Рішення № 76181685, 30.08.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2018 р. справа №820/4064/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., за участі секретаря судового засідання Блудової А.І.,

представника позивача - Снурнікова М.І.,

представника відповідача - Бабича Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ЖОВТНЕВЕ" (вул. Молодіжна, с.Покровка, Коломацький район, Харківська область, 63130, код ЄДРПОУ 32242354) до Головного управління ДФС України у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "ЖОВТНЕВЕ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області, в якому з урахуванням уточненого адміністративного позову та заяви про зменшення позовних вимог просить суд відмінити податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України у Харківській області №0006221416 від 23.05.2018.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що всі копії документів, що надані до перевірки та до суду, підтверджують реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Компанія Екотон", а тому контролюючим органом протиправно здійснено висновок про порушення позивачем п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №27755-VI, що призвело до заниження податкових зобов'язань на суму 44496,57 грн.

Відповідачем надано відзив на позов, в якому вказано, що господарські відносини між СТОВ «Жовтневе» та ТОВ «Компанія Екотон» не опосередковуються реальним виконанням з посиланням на висновки, зазначені в акті перевірки. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідач вважає таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

У відповіді на відзив позивачем зазначено про порушення контролюючим органом процедури перевірки, у запереченнях на відзив позивач зазначає про некоректність посилань податкового органу на протокол допиту свідка як на підставі для висновків про нереальність господарських операцій у межах спірних правовідносин.

Процесуальним правом надати заперечення на відповідь на відзив відповідач не скористався.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у відзиві, та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що СТОВ "Жовтневе" отримано запит Головного управління ДФС у Харківській області №28118/10/20-40-14-12-18 від 15.12.2017 "Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) з приводу встановлення фактів про допущене СТОВ "Жовтневе" (податковий номер 32242354) порушення норм Податкового кодексу України, внаслідок неправомірного визначення податкових зобов'язань за звітний період декларування ПДВ, березень 2017 року ПДВ 44496,57 грн по взаємовідносинах з контрагентом-покупцем ТОВ "Компанія Екотон" (податковий номер 40370770).

Позивачем надано відповідь вих.№1 від 05.01.2018 з додатком копій витребуваних документів.

СТОВ "Жовтневе" 06.04.2018 отримано лист від Головного управління ДФС у Харківській області за №14320/10/20-40-14-16-14 "Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень)", відповідно до змісту якого контролюючий орган зазначає, що у листі №1 від 05.01.2018 документальні підтвердження надані в неповному обсязі, що стало підставою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, та просить в доповнення до раніше наданих документів (листа №1 від 05.01.2018) надати додаткову інформацію з приводу відносин з ТОВ "Компанія Екотон" у березні 2017 року.

Позивачу направлено повідомлення від 06 квітня 2018 року за №354 про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки з 17 квітня 2018 року та наказ Головного управління ДФС у Харківській області №2402 від 06.04.2018 про призначення перевірки з 17.04.2018 року тривалістю 5 робочих днів.

Зазначене поштове відправлення отримано позивачем 17.04.2018, про що свідчить копія конверту із зазначенням штрихкодового ідентифікатора та книга для запису рекомендованим поштових відправлень і повідомлень відділення поштового зв'язку.

На лист Головного управління ДФС у Харківській області № 14320/10/20-40-14-16-14 від 06.04.2018 позивачем надано інформацію із зазначених у запиті питань, про що свідчить лист вих.№1 від 18.04.2018.

З результатами перевірки посадовими особами Головного управління ДФС у Харківській області складено Акт №1689/20-40-14-16-08/32242354 від 02.05.2018 про результати позапланової невиїзної перевірки СТОВ "Жовтневе" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо господарських відносин з ТОВ "Компанія Екотон" за березень 2017 року.

Позивачем 11.05.2018 за вих.№18 до Головного управління ДФС У Харківській області направлено заперечення на акт перевірки №1689/20-40-14-16-08/3224235 від 02.05.2018, 18.05.2018 Головним управлінням ДФС у Харківській області за результатами розгляду заперечень підтверджено висновки контролюючого органу, викладені у акті перевірки, про що позивача повідомлено листом вих.№ 20580/10/20-40-14-16-14 "Щодо розгляду заперечень".

Відповідачем на підставі висновків акту перевірки про порушення позивачем п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань на суму 44496,57 грн, 23 травня 2018 року винесено податкові повідомлення-рішення №0006231416 від 23 травня 2018 року про застосування фінансових санкцій в сумі 22248 грн 29 коп та №0006221416 щодо завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту у сумі 44497 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, з урахуванням положень ст. 308 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Приписами підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Також відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, суми податку на додану вартість для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вищезазначеним господарським операціям до складу витрат, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За правилами частини першої ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З матеріалів справи судом встановлено, що між СТОВ «Жовтневе» (постачальник) та ТОВ «Компанія Екотон» (покупець) укладено договір поставки меляси від 23.03.2017 № 2317/03-03.

