Рішення № 76182848, 22.08.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 28/38/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2018 Справа № 908/840/18

м. Запоріжжя

Суддя Федорова Олена Владиславівна, розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу

за позовом приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 916) в інтересах

позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Мун Рекордс" (03087, м. Київ, вул.Іскрівська/Міцкевича, буд. 9/9)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Нодір" (69005, м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 4)

про виплату компенсації за порушення майнових авторських прав

Представники:

від заявника - Завгородня О.Г., довіреність б/н від 01.01.2018;

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Доценко Н.М., довіреність б/н від 15.05.2018;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 05.05.2018 надійшла позовна заява приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Мун Рекордс" до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Нодір" про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав в розмірі 223 380,00 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №908/840/18 призначено до розгляду судді Федорової О.В.

Ухвалою суду від 07.05.2017 порушено провадження у справі №908/840/18, присвоєно справі номер провадження 28/38/18. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 29.09.2018.

Ухвалою суду від 11.06.2018, у зв'язку з перебуванням судді Федорової О.В. з 29.05.2018 по 09.06.2018 на лікарняному, судове засідання призначено на 18.06.2018.

В судовому засіданні 18.06.2018 оголошено перерву до 26.06.2018.

Ухвалою від 26.06.2018 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче засідання на 12.07.2018.

Ухвалою від 12.07.2018 відкладено підготовче засідання на 25.07.2018.

Ухвалою від 25.07.2018 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 22.08.2018.

В судовому засіданні 22.08.2018 були присутні представники заявника позову та відповідача, здійснювалася фіксація судового процесу технічними засобами - програмно-апаратним комплексом «Оберіг».

Представник заявника позову підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив у повному обсязі, просив у позові відмовити. У відзиві на позов відповідач зауважив, що заявник не підтвердив своє право на звернення до суду з цим позовом від імені видавника. Також зауважив, що позивачем не надано каталогу та переліку творів до договору на управління майновими авторськими правами, з яких би вбачалося право заявника на управління спірними творами. Повноваження представника організації на проведення фіксації комерційного використання музичних творів не підтверджені довіреністю від імені видавника. Відповідач вважає, що заявник не надав доказів на підтвердження належності організації прав на спірні музичні твори станом на час складання акту 31.10.2016, а також на підтвердження належності авторських прав на ці твори громадянину ОСОБА_3 Крім того, зазначає, що громадянин ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що акт фіксації від 31.10.2016 та відеозапис є неналежними доказами використання спірних музичних творів відповідачем. Щодо наданих позивачем рахунків піцерії «Пау Вау» відповідач відзначає, що заклад громадського харчування, що належить відповідачу, знаходиться за адресою: бул. Центральний, 4 в м. Запоріжжі. Про піцерію «Пау Вау» відповідачу невідомо. Рахунки та чеки на придбання товару в цьому закладі відповідач не вважає належними доказами фіксації комерційного використання спірних музичних творів.

Заявник позову у відповіді на відзив пояснив, що договір на передачу майнових авторських прав позивачу підписаний громадянином ОСОБА_3 ще за життя 13.05.2013 і строком дії по 31.12.2020. Жоден із спадкоємців зазначений договір не оспорював. Тому в силу презумпції правомірності правочину цей договір вважається правомірним. Також зазначив, що відповідач несе відповідальність за додержання вимог закону в приміщенні, в якому він здійснює господарську діяльність і, виходячи з презумпції винного заподіяння шкоди, повинен довести додержання ним вимог закону при використанні спірних музичних творів.

По закінченні судового засідання 22.08.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників заявника позову та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

31.10.2016 представником приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (заявник позову) Гавзінським Е.І. на підставі довіреності №13/09/16/2 від 13.09.2016 проведена фіксація фактів використання музичних творів в піцерії «Пау-Вау» за адресою: м. Запоріжжя, бул. Центральний, 4, в якому господарську діяльність здійснює товариство з обмеженою відповідальністю «Нодір» (відповідач у справі).

