Рішення № 76183059, 17.08.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.08.2018Справа № 910/6856/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О. за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут будівельний конструкцій" (03680, м. Київ, вул. Івана Клименка, будинок 5/2; ідентифікаційний код 02495431)

до Державного підприємства "Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва "Київдіпротранс" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, будинок 15; ідентифікаційний код 04726917)

про стягнення 1 003 972, 00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Сапацинський В.І. - представник

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Державне підприємства "Державний науково-дослідний інститут будівельний конструкцій" з позовом Державного підприємства "Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва "Київдіпротранс" про стягнення 1 003 972, 00 грн., з яких 560 000, 00 грн. - основного боргу та 443 972, 00 грн. - інфляційних нарахувань.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про те, що між сторонами 22.09.2014 був укладений договір № 3707, згідно з яким виконавець мав виконати роботи по "Складанню програми науково-технічному супроводу, виконанню візуального та інструментальних обстежень, розрахунків каркасу, окремих конструкцій та основ фундаментів для завершення проектування та будівництва об'єкту "Пасажирський вокзальний комплекс ст. Дарниця у м. Києві" на суму 900 000, 00 грн., а замовник - прийняти науково-технічну продукцію та оплатити її. Однак, як вказує позивач, в порушення пункту 3.5. договору замовником було здійснено тільки часткову оплату, а решта отриманої технічної продукції на суму 560 000, 00 грн. - залишилась неоплаченою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2018 відкрито провадження у справі № 910/6856/18, підготовче засідання призначено на 15.06.2018.

У підготовчому засіданні 15.06.2018 судом оголошено перерву до 25.07.2018 у порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.08.2018.

У судовому засіданні 17.07.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив, про місце, дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття та розгляд справи № 910/6856/18 належним чином та враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 17.08.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

22.09.2014 між Державним підприємством "Державний науково-дослідний інститут будівельний конструкцій" (далі - виконавець) та Державним підприємством "Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва "Київдіпротранс" (ділі - замовник) був укладений договір № 3707 про створення і передачу науково-технічної продукції, за умовами якого виконавець зобов'язується за завданням замовника виконати та передати йому роботи зі створення науково-технічної продукції за темою: "Складання програми науково-технічного супроводу, виконання візуального та інструментальних обстежень, розрахунки каркасу, окремих конструкцій та основ фундаментів для завершення проектування та будівництва об'єкту "Пасажирський вокзальний комплекс ст. "Дарниця" у м. Києві" а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу і оплатити її.

Пунктом 2.1. договору вказано, що вимоги до результату робіт викладені у технічному завданні на створення науково-технічної продукції, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток 2).

Згідно п. 2. додатку № 2 до договору, метою роботи є: складання програми науково-технічного супроводу, виконання візуального та інструментальних обстежень, розрахунки каркасу, окремих конструкцій та основ фундаментів для завершення проектування та будівництва об'єкту "Пасажирський вокзальний комплекс ст. "Дарниця" у м. Києві".

Пунктом 3 додатку передбачено, що визначення технічних характеристик і технічна оцінка існуючого стану конструкцій незавершеного будівництва будівлі щодо раніше прийнятих проектних рішень та рішень, які передбачаються добудовою з перебудовою незавершеного будівництва. Роботу виконати згідно діючих нормативних документів України з урахуванням вимог ДБН В.1.2-5:2007.

Склад робіт:

- аналіз вихідних даних та складання програми науково-технічного супроводу проектування та будівництва;

- обстеження багатоповерхової нежитлової будівле;

- вибіркова перевірка міцності бетону методами неруйнівного контролю;

- перевірка параметрів армування;

- розроблення моделі та розрахунок будівлі як системи "основа-фундамент-верхня будова";

- перевірочні розрахунки будівельних конструкцій;

- перевірочні розрахунки фундаментів;

- складання звіту з висновками та рекомендаціями, щодо раніше прийнятих проектних рішень та рішень, які передбачаються добудовою з перебудовою незавершеного будівництва.

