Рішення № 76182738, 03.09.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2018 Справа № 904/3410/18за позовом Фізичної особи-підприємця Стельмах Костянтина Володимировича, м. Кривий Ріг

до Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій, м. Кривий Ріг

про визнання недійсним договору поставки

Суддя Ліпинський О.В.

Представники: справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Стельмах Костянтин Володимирович (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - Відповідач), в якому просить суд визнати недійсним укладений сторонами договір поставки від 21 травня 2018 року №188.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір укладений без додержання визначеного Законом України «Про публічні закупівлі» порядку, оскільки однією зі сторін є державна організація (правова форма ДВГРЗ ДСНС України - державна організація (установа, заклад) та розрахунки за господарську операцію здійснені державними коштами (відповідно до Статуту ДВГРЗ ДСНС України, розробленого на підставі наказу ДСНС України від 13.05.2013 року № 215 джерелами фінансування є кошти державного бюджету), що є підставою для визнання правочину недійсним в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2018 року відкрито провадження у справі №904/3410/18, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) учасників на 28.08.2018 року.

08.08.2018 року Відповідач подав відзив на позовну заяву, за змістом якого проти позову заперечував, посилається на відповідність форми і змісту спірного договору нормам цивільного та господарського законодавства, а також виконання його умовами в повному обсязі сторонами з реальним настанням наслідків; відсутність претензій з боку Позивача щодо неналежного або не виконання обов'язків Відповідачем, передбачених умов договору. Вказав на відсутність підстав для застосування до господарських взаємовідносин процедури публічної закупівлі товару, передбаченої Законом України «Про державні закупівлі» у зв'язку з відсутністю кваліфікуючих ознак для визнання Відповідача замовником в розумінні даного закону. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, які заявлені безпідставно, оскільки ґрунтуються на помилковому розумінні та тлумаченні правових норм законодавства України, без надання суду належних письмових доказів, як то передбачено нормами Господарського процесуального кодексу України.

Разом із відзивом на позовну заяву, відповідач подав до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Позивач явку представника в засідання суду 28.08.2018 року не забезпечив, за результатами проведення судового засідання, судом постановлено ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як убачається з матеріалів справи, та не заперечувалося сторонами під час вирішення спору, 21.05.2018 року між Державним воєнізованим гірничорятувальним (аварійно-рятувальним) загоном Державної служби України з надзвичайних ситуацій (Покупець) та Фізичною особо-підприємцем Стельмахом К.В. (Постачальник) укладено договір поставки №188 (далі - Договір).

Згідно п. 1.11. Договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця черевики робочі з протипрокольною підошвою і метпідноском REIS Польща BRYES-T-S3ЗГІДНО (Код ДК 021:2015:18830000-6 Захисне взуття) згідно Специфікації Додаток №1 (надалі іменується Товар), в певній кількості відповідної якості, а Покупець - прийняти та оплатити Товар в асортименті, кількості та за цінами, визначеними у Специфікації.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що найменування, одиниця виміру та загальна кількість Товару, що є предметом поставки за цим Договором, її часткове співвідношення (асортимент, ціна, номенклатура) відображається у відповідному рахунку, що надається Постачальником для Покупця, складеному на підставі Специфікації.

Зі змісту п.п. 4.1. та 4.4. Договору вбачається, що поставка Товару здійснюється на підставі погодженої Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору. Строк поставки товару: протягом 30 днів з дня підписання Договору.

Загальна сума договору складається з суми Товару, поставленого Постачальником протягом дії цього Договору та вказаного у накладних на Товар, та становить 178994,90 грн., яка сплачується Покупцем у 100% вартості Товару протягом 60 банківських днів на підставі наданого Постачальником рахунку та видаткової накладної після отримання Покупцем Товару (п.п. 6.5., 6.6. Договору).

Термін дії Договору узгоджено до 31.12.2018 року з дня його підписання (п. 11.1. Договору).

Спірний Договір було підписано Позивачем особисто та з боку Відповідача Командиром ДВГРЗ ДСНС України ОСОБА_3., що діє на підставі Статуту ДВГРЗ ДСНС України, розробленого на підставі наказу ДСНС України від 13.05.2013 року №215 та здійснює представництво Загону і укладає від його імені угоди (V розділ Статуту).

