Постанова № 76178634, 21.06.2018, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/7157/17

Провадження № 2-а/752/50/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.06.2018 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Колдіної О.О.,

з участю секретаря Якушко Т.А.,

представника позивача адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій протиправними, зобов»язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до Правобережного об»єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, відповідно до якого просив визнати протиправними дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком із заниженням пенсійного віку за списком № 2 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення"; визнати протиправним та скасувати рішення, викладене в листі №8988/05 від 09.02.2017 р. про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_2 за віком із заниженням пенсійного віку за списком №2; зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу пенсію за віком із заниженням пенсійного віку за списком № 2 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дати звернення із заявою про призначення пенсії, а саме з 15.11.2016 року, стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати у справі, що складаються з суми сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, 15.11.2016 р. позивач при досягненні 55 років звернувся до Правобережного об»єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку за списком № 2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та надав відповідні документи на підтвердження трудового стажу.

За результатами розгляду заяви та поданих документів відповідач виніс письмове рішення № 8988/05 від 09.02.2017 р., відповідно до якого відмовив у призначенні пенсії на пільгових умовах на підставі пільгового стажу за Списком № 2, посилаючись на невідповідність документів, що підтверджують пільговий стаж, а саме довідки № 012-к від 20.10.2016 р., які видані підприємством, що знаходиться на непідконтрольній українській владі території, і відсутність підстав для її врахування.

Зазначену відмову позивач вважає протиправною, оскільки ним були надані всі необхідні документи на підтвердження наявності у нього спеціального стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, передбачені Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а знаходження підприємства, яке і на сьогоднішній день є платником податків до бюджету України, на непідконтрольній Україні території, не може позбавити його права на пенсію.

В зв»язку з проведенням реорганізації Правобережного об»єднаного управління Пенсійного фонду України на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 203 «Про утворення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві» судом була проведена заміна відповідача Правобережне об»єднане управління Пенсійного фонду України в м.Києві на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі та просив його задовольнити, посилаючись на те, що позивач має достатній трудовий стаж для призначення йому пенсії на пільгових умовах, що підтверджується відповідними записами, наявними в трудовій книжці та уточнюючих довідках, які видані підприємством, яке хоча і знаходиться на непідконтрольній Україні території, однак не виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і є платником податків до бюджету України. Представник позивача звернув увагу суду, що зазначені обставини не можуть бути підставами для відмови у призначенні пенсії та позбавити позивача права на її отримання.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, подавши письмові заперечення з приводу заявлених позовних вимог, відповідно до яких відповідач зазначає, що довідки, видані ПАТ «Макіївський коксохімічний завод» від 20.10.2016 р. № 012-к, не містять відомостей про характер виконуваних позивачем робіт, а крім того, підприємство знаходиться на непідконтрольній українській владі території, в зв»язку з чим відсутні підстави для призначення пенсії.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей трудової книжки ОСОБА_2 має наступні періоди роботи:

- 11.06.1979 р. прийнятий на період виробничої практики в цех уловлювання № 1 скруберник насосник 3 розряду - 03.07.1979 р. звільнений в зв»язку із закінченням практики (стаж роботи 23 дні);

- 10.09.1979 р. прийнятий в цех уловлювання №1 скруберник насосник 3 розряду - 06.11.1979 р. звільнений у зв'язку з закінченням виробничої практики (стаж роботи 1 місяць 26 днів);

- 08.08.1983 р. прийнятий в коксовий цех дверевий 5 розряду - 23.09.1983 р. звільнений у зв'язку закінченням практики (стаж роботи 1 місяць 16 днів);

- 19.06.1984 р. прийнятий в коксовий цех №1 газівником кокосових печей 4 розряду на період виробничої практики - 21.07.1984 р. звільнений у зв'язку з закінченням виробничої практики (стаж роботи 1 місяць 3 дні);

- 13.08.1985 р. прийнятий в коксохімічний цех апаратником;

- 15.08.1985 р. газівник коксових пече 5 розряду дільниці. «Коксові печі коксохімічного цеху» (стаж роботи 8 місяців 26 днів);

- 09.04.1986 р. виконуючий обов'язки начальника виробничої ділянки уловлювання коксохімічного цеху - 26.12.1986 р. звільнений у зв'язку з призовом Радянську Армію (стаж роботи 8 місяців 17 днів);

- 19.05.1989 р. прийнятий в коксохімічний цех майстром по обігріву і регулюванню коксових печей - 03.01.1991 р. переведений в коксовий цех майстром основної виробничої ділянки (стаж роботи 1 рік 7 місяців 13 днів);

- 23.07.1991 р. виконуючий обов'язки начальника коксового цеху (стаж роботи 6 років 11 місяців 8 днів);

- 01.07.1998 р. головний інженер - заступник директора ВАТ «Макіївський коксохімічний завод».

Загальний трудовий стаж позивача становить 36 років 10 місяців 11 днів.

Зазначені роботи та професії відповідають спискам № 1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених Постанова Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956 р. «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій і посад, роботи в яких дають право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах», постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991 р. «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, даючих право на пільгове пенсійне забезпечення», постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 р. «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», постанова КМУ № 36 від 16.01.2003 р. «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», постанова КМУ № 461 від 24.06.2016 р. . «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».