Відповідно до п. 2.2. договору зміст та обсяги робіт в цілому, склад і терміни виконання визначаються календарним планом, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток 3).

Згідно п. 2.3. договору терміни початку та закінчення робіт за договором встановлюються виходячи з моменту надання Замовником вихідних даних, що обумовлено технічним завданням, та перерахування авансу, передбаченого п. 3.3. договору. При недотриманні зазначених умов відповідно подовжуються терміни початку та завершення робіт , передбачених календарним планом.

Приймання і оцінка результатів робіт здійснюється відповідно до технічного завдання, зазначеного в п. 2.1. цього договору з урахуванням положень розділу 4 цього договору. У разі виявлення, за результатами приймання, необхідності доопрацювання документації із зміною окремих параметрів розробки на відміну від виданого технічного завдання на створення продукції, ці роботи виконуються за додатковою угодою (п. 2.4. договору).

Пунктом 3.1. передбачено, що вартість робіт за договором відповідно до протоколу про договірну ціну, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток 1), становить: 750 000, 00 грн., крім того, ПДВ 20% - 150 000 , 00 грн., усього 900 000, 00 грн. Вартість робіт включає в себе вартість усіх та будь-яких необхідних для здійснення виконавцем своїх зобов'язань за договором: робіт, процедур, заходів тощо (в тому числі включає в себе вартість об'єктів інтелектуальної власності, якщо такі будуть міститись в результаті робіт).

Оплата робіт проводитьсь відповідно до календарного плану на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт. Після підписання договору замовник може перерахувати на рахунок виконавця аванс розмірі 50% вартості робіт на суму 375 000,00 гривень, крім того ПДВ 20 % - 75 000,00 гривень, усього 450 000,00 гривень. Сума авансу враховується в акті приймання-передачі виконаних робіт (п. 3.2., 3.3. та 3.4. договору).

Відповідно до п. 3.5. договору остаточна оплата здійснюється замовником після виконання виконавцем усіх робіт за договором, протягом 10 календарних днів з моменту підписання відповідного акту здавання-приймання виконаних робіт.

Після завершення робіт, виконавець надає замовнику акт приймання-передачі

науково-технічної продукції (робіт) на відповідні етапи у 2-х примірниках та продукцію, що передбачена умовами договору за виконаними етапами (п. 4.1. договору).

Згідно п. 4.2. договору замовник, протягом 5 днів з дня одержання зазначених в п. 4.1. договору документів, зобов'язаний направити виконавцю підписаний акт приймання-передачі виконаних робіт за відповідний етап і протягом 10 днів з цього моменту, оплатити його.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором виконавець і замовник несуть майнову відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2014 та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 9.1. договору).

Позивач вказує, що належним чином виконав зобов'язання, що обумовлені умовами договору, зокрема, виконав належні роботи та 31.12.2014 передав замовнику науково-технічні звіти за результатами робіт, а замовник прийняв їх, та у відповідності з умовами договору мав оплатити не пізніше 10 днів після підписання акту.

В той час, як про це зазначає Державне підприємство "Державний науково-дослідний інститут будівельний конструкцій" після перерахування авансу у розмірі 300 000, 00 грн. та кількох сум на протязі 2016-2017 років, до цього часу не розрахувався з виконавцем та має заборгованість в розмірі 560 000, 00 грн.

Мотивуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказує про те, що відповідач в порушення зобов'язань обумовлених умовами договору, зокрема, його п. 3.5. решти отриманої замовником науково-технічної продукції на суму 560 000, 00 грн. станом на 25.05.2018 не оплатив, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість. Також позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат в розмірі 443 972, 00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 3707 від 22.09.2014, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання, зокрема, передав замовнику науково-технічні продукцію, що включає: складання програми науково-технічного супроводу, виконання візуального та інструментальних обстежень, розрахунок каркасу, окремих конструкцій та основ фундаментів для завершення проектування та будівництва об'єкту Пасажирський вокзальний комплекс ст. "Дарниця" у м. Києві, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом № 2/978 від 31.12.2014 здавання-приймання науково-технічної продукції (етапів робіт) по договору № 3707 від 22.09.2014, що підписаний без зауважень та відповідно скріплений печатками сторін.