На підтвердження факту виконання умов спірного договору учасниками справи надані наступні документи: видаткову накладну від 15.06.2018 року №1849 на суму 178994,90 грн., розрахунок на оплату від 14.06.2018 року №3665 на суму 178994,90 грн., платіжне доручення від 18.06.2018 року №3027.

У липні 2018 року Позивач звернувся до Відповідача з претензією від 04.07.2018 року в якій вимагав застосування двосторонньої реституції як наслідок недійсного правочину, а саме договору №188 від 21.05.2018 року, який укладено без проведення обов'язкової процедури публічної закупівлі товару, яка передбачена Законом України «Про публічні закупівлі».

Відповіддю на претензію від 09.07.2018 року ДВГРЗ ДСНС України відмовлено у задоволенні претензійних вимог, як необґрунтованих та безпідставно заявлених.

Заявляючи позовні вимоги Позивач вказує на те, що спірний Договір поставки від 21.05.2018 року №188 укладено сторонами без проведення процедури закупівлі - відкриті торги, що є порушенням Закону України «Про публічні закупівлі, оскільки Відповідач підпадає під кваліфікуючі ознаки поняття «замовник» визначеного даним законом. Так, правова форма Відповідача є державна організація (установа, заклад) та відповідно до Статуту ДВГРЗ ДСНС України, розробленого на підставі наказу ДСНС України від 13.05.2013 року № 215 джерелами фінансування є кошти державного бюджету, якими і було здійснено розрахунок за Товар по спірному Договору. Отже, наявні підстави для визнання недійсним спірного Договору в судовому порядку згідно приписів ст. 215 ЦК України.

Розглянувши заявлені позовні вимоги, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення заявлених вимог, виходячи з наступного.

Статтею 180 ГК України визначені істотні умови господарського договору. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. У письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма (стаття 208 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних правових наслідків встановлені ст.ст. 215, 216 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, згідно яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 07 березня 2018 року по справі № 910/9000/16, вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладені вище норми матеріального закону та приймаючи до уваги висновки Верховного Суду, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлює Закон України «Про публічні закупівлі».

Стаття 1 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII дає визначення основних термінів, вживаний у зазначеному законі, а саме: 5) договір про закупівлю - це договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари; 35) учасник процедури закупівлі (далі - учасник) - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, юридична особа (резидент або нерезидент), яка подала тендерну пропозицію або взяла участь у переговорах у разі застосування переговорної процедури закупівлі; 9) замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків. До замовників також належать юридичні особи та/або суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання та відповідають хоча б одній з таких ознак: органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування належить частка у статутному капіталі суб'єкта господарювання в розмірі більше ніж 50 відсотків або такі органи володіють більшістю голосів у вищому органі суб'єкта господарювання чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу або наглядової ради суб'єкта господарювання; наявність спеціальних або ексклюзивних прав.

Відповідно до частин 1 статті 12 Закону України «Про публічні закупівлі» закупівля може здійснюватися шляхом застосування однієї з таких процедур: відкриті торги; конкурентний діалог; переговорна процедура закупівлі.

З аналізу наведених норм матеріального права суд доходить висновку, що сторонами договору про закупівлю, укладанню якого передує обов'язкове проведення відкритих торгів, конкурентного діалогу або переговорної процедурної закупівлі, є замовник та учасник процедури закупівлі. В свою чергу, статус замовника має юридична особа за наявності однієї з таких ознак:

- юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів;

- органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи;

- у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Щодо таких кваліфікуючих ознак замовника, як юридична особа яка є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів та наявність у статутному капіталі юридичної особи державної або комунальної частки акцій (часток, паїв), що перевищує 50 відсотків.

Відповідно до п. 38 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України одержувач бюджетних коштів - це суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету.

Згідно ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації. Казначейство України здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів і відображає їх у звітності про виконання бюджету. При реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань здійснюється перевірка відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі).

Пунктом 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого наказом Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215 передбачено, що Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку: забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема: здійснює відкриття і закриття рахунків в національній валюті, проводить операції на рахунках, формує та видає виписки з рахунків; проводить відповідні розрахунки між державним та місцевими бюджетами, між місцевими бюджетами, а також між учасниками бюджетного процесу та суб'єктами господарювання; формує та веде єдиний реєстр розпорядників та одержувачів бюджетних коштів і базу даних мережі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів; формує і доводить до розпорядників та одержувачів бюджетних коштів витяги з розпису державного бюджету, витяги з розпису державного бюджету за територіями, територіальний розподіл за міжбюджетними трансфертами та зміни до них тощо.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Державний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій (Код ЄДРПОУ 33873405) зареєстрований за правовою формою - державна організація (установа, заклад).

