Рішення № 76175138, 21.08.2018, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/5613/17

Провадження № 2/591/450/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2018 року Зарічний районний суд м.Суми в складі:

головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.

при секретарі - Устименко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-х осіб: Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, Управління майна комунальної власності Сумської міської ради, ОСОБА_3

про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням / квартирою та визнання свідоцтва про право власності недійсним –

встановив:

Позивачка ОСОБА_1О звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, 3-х осіб: Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, Управління майна комунальної власності Сумської міської ради, ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням / квартирою та визнання свідоцтва про право власності недійсним і свої позовні вимоги мотивує тим, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2. У 1976 році ОСОБА_2 та членам його сім»ї була надана квартира АДРЕСА_1. Після розірвання шлюбу між нею і відповідачем ОСОБА_2, ОСОБА_2 переїхав на постійне місце проживання в іншу квартиру, що знаходиться за адресою м.Суми, вул. Богуна, буд.№16 кв.№50, з членами своєї сім»ї не спілкувався, квартирою не цікавився, не приймав участі в оплаті комунальних платежів. У 2016 році відповідач повернувся на попереднє місце проживання у квартиру ІНФОРМАЦІЯ_1, у 2009 році приватизував свою частку квартири, про що позивачу стало відомо лише 26.09.2017 року, тому вважає, що відповідач незаконно приватизував свою частку квартири, просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням/квартирою №87 будинку №24 по вул. Харківській в м. Суми з 01.01.1990 року, визнати свідоцтво про право власності на ім»я ОСОБА_2 недійсним.

Представник позивача ОСОБА_1- ОСОБА_4 в судовому засіданні позов підтримав повністю, просить суд позов задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнала повністю і пояснила суду, що в 1976 році сім»ї ОСОБА_2, яка складалася з п»яти чоловік, була надана чотирьох кімнатна квартира АДРЕСА_2. В зв»язку з тим, що сім»я розпалася, подружні відносини між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 припинені, рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 5 червня 1979 року проведений розподіл квартири - ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з неповнолітньою дитиною виділені три кімнати, а ОСОБА_2 виділена кімната площею 9,84 кв.м., кухня,коридор,туалет і ванна залишені в загальному користуванні. На час винесення рішення діяв Цивільний кодекс України 1960 року, ст.297 зазначеного Кодексу передбачалося, що повнолітній член сім»ї наймача мав право вимагати заключення з ним окремого договору найма зі згоди інших членів сім»ї відповідно до частини житлової площі, яка припадає на його долю, йому може бути виділена окрема ізольована кімната або житлова площа яка може бути перетворена в окрему ізольовану кімнату, якщо члени сім»ї не давали згоди на укладення окремого договору, а також відмова наймонадавача в укладенні окремого договору найма оскаржувалася в судовому порядку. З архівного витягу вбачається, що рішенням міськвиконкому від 02.07.1981 року ОСОБА_2 визнаний наймачем житлової площі в квартирі АДРЕСА_3, яка складається з однієї кімнати площею 9,84 кв.м, також був відкритий особистий рахунок на ім»я ОСОБА_2. Не дивлячись на ті обставини, що з ОСОБА_2 був укладений договір найму кімнати площею 9,84 кв.м, позивачу його колишня дружина постійно чинила перешкоди в користуванні житлом, міняла замки, він не міг потрапити до квартири, і він звертався до суду з позовом про вселення його у виділену йому кімнату. В даний час ОСОБА_1 має намір виселити його з квартири, постійно викликає працівників поліції, щоб ті вирішували питання про виселення його з квартири. В позові позивачка посилається на ті обставини, що відповідач з членами сім»ї не спілкувався, квартирою не цікавився, не приймав участі в оплаті комунальних платежів. Після того як судом проведений розподіл квартири і був відкритий особистий рахунок, ОСОБА_2 займав кімнату яка була виділена судом йому, там знаходилися і знаходяться його особисті речі, він вносив оплату за комунальні послуги які нараховувалися на йогоє ім»я. В позовній заяві позивачка посилається на ст.ст. 71,72,78, 107 Житлового кодексу України, вважає що він втратив право користування квартирою № 87 будинку №24 по вул. Харківській в м. Суми, тобто кімнатою площею 9,84 кв.м, яка була виділена відповідачу в користування судом. Він користується вказаною кімнатою, до інщих кімнат він ніякого відношення не має, постійно сплачує платежі за комунальні послуги за виділену йому кімнату і частину житлового приміщення, що знаходиться в загальному користуванні. Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» він приватизував належну йому частину квартири - 14/100, це не порушує прав і законних інтересів других співвласників квартири. Разом з позивачкою та відповідачем в спірній квартирі мешкає син ОСОБА_3 з сім»єю. Позивачка по справі ОСОБА_1 постійно вчиняє сварки з усіма членами сім»ї, бажає, щоб всі були виселені, щоб у квартирі залишилася проживати одна вона, а тому просить суд в позові відмовити.

