Рішення № 76181716, 30.08.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2018 р. справа №820/391/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., за участі секретаря судового засідання Блудової А.І.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Гундар Г.М.,

представника третьої особи, Головного управління ДФС у Донецькій області - Тернинко С.М.,

представник третьої особи, В.о. Голови ДФС України Продана Мирослава Васильовича - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61202, код НОМЕР_1) до Державної фіскальної служби України (Львівська площа, буд.8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39292197), треті особи - В.о. Голови ДФС України Продан Мирослав Васильович (Львівська площа, буд.8, м. Київ, 04053), Головне управління ДФС у Донецькій області (87526, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії буд. 114, код ЄДРПОУ 39406028) про визнання дій неправомірними, скасування наказів та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України, третя особа - В.о. Голови ДФС України Продан Мирослав Васильович, в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії Державної фіскальної служби України щодо винесення наказів ДФС України №165-дс від 05.09.2017 "Про накладення дисциплінарного стягнення" та №193 від 26.10.2017 "Про виконання дисциплінарного стягнення" протиправними та неправомірними;

- скасувати накази ДФС України №165-дс від 05.09.2017 "Про накладення дисциплінарного стягнення" та №193 від 26.10.2017 "Про виконання дисциплінарного стягнення";

- зобов'язати Державну фіскальну службу України поновити ОСОБА_1 надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, відповідно до вимог постанови КМУ №268 від 09.03.2006 з дати скасування, а також сплатити інші виплати, які недоотримані ОСОБА_1 у зв'язку з виданими наказами ДФС України №165-дс від 05.09.2017 "Про накладання дисциплінарного стягнення" та №193 від 26.10.2017 "Про виконання дисциплінарного стягнення".

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2018 залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, третя особа - В.о. Голови ДФС України Продан Мирослав Васильович про визнання дій неправомірними, скасування наказів та зобов'язання вчинити певні дії як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління ДФС у Донецькій області (87526, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії буд. 114, код ЄДРПОУ 39406028).

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що наказ ДФС України № 165-дс від 05.09.2017 «Про накладення дисциплінарного стягнення» та наказ №193 від 26.10.2017 «Про виконання дисциплінарного стягнення» прийнято без врахування всіх обставин та з порушенням прав позивача.

Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що доводи та аргументи позивача, покладені в обґрунтування позовних вимог, безпідставні та помилкові, а позов ОСОБА_1 є таким, що не підлягає задоволенню, у зв'язку з тим, що позивач самовільно покинув розташування підрозділу без отримання відповідного дозволу, що стало підставою для винесення оскаржуваних наказів. Члени комісії неодноразово запропоновували позивачу у телефонному режимі надати пояснення, однак ОСОБА_1 постійно відмовлявся, про що складено відповідний акт. Також складено акт про неможливість ознайомлення позивача з висновком службового розслідування у зв'язку з неможливістю встановити фактичне місцезнаходження.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивачем зазначено, що відповідачем не надано доказів щодо факту вчинення дисциплінарного проступку позивачем. Підставою для проведення службового розслідування та видання наказу ГУ ДФС у Донецькій області №710 від 11.07.2017 став рапорт заступника начальника управління - начальника першого відділу управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО майора податкової міліції ОСОБА_6 від 11.07.2017, в якому зазначено про необхідність проведення службового розслідування «з метою перевірки інформації щодо тимчасової втрати працездатності чи відсутності на робочому місці з інших причин ОСОБА_1М.» та не зазначено, які саме правові норми порушені позивачем. Також позивачем зазначено, що наказом ГУ ДФС у Донецькій області № 710 від 11.07.2017 визначені члени комісії з проведення службового розслідування. Одним з членів комісії визначено старшого оперуповноваженого з ОВС четвертого сектору управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО підполковника податкової міліції ОСОБА_7, який підписував висновок службового розслідування від 08.08.2017, який був на час проведення службового розслідування підлеглим позивача.

Правом на подання заперечення на відповідь на відзив відповідач не скористався.