Засновником (учасником) юридичної особи є Державна служба України з надзвичайних ситуацій (Код ЄДРПОУ 38516849, адреса засновника: 01030, м. Київ, Шевченківський район, вул. Олеся Гончара, будинок 55). Розмір внеску засновника до статутного фонду складає - 0.00 грн.

Розмір статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) складає 0.00 грн.

Підписантом (без обмежень) та керівником юридичної особи зазначено ОСОБА_3.

Державний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій передано до сфери управління Міністерства з питань надзвичайних ситуацій України на підставі постанови Кабінету Міністрів України №386 від 30 березня 1998 року зі здійсненням функцій з аварійно-рятувального обслуговування підприємств гірничо-металургійної галузі на госпрозрахунковій основі.

Статутом ДВГРЗ ДСНС України, розробленого на підставі наказу ДСНС України від 13.05.2013 року № 215 та затвердженого Головою Державної служби України з надзвичайних ситуацій 05.05.2016 року, передбачено:

1.6. Загін забезпечує:

1.6.1. Постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування на договірній основі підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, на яких існує небезпека виникнення НС природного чи техногенного характеру, розташованих у зонах відповідності Загону за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

1.10. Діяльність Загону не є підприємницькою і не ставить за мету отримання прибутку.

1.12. Загін має право укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права й обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді відповідно до вимог чинного законодавства України.

1.13. Загін має самостійний баланс, розрахункові, поточні та інші рахунки в установах банків України, печатку із своїм найменуванням і зображенням Державного Герба України, іншу власну атрибутику й символіку, які реєструються відповідно до чинного законодавства.

1.14. Загін несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах належного йому майна згідно з чинним законодавством. Загін не несе відповідальності за зобов'язаннями ДСНС України. Відповідно ДСНС України не несе відповідальності за зобов'язаннями Загону.

2.2. Основною метою діяльності Загону є:

2.2.1. Аварійно-рятувальне обслуговування на договірній основі суб'єктів господарювання у власності, володінні або користуванні яких перебувають об'єкти, діяльність яких пов'язана з веденням гірничих робіт або експлуатацією гірничих виробок, а також суб'єктів господарювання та окремих територій, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій, запобігання виникнення НС, мінімізація їх наслідків, пошук та рятування людей на об'єктах і територіях, що обслуговуються.

3.1. Загін з метою здійснення заходів щодо запобігання виникненню та ліквідації НС і окремих їх наслідків має право:

3.1.2. Укладати договори на постійне на обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування об'єктів, підприємств, установ й організацій, що знаходяться в зоні відповідальності Загону.

5.11.1 Керівництво Загоном безпосередньо здійснює командир Загону.

5.12. Командир Загону:

5.12.3 Діє від імені Загону.

5.12.4 Здійснює представництво інтересів Загону в центральних і місцевих органах виконавчої влади, судових органах, в установах і організаціях.

5.12.6 Розпоряджається коштами та майном Загону відповідно до законодавства.

5.12.7 Укладає угоди, видає доручення, відкриває в установах банку розрахункові та інші рахунки.

7.1. Мано Загону складають основні фонди, оборотні активи, а також цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Загону.

7.2. Майно Загону є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Загін володіє, користується і розпоряджається цим майном, виходячи з інтересів Загону.

7.3. Джерелами формування майна Загону є:

7.3.1. Майно, передане йому ДСНС.

7.3.2. Майно, що надається Загону ДСНС для виконання аварійно-рятувальних заходів на державному і регіональному рівнях при НС.

7.3.3. Майно, придбане за рахунок власних коштів, одержаних в установленому порядку, від плати за постійне та обов'язкове обслуговування потенційно небезпечних об'єктів та окремих територій, надані послуги, виконані інші роботи.

7.3.4. Майно, придбане за рахунок коштів, що отримані як відшкодування витрат за проведення аварійно-рятувальних робіт.

