Рішення № 76173777, 21.02.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2-а/522/906/18

Справа № 522/1894/18

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ОДЕСА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2018 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Бондар В.Я.,

при секретарі - Грищук В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про скасування Постанови у справі № 1957/17 про порушення митних правил

ПОЗОВНІ ВИМОГИ

В лютому 2018 року позивач звернулась до Приморського районного суду міста ОСОБА_2 з позовом до Державної фіскальної служби про скасування постанови у справі

№ 1957/50000/17 про порушення митних правил від 10 січня 2018 року.

Позовні вимоги мотивує тим, що 07.06.2017 р., керуючи автомобілем марки VW PASSAT реєстраційний номер JPZ584, який зареєстрований в республіці Литва, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № Н124325, та номер кузова НОМЕР_1, слідувала через територію України в режимі «транзит» у відповідності до ст.ст. 90, 95, 380, 381 Митного кодексу України. Позивач повинен був вивезти транспортний засіб за межі України не пізніш ніж 17.06.2017 року. Але в той день транспортний засіб був пошкоджений, а саме сталася аварія. Позивач зателефонувала на митницю за номером НОМЕР_2, та повідомила (Повідомлення № 518/10-29) про подію відповідно до ст. 92 МК України.

Крім того вона, з метою ремонту транспортного засобу, звернулась до офіційного сервісного центру, а саме: «SKODA ОСОБА_3 АВТО». Найближчою датою проведення ремонтних робі у вищезазначеному сервісному центрі було 21.06.2017 року. У цей день з 11.45 до 13.30 було проведено електронну діагностику транспортного засобу (Акт № УТ-00001171). Після замовлення та обстеження всіх необхідних компонентів, 14.07.2017 о 12 годині 34 хвилини, було встановлено усі нові деталі. Ремонт закінчився о 13 годині 30 хвилин того ж дня (Акт № УТ-00001399).

25.07.2017 позивач приїхала до контрольно-пропускного пункту «Кучургани-Первомайськ», віддала усі документи, написала повідомлення про бажання вивезти транспортний засіб. Після чого було здійснене його митне оформлення.

Телеграмою від 12.12.2017 року позивача було повідомлено про виклик до митниці.

30.01.2018 року позивач отримав постанову (випадково виявив у поштовій скриньці) про притягнення до адміністративної відповідальності № 1957/17 про порушення митних правил від 10.01.2018 року.

Позивач себе винним не визнає на підставі того, що несвоєчасне вивезення транспортного засобу сталося в наслідок аварії. Крім того Позивача не було належним чином сповіщено про місце і час розгляду справи. У зв’язку з чим Позивач просить Постанову скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити, за відсутністю у її діях правопорушення.

02.02.2018 р. Позивач звернулась з позовною заявою до приморського суду. До позовної заяви була надана заява від 02.02.2018 р. про поновлення строків на оскарження Постанови у справі № 1957/17 про порушення митних правил від 10.01.2018 року. У заяві позивач пояснив, що пропуск строків звернення до суду трапився у зв’язку з тим, що оскаржувана Постанова була отримана позивачем тільки 30.01.2018 р.

У відповідності до ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

У відповідності до Ч.ч. 1-6 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги матеріали справи, ухвалою про відкриття провадження від 05.02.2018 року судом було поновлено позивачу строк для звернення з адміністративним позовом.

У відповідності до ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвало від 05.02.2018 року було відкрито провадження та призначено розгляд справи на 12 годину 00 хвилин 13.02.2018 року.

Ч.ч. 1, 2 ст. 268 КАС України передбачено, що у справах, визначених ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур’єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв’язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Відповідно до довідок «Про доставку електронного листа» Позивач та Відповідач були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

13.02.2018 року від представника Позивача адвоката ОСОБА_4 надійшло клопотання, яке він підтримав у судовому засіданні 13.02.2018 року про відкладення розгляду справи, у зв’язку з відсутністю Позивача в Україні. Вказане клопотання, було підтримано представником відповідача ОСОБА_2

Розгляд справи було відкладене на 10 годину 00 хвилин 19.02.2018 року. Сторони чином повідомлені.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку:

Як вбачається з матеріалів справи, 12.12.2017 року старшим державним інспектором Одеської митниці ДФС ОСОБА_5В було складено протокол про порушення митних правил № 1957/50000/17, за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України у якому зафіксовано, що ОСОБА_1

Частиною 1 ст.95 МК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановленні строки транзитних перевезень, зокрема для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності одного митного органу - 5 діб).

Термін вивезення (транзиту) вищевказаного Автомобіля з митної території України через контрольно-пропускний пункт «Маяки-Удобне-Паланка» Одеської митниці закінчився 12 червня 2017 року, а через зону діяльності іншого митного органу – 17 червня 2017 року. Таким чином позивач перевищив встановлений ст.95 МК України строк доставки транспортного засобу до митного органу більше ніж на 10 діб.

На підставі вказаного Протоколу, митницею 10.01.2018 року прийнято Постанову, якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн .

Вважаючи такі дії відповідача неправомірними та такими, що суперечать приписам чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

25.07.2017 року в зону митного контролю пункту пропуску «Кучурган-Первомайськ» відділу митного оформлення № 1 митного поста «Кучурган» Одеської митниці ДФС в напрямку з України до Молдови на канал руху «зелений коридор» в’їхав легковий автомобіль марки VW PASSAT реєстраційний номер JPZ584, який зареєстрований в республіці Литва, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № Н124325, та номер кузова НОМЕР_1, під керуванням громадянки України ОСОБА_1. Як підставу для переміщення автомобілю, надала до митного контролю та митного оформлення: паспорт громадянина України для виїзду за кордон ЕР099009 виданий 26.06.2012 року органом 5109, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № Н124325 виданого 22.03.2017 року, доручення на право користування та розпорядження вказаним автомобілем № 55026 від 04.04.2017 року.