3-ті особи: Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, Управління майна комунальної власності Сумської міської ради, ОСОБА_3 про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, до суду не з»явилися.

Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали данної цивільної справи, вважає, що позов необґрунтований і задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Судом при розгляді справи встановлено, що в 1976 році була надана квартира ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, квартиронаймачем вказаної квартири був ОСОБА_2, що підтверджується ордером(а.с.25).

В 1979 році рішенням Зарічного районного суду м. Суми проведений розподіл квартири, ОСОБА_2 Олександоричу виділена кімната площею 9,84 кв.м., кухня, коридор, туалет і ванна залишені в загальному користуванні, що підтверджується копією рішення суду (а.с.65-66).

Рішенням виконкому №379 від 02.07.1981 року Сумської міської ради народних депутатів ОСОБА_2 визнаний наймачем кімнати площею 9,84 кв.м в квартирі АДРЕСА_4, а ОСОБА_1 визнана наймачем трьох кімнат - площею 43,35 кв.м., в зазначеній квартирі і на кожного відкриті особові рахунки на підставі ст. 297 ЦК України (1960 року), що підтверджується архівним витягом (а.с.67).

Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» відповідач ОСОБА_2 в 2009 році приватизував належну йому частину квартири - 14/100 – кімнату кімнату площею 9,84 кв.м в квартирі АДРЕСА_3, чого не заперечували сторони в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Кожен громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків) житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім»ї, які постійно мешкають у цій квартирі.

За змістом ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення про порядок передачі квартир (будинків) житлових приміщень у гортожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється у приватну власність (спільну сумісну, спільну часткову) за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім»ї, які постійно мешкають у цих квартирах, кімнатах у комунальній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається житло.

Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об»єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів.

Відповідно до п. 4 ст. 5 вище вказаного Закону України право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають у цих квартирах.

Відповідно до п. 11 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», спори, що виникають при приватизації квартир державного житлового фонду, вирішуються судом.

Відповідно до ч. 1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 345 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

ОСОБА_2 використав своє право на приватизацію і набув право власності на квартиру шляхом її приватизації.

Позивачем ОСОБА_1 не надано суду доказів того, що її колишній чоловік ОСОБА_2 втратив право користування квартирою, так як сама позивач ОСОБА_1 в позові зазначає, що відповідач з 2016 року постійно проживає у вищевказаній квартирі, а також суду не надано доказів того, що ОСОБА_2 провів приватизацію свого житла з порушенням норм діючого законодавства.

В подальшому 22 серпня 2011 року Рішенням Зарічного районного суду м. Суми було визначено частки співвласників в праві власності на квартиру АДРЕСА_2 і встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 належить на праві власності по 43/100 частини квартири кожному, що підтверджується копією рішення суду (а.с.69). Відповідач ОСОБА_2 постійно мешкає у вищевказаній квартирі, він є власником з 2009 року

Позивачем ОСОБА_1 не надано суду доказів того, що її колишній чоловік ОСОБА_2 втратив право користування квартирою, так як сама позивач ОСОБА_1 в позові зазначає, що відповідач з 2016 року постійно проживає у вищевказаній квартирі, а також суду не надано доказів того, що ОСОБА_2 провів приватизацію свого житла з порушенням норм діючого законодавства.

За таких обставин суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 в позові повністю в зв»язку з безпідставністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 328, 345 ЦК України, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-х осіб: Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, Управління майна комунальної власності Сумської міської ради, ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням / квартирою та визнання свідоцтва про право власності недійсним - відмовити за необґрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржено до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 31 серпня 2018 року.

СУДДЯ КЛИМЕНКО А.Я.