Відповідно до положень зазначеного вище договору Покупець зобов'язується прийняти патоку - мелясу із цукрового буряку врожаю 2016 ДСТУ3696-98 (ГОСТ 30561-98).

Згідно зі ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Оплата меляси здійснена на підставі рахунку-фактури №2 від 23.03.2018 шляхом безготівкового перерахування коштів відповідно до п.3.1 договору.

Умовами договору визначено, що поставка товару відбувається на умовах самовивозу.

ТОВ "Компанія Екотон» надано лист від 24.03.2017 №24/03-1 та лист від 25.03.2018 №25/03-1 на адресу СТОВ «Жовтневе» з переліком транспортних засобів, що будуть перевозити мелясу відповідно до рахунку - фактури від 23.03.2017 №2. Перевізником вказано ТОВ "Агрологістика Україна".

У межах спірної господарської операції складено товано-транспортні накладні №14 від 23.03.2017, №15, №16, №17 від 25.03.2017.

На виконання умов п.5.8 зазначеного договору видано видаткові накладні №2 від 24.03.2017 та №3 від 25.03.2017, підписані від ТОВ "Компанія Екотон" Горопашною Н.П.

Перелік найменування, кількість та вартість товару за вказаними накладними відповідає відповідним показникам, визначеним сторонами у договорі.

Також у ході виконання договору ТОВ "Компанія Екотон" виписано податкову накладну №2 від 23.03.2017.

Надана позивачем виписка по банківському рахунку за 23.03.2017 про отримання грошових коштів від "Компанія Екотон" засвідчує факт виконання зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає набуття позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до від позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Щодо факту транспортування товару суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу.

Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля (пункт 11.1 Правил № 363).

Як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

За змістом цієї норми товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця так і у продавця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару. При цьому, однак, такі товарно-транспортні накладні повинні містити всю інформацію, яка б давала можливість здійснити облік транспорту, який здійснював перевезення, водія, який керував транспортом, товару, який перевозився, його якісних та кількісних характеристик (маса, кількість, найменування тощо).

Позивачем на підтвердження транспортування товарно-матеріальних цінностей до покупця надано товарно-транспортні накладні №14 від 23.03.2017, №15, №16, №17 від 25.03.2017.

Щодо недоліків у оформленні товарно-транспортних накладних, позивачем за начено, що не заповнено в товарно-транспортних накладних графи «документи з вантажем», так як в один день завантажувалось декілька транспортних засобів, а накладна видана особисто директору ТОВ «Компанія Екотон» Горопашній Н.П. на загальну кількість отриманої меляси цього дня, накладна водіям не надавалась та тому не зазначена в товарно-транспортних накладних; маса брутто не зазначена в товарно-транспортних накладних, так як зважування проводилось на вагах ТДВ «Новоіванівський цукровий завод» та позивачу не надано всіх даних щодо вантажу, але зазначена кількість підтверджується видатками забалансових матеріалів ТДВ «Новоіванівський цукровий завод» № №125, 131, 132, 133 від 24.03.2017 та 25.03.2017; розділ «вантажно-розвантажувальні операції» не заповнено, так як зазначений розділ стосується покупця меляси, за умовами п.5.3 та п.5.7 договору купівлі-продажу №2317/03-03 від 23.03.2017 продаж товару здійснюється на умовах самовивозу і зазначено адресу навантаження: склад ТДВ «Новоіванівський цукровий завод», вул. Перемоги 123, смт Коломак, Коломацький р-н, Харківська обл., тобто даний розділ заповнюється покупцем та перевізником, за надані автопослуги СТОВ «ЖОВТНЕВЕ» не розраховувалось та не має господарських відносин з перевізником; пункт навантаження та розвантаження повністю не зазначено, так як адреса завантаження разом з районом, вулицею, номер будинку не вміщується в зазначену графу, адреса розвантаження заповнена згідно з замовленням покупця товару - ТОВ «Компанія Екотон».

На підставі наданої позивачем копії довіреності №6 від 24.03.2017 на отримання товарів встановлено, що саме за цією довіреністю директор контрагента позивача Горопашна Н.П. отримала товарно -матеріальні цінності, що вказано у товарно-транспортних накладних.

Відвантаження товарно-матеріальних цінностей на адресу ТОВ «Компанія Екотон» підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 27.

Позивачем зазначено, що між СТОВ «ЖОВТНЕВЕ» та ТДВ «Новоіванівський цукровий завод» укладено договір переробки цукрових буряків урожаю 2016 року на давальницьких умовах №03/0516/02 від 04.05.2016, на підставі якого СТОВ «ЖОВТНЕВЕ» отримало мелясу до закінчення кінцевого терміну зберігання та завантажило зі складу ТДВ «Новоіванівський цукровий завод» безпосередньо покупцю - ТОВ «Компанія Екотон», так як СТОВ «ЖОВТНЕВЕ» не має ємностей для зберігання меляси. Відповідно до Акту кінцевого розрахунку по зданій цукровій сировині сезону 2016 року між ТДВ «Новоіванівський цукровий завод» та СТОВ "Жовтневе" кількість меляси, яка належить СТОВ «ЖОВТНЕВЕ», після перероблення цукрових буряків на давальницьких умовах ТДВ «Новоіванівський цукровий завод» - 104,283 тон, зазначена продукція, згідно з поясненнями позивача, реалізована ТОВ «Компанія Екотон».

Щодо недоліків у оформленні товарно-транспортних накладних, суд зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є самостійною та достатньою підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання чи продажу товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання чи продаж товару, наявність певних недоліків у оформленні товарно-транспортних накладних не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій й, як наслідок, не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на формування податкових вигод.

Щодо документів, які підтверджують якість меляси, позивачем зазначено, що зазначене посвідчення видається покупцю товару, тобто ТОВ «Компанія Екотон», та знаходиться в покупця товару, надати такі документи до перевірки було неможливо.

У судовому засіданні представником позивача долучено до матеріалів справи копії посвідчень про якість меляси, виданих ТДВ «Новоіванівський цукровий завод» до товарно-транспортних накладних №14 від 23.03.2017, № №15-17 від 25.03.2017.

Суд зазначає, що не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Вказані документи свідчать, про те, що усі первині та податкові бухгалтерські документи підприємства були відображені у податковому/бухгалтерському обліку та знайшли своє відображення в деклараціях з ПДВ за відповідний обліковий період, що не спростовується висновками акту перевірки.

При перевірці працівниками ГУ ДФС не враховані визначені вище дані податкового та бухгалтерського обліків підприємства СТОВ "Жовтневе", декларації з ПДВ за період березень 2017 року, податкова накладна та інші первинні бухгалтерські документи.

Підприємство - покупець товару - ТОВ «Компанія Екотон» на час видачі (складання) податкової накладної було зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Податкова накладна по взаємним розрахункам з вказаним підприємством внесена до Єдиного реєстру податкових накладних. При реєстрації вказаної податкової накладної суми ПДВ були нараховані та сплачені до державного бюджету при адмініструванні податку.

Відповідач ані в акті перевірки, ані у відзиві на позов не навів заперечень проти того, що підприємство позивача дійсно провадить господарську діяльність.

Згідно з чинним законодавством України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Такий висновок цілковито узгоджується з положенням ст. 61 Конституції України, згідно якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У той самий час згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії". У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому, слід наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом".

Наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарської операції між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Наявні у справі докази не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Посилання податкового органу на зміст протоколу допиту свідка ОСОБА_4 не є належним та допустимим доказом в контексті висновків Європейського Суду з прав людини, оскільки на час складання акту перевірки та розгляду адміністративної справи відсутнє рішення суду за результатами кримінального провадження № 321522000000004.

Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд вказує на те, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентом.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, про наявність вироку у кримінальній справі, що має безпосереднє значення для надання висновку щодо діяльності господарюючих суб'єктів, а ні щодо позивача, ні щодо його контрагентів надано не було. Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Представником позивача неодноразово наголошувалось у судових засіданнях про те, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, керівником та підписантом на момент здійснення господарської операції була Горопашна Наталія Петрівна, яка і представляла інтереси ТОВ «Компанія Екотон». Даних щодо ліквідації зазначеного підприємства чи перебування у стадії банкрутства відсутні і на сьогоднішній день, СТОВ «ЖОВТНЕВЕ» перевіряло контрагента законним шляхом через відповідні державні реєстри.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарською операцією з придбання товарів сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Вказаний висновок відповідає позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 року по справі № 816/809/17, який відповідно до вимог ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується судом при вирішенні даної справи.

Таким чином, з урахуванням досліджених судом первинних документів, які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності підприємства, та враховуючи висновки податкового органу викладені в акті перевірки, надані сторонами докази, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно якого негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи (позивача), та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено реальність проведених операцій.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 вказаної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність податкового повідомлення-рішення №0006221416 від 23.05.2018, а тому позовні вимоги про скасування зазначеного вище податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ЖОВТНЕВЕ" (вул. Молодіжна, с.Покровка, Коломацький район, Харківська область, 63130, код ЄДРПОУ 32242354) до Головного управління ДФС України у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України у Харківській області №0006221416 від 23.05.2018.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС України у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ЖОВТНЕВЕ" (вул. Молодіжна, с.Покровка, Коломацький район, Харківська область, 63130, код ЄДРПОУ 32242354) судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі складено 31 серпня 2018 року.

Суддя О.Г. Котеньов