За результатами проведеної фіксації складено акт фіксації комерційного використання музичних творів способом публічного виконання №08/10/16 від 31.10.2016, в якому відображено факт публічного виконання музичних творів «ІНФОРМАЦІЯ_2» та «ІНФОРМАЦІЯ_3» (виконавець - ОСОБА_3) шляхом розповсюдження звукової хвилі за допомогою пристроїв, якими обладнаний заклад. Акт підписаний представником приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" Гавзінським Е.І. З боку відповідача акт не підписаний. В акті зазначено, що представник закладу відмовився від підпису та отримання примірника даного акту. До акту додано оптичний диск із відео-звукозаписом факту публічного виконання.

Посилаючись на те, що відповідач використовував спірні музичні твори без дозволу правовласника та без сплати відповідної винагороди, а також не підтвердив факт наявності в нього авторського права або суміжних прав щодо спірних музичних творів, приватна організація «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» звернулася до господарського суду Запорізької області з позовом в інтересах позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Мун Рекордс» про стягнення з відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Нодір» компенсації за порушення майнових авторських прав на підставі п. «г» ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права» в розмірі 30 мінімальних заробітних плат за кожний музичний твір, що на дату подання позову відповідає 111 690,00 грн. х 2 = 223 380,00 грн.

За твердженням заявника позову виключні майнові права щодо музичних творів «ІНФОРМАЦІЯ_2» та «ІНФОРМАЦІЯ_3» (виконавець - ОСОБА_3) належать товариству з обмеженою відповідальністю «Мун Рекордс» (позивач у справі), яке, у свою чергу, передало приватній організації «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (заявник позову) повноваження на управління своїми майновими авторськими правами щодо вказаних музичних творів на підставі договору №17052012/01 від 17.05.2012 про управління майновими авторськими правами.

Спірні правовідносини сторін виникли з приводу використання об'єктів інтелектуальної власності - музичних творів «ІНФОРМАЦІЯ_2» та «ІНФОРМАЦІЯ_3» (виконавець - ОСОБА_3).

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини сторін, є Закон України №3792-XII від 23.12.1993 «Про авторське право і суміжні права» (далі - Закон).

В ч. 1 ст. 11 Закону зазначено, що первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору.

Відповідно до ст. 1 даного Закону:

автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір;

виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:

а) виключне право на використання твору;

б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

Відповідно до ст. 1 Закону публічне виконання - подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

Виходячи з цього, сповіщення музичних творів за допомогою технічних пристроїв для передачі звуку в місці здійснення господарської діяльності, де може бути присутнім невизначене коло осіб вважається публічним виконанням твору.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 52 Закону за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

В даному випадку позов пред'явлений приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Мун Рекордс".

Згідно з п. «в» ч. 1 ст. 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами через організацію колективного управління.

У ст. 1 Закону визначено, що організацією колективного управління (організація колективного управління майновими правами) є організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 47 Закону суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління. Організації колективного управління створюються суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав та мають статус юридичної особи згідно із законом.

В абз. 2 ч. 1 ст. 48 Закону зазначено, що організації колективного управління діють на основі статутів, що затверджуються в установленому порядку і в межах повноважень, одержаних від суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Зокрема, відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 49 Закону організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень такі функції: вчиняти дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів.

Виходячи з наведених приписів законодавства, організація колективного управління звертається до господарського суду як позивач за захистом прав особи, чиї майнові інтереси вона представляє, за наявності документів, що підтверджують її право на звернення до суду з таким позовом. Зокрема, повноваження на подачу позову мають підтверджуватися свідоцтвом про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління, договором з особою, якій належать відповідні права та документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

У якості доказів права на пред'явлення позову в даній справі про стягнення компенсації приватна організація «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» надала суду свідоцтво про облік організації колективного управління правами №18/2011 від 24.01.2011, договір №17052012/01 від 17.05.2012 про управління майновими авторськими правами, укладений між приватною організацію «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (заявник позову, організація) та товариством з обмеженою відповідальністю «Мун Рекордс» (позивач, видавник), а також договір №10/13-05-13 від 13.05.2013 про передачу авторських та суміжних прав, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Мун Рекордс» та громадянином України ОСОБА_3 (правовласник).

