзив у яких представник відповідача-1 зазначає, що ТОВ «Гемма ДТД» використовує земельну ділянку водного фонду на підставі договору оренди, який має державну реєстрацію, не розірваний та не визнаний недійсним у судовому порядку на день розгляду справи, володіє на праві власності гідроспорудами, розташованими на вказаній ділянці та здійснює забір води з Дніпровського лиману на підставі дозволу на спеціальне водокористування для заповнення ставків і поновлення втрат води, про що зроблено відповідну відмітку в дозволі на спеціальне водокористування Херсонським управлінням водних ресурсів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/390/17 призначено на 23.08.2018.

03.08.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач-2 подав заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в який просить суд застосувати строк позовної давності.

У даному судовому засіданні прокурор підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідачів заперечили проти задоволення позовних вимог.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання не з'явились, причин неявки суду не повідомили, однак були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Приймаючи до уваги, що представники позивача та третьої особи були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників позивача та третьої особи не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 23.08.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-3, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Наказом Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 № 126/752 «Про передачу гідротехнічних споруд», до сфери управління Міністерства аграрної політики України передано гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов'язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариств.

Наказом Державного департаменту рибного господарства Міністерства аграрної політики України від 20.10.2003 № 297 на виконання п. 11 «Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482 «Про передачу об'єктів права державної і комунальної власності» та спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства аграрної політики України за № 126/752 «Про передачу гідротехнічних споруд», затверджено «Акт прийому-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ «Херсонрибгосп», на баланс ДП «Укрриба».

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «Гемма ЛТД» звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області та Міністерства аграрної політики України про зобов'язання прийняти рішення щодо здійснення приватизації наявних гідро- та інженерно-технічних споруд ставкового господарства, будівлі насосної станції з устаткуванням Збур'ївського рибгоспу, які забезпечать можливість дотримання статусу племінного репродуктору та знаходяться за адресою: с. Стара Збур'ївка, Голопристанського району Херсонської області шляхом викупу ТОВ «Гемма ЛТД».

Постановою Господарського суду Херсонської області від 27.11.2006 у справі № 10/218-АП-06, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 20.04.2007, зобов'язано регіональне відділення Фонду державного майна України по Херсонській області прийняти рішення та здійснити у встановленому законом порядку приватизацію наявних гідроспоруд ставкового господарства та будівлі насосної станції з устаткуванням Збур'ївського рибного господарства за адресою: с. Стара Збур'ївка, Голопристанського району Херсонської області шляхом викупу Товариством з обмеженою відповідальністю «Гемма ЛТД».

На виконання рішення суду, за поданням РВ ФДМУ по Херсонській області від 06.03.2008 № ФДМУ 1365/06829, Фондом державного майна України 04.07.2008 видано наказ № 775, згідно з яким до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, включено будівлю насосної станції з устаткуванням площею 114,3 кв. м. та гідроспоруди ставкового господарства Збур'ївського рибгоспу, що орендуються ТОВ «Гемма ЛТД».

24.11.2008 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області та ТОВ «Гемма ЛТД» укладено договір купівлі - продажу шляхом викупу будівлі насосної станції з устаткуванням площею 114,3 кв.м. Збур'ївського рибгоспу, вартістю 315 244,80 грн, які знаходяться на балансі ДП «Укрриба» та не увійшли до статутного фонду ВАТ «Херсонрибгосп» під час приватизації та залишились в державній власності. Вартість об'єкту складає 315 244, 80 грн.

Актом приймання-передачі державного майна № 3 від 23.01.2009 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області було передано ТОВ «Гемма ЛТД» об'єкт групи А державної власності - «Будівля насосної станції з устаткуванням площею 114,3 кв.м. Збур'ївського рибгоспу», який знаходиться на балансі ДП «Укрриба» та розташований за адресою: Херсонська обл., Голопристанський р-н, с. Стара Збур'ївка, який не увійшов до статутного фонду ВАТ «Херсонрибгосп» під час приватизації та залишився в держаній власності.

