Ухвала суду № 76179178, 27.08.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/12672/18

1кс/755/4630/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" серпня 2018 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Левко В.Б., секретар судового засідання Степаненко І.Б., за участю прокурора Руснака Д.О., представників третьої особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши клопотання слідчого Дніпровського УП ГУНП у м. Києві Прокопенка Д.О. про арешт майна, в рамках кримінального провадження №12018100040007905 від 22серпня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України,

в с т а н о в и в:

слідчий Дніпровського УП ГУНП у м. Києві Прокопенко Д.О., за погодженням з прокурором Київської місцевої прокуратури №4 Руснаком Д.О. звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, а саме: автомобіля марки «КАМАЗ 4310», д/н НОМЕР_5 з краном маніпулятором СФ-75, який належить відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_8, та автомобіль марки «DAF XF»,д/н НОМЕР_6 з причепом для перевозки лісу д/н НОМЕР_3 із завантаженими на них спиляними деревами із забороною користування та розпоряджання.

Клопотання мотивовано тим, що невстановлені особи, в порушення інструкції про порядок видачі дозволів на спеціальне використання лісових ресурсів, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №26 від 31 березня 1997 року та Правил відпуску деревини на пні в лісах України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1378 від 29 липня 1999 року 19 та 22 серпня 2018 року організували незаконну рубку лісу на території Національного історично-меморіального заповіднику «Биківнянські могили» за адресою: м. Київ, просп. Броварський з метою отримання прибутку.

Так, 22 серпня 2018 року до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві надійшов рапорт від старшого оперуповноваженого УЗЕ у м. Києві ДЗЕ НП України Гончарука В.Д. про те, що в ході проведення заходів було встановлено факт здійснюється незаконної порубки зелених насаджень, на території Національного історично-меморіального заповіднику «Биківнянські могили», що за адресою: м. Київ, просп. Броварський.

Виїздом на місце події було встановлено, що на території Національного історично-меморіального заповіднику «Биківнянські могили» виявлено пеньки внаслідок рубки ділової деревини.

Крім того, біля місця рубки лісу виявлено вантажний автомобіль марки «КАМАЗ 4310», д/н НОМЕР_5 з краном маніпулятором СФ-75, на якому було завантажено спиляні дерева - ділова деревина (кругляк) в кількості приблизно 60-70 шт. Вказаний вантажний транспортний засіб належить ОСОБА_8 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Також, під час огляду місця події виявлено вантажний автомобіль марки «DAF XF», д/н НОМЕР_6 з причепом для перевозки лісу д/н НОМЕР_3, на якому на момент огляду було завантажено спиляні дерева - ділова деревина (кругляк) в кількості 50 шт. За результатом огляду місця події, вищезазначені завантажені деревиною вантажні автомобілі вилучені.

Вантажний автомобіль марки «КАМАЗ 4310», д/н НОМЕР_5 з краном маніпулятором СФ-75 знаходиться на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, просп. Броварський, 2 в опечатаному вигляді. Вантажний автомобіль марки «DAF XF», д/н НОМЕР_6 з причепом для перевозки лісу д/н НОМЕР_3 знаходиться на місці його виявлення в опечатаному вигляді, під постійною охороною працівників поліції.

Окрім того, під час огляду місця події дозвільної документації на порубку дерев надано не було, окрім ордеру на видалення зелених насаджень.

Постановою слідчого від 22 серпня 2018 року вилучені під час огляду автомобіль марки «КАМАЗ 4310», д/н НОМЕР_5 з краном маніпулятором СФ-75, автомобіль марки «DAF XF», д/н НОМЕР_6 з причепом для перевозки лісу д/н НОМЕР_3 та спиляні дерева (кругляк), які були завантажені на данні автомобілі в загальній кількості близько 120 шт. визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12018100040007905 від 22 серпня 2018 року.