7.4. Джерелами фінансування Загону є:

7.4.1. Кошти державного бюджету, що надаються - ДСНС України, як головним розпорядником коштів Загону, як одержувачу бюджетних коштів на здійснення аварійно-рятувальних заходів на державному і регіональному рівнях при НС.

7.4.3. Кошти підприємств, установ і організацій, отримані Загоном, в установленому порядку за постійне та обов'язкове обслуговування на договірній основі потенційного небезпечних об'єктів та від надання платних послуг.

7.6. У межах своїх повноважень Загін має право:

7.6.1. Укладати договори, набувати майнові і немайнові права, нести зобов'язання, бути позивачем і відповідачем у суді, господарському, адміністративному і третейському судах.

7.6.2. Приймати, передавати і списувати з балансу належні йому споруд, приміщення, устаткування, транспортні засоби, інвентар та інші матеріальні засоби згідно із порядком, встановленим ДСНС України.

7.7. Збитки, що завдані Загону, через порушення його майнових прав громадянами, юридичними особами і державними органами, компенсуються йому за рішенням суду.

7.8. Взаємовідносини Загону з іншими підприємствами, закладами, організаціями та установами, а також громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюється на підставі договорів.

7.9. Кошторис на утримання Загону передбачає напрямки витрат, що забезпечують його функціонування і розвиток: заробітну плату, нарахування на заробітну плату, утримання, поновлення і розвиток матеріально-технічної бази, технічне переоснащення, забезпечення необхідного кваліфікаційного рівня особового складу, соціальної гарантії працівників Загону і соціальний розвиток підрозділів, інші видатки».

Зі змісту листа Управління Державної казначейської служби України у Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 червня 2018 року №04-08/478 вбачається, що у період з 01.01.2014 року по 15.06.2018 року ДВГРЗ ДСНС України не відкривалися бюджетні та небюджетні рахунки в управлінні. Станом на 15.06.2018 року по ДВГРЗ ДСНС України відсутні відкриті бюджетні та небюджетні рахунки в управлінні.

В пункті 3 «Перевірка фінансових планів» акта ревізії фінансово-господарської діяльності Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону ДСНС України за період з 01.01.2012 по 31.10.2015 від 16 січня 2016 року №04.2-20/2 посадовими особами Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області за перевіряємий період встановлено, що: «Загін стовідсотково утримувався за рахунок коштів отриманих за договорами з аварійно-рятувального обслуговування та надання платних послуг. Бюджетні кошти у перевіряємому періоді загоном не отримувалися» (11 аркуш акта ревізії). Крім того, зі змісту зазначеного акта ревізії вбачається встановлення посадовими особами ДФІ в Дніпропетровській області наступних фактів: «Командир Загону не має статусу державного службовця або військовослужбовця. (……) Працівники Загону не є державними службовцями в розумінні Закону України «Про державну службу». У зв'язку із тим, що працівники Загону не проходять службу цивільного захисту, на них не розповсюджується Дисциплінарний статут, працівникам Загону не передбачено присвоєння будь-яких спеціальних звань. Відповідно до Статуту, Статутний фонд відсутній» (2, 3 аркуші акта ревізії).

Зі змісту акту перевірки фінансово-господарської діяльності Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону ДСНС України за період з 01.07.2015 по 30.06.2018 від 27 липня 2018 року №44, проведеної Департаментом внутрішнього аудиту Міністерства внутрішніх справ України вбачається, що посадовими особами ДВА МВС України в ході проведення перевірки встановлено: «за період з 01.07.2015 по 30.06.2018 ДВГРЗ ДСНС України бюджетного фінансування не отримував, надходження матеріальних цінностей та грошових коштів у вигляді благодійної допомоги не здійснювалося» (п. 2. «Складання та затвердження кошторисів, внесення змін. Загальний стан виконання кошторисів.» 6 аркуш акта перевірки). Відповідно до п. 7 «Дотримання вимог законодавства України при проведені закупівель товарів, робіт, послуг за державні кошти» зазначеного акта перевірки посадовими особами Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства внутрішніх справ України зафіксовані наступні обставини: «ДСНС України своїм листом від 18.01.2018 №-3-750/213 «Щодо затосування Закону України «Про публічні закупівлі» повідомив, що поняття приналежність до «замовників» у розумінні вищезазначеного Закону визначається юридичними особами (підприємствами, установами, організаціями) самостійно». Для організації та проведення процедур закупівлі товарів, робіт та послуг за державні кошти наказом командира від 01.07.2016 р. № 88 в Загоні створено тендерний комітет у складі 11-ти осіб, що відповідає вимогам пункту 4 статті 11 Закону № 922 в частині дотримані мінімальної кількості членів тендерного комітету та затверджено положення про нього. Відповідно протоколу засідання від 08.08.2016 Тендерний комітет Загону прийняв рішення застосовувати у своїй діяльності принципи Закону № 922 та використовувати електронну систему закупівель з метою відбору постачальників товарів, робіт та послуг з метою дотримання принципів добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії та ефективності витрачання коштів, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель при цьому визначивши, що Загін не підподає під дію Закону України «Про публічні закупівлі», здійснює діяльність на госпрозрахунковій основі та веде господарську діяльність згідно договорів.»

