Вирок № 76177551, 30.08.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/679/18 Справа № 698/183/18 Категорія: ч. 2 ст. 121 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Здоровило В. А. Доповідач в апеляційній інстанції Іваненко І. В.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі Іваненка І. В. Биби Ю. В., Дмитренка М. І. Єгоровій С. А.з участю прокурораПашковської Ю.П.

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника Кобринського В. О. (відеоконференція)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою начальника Катеринопільського відділу Звенигородської місцевої прокуратури Науменка Р. П. на вирок Ватутінського міського суду Черкаської області від 25 червня 2018 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Чорна Кам’янка Маньківського району Черкаської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта повна загальна середня, пенсіонера, не військовозобов'язаного, одруженого, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 5 років позбавлення волі; запобіжний захід щодо ОСОБА_7 обрано у виді тримання під вартою, взявши його під варту із зали суду; строк відбування покарання вирішено рахувати з 25 червня 2018 р.; вирішена доля речових доказів,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_7 03.01.2018 близько 18 год. 00 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись в одній з кімнат будинку власного домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 на ґрунті виниклих неприязних відносин, що утворилися після суперечки та в результаті того, що ОСОБА_10 зайняв спальне місце ОСОБА_7, в той час, коли ОСОБА_10 лежав на лівому боці на ліжку, він схопив правою рукою кухонний ніж зі столу та умисно завдав один удар ножем в область колінного суглобу правої ноги потерпілого ОСОБА_10, внаслідок чого останній отримав тілесне ушкодження у вигляді колото-різаного поранення правого колінного суглобу з ушкодженням колінної вени (рановий канал йде знизу вгору під кутом близько 60 градусів із заду наперед, глибиною 6 см), що згідно з висновком судово - медичного експерта № 05-9-02/15 від 06.01.2018 року відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. В результаті отриманого тілесного ушкодження, що спричинило недокрів'я внутрішніх органів, ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року на підлозі в одній з кімнат будинку по АДРЕСА_1

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок Ватутінського міського суду Черкаської області від 25.06.2018 року щодо ОСОБА_7, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним та засудити за ч. 2 ст. 121 КК України до 7 років позбавлення волі. Під час апеляційного розгляду просить дослідити матеріали, які характеризують особу обвинуваченого.

Не заперечуючи доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, прокурор вважає, що оскаржуваний вирок підлягає скасуванню через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м'якості.

Указує, що суд першої інстанції не врахував в повній мірі вимог ст. ст. 50, 65 КК України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 12 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про звільнення особи від кримінальної відповідальності» та дійшов хибного переконання щодо призначення покарання із застосуванням щодо обвинуваченого ОСОБА_7 ст. 69 КК України, призначивши покарання нижче від найнижчої межі.

Зазначає, що, обґрунтовуючи свій висновок про доцільність призначення покарання нижче нижчої межі, передбаченої у санкції інкримінованого кримінального правопорушення, суд першої інстанції вказав лише на одну пом'якшуючу обставину, передбачену ч. 1 ст. 66 КК України, - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, натомість послався на визнання вини обвинуваченим у інкримінованому йому злочині; на те, що він надав покази, які відповідають обставинам, викладеним у обвинувальному акті, що свідчить про наявність належної критичної оцінки його протиправної поведінки та про готовність нести кримінальну відповідальність; на його похилий вік й на те, що він є людиною, яка постраждала від аварії на Чорнобильській АЕС, що у даному випадку є лише даними, які характеризують особу обвинуваченого, й жодним чином не зменшують суспільної небезпечності вчиненого злочину. Крім того, визнання своєї вини та надання показань не вказують на активне сприяння з боку обвинуваченого розкриттю злочину, а лише свідчать про усвідомлення ним невідворотних наслідків у виді понесення покарання за вчинене.

Вказує, що з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 не надавав будь-якої допомоги органам досудового розслідування, а тому пом'якшуюча обставина - активне сприяння розкриттю злочину, визнана судом безпідставно.

Крім того, при призначенні покарання судом, не враховано повною мірою дані про особу обвинуваченого. Зокрема, безпідставним є посилання суду на його посередню характеристику, оскільки вона носить формальний характер та жодним чином не зменшує суспільну небезпечність як його самого, так і злочину, який він вчинив. Дії обвинуваченого свідчать про вчинення ним тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, який визнаний таким через підвищений рівень суспільної небезпечності, оскільки ним створено реальну загрозу для здоров'я та життя інших людей, а в цьому випадку - спричинило смерть потерпілого.

Вказує, що призначене судом першої інстанції покарання у виді 5 років позбавлення волі, яке не передбачене санкцією ч. 2 ст. 121 КК України, через надмірну м'якість не буде сприяти виправленню засудженого ще й з тих причин, що таке значне пом'якшення покарання відносно того, яке передбачено нормою Особливої частини Кримінального кодексу України, може викликати у нього впевненість у безкарності та спровокувати у майбутньому на вчинення нових злочинів.