Також, 24.11.2008 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області та ТОВ «Гемма ЛТД» укладено договір купівлі-продажу шляхом викупу орендарем об'єкта групи А - «Гідроспоруди ставкового господарства Збур'ївського рибгоспу» вартістю 1 144 695, 60 грн., який знаходиться на балансі ДП «Укрриба» та не увійшов до статутного фонду ВАТ «Херсонрибгоп» під час приватизації та залишився в державній власності.

Згідно акту приймання передачі державного майна № 4 від 26.01.2009 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області було передано ТОВ «Гемма ЛТД» об'єкт групи А державної власності - «Гідроспоруди ставкового господарства Збур'ївського рибгоспу», який знаходиться на балансі ДП «Укрриба», що розташовані за адресою: Херсонська обл., Голопристанський р-н, с. Стара Збур'ївка та не увійшов до статутного фонду ВАТ «Херсонрибгосп» під час приватизації та залишився в держаній власності.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 16.09.2009 у справі № К-10475/07 скасовано постанову Господарського суду Херсонської області від 27.11.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 20.04.2007, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Гемма ЛТД" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області, Міністерства аграрної політики України, третя особа - Державне підприємство «Укрриба» про спонукання до здійснення приватизації.

Отже, обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначає, що договори купівлі -продажу були укладені на підставі постанови Господарського суду Херсонської області від 27.11.2006 у справі № 10/218-АП-06, яка була залишена без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 20.04.2007, проте в 2009 році зазначені рішення суду скасовано з підстав того, що спірне майно не підлягає приватизації в силу статті 5 Водного кодексу України та абзацу 19 підпункту «Г» пункту 2 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна України», оскільки має загальнодержавне значення, відноситься до категорії захисних споруд і забезпечує життєдіяльність держави.

Крім того, за твердженням прокуратури вказане є підставою для визнання незаконним та скасування наказу Фонду державного майна України від 04.07.2008 № 775 «Про перелік об'єктів, що підлягають приватизації» в частині включення до цього переліку будівлі насосної станції з устаткуванням площею 114,3 кв.м. та гідроспоруди ставкового господарства Збур'ївського рибгоспу, а відтак і укладені договори купівлі-продажу будівлі насосної підстанції та гідроспоруди ставкового господарства Збур'ївського рибгоспу, укладені 24.11.2008 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області та ТОВ «Гемма ЛТД», підлягають визнанню недійсними на підставі ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, а майно є таким, що підлягає поверненню у державну власність в особі Державного агентства рибного господарства.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються зі статтею 20 Господарського кодексу України, визначено способи захисту прав та інтересів, одним з яких є визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси, зокрема, суб'єкта господарювання (ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Виходячи зі змісту ч.1 ст.8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Як зазначено Конституційним Судом України в рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004, види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними.

Для розуміння поняття «охоронюваний законом інтерес» важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Відповідно до указу Президента України № 484/2011 від 16.04.2011 Державне агентство рибного господарства України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністерство аграрної політики України. Агентство забезпечує реалізацію державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів, регулювання рибальства; відповідно до покладених на нього завдань виконує в межах повноважень функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Державне підприємство «Укрриба» згідно зі статутом, затвердженим наказом Державного агентства рибного господарства від 16.12.2012 № 10, засноване на основі державної власності та входить до сфери управління Державного агентства рибного господарства України та підзвітне йому.

Таким чином, приймаючи до уваги, що на момент звернення до суду з даним позовом управління об'єктами державної власності, яке віднесене до сфери рибного господарства та рибної промисловості здійснює Державне агентство рибного господарства України, суд дійшов висновку, що звернення заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Державного агентства рибного господарства України до господарського суду з даним позовом відповідало функціям позивача та направлено на захист охоронюваних законом інтересів держави.

Частиною 1 ст.21 Цивільного кодексу України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову (п.2 Роз'яснення №02-5/35 від 26.01.2000р. Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»).