ОСОБА_8 третьої особи, Головного управління ДФС у Донецькій області, надав до суду пояснення, в якому зазначив, що ОСОБА_1 самостійно покинув межі дислокації підрозділу, не отримавши на це дозволу заступника начальника управління - начальника першого відділу управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО ГУ ДФС у Донецькій області майора податкової міліції ОСОБА_9, що суперечить п.п. 2.2.13.4, 2.2.13.5 та 2.2.17.21 Положення про четвертий сектор управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО ГУ ДФС у донецькій області від 17.011.2016 та протоколами оперативних нарад УОЗ на ОТЗ АТО ГУ ДФС у Донецькій області, чим порушено службову дисципліну та ст.ст. 1, 2, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справи України. Стосовно проведення службового розслідування підлеглою особою представником третьої особи, ГУ ДФС у Донецькій області, зазначено, що у період з 10.07.2017 по 20.07.2017 (під час проведення службового розслідування) ОСОБА_1, який обіймав посаду завідувача четвертого сектору управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО Головного управління ДФС у Донецькій області знаходився на лікарняному, тобто у цей період функції завідувача четвертого сектора не виконував, тому ОСОБА_7 - старший оперуповноважений з особливо важливих справи четвертого сектору оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО ГУ ДФС у Донецькій області на час проведення службового розслідування фактично не знаходився у підпорядкуванні позивача.

ОСОБА_8 третьої особи, В.о. Голови ДФС України Продана Мирослава Васильовича, не скористався правом на подання пояснень по справі.

ОСОБА_8 позивача та позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

ОСОБА_8 відповідача та представник ГУ ДФС у Донецькій області у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували.

ОСОБА_8о. Голови ДФС України Продана Мирослава Васильовича у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений відповідно до вимог процесуального законодавства, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з приписами п.1 ч.3 ст.205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Заслухавши пояснення представників учасників справи, які прибули у судове засідання, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що полковник податкової міліції ОСОБА_1 проходив службу на посаді завідувача четвертого сектору управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО Головного управління ДФС у Донецькій області у період з 16.09.2016 по 21.02.2018.

Позивачем 10 липня 2017 року надано до ГУ ДФС у Донецькій області рапорт, яким повідомлено про погіршення стану здоров'я та планування лікуватись у медичному закладі м. Маріуполя та повідомлено, що після одужання відповідні документи будуть надані позивачем до ГУ ДФС у Донецькій області.

Відповідно до наказів ГУ ДФС у Донецькій області від 11.07.2017 № 169-в та 194-в від 26.07.2017 ОСОБА_1 надано чергову відпустку за 2017 рік з 11 липня 2017 року по 03 серпня 2017 року.

З 25.07.2017 під час перебування у відпустці в м. Харкові позивач знаходився спочатку на стаціонарному лікуванні, а потім на амбулаторному лікуванні з приводу перенесеного оперативного втручання по реінсерції сухожилля та видаленню частки кістки на кисті правої руки, яке тривало до 20.10.2017. Про даний факт позивачем повідомлено ГУ ДФС у Донецькій області рапортом з наданням копій листків непрацездатності та виписок з лікарні. Зазначені обставини не заперечувались під час розгляду сторонами по справі.

23 жовтня 2017 року ОСОБА_1 приступив до виконання службових обов'язків.

03 листопада 2017 року позивачу оголошено зміст наказів ДФС України № 165-дс від 05.09.2017 «Про накладення дисциплінарного стягнення» та № 193 від 26.10.2017 «Про виконання дисциплінарного стягнення».

Згідно із змістом вказаних документів на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у виді догани, а також скасовано надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у зв'язку з порушенням трудової дисципліни.

Не погоджуючись із зазначеними наказами ОСОБА_1 17.11.2017 звернувся зі скаргою до в.о. Голови ДФС України Продана М.В. з вимогами переглянути рішення та скасувати накази № 165-дс від 05.09.2017 та № 193 від 26.10.2017, а також повернути та поновити позивачу надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи.

Листом ДФС України № 17097/К/99-99-21-02-02-14 від 21.12.2017 позивача повідомлено про розгляд скарги та зазначено, що згідно ч.1 ст. 20 Дисциплінарного статуту особа рядового або начальницького складу має право звернутися із скаргою щодо накладення на неї дисциплінарного стягнення до суду.

Отримавши зазначений лист, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ встановлено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення і начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Службове розслідування відносно позивача призначено наказом ГУ ДФС у Донецькій області № 710 від 11.07.2017.