Крім того, з наявних в матеріалах справи листів Державного підприємства "Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва "Київдіпротранс" від 18.08.2015 за вих. № 01-384 та від 09.12.2015 за вих. № 01-560 вбачається, що відповідач визнає заборгованість повністю та зобов'язується погасити її до кінця січня 2016 року.

Разом з тим, як вказує позивач та встановлено судом, Державним підприємством "Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва "Київдіпротранс" заборгованість перед Державним підприємством "Державний науково-дослідний інститут будівельний конструкцій" за отриману науково-технічні продукцію протягом 2016-2017 років було погашено лише частково, зокрема, як вбачається із наданої позивачем довідки щодо оплати відповідачем отриманих послуг, то: 07.10.2014 була здійснена оплата на суду 300 000, 00 грн., 12.04.2016 на суму 10 000, 00 грн., 30.01.2017 на суму 10 000, 00 грн., 01.03.2017 на суму 10 000, 00 грн. та 11.04.2017 на суму 10 000, 00 грн.

Таким чином, неоплаченою залишилась решта отриманої замовником науково-технічної продукції на суму 560 000, 00 грн.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як про те вказувалось вище, п. 3.5. договору встановлено, що остаточна оплата здійснюється замовником після виконання виконавцем усіх робіт за договором, протягом 10 календарних днів з моменту підписання відповідного акту здавання-приймання виконаних робіт.

Судом було встановлено, що 31.12.2014 сторонами без зауважень був підписаний та скріплений печатками акт № 2/978 здавання-приймання науково-технічної продукції (етапів робіт) по договору № 3707 від 22.09.2014, а відтак, строк виконання зобов'язань замовником щодо оплати послуг є таким, що настав.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене вище, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання та не спростував заявлених позовних вимог, та з врахуванням того, що замовником частково були оплачені надані йому послуги, то за таких підстав суд дійшов висновку, що відповідачем були порушені зобов'язання, що обумовлені договором № 3707 від 22.09.2014 про створення і передачу науково-технічної продукції та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому, вимога позивача про стягнення суми заборгованості в розмірі 560 000, 00 грн.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 443 972, 00 грн., то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивачем здійснювалось нарахування інфляційних втрат на суму 590 000, 00 грн. за період з 12.04.2016 по 30.01.2017, на суму 580 000, 00 грн. за період з 01.02.2017 по 28.02.2017, на суму 570 000, 00 грн. за період з 01.03.2017 по 31.03.2017, на суму 570 000, 00 грн. за період з 01.02.2017 по 28.02.2017, на суму 560 000, 00 грн. за період з 11.04.2017 по 30.04.2018.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Що стосується інфляційних нарахувань, то суд зазначає наступне, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків інфляційних нарахувань та встановлено, що позивачем допущено помилку в періоді нарахування, а саме, позивачем помилково здійснення нарахування інфляційних втрат на суму 570 000, 00 грн. за період з 01.02.2017 по 28.02.2017, оскільки, за вказаний період позивачем вже було здійснено нарахування на суму на суму 580 000, 00 грн.

Відтак, за розрахунком суду, обґрунтованою є сума інфляційних нарахувань 438 272, 00 грн., а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут будівельний конструкцій" задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва "Київдіпротранс" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, будинок 15; ідентифікаційний код 04726917) на користь Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут будівельний конструкцій" (03680, м. Київ, вул. Івана Клименка, будинок 5/2; ідентифікаційний код 02495431) основного боргу в розмірі 560 000 (п'ятсот шістдесят тисяч) грн. 00 коп., інфляційних нарахувань в розмірі 438 272 (чотириста тридцять вісім тисяч двісті сімдесят дві) грн. 00 коп. та судового збору у розмірі 14 974 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 08 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 03.09.2018

Суддя Д.О. Баранов