За вказаним фактом розпочато кримінальне провадження №12018100040007905 від 22серпня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, про що внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

В обґрунтування клопотання, слідчий посилається на те, що транспортні засоби із завантаженими на них спиляними деревами, являються засобами вчинення даного кримінального правопорушення, тому є речовими доказами у відповідності до ст. 98 КПК України, збереження яких, має суттєве значення для досудового розслідування. Крім цього, у випадку встановлення причетності власників даних автомобілів, які перебували за кермом даних автомобілів до вчинення вказаного кримінального правопорушення, вказані автомобілі можуть слугувати майном, яким буде забезпечено відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а тому виникла необхідність у накладенні арешту на вказані автомобіль. Арешт майна накладається з метою всебічного та повного розслідування вказаного провадження для встановлення всіх обставин вчинення кримінального правопорушення, оскільки є необхідність у проведенні низки слідчих, процесуальних дій та судових експертиз.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання у повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник ОСОБА_8 - захисник ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення клопотання слідчого та зазначила, що ОСОБА_8 є власником автомобіля марки «КАМАЗ 4310», д/н НОМЕР_5 з краном маніпулятором СФ-75, за допомогою, якого надає послуги по перевезенню лісоматеріалів та не має жодного відношення до даного кримінального провадження. Крім того, слідчим не надано ОСОБА_8 протоколу вилученого майна для ознайомлення та підписання та не було складено опису вилученого майна. Також арешт на тимчасово вилучене майно повинен був бути накладеним протягом 72 год, тобто не пізніше 26 серпня 2018 року, тому тимчасово вилучене майно повинне бути повернуте його власнику.

Представник ОСОБА_8 - захисник ОСОБА_4 підтримав клопотання ОСОБА_1 та із зазначених у нім підстав просив відмовити у задоволенні клопотання та повернути тимчасово вилучене майно.

Представник ТОВ «Форест Енерджі» - ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання слідчого з тих підстав, що вантажний автомобіль з напівпричепом не може розглядатись як речовий доказ в кримінальному провадженні №12018100040007905, оскільки не відповідає жодній з ознак, наведених у ст. 98 КПК України. Крім того, арешт транспортного засобу з напівпричепом призведе до часткової зупинки підприємницької діяльності ТОВ «Форест Енерджи», основним видом діяльності, якого є перевезення деревини. При вилученні транспортного засобу не було оформлено протоколу, а тому не вручалась і копія зазначеного протоколу власнику майна. Також слідчим не доведено, що в результаті здійснення порубки лісу була завдана істотна шкода, що є обов'язковою умовою настання відповідальності за ст. 246 КК України. Із зазначених підстав просив у задоволенні клопотання слідчого відмовити та зобов'язати останнього негайно повернути автомобіль марки «DAF XF», д/н НОМЕР_6 з причепом «Sarmo» д/н НОМЕР_3.

Представник ТОВ «Форест Енерджі» - адвокат ОСОБА_2 заперечував проти задоволення клопотання, оскільки автомобіль марки «DAF XF», д/н НОМЕР_6 з причепом для перевозки лісу д/н НОМЕР_3, що належить на праві власності ТОВ «Форест Енерджи», відповідно до договору-заявки №210818/з від 21 серпня 2018 року з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10 було замовлено для перевезення деревини. Автомобіль був поданий своєчасно згідно замовлення. Із зазначених підстав просив відмовити у задоволенні клопотання.

Представник ТОВ «Форест Енерджі» - адвокат ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання просив відмовити у повному обсязі.

Слідчий суддя, вислухавши доводи прокурора, представників третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт, вивчивши клопотання, дослідивши матеріали додані до клопотання, дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.

Згідно із ч. 5 ст. 237 КПК України при проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов'язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування.

Крім того, з вимог ч. 7 ст. 237 КПК України вбачається, що вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

22 серпня 2018 року за адресою: м. Київ, просп. Броварський,на території Національного історично-меморіального заповіднику «Биківнянські могили»було проведено огляд місця події від 22 серпня 2018 року «КАМАЗ 4310»,д/н НОМЕР_5 з краном маніпулятором СФ-75, який належить ОСОБА_8 на якому було завантажено спиляні дерева - ділова деревина (кругляк) в кількості приблизно 60-70 шт. та вантажний автомобіль марки «DAF XF», д/н НОМЕР_6 з причепом для перевозки лісу д/н НОМЕР_3, на якому на момент огляду було завантажено спиляні дерева - ділова деревина (кругляк) в кількості 50 шт.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Як вбачається з ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно частини другої цієї статті КПК арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у наведених випадках, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно за сукупності даних розслідуваного злочину, відповідає вимогам ст. 98 цього Кодексу.

