Рішення № 76182645, 28.08.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2018м. ДніпроСправа № 904/2427/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Єпік А.М.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакорт", м. Дніпро

до Фізичної особи-підприємця Граб Світлани Іванівни, м. Дніпро

про стягнення 4539,94 грн.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дакорт" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Граб Світлани Іванівни про стягнення 4 539,94 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2018 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 10.07.2018 року о 10:15 год.

Розпорядженням Господарського суду Дніпропетровської області № 419 від 16.07.2018 року щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку зі звільненням судді Рудовської І.А.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2018 року обрано суддю Бєлік В.Г.

Розглянувши поданий позов, суд зазначає наступне.

Згідно приписів частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до частин 3 - 4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно положень ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Виходячи із вказаних вище положень Господарського процесуального кодексу України та беручи до уваги ціну позову (4 539,94 грн.), яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто поданий позов відноситься до малозначних справ, а також незначну складність характеру спірних правовідносин та обсяг необхідних доказів, що потребує проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Враховуючи категорію та складність справи, вбачаються підстави для її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 18.07.2018 прийнято справу № 904/2427/18 до свого провадження. Розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідачу було встановлено строк ухвалою суду від 18.07.2018 для надання відзиву на позовну заяву, однак останній не виконав вимоги ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2018, відзив на позов не надав.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дакорт" (далі-продавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Граб Світланою Іванівною (далі-покупець, відповідач) укладено Договір поставки № 002250 від 24.09.2015.

Згідно п. 1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар, сплатити його вартість і своєчасно повертати тару відповідно до умов даного Договору.

В силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку товару в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 4.1. договору оплата за придбаний товар, який передається ло даним Договором, здійснюється Покупцем в національній валюті України шляхом оплати готівкою через касу Продавця (з оформленням прибутково-касових документів) або перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок Продавця, зазначеному в розділі 9 Договору протягом 14-ти днів з дня отримання товару Покупцем.

Позивач на виконання умов договорів поставив відповідачу продукцію, на підставі видаткових накладних № ТДП-384497 від 17.11.2016, № ТДП-391869 від 24.11.2016.

Згідно п. 7.1. договорів розрахунки за договором провадяться у безготівковому порядку на рахунок Постачальника, вказаний в договорі, в національній валюті України - гривні. Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 60 банківських днів з дня поставки та на підставі отриманого від Постачальника рахунку. Допускається попередня оплата очікуваної поставки товару.

Проте, як зазначено вище, відповідач не виконав умови договору, не оплатив поставлений товар.

12.03.2018 позивач направив відповідачу претензію № б/н від 06.03.2018, з вимогою погасити заборгованість у розмірі 2 318,89 грн. протягом 5-ти календарних днів з дати отримання претензії, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача (а.с. 15), яка була залишена без відповіді та без задоволення.

Крім того, позивачем складено акт звірки між позивачем та відповідачем станом на 08.05.2018, в якому зазначено, що сума заборгованості складає у розмірі 2 318,89 грн., але останній ухиляється від підписання акту звірки (а.с. 14).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. З ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 5.2.1. договору у випадку несвоєчасної оплати за отриманий товар, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, від його вартості за кожен день прострочки платежу.

Позивач заявив до стягнення з відповідача пеню за загальний період з 01.12.2016 по 29.05.2018 у розмірі 1 007,78 грн.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, нарахування пені на суму боргу за неоплачений товар, отриманий відповідачем за видатковою накладною № ТДП-384497 від 17.11.2016 припиняється 01.06.2017. Нарахування пені за неоплачений товар, отриманий відповідачем за видатковою накладною № ТДП-391869 від 24.11.2016 припиняється 08.06.2017р.

За розрахунком суду, сума пені, що підлягає стягненню складає 317,84грн.

Відповідно до п. 5.2.2. договору у випадку затримки платежу за прийнятий товар більш ніж на 10 календарних днів, покупець додатково до суми боргу сплачує продавцю відсоток за невиконання грошового зобов'язання в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день користування грошовими засобами продавця.

Позивачем заявлено до стягнення відсоток в розмірі 0,1% за загальний період з 01.12.2016 по 29.05.2018 у розмірі 1 213,27 грн.

Суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині з огляду на таке.

Частиною третьою статті 692 ЦК України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ця норма є спеціальною і поширює свою дію лише на правовідносини, пов'язані з купівлею-продажем товару, або на правовідносини, до яких згідно із чинним законодавством застосовуються положення про купівлю-продаж.

Частиною третьою статті 692 ЦК України фактично конкретизовано передбачений статтею 536 цього Кодексу обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене статтею 625 ЦК України право продавця вимагати від покупця сплати 3% річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначених норм проценти є не відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником. При цьому договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Разом із цим згідно з положеннями статті 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

Отже, визначення у п. 5.2.2. договору відсотка за невиконання грошового зобов'язання в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день користування грошовими засобами продавця відповідає визначенню пені та є додатковою відповідальністю встановленою повторно за один вид порцшення зобов'язання.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відтак Суд робить висновок, що в даному випадку за одне й те саме порушення зобов'язання передбачена подвійна відповідальність одного виду.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з викладеного, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакорт" підлягає задоволенню частково, а саме, стягненню підлягають сума основного боргу в розмірі 2 318,89 грн. та пеня в сумі 317Ю,84грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Граб Світлани Іванівни (49108, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакорт" (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 74-а, прим. 2, код ЄДРПОУ 36394005) - 2 318,89 грн. основного боргу, 317,84грн. пені та 1 023,34 грн. - витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.09.2018

Суддя В.Г. Бєлік