Підставою для видання зазначеного наказу став рапорт заступника начальника управління - начальника першого відділу управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО майора податкової міліції ОСОБА_6 від 11.07.2017, в якому зазначено про необхідність проведення службового розслідування з метою перевірки інформації щодо тимчасової втрати працездатності чи відсутності на робочому місці з інших причин ОСОБА_1

У наказовій частині наказу № 710 від 11.07.2017 зазначено, що службове розслідування призначається за фактом невиконання своїх посадових обов'язків позивачем у зв'язку з неприбуттям на місце роботи 10.07.2017.

Судом встановлено, що 11 липня 2017 року заступником начальника управління - начальником першого відділу управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО майором податкової міліції ОСОБА_6 направлено запит № 107/05-99-41 до заступника міського голови м. Маріуполя ОСОБА_10 про надання інформації щодо звернення за медичною допомогою до лікувальних закладів м. Маріуполя ОСОБА_1

13 липня 2017 року за результатами розгляду зазначеного запиту, заступником міського голови м. Маріуполя ОСОБА_10 повідомлено, що звернень від ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до комунальних лікувальних закладів м. Маріуполя за медичною допомогою з 10.07.2017 по 12.07.2017 не зареєстровано.

19 липня 2017 року позивачем надано до Головного управління ДФС у Донецькій області листок непрацездатності Серії АДГ № 069880, виданий Комунальним закладом Маріупольської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 5 м. Маріуполя», в якому зазначено, що ОСОБА_1 перебував на лікарняному з 10.07.2017 по 19.07.2017.

На підставі викладеного, 19.07.2017 заступником начальника управління - начальником першого відділу управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО майором податкової міліції ОСОБА_6 складено службову записку до Начальника управління внутрішньої безпеки ГУ ДФС у Донецькій області полковнику податкової міліції ОСОБА_11 з проханням проведення перевірки щодо правомірності та законності перебування на лікарняному ОСОБА_1

Відповідно до листа першого заступника міського голови ОСОБА_12 від 03.08.2017 № 13.2/18048-03 до заступника начальника управління - начальника першого відділу управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО ГУ ДФС у Донецькій області ОСОБА_6 повідомлено про те, що 19.07.2017 додатково управлінням охорони здоров'я міської ради надано інформацію про те, що під час повторної ретельної перевірки наявної медичної документації лікувальних закладів встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходився на амбулаторному лікуванні у Комунальному закладі Маріупольської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 5 м. Маріуполя» з 10.07.2017 по 19.07.2017. За фактом надання недостовірної інформації щодо звернення за медичною допомоги ОСОБА_1, 27.07.2017 проведено службове розслідування, за наслідками якого підтвердився факт надання недостовірної інформації медичним реєстратором ОСОБА_13 За результати проведеного службового розслідування до медичного реєстратора ОСОБА_13 застосовано захід дисциплінарного стягнення - догана та посилено контроль за відповідним напрямком роботи у закладі. Також встановлено правомірність видачі листка непрацездатності Серії АДГ № 069880, виданого Комунальним закладом Маріупольської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 5 м. Маріуполя» завідувачу четвертого сектору управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО Головного управління ДФС у Донецькій області ОСОБА_1 з 10.07.2017 по 19.07.2017.

Таким чином, позивач 10.07.2017 був відсутній на робочому місці з поважних причин, а саме у зв'язку з перебуванням на лікарняному, що підтверджується зазначеними доказами.

Зазначене також підтверджується внесеними Головним Управлінням ДФС у Донецькій області даними про тимчасову непрацездатність до табелю використання робочого часу, відповідно до якого оплачено лікарняний, а також відповідно до наказу ГУ ДФС у Донецькій області від 26.07.2017 за № 194-в перенесено чергову відпустку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що висновок комісії по проведенню службового розслідування відносно ОСОБА_1 про неналежне виконання останнім своїх службових обов'язків, що призвело до грубого порушення службової дисципліни та про те, що позивач заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани, позбавлення премії та надбавки за високі досягнення за місяць, є неправомірним.

Крім того, наказом № 710 від 11.07.2017 затверджено комісію по проведенню службового розслідування, одним з членів якої визначено ОСОБА_7 - старшого оперуповноваженого з особливо важливих справи четвертого сектору управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО Головного управління ДФС у Донецькій області, який на той час був підлеглим позивача.

