Ухвала суду № 76177924, 28.08.2018, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/348/17

н/п 2-а/766/291/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Майдан С.І.

при секретарі Найдишак В.В.,

представника відповідача ОСОБА_1,

третьої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні адміністративний позов Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради до ОСОБА_3, треті особи: Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області, ОСОБА_2, про знесення самочинно збудованих об’єктів,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом ОСОБА_3, треті особи: Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області, ОСОБА_2, про знесення самочинно збудованих об’єктів.

Позовні вимоги з урахуванням уточнень обґрунтовані тим, що у ході проведення перевірки виявлено факт самовільного будівництва відповідачем згідно технічного паспорта літ. «а» - тераса на 2 поверсі, літ. «а2» - веранда на 2 поверсі, літ. «Е» - майстерня, літ. «е» - прибудова, літ. «Ж» - будівля басейну, літ. «М» - гараж, літ. «З» - кухня, які знаходяться по вул.Дніпровська, 1-б у м.Херсоні, смт.Антонівка. Відповідач ігнорує приписи позивача щодо оформлення дозвільної документації на проведення будівельних робіт.

В судовому засіданні представник відповідача вважав за доцільне закрити провадження у справі, оскільки дана категорія справ не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні проти закриття провадження у справі заперечував.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про розгляд справи повідомлений у встановленому законом порядку.

Представник третьої особи - Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області в судове засідання не з’явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши учасників по справі, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається зі змісту та матеріалів адміністративного позову, позивач звернувся до суду із вимогою до ОСОБА_3 про знесення самовільно побудованих господарських споруд, а саме:літ. «а» - тераса на 2 поверсі, літ. «а2» - веранда на 2 поверсі, літ. «Е» - майстерня, літ. «е» - прибудова, літ. «Ж» - будівля басейну, літ. «М» - гараж, літ. «З» - кухня, приведення земельної ділянки до попереднього стану шляхом знесення самовільно побудованої господарської споруди.

За змістом частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно із пунктом 5 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законами України.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України, (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

У цій нормі процесуального права наведено вичерпний перелік випадків, за наявності яких фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами в адміністративному процесі за позовами суб'єктів владних повноважень.

У пункті 5 частини четвертої статті 50 2 Кодексу адміністративного судочинства України, (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зазначено, що в інших випадках, встановлених законом, фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами у адміністративній справі за позовом суб'єктів владних повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб'єкта владних повноважень, в яких одночасно можуть бути відповідачами фізичні особи, в чітко визначених законами України випадках.

Так, згідно із частиною першою статті 38 Закону України від 17.02.2011 р. № 3038 -VI «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Разом з цим у положеннях спеціальної матеріально-правової норми, що міститься в частині першій статті 376 Цивільного кодексу України, поняття самочинного будівництва визначається через сукупність його основних ознак, за наявності яких об'єкт нерухомості може бути визнаний самочинним, зокрема якщо такий об'єкт: 1) збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) збудований без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (частина сьома статті 376 Цивільного кодексу України).

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано всі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

При цьому, за змістом статті 177 Цивільного кодексу України об'єкти самочинного будівництва належать до об'єктів цивільних прав.

З урахуванням норм частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, частини першої статті 15 Цивільного кодексу України правом звернення до суду за захистом наділені: особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів; органи і особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Аналіз зазначених вище правових норм свідчить про те, що спір за позовом Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради про знесення самочинно збудованих об’єктів підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний з вирішенням питання щодо речового права.

Аналогічну правову позицію щодо застосування зазначених норм процесуального права висловлено Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 15 листопада 2016 року (справа № 21-1959а16) та від 06 лютого 2018 року (справа № К/9901/7634/18).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Зважаючи на викладене вище, беручи до уваги норми чинного законодавства та висновки Верховного Суду України, суд приходить до висновку, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а відтак провадження у справі слід закрити.

Керуючись ст.238, 243 КАС України, суд

ухвалив:

Закрити провадження у справі №766/348/17 за адміністративним позовом Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради до ОСОБА_3, треті особи: Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області, ОСОБА_2, про знесення самочинно збудованих об’єктів.

Попередити позивача, що повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Херсонський міський суд Херсонської області, шляхом подачі в п’ятнадцятиденний строк апеляційної скарги з моменту проголошення копії ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Суддя С.І.Майдан