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, прокурором при зверненні до суду з вимогами про визнання незаконним наказу Фонду державного майна України від 04.07.2008 № 775 «Про перелік об'єктів, що підлягають приватизації» в частині включення до цього переліку будівлі насосної станції з устаткуванням площею 114,3 кв.м. та гідроспоруди ставкового господарства Збур'ївського рибгоспу, повинно бути доведено невідповідність таких актів нормам чинного законодавства та порушення внаслідок його прийняття права позивача.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 у даній справі та передаючи справу № 910/390/17 на новий розгляд, зазначив, що при дослідженні питання пропуску позовної давності в даному спорі слід з'ясувати, коли про порушення своїх прав довідалася держава в особі уповноваженого органу. Крім того зазначено, що судом не враховано тієї обставини, що підставами для визнання договорів купівлі - продажу спірного майна недійсними є їх суперечливість приватизаційному законодавству.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Таким чином, з урахуванням вказівок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 14.03.2018 у справі № 910/390/17, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 326 Цивільного кодексу України, у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, визначено Законом України «Про приватизацію державного майна».

Статтею 12 Закону України «Про приватизацію державного майна» встановлено порядок подання заяви і прийняття рішення про приватизацію.

Відповідно до ч.ч 1-2 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного майна», ініціатива щодо приватизації може виходити від державних органів приватизації, а також покупців, визнаних такими відповідно до статті 8 цього Закону. Покупці єдиних майнових комплексів та інвестори, які бажають придбати контрольний пакет акцій, зобов'язані разом із заявою подати бізнес-план або техніко-економічне обгрунтування післяприватизаційного розвитку об'єкта, що включає план зайнятості працівників підприємства, пропозицію інвестора з зазначенням максимального розміру інвестиції, строків та порядку її внесення, а також декларацію про доходи для покупців - фізичних осіб. Заяви про приватизацію подаються до державних органів приватизації за місцезнаходженням об'єкта, що приватизується, у письмовій формі та в порядку, що встановлюється Фондом державного майна України.

Державні органи приватизації протягом місяця розглядають заяви та приймають рішення щодо приватизації об'єкта і в п'ятиденний строк письмово повідомляють про це заявника, адміністрацію та трудовий колектив підприємства, що приватизується, а також відповідний орган виконавчої влади, уповноважений управляти цим майном. У разі відмови в приватизації відповідний орган приватизації повідомляє заявників про причину відмови.

Частиною 3 статті 12 Закону України «Про приватизацію державного майна» передбачено, що відмова в приватизації можлива тільки у випадках, коли: особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем відповідно до статті 8 цього Закону; законодавством встановлено обмеження щодо приватизації цього підприємства; майно у встановленому порядку включено до переліку об'єктів (групи об'єктів), що не підлягають приватизації; об'єкт приватизації знаходиться в заповідній зоні, або розташований у прибережних захисних смугах морів, річок, озер на відстані ближче ніж 100 метрів від них (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 2 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» визначено перелік об'єктів, які не підлягають приватизації.

Відповідно до абзацу 19 підпункту «Г» ч. 2 зазначеної статті, приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, зокрема: водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди.

Спільним інструктивним листом Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 08.08.2005 № 10-21-12089 надано роз'яснення, в якому наведено перелік водогосподарських нерухомих об'єктів, гідротехнічних споруд захисного значення, які забезпечують використання водних ресурсів та створені для боротьби зі шкідливим впливом вод. Такими об'єктами є: земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водопуски; водопостачальні, скидні та розбірно-осушувальні канали; споруди та канали; рибоуловлювачі та камери облову; насосні станції, причали.

За таких обставин, враховуючи наведене у сукупності, суд дійшов висновку, що твердження прокурора про невідповідність оспорюваного акту вимогам чинного на момент їх видання законодавства, що регулює порядок здійснення приватизації, є обґрунтованими та такими, що підтверджуються наявними в матеріалах справи документами.

З огляду на вищенаведені норми, а також на те, що рішення суду, на підставі якого було видано спірний наказ - скасовано, суд приходить до висновку, що будівлі насосної станції з устаткуванням площею 114,3 кв.м. та гідроспоруди ставкового господарства Збур'ївського рибгоспу не могли бути об'єктом приватизації, у зв'язку з чим наказ Фонду державного майна України від 04.07.2008 № 775 «Про перелік об'єктів, що підлягають приватизації» в частині включення до цього переліку будівлі насосної станції з устаткуванням площею 114,3 кв.м. та гідроспоруди ставкового господарства Збур'ївського рибгоспу є незаконним.

Щодо позовних вимог в частині визнання договорів купівлі-продажу недійсними, суд відзначає наступне.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом п.2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Одночасно, за змістом п.2.5.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України необхідно з урахуванням приписів ст.215 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч.1 ст.220, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.

Такої саме позиції дотримується Вищий господарський суд України і у п.18 Інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", за змістом якого вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття "заінтересована особа". Тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Обґрунтовуючи вимоги про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину, прокурор та позивач посилались на те, що фактично договори купівлі-продажу від 24.11.2008, укладено на підставі скасованого судового рішення та акту органу державної влади, що видані з порушенням законодавства щодо приватизації об'єктів державної влади.

Як зазначено судом вище, 24.11.2008 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області та ТОВ «Гемма ЛТД» укладено договір купівлі - продажу шляхом викупу будівлі насосної станції з устаткуванням площею 114,3 кв.м. Збур'ївського рибгоспу, вартістю 315 244,80 грн, які знаходяться на балансі ДП «Укрриба» та не увійшли до статутного фонду ВАТ «Херсонрибгосп» під час приватизації та залишились в державній власності. Вартість об'єкту складає 315 244, 80 грн.

Актом приймання-передачі державного майна № 3 від 23.01.2009 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області було передано ТОВ «Гемма ЛТД» об'єкт групи А державної власності - «Будівля насосної станції з устаткуванням площею 114,3 кв.м. Збур'ївського рибгоспу», який знаходяться на балансі ДП «Укрриба» та розташований за адресою: Херсонська обл., Голопристанський р-н, с. Стара Збур'ївка, який не увійшов до статутного фонду ВАТ «Херсонрибгосп» під час приватизації та залишився в держаній власності.

Також, 24.11.2008 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області та ТОВ «Гемма ЛТД» укладено договір купівлі-продажу шляхом викупу орендарем об'єкта групи А - «Гідроспоруди ставкового господарства Збур'ївського рибгоспу» вартістю 1 144 695, 60 грн., який знаходиться на балансі ДП «Укрриба» та не увійшов до статутного фонду ВАТ «Херсонрибгоп» під час приватизації та залишився в державній власності.

Згідно акту приймання передачі державного майна № 4 від 26.01.2009 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області було передано ТОВ «Гемма ЛТД» об'єкт групи А державної власності - «Гідроспоруди ставкового господарства Збур'ївського рибгоспу», який знаходиться на балансі ДП «Укрриба», що розташовані за адресою: Херсонська обл., Голопристанський р-н, с. Стара Збур'ївка та не увійшов до статутного фонду ВАТ «Херсонрибгосп» під час приватизації та залишився в держаній власності.

Проте, постановою Вищого адміністративного суду України від 16.09.2009 у справі № К-10475/07 постанову Господарського суду Херсонської області від 27.11.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду України від 20.04.2007 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Гемма ЛТД" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області, Міністерства аграрної політики України, третя особа - Державне підприємство «Укрриба» про спонукання до здійснення приватизації - відмовлено.

Зокрема, Вищим адміністративним судом України у постанові від 16.09.2009 зазначено, що спірне майно (будівля насосної станції з устаткуванням та гідроспоруда ставкового господарства Збур'ївського рибгоспу господарства) не підлягало приватизації в силу ст. 5 Водного кодексу України та абзацу 19 підпункту «Г» пункту 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», оскільки має загальнодержавне значення, відноситься до категорії захисних споруд і забезпечує життєдіяльність держави.

Таким чином, суд відзначає, що будівля насосної станції з устаткуванням площею 114,3 кв. м. та гідроспоруди ставкового господарства Збур'ївського рибгоспу господарства за адресою: с. Стара Збур'ївка, Голопристанського району Херсонської області були включені до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації наказом Фонду державного майна України від 04.07.2008 № 775 виданим на виконання постанови Господарського суду Херсонської області від 27.11.2006 у справі № 10/218-АП-06, залишеної без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 20.04.2007, проте зазначені рішення суду скасовані постановою Вищого адміністративного суду України від 16.09.2009 у справі № К-10475/07.