Речовими доказами згідно ч. 1 ст. 98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови і з наведенням мотивів такого рішення.

Відповідно до постанови слідчого Дніпровського УП ГУНП у м. Києві від 22 серпня 2018 року вилучені під час огляду автомобіль марки «КАМАЗ 4310», д/н НОМЕР_5 з краном маніпулятором СФ-75 та автомобіль марки «DAF XF», д/н НОМЕР_6 з причепом для перевозки лісу д/н НОМЕР_3, із завантаженими на них спиляними деревами в загальній кількості близько 120 шт., являються засобом вчинення даного кримінального правопорушення та у відповідності визнано речовими доказами по кримінальному провадженню.

Виходячи з наведеного, слідчий звернувся із клопотанням про арешт указаного майна для збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Вимоги ч. 3 ст. 110 КПК України вимагають від слідчого наведення у постанові не законодавчо визначених у ст. 98 КПК ознак віднесення майна до речових доказів, а конкретних ознак їх злочинного походження, встановленого розслідуванням злочину за ч. 1 ст. 246 КК України та їх переліку, що відповідає вимогам ст. 98 КПК.

Проте слідчим Прокопенком Д.О. у постанові про визнання речовими доказами, не вказано сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно має ознаки, наведені у ст. 98 КПК і є доказом розслідуваного злочину за ч. 1 ст. 246 КК України. Хоча в клопотанні про арешт тимчасово вилученого майна формально, без належного обґрунтування зазначається, що вилучені автомобілі із завантаженими на них спиляними деревами, являються засобами вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КПК України.

Засоби вчинення злочину є матеріальні об'єкти, які використовують для досягнення злочинного результату. Вони поділяються на знаряддя та інші засоби вчинення злочину.

Як зазначено в абз. 1 п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10 грудня 204 року №17 звернути увагу судів на те, що кримінальна відповідальність за незаконну порубку лісу (ст. 246 КК настає у випадках, коли остання здійснювалася з порушенням нормативних актів, які регулюють порядок порубки дерев і чагарників, у лісах, захисних та інших лісових насадженнях (якщо при цьому заподіяно істотну шкоду), або в заповідниках чи на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах.

Незаконна порубка дерев і чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях визнається закінченим злочином з моменту заподіяння в результаті незаконної порубки лісу істотної шкоди, а вчинення таких дій у заповідниках або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах - з моменту відокремлення дерева або чагарника від кореня або заподіяння зазначеним представникам флори пошкоджень, які викликають їх загибель або припинення росту. Та обставина, що особа ще не встигла скористатись незаконно здобутим, на кваліфікацію вчиненого за ст. 246 КК України, як закінченого злочину не впливає.

Аналізуючи вище зазначене можна дійти висновку, що ознакам зазначеним у ст. 98 КПК України можуть відповідати спиляні дерева, які були навантажені на автомобіль марки «КАМАЗ 4310» з краном маніпулятором СФ-75 та автомобіль марки «DAF XF», з причепом для перевозки лісу. Щодо транспортних засобів, які були тимчасово вилучені, то слідчим у клопотанні не обґрунтовано, а з матеріалів доданих до клопотання не вдається за можливе встановити приналежність їх до речових доказів.

Стаття 41 Конституції України гарантує, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності і право приватної власності є непорушним.

Аналогічні гарантії захисту права власності містяться у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року, згідно якого ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy), заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії», заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

У своєму рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» заява № 19336/04 п. 168, Європейський суд з прав людини також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів автомобілі марки «КАМАЗ 4310», д/н НОМЕР_5 з краном маніпулятором СФ-75, та автомобіль марки «DAF XF», д/н НОМЕР_6 з причепом для перевозки лісу д/н НОМЕР_3 належать відповідно ОСОБА_8 та ТОВ «Форест Енерджи».

Крім того, з наданих в судовому засіданні представниками ТОВ «Форест Енерджи» матеріалів, вбачається, що 21 серпня 2018 року між товариством та замовником в особі ФОП ОСОБА_10 укладено договір заявку №210818/з про надання транспортно-експедиційних послуг. В свою чергу, з договору про надання послуг №1/09-18 від 22 серпня 2018 року випливає, що ФОП ОСОБА_10 зобов'язався для ТОВ «Інтеренергоресурс-Груп» протягом встановленого терміну дії договору, надавати за плату послуги, пов'язані зі зберіганням товару та інших послуг, а ТОВ «Інтеренергоресурс-Груп» зобов'язався передати круглий ліс, оплатити надані послуги.