Як вбачається із договору №17052012/01 від 17.05.2012 про управління майновими авторськими правами, видавник доручає організації здійснювати управління на колективній основі його майновими авторськими правами на твори, перелік яких додається до цього договору, а саме: дозволяти від імені видавника використання творів користувачами, а також збирати винагороду (роялті) за їх використання способами, визначеними п. 2.2 даного договору.

У п. 2.2 даного договору визначено, організація здійснює управління майновими авторськими правами видавника і збирання винагороди за використання творів наступними способами: публічне виконання, публічне сповіщення, відтворення в домашніх умовах, за допомогою відповідного обладнання і матеріальних носіїв (приватна копія).

Пунктом 3.2.7 договору про управління майновими авторськими правами надано організації повноваження для захисту прав та здійснення представництва інтересів правовласника в суді, зокрема: фіксація фактів порушення вищезазначених прав і (або) неправомірного використання творів з каталогу; здійснення представництва інтересів видавника у суді з усіма правами позивача в процесі.

Відповідно до п. 9.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання представниками сторін та діє до 31.12.2012, а в частині зобов'язань по наданню звітів, розподілу та виплати зібраної винагороди - до їх повного виконання сторонами.

З урахуванням умов додаткових угод №10 від 12.12.2013, №14 від 12.12.2014, №17 від 01.12.2016, №19 від 01.12.2017, №19 від 01.12.2017 дія договору була продовжена сторонами до 31.12.2018.

Також додатковою угодою №17 від 01.12.2016 сторони виклали в іншій редакції пункти 1.1.1 та 2.1 договору про управління майновими авторськими правами, згідно яких визначили, що твір - оприлюднений музичний твір, у тому числі аудіовізуальний, з текстом чи без тексту, майнові авторські права на який належать видавнику.

Видавник доручає організації здійснювати управління на колективній основі його майновими авторськими правами на всі твори, перелік яких додається до цього договору, а саме: дозволяти від імені видавника використання творів користувачами, а також збирати винагороду (роялті) за їх використання способами, передбаченими п. 2.2 даного договору. Сторони також погодили, що видавник залишає за собою право надавати дозволи третім особам (користувачам) на використання творів способами: публічне виконання та публічне сповіщення.

Доказів припинення договору про управління майновими авторськими правами суду не надано, отже даний договір є чинним на момент судового розгляду.

У свою чергу, видавник отримав майнові авторські та суміжні права на спірні твори «ІНФОРМАЦІЯ_2» та «ІНФОРМАЦІЯ_3» (виконавець - ОСОБА_3) на підставі договору про передачу авторських та суміжних прав №10/13-05-13 від 13.05.2013, укладеного ним із громадянином України ОСОБА_3 (правовласник).

За цим договором (підпункти 2, 14) майнові авторські права передбачають право видавника здійснювати та дозволяти третім особам здійснювати щодо творів у межах території та протягом строку публічне виконання творів (на концертах, по телебаченню, мережами кабельного сповіщення, по радіо та іншим чином); доводити твори до загального відома таким чином, аби будь-яка особам могла отримати доступ до них із будь-якого місця та в будь-який час на власний вибір, у тому числі з використанням мережі Інтернет та інших аналогічних засобів.

Пунктом 1.2 договору про передачу авторських та суміжних прав правовласник надає видавнику виключне право отримувати винагороду за публічне виконання та публічне сповіщення творів, фонограм та зафіксованих у них виконань, перелічених у додатках до даного договору, а також винагороду за виконання фонограм в особистих цілях.