Виходячи із положень зазначених нормативних актів, які у відповідні періоди встановлювали перелік виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, стаж ОСОБА_2, який дає йому право на призначення пенсії на пільгових умовах, становить 12 років 7 місяців 15 днів.

Крім того, наявність зазначеного стажу з відповідною інформацією про характер виконуваної позивачем роботи та наявність атестації робочих місць підтверджена довідками № 012-к, що видані ПАТ «Макіївський коксохімічний завод».

Як встановлено судом, 15.11.2016 р. позивач після досягнення 55 років звернувся до Правобережного об»єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою про призначення йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку за списком № 2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», що зареєстрована за № 573\8245.

За результатами розгляду заяви відповідач прийняв рішення, що викладено в листі № 8988/05 від 09.02.2017 р., відповідно до якого відмовив у призначенні ОСОБА_2 пенсії на пільгових умовах на підставі пільгового стажу за Списком № 2, посилаючись на невідповідність документів, що підтверджують пільговий стаж, а саме довідки № 012-к від 20.10.2016 р., які видані підприємством, що знаходиться на непідконтрольній українській владі території, і відсутність підстав для їх врахування та призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Згідно з п «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року N 1788-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правом на пільгове пенсійне забезпечення користуються працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим

цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на

пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців у чоловіків і не менше 15 років 6 місяців у жінок.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637 (далі- Порядок №637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Отже, трудова книжка є основним документом для підтвердження стажу роботи у разі, якщо в ній містяться всі необхідні, правильні і точні записи про стаж роботи, у тому числі і той, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Пунктом 3 вказаного Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 20 Порядку №637 підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідно записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлених для окремих категорій працівників, для підтвердження трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій, або їх правонаступників . У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 N 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 р..

Відповідно до п. 4.3. Порядку у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Відповідно до п. 4.4. Порядку якщо атестація була вперше проведена після 21.08.97, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.92, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 7 постанови № 22-1 Правління Пенсійного фонду України від 25.11.05 року «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначений вичерпний перелік документів, які подаються для оформлення пенсії.

Як встановлено судом та не заперечувалось відповідачем, позивач при зверненні до органів пенсійного фонду подав заяву та наступні документи: копію паспорту та ШН; трудову книжку; військовий квиток; диплом; довідки від 20.10.2016 р. № 012-к про підтвердження стажу роботи, довідку № 2645 від 09.11.2016 р., про те що ПАТ «Макіївський коксохімічний завод» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридчних осіб та є платником податків до бюджету України всіх рівнів.

Відповідач, відмовляючи у призначенні пенсії на пільгових умовах, заперечив дійсність довідок, виданих ПАТ «Макіївський коксохімічний завод», оскільки підприємство знаходиться на непідконтрольній українській владі території.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ «Макіївський коксохімічний завод» не знаходиться в стані припинення і відповідно до довідки № 07-146 від 15.11.2016 р. є платником податків до бюджету України.

Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав та свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно з ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

В силу положень ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість дільності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В рішенні Європейського суду з прав людини "Мозер проти Республіки Молдова та Росії" від 23.02.2016 року ЄСПЛ констатував, що "Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги діючих de facto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігнорувати третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами."

Європейський Суд з прав людини у справі "Кіпр проти Туреччини" наголошував, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це б становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи викладене, аналізуючи всі наведені норми чинного законодавства, які регулюють даний вид правовідносин, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про неправомірність дій відповідача в частині відмови у призначенні позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку за списком № 2, що викладено у листі № 8988\05 від 09.02.2017 р.

Зважаючи, що письмові докази досліджені судом, підтверджують право позивача на призначення йому пенсії зі зниженням пенсійного віку за Списком № 2, суд вважає, що позов в частині позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком із заниженням пенсійного віку за списком № 2 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення"; визнання протиправним рішення, викладеного в листі №8988/05 від 09.02.2017р. про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_2 за віком із заниженням пенсійного віку за списком №2; зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачу пенсію за віком із заниженням пенсійного віку за списком № 2 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дати звернення із заявою про призначення пенсії, а саме з 15.11.2016 року підлягають задоволенню.

Не підлягають задоволенню вимоги позивача в частині скасування рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії, викладеного в листі відповідача № 8988\05 від 09.02.2017 р., оскільки лист не є рішенням суб»єкта владних повноважень, а тому не може бути скасований.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст. 139 КАС України і вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві судові витрати, понесені позивачем, а саме сплачений ним судовий збір.

Оскільки в ході судового розгляду не знайшов свого підтвердження і не доведений належними доками факт понесення позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 4300 гривень, суд вважає, що дані витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 5, 47, 72,73 77, 139, 257, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій протиправними, зобов»язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в м.Кєиві, щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком із заниженням пенсійного віку за списком № 2 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Визнати протиправним рішення Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві, викладене в листі №8988/05 від 09.02.2017 р. про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_2 за віком із заниженням пенсійного віку за списком №2.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві ( ЄДРПОУ 42098368, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, 16) призначити та виплатити ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код № НОМЕР_1) пенсію за віком із заниженням пенсійного віку за списком № 2 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дати звернення із заявою про призначення пенсії, а саме з 15.11.2016 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві ( ЄДРПОУ 42098368, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, 16) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код № НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати у справі, що складаються з суми сплаченого судового збору в розмірі 640 гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, встановленого цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя :