Рішення № 76183073, 29.08.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2018Справа № 910/8725/18Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Ваховській К.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 20)

до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (01033, м. Київ, вул. Панківська, б. 5) в особі Мостобудівельного загону № 2 Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (01013, м. Київ, вул. Баренбойма, б. 8)

про стягнення заборгованості у розмірі 1 395 629,89 грн

Представники сторін:

від позивача: Кирищук В.П. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" (надалі також - «позивач») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" в особі Мостобудівельного загону № 2 Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (надалі також - «відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 1 395 629,89 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати використаної електричної енергії за Договором № 156 на користування електричною енергією від 10.01.1991, викладеного в новій редакції Додатковою угодою від 22.04.2010, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 1 148 220,64 грн боргу, 98 210,57 грн інфляційних, 23 508,82 грн 3% річних та 125 689,87 грн пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 відкрито провадження у справі № 910/8725/18, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.07.2018.

В підготовче засідання 25.07.2018 представник відповідача не з'явився, був присутній представник позивача.

У підготовчому засіданні 25.07.2018 Судом вчинено всі дії, визначені частиною другою статті 182 Господарського процесуального кодексу України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

В підготовчому засідання 25.07.2018 Судом постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 29.08.2018.

В судове засідання 29.08.2018 з'явився представник позивача. Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення ухвали суду від 25.07.2018 уповноваженому представнику відповідача, повернутим на адресу суду.

В судовому засіданні 29.08.2018 представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 29.08.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

10.01.1991 між Публічним акціонерним товариством «КИЇВЕНЕРГО» та Мостобудівельним загоном № 2 Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» було укладено Договір на постачання електричної енергії № 156 (о/р 715), який відповідно до Додатку 1 до Додаткової угоди від 22.04.2010 було викладено у новій редакції (далі Договір).

На виконання вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 № 2019, який набув чинності 11.06.2017, Загальними зборами акціонерів публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО від 13.11.2017 прийнято рішення про реорганізацію публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО" шляхом виділу з нього Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (Код ЄДРПОУ 41946011).

Відповідно до ст. 109 Цивільного кодексу України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Згідно п. 2.3. Статуту ПрАТ "ДТЕК Київські Електромережі", товариство є правонаступником ПАТ "Київенерго" в частині переданих йому майна, прав та обов'язків, необхідних для здійснення діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, в тому числі, і в частині використання ліцензій та тарифів, виданих та встановлених для ПАТ "Київенерго".

Таким чином, Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські Електромережі" є правонаступником прав і обов'язків Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в частині здійснення діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами.

Відповідно до п. 1. Договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною. Точка продажу електричної енергії: на межі балансової належності споживача. Приєднана та дозволена потужність у точці підключення визначені в додатку "Перелік об'єктів споживача".

Згідно із п. 2.2 Договору постачальник зобов'язується: виконувати умови цього договору; постачати споживачу електроенергію як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу"); згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до Правил улаштування електроустановок (ПУЕ) чинної редакції та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін"; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами.

За змістом п. 2.3 Договору споживач зобов'язується: виконувати умови цього договору; дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановок відповідно до додатків "Перелік об'єктів Споживача" та "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу"; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії"; здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатками "порядок розрахунків" та "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

Відповідно до п. 1 Додатку "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" до Договору показання розрахункових засобів обліку відповідно до додатка "Перелік об'єктів споживача", фіксуються 13 числа кожного місяця о 00 год. та оформляються Актом про використану електричну енергію у двох примірниках, по одному для кожної сторони. Для складення зазначеного акта споживач фіксує показання розрахункових засобів обліку вручну.

Додатком 2 до Договору сторонами погоджено порядок розрахунків, пунктами 1, 2 якого визначено, що розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 20 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. Споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії заявленого на розрахунковий період за формою попередньої оплати.

Відповідно до п. 2.2 Додатку 2 до Договору остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього Договору здійснюється на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом 5 операційних днів х дня їх отримання.

Згідно з п. 4 Додатку 2 до Договору, обсяги електричної енергії, які підлягають оплаті, визначаються за показниками розрахункових засобів обліку електричної енергії про її фактичне споживання, за винятком випадків, передбачених ПКЕЕ.

Пунктом 5 Додатку 2 до Договору передбачено, що за даними акта про використану електричну енергію та з урахуванням розрахункової величини втрат визначається обсяг фактично спожитої активної електричної енергії та перетікання реактивної електроенергії. Цей обсяг сторони фіксують в Акті про приймання-передавання товарної продукції, Акті надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, два примірники яких Постачальник надає Споживачу. Останній має повернути погодженими по одному примірнику зазначених документі в наступному розрахунковому періоді.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов Договору ним було надано послуги з постачання електричної енергії у період з 02.01.2017 по 01.06.2018, проте відповідач не оплатив ці послуги у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в розмірі 1 148 220,64 грн. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 23 508,82 грн., інфляційні у розмірі 98 210,57 грн та пеню у розмірі 125 508,82 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

За приписами ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору № 156 від 10.01.1991 у період з 01,02.2017 по 01.06.2018 позивач передав, а відповідач в свою чергу прийняв активну електричну енергію, що підтверджується актами про використану активну енергію, рахунками та рахунками-розшифровками, актами приймання-передачі товарної продукції, довідкою про надходження коштів, проте відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання в частині своєчасної оплати за надані послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 1 148 220,64 грн.

Проте, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів позивачу в розмірі 1 148 220,64 грн.

За наведених вище обставин Судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання за Договором, не здійснив спожитої активної електроенергії у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 1 148 220,64 грн, факт існування якої належним чином доведений та відповідачем не спростований.

Отже, Суд доходить висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в розмірі 1 148 220,64 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, Суд зазначає, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2017 за заявою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" порушено провадження у справі № 910/24323/16 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Мостобуд", визнано розмір вимог ініціюючого кредитора - Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" на суму 74 613 663,10 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника тощо.

За визначенням ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Оскільки заявлена позивачем заборгованість за Договором виникла за період з 01.02.2017 по 01.06.2018, тобто після порушення провадження у справі № 910/24323/16 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" - 08.02.2017, то Суд доходить висновку, що така заборгованість є поточною.

Відповідно до ч. 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Судом встановлено, що постанова про визнання банкрутом Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" у справі № 910/24323/16 не виносилась, тому позивач правомірно звернувся з позовною заявою до боржника в загальному порядку.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 23 508,82 грн та інфляційні втрати в розмірі 98 210,57 грн за загальний період прострочення відповідача з лютого 2017 року по травень 2018 року.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013)

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013)

Здійснивши перевірку заявлених позивачем інфляційних втрат та 3% річних за період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання, Суд дійшов висновку, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Окрім того, позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з грудня 2017 року по травень 2018 року у розмірі 125 689,87 грн.

За приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.2,1 Договору, за внесення платежів,передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним Додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день простроченная платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафних санкцій згідно з Господарським кодексом України. сума пені (без ПДВ) зазначається у платіжному документів окремим рядком.

Здійснивши перевірку заявленої позивачем суми пені за період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання, Суд дійшов висновку, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

При цьому, Суд враховує, що приписи ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якої мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Таким чином, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» (01033, м. Київ, вул. Панківська, б. 5, ідентифікаційний код 01386326) в особі Мостобудівельного загону № 2 Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» (01013, м. Київ, вул. Баренбойма, б. 8, ідентифікаційний код 01386303) на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 20, ідентифікаційний код 41946011; р/р №26032300128545 у ТВБВ №10026/0104 у філії - ГУ по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", МФО 322669, одержувач - ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі") заборгованість за спожиту активну електричну енергію у розмірі 1 148 220 (один мільйон сто сорок вісім тисяч двісті двадцять) грн. 64 коп.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» (01033, м. Київ, вул. Панківська, б. 5, ідентифікаційний код 01386326) в особі Мостобудівельного загону № 2 Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» (01013, м. Київ, вул. Баренбойма, б. 8, ідентифікаційний код 01386303) на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 20, ідентифікаційний код 41946011; р/р №26009300128545 у ТВБВ №10026/0104 у філії - ГУ по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", МФО 322669, одержувач - ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі") пеню в розмірі 125 689 (сто двадцять п'ять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 87 коп., інфляційні в розмірі 98 210 (дев'яносто вісім тисяч двісті десять) грн. 57 коп., 3% річних у розмірі 23 508 (двадцять три тисячі п'ятсот вісім) грн. 82 коп. та судовий збір у розмірі 20 934 (двадцять тисяч дев'ятсот тридцять чотири) грн. 45 коп.

4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 03.09.2018

Суддя Т.Ю. Трофименко