В п. 10.1 даного договору строк його дії встановлено до 31.12.2020.

У додатку №31 від 01.07.2014 до цього договору (пункти 4, 9) визначено, що видавнику передаються виключні майнові авторські та суміжні права на спірні твори «ІНФОРМАЦІЯ_2» та «ІНФОРМАЦІЯ_3» (виконавець - ОСОБА_3).

Доказів припинення договору про передачу авторських та суміжних прав суду не надано, отже даний договір є чинним на момент судового розгляду.

Майнові авторські права на твір «ІНФОРМАЦІЯ_2» (виконавець - ОСОБА_3) задекларовані видавником в декларації об'єктів авторського права (музичних творів) №48/2 від 20.01.2016, а щодо твору «ІНФОРМАЦІЯ_3» (виконавець - ОСОБА_3) - в декларації об'єктів авторського права (музичних творів) №69 від 01.07.2014.

Вищезазначеним підтверджується, що позивач наділений майновими авторськими та суміжними правами щодо музичних творів «ІНФОРМАЦІЯ_2» та «ІНФОРМАЦІЯ_3» (виконавець - ОСОБА_3), а заявник позову наділений правом збирати винагороду за публічне виконання цих творів, здійснювати фіксацію фактів їх комерційного використання та подавати позови до суду про виплату компенсацій за незаконне використання цих творів.

В силу вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В п. 29 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» роз'яснено, що з огляду на приписи статті 33 ГПК щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами.

У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.

Як встановлено судом, позивачу належать майнові авторські права на спірні музичні твори «ІНФОРМАЦІЯ_2» та «ІНФОРМАЦІЯ_3» (виконавець - ОСОБА_3), а заявнику позову належать повноваження на управління майновими авторськими правами на ці твори, зокрема право на збір винагороди за публічне виконання цих творів, здійснення фіксації фактів комерційного використання музичних творів та судового захисту порушених прав.

Факт публічного виконання цих творів 31.10.2016 у приміщенні піцерії «Пау-Вау» за адресою: бульвар Центральний, 4, м Запоріжжя, підтверджений актом фіксації №08/10/16 від 31.10.2016 та диском відеозапису до нього.

Відповідно до наданих позивачем рахунків піцерії «Пау Вау» та фіскальних чеків на оплату товару від 31.10.2016 дана піцерія знаходиться за адресою: бул. Центральний, 4, м.Запоріжжя, в якому господарську діяльність здійснює відповідач.

Зазначена обставина підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до яких місцезнаходженням відповідача є: вул. Центральний, 4, м. Запоріжжя.

Відповідач не заперечує, що здійснює господарську діяльність у сфері громадського харчування в даному приміщенні, а також той факт, що на відеозаписі засвідчено факт публічного виконання спірних творів у цьому приміщенні.

Щодо заперечень відповідача проти використання рахунків та фіскальних чеків піцерії «Пау Вау» як доказів комерційного використання творів суд зазначає, що зазначені чеки та рахунки враховуються судом як доказ здійснення відповідачем господарської діяльності в зазначеному приміщенні, а не як доказ публічного виконання музичних творів.

Щодо доводів відповідача про те, що позивачем не доведено факт використання спірних творів саме відповідачем, суд зазначає, що відповідач, який здійснює господарську діяльність у відповідному закладі, несе відповідальність за додержання вимог закону при проведенні відповідних заходів у цьому закладі, у тому числі несе відповідальність за дотримання законодавства у сфері інтелектуальної власності.

Згідно з ч. 2 ст. 154 Господарського кодексу України до відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

В абз. 2 п. 41 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» роз'яснено, що відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - «наживо») несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює презумпцію винного заподіяння шкоди, відповідно до якої особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідач не підтвердив додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону України «Про авторське право і суміжні права» при використанні спірних музичних творів. Зокрема, не надав суду договорів із правовласником (автором або організацією колективного управління авторськими та суміжними правами), якими надано відповідачу права на комерційне використання спірних творів.

Стосовно доводів відповідача про те, що заявник не підтвердив своє право на звернення до суду з позовом від імені видавника суд зазначає, що пунктом 3.2.7 договору про управління майновими авторськими правами №17052012/01 від 17.05.2012 заявник уповноважений представляти інтереси видавника в судовому процесі з усіма правами позивача. Умова договору про надання видавником довіреностей для забезпечення виконання даного пункту договору не обмежує право заявника на подання позову, яке ґрунтується на нормах п. «г» ч. 1 ст. 49 Закону України № 3792-XII від 23.12.1993 «Про авторське право і суміжні права» та прямо передбачено в пункті 3.2.7 цього договору. Фактично умова про надання довіреностей заявнику є додатковою гарантією для забезпечення цього права заявника, оскільки містить зобов'язання видавника видати довіреність для забезпечення права організації для звернення до суду. Необхідності надання окремого доручення на звернення до суду в цьому випадку суд не вбачає, оскільки ці повноваження прямо передбачені договором.

Щодо зауважень відповідача про ненадання позивачем каталогу та переліку творів до договору на управління майновими авторськими правами, з яких би вбачалося право заявника на управління спірними творами, суд зазначає, що в додатковій угоді №17 від 01.12.2016 до цього договору сторони визначили, що поняття твору охоплює оприлюднений музичний твір, майнові авторські права на який належать видавнику. В деклараціях об'єктів авторського права (музичних творів) №69 від 01.07.2014 та №48/2 від 20.01.2016 видавник задекларував належність йому майнових авторських прав на спірні музичні твори«ІНФОРМАЦІЯ_2» та «ІНФОРМАЦІЯ_3» (виконавець - ОСОБА_3) з посиланням на договір про управління майновими авторськими правами №17052012/01 від 17.05.2012. Майнові права на зазначені музичні твори належать видавнику з моменту підписання додаткової угоди №31 від 01.07.2014, про що зазначено в п. 2 цієї додаткової угоди.

Отже, на момент проведення фіксації комерційного використання музичних творів 31.10.2016 позивачу належали майнові авторські права на спірні твори, а заявнику належало право на управління ними.

Щодо доводів відповідача про відсутність доказів на підтвердження повноважень представника заявника Гавзінського Е.І. на здійснення фіксації від імені видавника суд зазначає, що дана особа діяла на підставі довіреності приватної організації «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами». Організація, у свою чергу, уповноважена видавником здійснювати фіксацію фактів комерційного використання творів на підставі договору про управління майновими авторськими правами №17052012/01 від 17.05.2012 (п. 3.2.7). У зв'язку з цим необхідності в наданні окремої довіреності від імені видавника на здійснення фіксації суд не вбачає.

Стосовно доводів відповідача про відсутність підтвердження належності майнових авторських прав на спірні твори громадянину ОСОБА_3, а також посилання відповідача на факт смерті громадянина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 суд зазначає, що авторські та суміжні права передані громадянином ОСОБА_3 позивачу за договором про передачу авторських та суміжних прав №10/13-05-13 від 13.05.2013. Даний договір укладений строком до 31.12.2020 та в силу приписів ст. 204 Цивільного кодексу України вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Доказів на підтвердження недійсності даного договору суду не надано. Також не надано доказів припинення дії цього договору з підстав, визначених законом. Факт смерті правовласника ОСОБА_3 не є відповідно до умов договору про передачу авторських та суміжних прав №10/13-05-13 від 13.05.2013 та норм законодавства підставою для припинення дії цього договору та припинення майнових авторських та суміжних прав, які передані ним видавнику.

Використання відповідачем спірного музичного твору відбулося без дозволу правовласників (видавника, організації колективного управління правами) та без сплати авторської винагороди.

Згідно з підпунктом «г» абзацу 1 частини 1 та підпунктом «г» абзацу 6 частини 2 статті 52 даного Закону при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право подавати позови до суду про виплату компенсацій. Суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Заявник позову визначив компенсацію за порушення майнових авторських прав за використання без дозволу кожного музичного твору у розмірі 30-ти мінімальних заробітних плат, встановлених статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» з 01 січня 2018 року на рівні 3723,00 грн. на місяць, що складає 111690,00 грн., за обидва твори - 223380,00 грн.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальні заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600,00 грн.

Наразі такі зміни до закону не внесені. Виплата компенсації, передбаченої положенням пункту «г» частини другої статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», підпадає під ознаки «інших виплат», про які йдеться у Законі України № 1774-VIII від 06.12.2016. Тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений цим Законом, на даний час не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначенні згаданої компенсації, пов'язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Отже, при визначенні розміру відповідної компенсації слід виходити з приписів п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 1774-VIII від 06.12.2016 та застосовувати розрахункову величину у розмірі 1600,00 грн. Відповідні рекомендації викладені у листі Вищого господарського суду України № 07.01-11/1085/17 від 06.07.2017, адресованому господарським судам України.

Визначення конкретного розміру компенсації у встановлених пунктом «г» частини 2 статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» межах (від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат) належить до дискреційних повноважень суду.

Суд, який розглядає справу, визначає розмір стягнення в межах заявлених позовних вимог з огляду на власну оцінку обставин справи.

Для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації (постанова пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12).

В даному випадку суд враховує, що правопорушення вчинено відповідачем вперше (доказів фіксації інших порушень суду не надано).

Позивач та заявник позову не надали суду доказів понесення збитків від вчиненого відповідачем порушення в обґрунтування застосування суми компенсації на рівні 30-ти мінімальних заробітних плат.

Щодо доводів заявника позову про відсутність необхідного превентивного ефекту для відповідача при застосуванні відповідальності на мінімальному рівні суд зазначає, що представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що відповідач усвідомлює необхідність укладення договору на право комерційного використання музичних творів та відповідальність за порушення встановленого порядку використання об'єктів інтелектуальної власності.

Враховуючи зазначені обставини, суд визнав обґрунтованим позовні вимоги про стягнення з відповідача компенсації за неправомірне використанні кожного музичного твору в мінімальному розмірі - 10 мінімальних заробітних плат, виходячи із розрахункової величини заробітної плати 1600,00 грн., та задовольняє позовні вимоги частково, а саме: у розмірі 16000,00 грн. за кожний музичний твір, всього за обидва твори - 32000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги задоволені судом частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника позову та відповідача пропорційно задоволених вимог. Так, відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за розгляд майнових вимог у даній справі про стягнення 223 380,00 грн. судовий збір складає 1,5% ціни позову - 3350,70 грн. Звіди пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідача на користь заявника позову підлягають стягненню витрати на оплату судового збору в розмірі: 32000,00 грн. (задоволено)/ 223380,00 грн. (заявлено) х 3350,70 грн. (судовий збір за розгляд заявлених вимог) = 480,00 грн. Судовий збір в розмірі 2870,70 грн. (3350,70 грн. - 480,00 грн.) покладається на заявника позову.

Керуючись 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Нодір» (69005, м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 4, ідентифікаційний код 25216451) на користь приватної організації «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 916, ідентифікаційний код 37396151) в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Мун Рекордс» (03087, м. Київ, вул.Іскрівська/Міцкевича, буд. 9/9, ідентифікаційний код 36883133) 32000,00 грн. (тридцять дві тисячі грн. 00 коп.) компенсації за незаконне використання музичних творів та 480,00 грн. (чотириста вісімдесят грн. 00 коп.) витрат на оплату судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 вересня 2018 року.

Суддя О.В.Федорова