Поза увагою суду також залишилась і тяжкість вчиненого обвинуваченим злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, оскільки санкцією ч. 2 ст. 121 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.

В судовому засіданні прокурор підтримав подану ним апеляційну скаргу з мотивів, які в ній наведені.

Обвинувачений заперечив проти апеляції прокурора, просив її відхилити. Вказав, що щиро розкаюється у вчиненому, підтверджує обставини, викладені в обвинуваченні, й вважає, що призначене йому судом покарання є достатньо суворим, а вирок суду є законним і справедливим. Вказав, що, зважаючи на його похилий вік, відбути повністю більше за строком покарання йому, ймовірно, взагалі не вдасться.

Захисник підтримав позицію обвинуваченого. Вказав, що у справі немає доказів перебування обвинуваченого в стані алкогольного сп'яніння.

Потерпіла ОСОБА_11 в судове засідання не з'явилась, про час розгляду справи була повідомлена належним чином.

За клопотанням прокурора та згодою учасників кримінального провадження колегія суддів визнала доцільним дослідити дані про особу обвинуваченого.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Чорна Кам’янка Маньківського району Черкаської області, українець, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, освіта повна загальна середня, пенсіонер, не військовозобов'язаний, одружений, потерпілий від наслідків аварії на ЧАЕС 4 категорії, раніше не судимий. За місцем проживання характеризується посередньо, компрометуючими матеріалами на ОСОБА_7 виконком Катеринопільської селищної ради не володіє, у лікаря нарколога чи психіатра на обліку не перебуває (а.с. 41-52).

Заслухавши доповідача, прокурора, обвинуваченого, захисника, вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, наступне.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: 1) неповнота судового розгляду; 2) невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; 3) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 4) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Колегія суддів вбачає, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив обставини злочину, дійшов вірного висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, давши його діянню правильну кваліфікацію, що ґрунтується на доказах, досліджених в судовому засіданні на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, та не оспорюється в апеляційній скарзі прокурора, а також іншими сторонами.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вбачає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Така ж правова позиція викладена і в Постанові Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7, у п. 8 якої вказано, що призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або непризначення обов'язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд послався на пом'якшуючі обставини, зокрема щире каяття та активне розкриття злочину, вказавши на визнання обвинуваченим вини, надання показів, які відповідають обставинам, викладеним в обвинувальному акті, що свідчить про наявність належної критичної оцінки своєї протиправної поведінки та про готовність нести кримінальну відповідальність; похилий вік обвинуваченого; те, що він є людиною, яка постраждала від аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, при призначенні покарання обставинами, які його пом'якшують, крім інших визнається з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину.

Згідно зі змістом обвинувального акту, серед обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, слідчим було вказане лише щире каяття (а.с. 3), активне сприяння розкриттю злочину там не зазначене.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, дії обвинуваченого ОСОБА_7 судом кваліфіковані за ч.2 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинили смерть потерпілого, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років позбавлення волі. Згідно з вимогами ст.12 КК України, даний злочин відноситься до категорії тяжких.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 „Про практику призначення судами кримінального покарання" визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Проте, як вбачається з вироку при призначенні покарання ОСОБА_7 суд першої інстанції належним чином не виконав вимоги ст. ст. 65, 66, 67, 69 КК України та вищевказаної Постанови Пленуму ВСУ і належним чином не врахував, що ОСОБА_7 вчинив умисний злочин, пов'язаний з позбавлення життя іншої людини, вчинивши його в стані алкогольного сп'яніння, що ним не заперечується.

За таких обставинах колегія суддів вбачає, що усі перелічені судом першої інстанції у вироку обставини щодо пом'якшення покарання обвинуваченому є достатніми для того, щоб призначити йому мінімальне покарання у межах санкції ч. 2 ст. 121 КК України, однак не є достатніми для застосування положень ч. 1 ст. 69 КК України, адже, як вірно указав прокурор, більшість з перелічених судом обставин стосуються характеристики особи обвинуваченого, й, у зв'язку з цим, не можуть істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Тому апеляційна скарга прокурора є обґрунтованою і має бути задоволена, а вирок суду першої інстанції - скасований в частині призначеного покарання з постановлення нового вироку в цій частині.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 409 КПК України, колегія суддів,

з а с у д и л а :

Апеляційну скаргу начальника Катеринопільського відділу Звенигородської місцевої прокуратури Науменка Р. П. задовольнити.

Вирок Ватутінського міського суду Черкаської області від 25 червня 2018 року щодо ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного покарання.

Постановити в цій частині новий вирок.

Визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржений до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Для особи, яка перебуває під вартою, строк на оскарження обчислюється з часу отримання копії вироку суду.

Копію вироку вручити сторонам.

Головуючий :

Судді :