Також, з наданих в судовому засіданні представниками ОСОБА_8 матеріалів можна встановити, що ОСОБА_8, як фізична особа-підприємець, був зареєстрований 24 грудня 2008 року та в сферу його діяльності входить, зокрема, послуги пов'язані з вантажним автомобільним транспортом. Крім того, відповідно до договору №2008/18 про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 20 серпня 2018 року ФОП ОСОБА_8 зобов'язався здійснити перевезення власним автомобільним транспортом довірений йому відправником вантаж до пункту призначення в установлений договорі термін, а ФОП ОСОБА_10 зобов'язується сплатити за перевезення вантажу передбачену цим договором винагороду.

З наданих представниками третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт матеріалів, можна дійти висновку, що здійснення перевезення спиляної деревини ФОП ОСОБА_8 та ТОВ «Інтеренергоресурс-Груп» здійснювалось у відповідності до цивільно-правових договорів, де останні надавали послуги по перевезенні деревини.

Відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Згідно ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Взявши до уваги вищевикладене, кваліфікацію кримінального правопорушення за фактами вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню, а саме в частині спиляних дерев, які були навантажені на автомобіль марки «КАМАЗ 4310», д/н НОМЕР_5 з краном маніпулятором СФ-75 та автомобіль марки «DAF XF», д/н НОМЕР_6 з причепом для перевозки лісу д/н НОМЕР_3.

Щодо тверджень представників третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт про пропущення строку на постановлення ухвали щодо тимчасово вилученого майна, то слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України встановлено, що в разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Згідно ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ч. 6 ст. 115 КПК України якщо відповідну дію належить вчинити в суді або в органах досудового розслідування, то строк закінчується у встановлений час закінчення робочого дня в цих установах.

Згідно ч. 7 ст. 115 КПК України при обчисленні процесуального строку в нього включаються вихідні і святкові дні, а при обчисленні строку годинами - і неробочий час. Якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день, за винятком обчислення строків тримання під вартою та перебування в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи.

Відповідно до ч. 6 ст. 173 КПК України ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше сімдесяти двох годин із дня находження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено.

Тому слідчий суддя критично ставиться до тверджень ОСОБА_12 про пропущення строку, передбаченого ч. 6 ст. 173 КПК України на постановлення ухвали про арешт тимчасово вилученого майна, оскільки відповідно до ст. 115 КПК України зазначена дата припадає на вихідний день 26 серпня 2018 року, тому розгляд призначений саме на наступний робочий день 27 серпня 2018 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, ст. 175, ст. 309, 372, ст. 392, ст. 532 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в:

клопотання слідчого Дніпровського УП ГУНП у м. Києві Прокопенка Д.О. про арешт майна, в рамках кримінального провадження №12018100040007905 від 22 серпня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України - задовольнити частково.

Накласти арешт на тимчасово вилучене під час огляду місця події від 22 серпня 2018 року на території Національного історично-меморіального заповіднику «Биківнянські могили» за адресою: м. Київ, просп. Броварський, майно а саме: спиляні дерева, які були навантажені на автомобіль марки «КАМАЗ 4310», д/н НОМЕР_5 з краном маніпулятором СФ-75 та автомобіль марки «DAF XF», д/н НОМЕР_6 з причепом для перевозки лісу д/н НОМЕР_3.

В іншій частині клопотання відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України підлягає негайному поверненню ОСОБА_8 автомобіль марки «КАМАЗ 4310», д/н НОМЕР_5 з краном маніпулятором СФ-75 та автомобіль марки «DAF XF», д/н НОМЕР_6 з причепом для перевозки лісу д/н НОМЕР_3, який належить на праві власності ТзОВ «Форест Енерджи».

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Київської місцевої прокуратури №4 Руснака Д.О.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом 5 днів з моменту її оголошення або отримання її копії, безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва.

Роз'яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 17 год 45 хв 29 серпня 2018 року.

Слідчий суддя: В.Б. Левко