Посилання представника ГУ ДФС у Донецькій області на те, що під час проведення службового розслідування ОСОБА_1 функції завідувача четвертого сектора не виконував, а тому ОСОБА_7 на час проведення службового розслідування фактично не знаходився у підпорядкуванні позивача, суд вважає необґрунтованими, оскільки законодавство, що регулює порядок проходження публічної служби у межах спірних правовідносин, не визначає відсутність ієрархії підпорядкування між посадовими особами на період тимчасової непрацездатності керівника.

Суд зазначає, що статтею 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ встановлено, що забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що наказом Головного управління ДФС у Донецькій області № 710 від 11.07.2017 неправомірно затверджено склад комісії по проведенню службового розслідування, чим порушено вимоги дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ встановлено, що перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Враховуючи вищезазначену норму, позивач, як особа, стосовно якої організовано та проводиться службове розслідування, повинен бути проінформований про цей факт. Для отримання пояснень або відмову у наданні пояснень особа, яка проводила службове розслідування повинна повідомити позивачеві підстави його проведення та визначити перелік питань, які підлягали вивченню під час цього заходу.

Суд зазначає, що акти про неможливість відібрання письмових пояснень та про відмову надавати пояснення не можуть бути доказом в даній справі, оскільки одною із осіб, яка підписувала зазначені акти є ОСОБА_7- старший оперуповноважений з особливо важливих справи четвертого сектору управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО Головного управління ДФС у Донецькій області, який на той час був підлеглим позивача, що, як зазначено вище судом, є порушенням вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ.

Суд зазначає, що за своєю суттю правовий акт управління - це державно-владне волевиявлення, що містить управлінське рішення із приписом, адресованим іншим суб'єктам права. Визнаючи акт протиправним, суд констатує відсутність у ньому цих сутнісних рис та його нездатність регулювати суспільні відносини. Разом із тим, з метою захисту прав та інтересів суб'єкта права суд встановлює правові наслідки протиправності акту, а саме його скасування.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо винесення оскаржуваних наказів, у зв'язку з чим накази ДФС України №165-дс від 05.09.2017 "Про накладення дисциплінарного стягнення" та №193 від 26.10.2017 "Про виконання дисциплінарного стягнення" підлягають скасуванню.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є зобов'язання відповідача поновити ОСОБА_1 надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, відповідно до вимог постанови КМУ №268 від 09.03.2006 з дати скасування, а також сплатити інші виплати, які недоотримані ОСОБА_1 у зв'язку з виданими наказами ДФС України №165-дс від 05.09.2017 "Про накладання дисциплінарного стягнення" та №193 від 26.10.2017 "Про виконання дисциплінарного стягнення".

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Приписами ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 3-5 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У пункті 269 Рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Судом встановлено, що позивачем не надано до суду доказів здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги,а саме доказів оплати послуг адвоката.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що з наданих позивачем документів не можливо оцінити рівень витрат на правничу допомогу, а саме, що такі витрати понесені фактично, а тому правові підстави для стягнення з відповідача судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61202, код НОМЕР_1) до Державної фіскальної служби України (Львівська площа, буд.8, м. Київ, 04053), треті особи - В.о. Голови ДФС України Продан Мирослав Васильович (Львівська площа, буд.8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39292197), Головне управління ДФС у Донецькій області (87526, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії буд. 114, код ЄДРПОУ 39406028) про визнання дій неправомірними, скасування наказів та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо винесення наказів ДФС України №165-дс від 05.09.2017 "Про накладення дисциплінарного стягнення" та №193 від 26.10.2017 "Про виконання дисциплінарного стягнення".

Скасувати накази ДФС України №165-дс від 05.09.2017 "Про накладення дисциплінарного стягнення" та №193 від 26.10.2017 "Про виконання дисциплінарного стягнення".

Зобов'язати Державну фіскальну службу України поновити ОСОБА_1 надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, відповідно до вимог постанови КМУ №268 від 09.03.2006 з дати скасування, а також сплатити інші виплати, які недоотримані ОСОБА_1 у зв'язку з виданими наказами ДФС України №165-дс від 05.09.2017 "Про накладання дисциплінарного стягнення" та №193 від 26.10.2017 "Про виконання дисциплінарного стягнення".

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі складено 31 серпня 2018 року.

Суддя О.Г. Котеньов