За приписами ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до п. 2.5.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" судам слід мати на увазі, що визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону (див., зокрема, абзац шостий підпункту 3.3, підпункт 3.6 і підпункт 3.7 пункту 3 цієї постанови);

За таких обставин, оскільки судом вище встановлено, що будівлі насосної станції з устаткуванням площею 114,3 кв.м. та гідроспоруди ставкового господарства Збур'ївського рибгоспу не могли бути об'єктом приватизації, у зв'язку з чим наказ Фонду державного майна України від 04.07.2008 № 775 «Про перелік об'єктів, що підлягають приватизації» в частині включення до цього переліку будівлі насосної станції з устаткуванням площею 114,3 кв.м. та гідроспоруди ставкового господарства Збур'ївського рибгоспу визнано незаконним та таким, що підлягає скасуванню, враховуючи те, що за договорами купівлі-продажу відчужено майно - будівля насосної станції з устаткуванням та гідроспоруда ставкового господарства Збур'ївського рибгоспу господарства, що не є об'єктами приватизації, суд приходить до висновку, що спірні договори укладені з порушенням приватизаційного законодавства, що є підставою для визнання їх недійсними.

Стосовно вимоги прокурора про вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Гемма ЛТД" та повернення у державну власність в особі Державного агентства рибного господарства України будівлі насосної станції з устаткуванням площею 114, 3 кв.м. та гідроспоруди ставкового господарства Збур'ївського рибгоспу, переданих йому за договорами купівлі - продажу, укладений 24.11.2008 з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області, суд відзначає наступне.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до положень ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами статті 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Позивачем за таким позовом може бути неволодіючий власник. Відповідачем має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Добросовісність набувача характеризує його суб'єктивне ставлення до обставин вибуття майна з володіння власника та правомірності його придбання. Так, добросовісним набувачем визнається особа, яка придбала річ у особи, яка не мала права її відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати.

Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин вибуття майна з володіння власника та оплатності (безоплатності) придбання цього майна набувачем.

Лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.09. № 9).

Так, договори купівлі-продажу будівлі насосної підстанції та гідроспоруди ставкового господарства Збур'ївського рибгоспу, укладені 24.11.2008 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області та ТОВ «Гемма ЛТД», на підставі наказу Фонду державного майна України від 04.07.2008 № 775 «Про перелік об'єктів, що підлягають приватизації».

При цьому, суд звертає увагу на те, що саме Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «Гемма ЛТД» звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області та Міністерства аграрної політики України про зобов'язання прийняти рішення щодо здійснення приватизації наявних гідро- та інженерно-технічних споруд ставкового господарства, будівлі насосної станції з устаткуванням Збур'ївського рибгоспу, який було задоволено постановою Господарського суду Херсонської області від 27.11.2006 у справі № 10/218-АП-06, що свідчить про те, що відповідач -1 був обізнаний про порушення органом приватизації визначених законом умов і порядку її проведення, у зв'язку з чим він не є добросовісним набувачем майна.

Оскільки, судом встановлено наявність підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним договорів купівлі-продажу спірного майна, вимога прокурора щодо зобов'язання ТОВ «Гемма ЛТД» повернути у державну власність в особі Державного агентства рибного господарства України будівлі насосної станції з устаткуванням площею 114,3 кв.в. та гідроспоруди ставкового господарства Збур'ївського рибгоспу, які були відчужені за договорами купівлі-продажу, укладеними 24.11.2008 з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області є обгрунтованою.

Разом з тим, враховуючи, що відповідачами подані заяви про застосування строків позовної давності, суд відзначає наступне.

Так, прокурор зазначає, що уповноважений орган у спірних правовідносинах -Державне агентство рибного господарства - захист цих інтересів не здійснював та упродовж тривалого часу з відповідним позовом не звертався. Про наявні порушення вимог законодавства прокуратурі області стало відомо при розгляді звернення ДП «Укрриба» у грудні 2016 року.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі права чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 року)

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України).

За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Разом з тим оскільки прокурор пред'явив позов в інтересах держави, вказавши Державне агентство рибного господарства, для правильного застосування до правовідносин сторін зазначених норм матеріального права необхідно з'ясувати, коли саме вказаний уповноважений орган довідався або міг довідатися про порушення свого права, тобто коли почався перебіг позовної давності, без установлення чого ухвалити законне й обґрунтоване рішення неможливо. Відповідний правовий висновок висловлено Верховним Судом України у справі за № 6-237цс16 у постанові від 19.04.2017р.

Спірне майно було передано до сфери управління Міністерства аграрної політики України шляхом передачі на баланс ДП «Укрриба» за спільним наказом Міністерства аграрної політики України та Фонду Державного майна України № 126/752 від 06.05.2003 «Про передачу гідротехнічних споруд». Відповідно до п. 2 контроль за виконання спільного наказу було покладено на Голову Державного департаменту рибного господарства.

В Україні діє принцип публічного правонаступництва, в силу якого здійснюється передання компетенції суб'єкта владних повноважень від одного до іншого. Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 201 від 29.10.2011р.

В силу загального правила ч. 1 т 262 ЦК України заміна сторони у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Окремим випадком такої заміни є універсальне правонаступництво.

Спільним наказом Міністерства аграрної політики України та Державного комітету рибного господарства України від 05.02.2007 N 70/2 на виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 N 1523 (із змінами) "Про утворення Державного комітету рибного господарства України" та, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2007 N 42 "Про затвердження Положення про Державний комітет рибного господарства України" наказано передати до сфери управління Державного комітету рибного господарства України підприємства, установи та організації, що входять до сфери управління Міністерства аграрної політики України, згідно з додатком 1. Пунктом 44 згаданого додатку №1 до сфери управління Державного комітету рибного господарства України передано Державне підприємство «Укрриба»

Пунктом 2 Указу Президента України від 16.04.2011 №484/2011 установлено що Державне агентство рибного господарства України є правонаступником Державного комітету рибного господарства України.

Таким чином, враховуючи те, що Державне підприємство «Укрриба» входило до сфери управління Державного комітету рибного господарства України, правонаступником якого в свою чергу є Державне агентство рибного господарства України (позивач у даній справі), та було учасником спору у справі № 10/218-АП-06, суд приходить до висновку що строк позовної давності для позивача має обчислюватись щонайменше з моменту набуття прав та обов'язків Державного комітету рибного господарства України.

При цьому, суд зазначає, що учасниками спору у справі № 10/218-АП-06 було Державне підприємство "Укрриба" та Міністерство аграрної політки України, тож доводи прокурора про те, що строк давності на його вимоги, подані на захист інтересів держави в особі Державного агентства рибного господарства має обчислюватися з моменту, коли прокурору стало відомо із звернення ДП «Укрриба» у грудні 2016 року, суперечать закону та правовій позиції Верховного Суду України у подібних правовідносинах.

Суд з урахуванням правової позиції Верховного Суду України зазначає, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Крім того, суд звертає увагу, що у матеріалах справи також наявні постанови Вищого господарського суду України від 15.09.2010 у справах № 4/299-ПН-06 та 4/300-ПН-06, які приймалися за участю Державного підприємства «Укрриба» (в судових засідання був присутній представнтик ДП «Укрриба») в основу яких покладено постанову Вищого адміністративного суду України від 16.09.2009 у справі № К-10475/07.

Таким чином, суд приходить до висновку, що строк позовної давності позивачем пропущений.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Тож, позов, поданий прокурором в інтересах держави в особі визначеного ним центрального органу виконавчої влади 29.12.2016, зі спливом строку позовної давності та відповідно до ч. 4 статті 267 Цивільного кодексу України не підлягає задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Державного агентства рибного господарства України, до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Гемма ЛТД", 2) Фонду державного майна України, 3) Регіонального відділення Фонду державного майна України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державне підприємство "Укрриба" про визнання незаконним та скасування наказу, визнання договорів недійсними, витребування майна не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 03.09.2018.

Суддя Щербаков С.О.