Вищевикладені норми матеріального права та встановлені судом обставини дають підстави суду для наступного висновку:

Державний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій є самозабезпечувальною юридичною особою, яка наділена всіма правами укладати господарські договори та отримувати власних дохід за наслідками їх виконання діяльність якого не є підприємницькою і він не ставить за мету отримання прибутку.

Утримання ДВГРЗ ДСНС України, забезпечення оснащенням, засобами здійснюється лише за рахунок коштів отриманих за договорами від підприємств, що обслуговуються.

Відсутність у період з 01.01.2012 року по 30.06.2018 року включно відкритих бюджетних рахунків в органах Казначейства та надходження коштів з держави на здійснення господарської діяльності або забезпечення потреб держави підтверджуються листом від 15 червня 2018 року №04-08/478 Управління Державної казначейської служби України у Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, актом перевірки фінансово-господарської діяльності Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону ДСНС України за період з 01.07.2015 по 30.06.2018 від 27 липня 2018 року №44, проведеної Департаментом внутрішнього аудиту Міністерства внутрішніх справ України та актом ревізії фінансово-господарської діяльності Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону ДСНС України за період з 01.01.2012 по 31.10.2015 від 16 січня 2016 року №04.2-20/2, проведеної посадовими особами Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області.

Крім того, відповідно до статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством, до яких належать, зокрема господарські організації - державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу.

Тобто, господарські організації/юридичні особи (державні, комунальні та інші підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, такі юридичні особи є замовниками у розумінні Закону і мають здійснювати закупівлі товарів, робіт і послуг з дотриманням вимог Закону, керуючись вартісними межами, визначеними Законом.

У статутному капіталі ДВГРЗ ДСНС України відсутня державна або комунальна частка акцій (часток, паїв), що перевищує 50 відсотків, оскільки розмір внеску до статутного капіталу засновником складає 0.00 грн. та розмір статутного капіталу ДВГРЗ ДСНС України також складає 0.00 грн.

Отже, п.п. 7.3.1 та 7.3.2. Статуту ДВГРЗ ДСНС України не було реалізовано та будь-яке державне майно від ДСНС України до ДВГРЗ ДСНС України на праві оперативного відання не передавалося.

Встановлені обставини судом також вказують на відсутність володіння органами державної влади чи органами місцевого самоврядування або іншими замовниками більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи. ДВГРЗ ДСНС України не виконує функції спрямовані на забезпечення потреб держави.

Державний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій прийняв самостійне рішення щодо застосування у своїй діяльності принципи Закону України «Про публічні закупівлі» та використовує електронну систему закупівель з метою відбору постачальників товарів, робіт та послуг з підстав дотримання принципів добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії та ефективності витрачання коштів, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель, в той час як ДВГРЗ ДСНС України не підпадає під дію Закону України «Про публічні закупівлі» та здійснює свою діяльність на госпрозрахунковій основі та веде господарську діяльність згідно договорів.

Суд вважає за необхідне зазначити, що протокол від 08.08.2016 року Тендерного комітету ДВГРЗ ДСНС України, яким прийнято рішення застосовувати ДВГРЗ ДСНС України у своїй діяльності принципи Закону України «Про публічні закупівлі» та використовувати електронну систему закупівель з метою відбору постачальників товарів, робіт та послуг з метою дотримання принципів добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії та ефективності витрачання коштів, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель є лише закріплений процесуально один із можливих варіантів здійснення ДВГРЗ ДСНС України закупівель товарів, робіт та послуг та даний протокол за своїм характером не є правовим актом індивідуальної дії, оскільки він лише встановлює та фіксує певні добровільні наміри використання процедури публічної закупівлі товарів, робіт та послуг та не породжує обов'язку використання такої процедури.

