Рішення № 76175705, 14.08.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/5096/17

Провадження № 2/645/572/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2018 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Ульяніч І.В.

за участю позивача - ОСОБА_1

секретар судового засідання - Савченко В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Четверта Харківська державна нотаріальна контора, Харківська міська рада, про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив визнати за ним право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_3, померлого 26 січня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 26 січня 2016 року помер його батько - ОСОБА_3, після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частки квартири АДРЕСА_1. Спадкоємцями за законом майна померлого є він та дружина батька - ОСОБА_2. ОСОБА_1 зазначав, що після смерті батька він у визначений законом строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак позбавлений можливості отримати Свідоцтво про право на спадщину за законом через відсутність правовстановлюючого документу на спадкове майно, що знаходиться у ОСОБА_2, яка на вимогу нотаріуса його не надає. Вказані обставини унеможливлюють реалізувати спадкові права після смерті батька.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позові, просив їх задовольнити та пояснив про обставини, викладені вище. Також позивач зазначив, що через відсутність правовстановлюючого документу, а саме: договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який знаходиться у дружини померлого - відповідача по справі, він позбавлений можливості отримати Свідоцтво про право на спадщину за законом на належну йому 1/4 частку вказаного майна.

В судове засідання ОСОБА_2, яка багаторазово належним чином повідомлялась про час та місце розгляду справи, не з’явилась, заяви про розгляд справи за її відсутності та відзиву на позов не надала.

В судове засідання представник Четвертої Харківської державної нотаріальної контори, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не з’явився. Матеріали справи містять заяву за підписом Завідувача контори ОСОБА_4 від 19 липня 2018 року № 3396/01-16 про розгляд справи за відсутності їхнього представника та ухвалення рішення на розсуд суду.

В судове засідання представник Харківської міської ради, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, не з’явився, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав.

З огляду на положення ст. 280 ЦПК України, судом, за згодою позивача, проведено заочний розгляд справи.

Суд, вислухавши пояснення ОСОБА_1, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Згідно матеріалів справи судом встановлено, що 26 січня 2016 року ОСОБА_3 помер, про що складено відповідний актовий запис № 1719 (Свідоцтво про смерть ОСОБА_5 І-ВЛ № 529667, видане 30 січня 2016 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову Харківського міського управління юстиції).

Після смерті ОСОБА_3 заведено спадкову справу № 209/2016, з якої вбачається, що станом на 31 грудня 2012 року, згідно матеріалів інвентаризаційних справ КП «Харківське МіськБТІ», квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 28 квітня 1998 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 2783.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відомостей щодо домовленості між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з приводу визначення часток у праві спільної сумісної власності матеріали справи не містять.

Враховуючи, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 належить по 1/2 частці квартири АДРЕСА_1.

Тобто, після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частки квартири АДРЕСА_1.

За ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ч. 1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно наявної у спадковій справі Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 43135433 від 02 березня 2016 року, інформація щодо складення ОСОБА_3 заповітів у Спадковому реєстрі відсутня.

За змістом ч. 2 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 1261 ЦК України закріплено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно Свідоцтва про народження I-ЯК № 586271 від 15 листопада 1965 року, батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, записано ОСОБА_3.

Відповідно до Свідоцтва про одруження І-ВЛ № 009985 від 19 квітня 1996 року, дружиною померлого ОСОБА_3 є ОСОБА_2.

За ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкова справа містить заяву ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_3, померлого 26 січня 2016 року.

Також у спадковій справі наявне Свідоцтво про право на спадщину за законом від 13 вересня 2016 року, видане на ім’я ОСОБА_7 після смерті ОСОБА_3, а саме: на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1.

Із вищевказаного Свідоцтва вбачається, що на іншу 1/4 частку квартири АДРЕСА_2 про право на спадщину за законом не видавалось.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна № 134292870 від 14 серпня 2018 року, ОСОБА_7 на праві приватної власності належить 1/4 частка квартири АДРЕСА_1.

Отже, інших правочинів з приводу відчуження спадкового майна за період з 01 січня 2013 року по час розгляду справи не встановлено.

За приписами ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Закону України «Про нотаріат», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

З постанови державного нотаріуса Четвертої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 від 19 вересня 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 з посиланням на відсутність оригіналу правовстановлюючого документу на спадкове майно.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Згідно п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка, відповідно до ст. 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема ст. 1 Протоколу № 1 (1952 р.) передбачає право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускає позбавлення особи свого майна, крім як в інтересах суспільної необхідності і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнає право держави на здійснення контролю за використанням власності у відповідності з загальними інтересами або для забезпечення податків, інших зборів чи штрафів.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Суд вважає, що неможливість ОСОБА_1 отримати свідоцтво про право на спадщину за законом є порушенням його права власності, оскільки унеможливлює визнання такого права з боку держави перед іншими суб'єктами цивільних та інших правовідносин.

З огляду на те, що позивач у визначений законом строк прийняв спадщину, яка відкрилася після смерті батька - ОСОБА_3, проте позбавлений можливості реалізувати спадкові права через відсутність документу, що підтверджує право власності спадкодавця на нерухоме майно, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 як такого, що ґрунтується на вимогах закону.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

За частиною першою вищевказаної статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно квитанції № 12911 від 15 листопада 2017 року та квитанції № 0.0.1105591732.1 від 11 серпня 2018 року, позивачем за подання до суду вказаного позову сплачено судовий збір в розмірі 640,00 грн. та 413,00 грн., відповідно, тобто на загальну суму 1 053,00 грн., який підлягає стягненню з ОСОБА_2 на його користь.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 81, 82, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Четверта Харківська державна нотаріальна контора, Харківська міська рада, про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на 1/4 частину квартири за адресою: АДРЕСА_3, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлого 26 січня 2016 року.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судовий збір в розмірі 1053 гривні.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення, відповідно до вимог ст.ст. 284, 285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин судового рішення, а також у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5 Б, кв. 2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

Треті особи: Четверта Харківська державна нотаріальна контора, місцезнаходження: м. Харків, вул. Біблика, 57.

Харківська міська рада, місцезнаходження: м. Харків, пл. Конституції, 7, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04059243.

Повне судове рішення складено 23 серпня 2018 року.

Суддя - І.В. Ульяніч