Крім того, розглянувши документи і матеріали, подані учасниками справи, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 86 ГПК України, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, із врахуванням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд з урахування вищевикладених норм матеріального права та встановлених обставин вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Згідно ч.2 ст.1 Закону України «Про державну службу» державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Статтею 39 Закону України «Про державну службу» передбачено, що ранги державних службовців є видом спеціальних звань. Встановлюється дев'ять рангів державних службовців. Порядок присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями визначаються Кабінетом Міністрів України. Співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями встановлюється для випадків призначення осіб, яким присвоєно такі спеціальні звання, на посади державних службовців, на яких може бути присвоєно нижчий ранг. У такому разі особі присвоюється ранг державного службовця на рівні рангу, який вона мала відповідно до спеціальних законів.

З урахуванням викладених норм матеріального права та встановлених обставин, суд доходить висновку, що Командир ДВГРЗ ДСНС України не займає посаду державного службовця в органі державної влади, іншому державному органі, не одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету, не має рангу згідно Закону України «Про державну службу».

Працівники ДВГРЗ ДСНС України в свою чергу:

- не проходять службу цивільного захисту згідно Кодексу Цивільного захисту,

- на них не розповсюджується Дисциплінарний статут служби цивільного захисту згідно положень Кодексу Цивільного захисту,

- не проходили конкурс на посаду державної служби згідно вимог Закону України «Про державну службу»,

- не отримують заробітну плату за рахунок державного бюджету згідно Закону України «Про державну службу»,

- працівникам ДВГРЗ ДСНС України не передбачено присвоєння будь-яких спеціальних звань, рангів, класів.

- працівники ДВГРЗ ДСНС України не мають рядового або начальницького складу, на яких поширюється дія Дисциплінарного статуту, затвердженого Закону України «Про дисциплінарний статут служби цивільного захисту» від 05.03.2009 року №1068-VI.

Сукупний аналіз наведених вище обставин та норм матеріального права, дає підстави для висновку, що ДВГРЗ ДСНС України не є суб'єктом Закону України «Про публічні закупівлі» з підстав відсутності кваліфікуючих ознак замовника, передбачених зазначеним законом та проведення процедури публічної закупівлі товарів, робіт та послуг при здійсненні господарської діяльності є виключно вільне волевиявлення ДВГРЗ ДСНС України, що не суперечать законодавству.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно Статуту ДВГРЗ ДСНС України керівництво Загоном здійснює безпосередньо командир Загону на засадах єдиноначальності. Діє від імені Загону під час укладання угод.

Спірний Договір Позивачем підписано особисто та з боку Відповідача Командиром ДВГРЗ ДСНС України ОСОБА_3, що виключає відсутність повноважень у Відповідача на підписання спірного Договору від імені ДВГРЗ ДСНС України.

Позивачем не заперечується факт укладання договору поставки від 21 травня 2018 року №188 за вільним волевиявленням сторін спрямованого на реальне настання правових наслідків.

Зміст спірного Договору містить всі істотні умови визначені ст. 180 ГК України та ст. 712 ЦК України із дотримання вимог цивільного законодавства, а саме укладений у письмовій формі, де зазначено предмет, ціну, строк дії договору та строк передачі товару у власність покупця.

Спірний договір виконаний в повному обсязі.

Позивачем не надано суду жодного доказу щодо не виконання або не належного виконання умов договору поставки від 21 травня 2018 року №188 з боку ДВГРЗ ДСНС України. Дані факти також не зазначено Позивачем ні в обґрунтування позовної заяви ні в заявленій претензії від 04.07.2018 року до ДВГРЗ ДСНС України.

Отже, претензії з боку Позивача щодо виконання умов спірного договору - відсутні.

У відповідності до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, належне виконання Відповідачем зобов'язання за Договором та відсутність обов'язку у застосуванні ним при здійсненні господарської операції такої процедури як публічна закупівля, передбаченої Законом України «Про публічні закупівлі» дає підстави суду для відхилення в повному обсязі заявлених Позивачем вимоги.

Відповідно до приписів п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 8, 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Судові витрати у справі покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення

Повне рішення складено 03.09.2018

Суддя О.В. Ліпинський