Відповідно до інформації, наявної в розділі «Попередні переміщення (перетин кордону транспортним засобом)» Автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор», даний транспортний засіб було ввезено ОСОБА_1 07.06.2017 через пункт пропуску «Маяки-Удобне-Паланка» Одеської митниці ДФС в режимі «транзит» з метою особистого користування.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.381 МК України (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.

Статтею 90 МК України встановлено, що транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.92 МК України митний режим транзиту може бути застосований як до товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що безпосередньо ввозяться на митну територію України, так і до таких, що перебувають на митній території України.

Згідно з ч.1 ст.93 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: 1) перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання; 2) не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; 3) бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу; 4) мати неушкоджені засоби забезпечення ідентифікації у разі їх застосування.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.95 МК України встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Згідно з ч.2 вказаної статті до строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається: 1) час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу; 2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення); 3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів).

Відповідно до положень ст.102 МК України митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення.

Для завершення митного режиму транзиту особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму, до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу, органу доходів і зборів призначення повинні бути представлені товари, поміщені у митний режим транзиту, та митна декларація або інший документ, визначений статтею 94 цього Кодексу (ч.5 ст.102 МК України).

Відповідно до ч.3 ст.470 МК України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч.1 ст. 460 МК України вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом. Отже, дана норма чітко визначає умови звільнення особи від відповідальності за перелічені порушення митних правил, якими є: аварія, дія обставин непереборної сили або протиправні дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами.

Відповідно до пункту 2 Розділу 8 Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 №657, (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок №657) обставини непереборної сили - надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов'язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події

Факт аварії чи дії обставин непереборної сили - часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем.

Згідно з п.3 Розділу 8 Порядку № 657 залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції.

Відповідно до п.5 Розділу 8 Порядку №657 якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що законодавством чітко визначені умови можливості не включення до строків транзитного перевезення часу дії обставин непереборної сили чи аварії та/або ліквідації їх наслідків: документальне підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили; вчасне (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмове інформування перевізником найближчого митного органу про обставини події.Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р).

Однак, статтю 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.).

Відповідно до ч.1-5 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Жодних документів, які б підтверджували наявність підстав для звільнення особи від відповідальності за перелічені порушення позивачем не надано, такі обставини останнім не доказуються.

Суд критично ставиться до наданих Позивачем актів: УТ-000001171 від 21.06.2017 р. (електронна діагностика) та УТ-000001399 від 14.07.2017 р. (антена імобілайзера – зняття/установка) та на які посилається позивач на підтвердження факту пошкодженні транспортного засобу у результаті аварії, так як роботи по електронній діагностиці та зняття/установці антени імобілайзера не є роботами по усуненню наслідків аварії.

Натомість, факт перевищення ОСОБА_1 встановленого ст.95 МК України строку доставки Автомобіля до митного органу призначення підтверджується матеріалами справи та не спростований позивачем.

Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.526 МК України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.

Частиною 4 вказаної статті встановлено, що справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином була повідомлена, що розгляд справи про порушення митних правил щодо нього відбудеться в приміщенні Одеської митниці ДФС, що підтверджується Протоколом, а також підпискою, які знаходяться в матеріалах справи. Зазначені документи підписані особисто позивачем, відтак суд вважає, що остання не скористалася своїм правом бути присутньою при розгляді справи. Отже посилання Позивача на порушення відповідачем його законних прав в цій частині є необґрунтованими та не беруться судом до уваги.

Щодо посилань Позивача на той факт, що ввезений ним Автомобіль не є транспортним засобом комерційного призначення, а транспортним засобом особистого користування, суд наголошує, що на автомобіль поширюється регулювання ч.3 ст.470 МК, оскільки такий охоплюється поняттям «товар», який відповідно до п.57 ч.1 ст.4 МК визначено, як будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.

Враховуючи наведені норми митного законодавства та встановлені фактичні обставин справи, суд констатує, що оскаржувана Постанова прийнята правомірно, факт порушення позивачем митних правил доведено, відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, з дотримання процедури прийняття оскаржуваної Постанови, за наявності достатніх підстав для прийняття такої, в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

При розгляді справи судом встановлено, що в письмовому роз'ясненні Міністерства доходів і зборів України за № 1952/6/99-99-24 від 30.04.2013 року вказано, що правопорушення, пов'язане з перевищенням встановленого статтею 95 Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних та інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, вважається вчиненим на одинадцятий день після настання строку доставки, передбаченого статтею 95 Кодексу. Таким чином, вказане правопорушення не може вважатися триваючим, оскільки вважається закінченим із настанням конкретної календарної дати.

Таким чином, враховуючи вищевказане роз'яснення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, вчинене позивачем правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 470 МК України, не є триваючим і, враховуючи максимальний строк вивезенння транспортного засобу особистого користування з митної території України 17.06.2017 року, стягнення за вчинене правопорушення могло бути накладене в строк до 17.12.2017 року.

Оцінюючи докази по даній справі, які були добуті та досліджені в судовому засіданні, в їх сукупності, суд приходить до висновку, що при розгляді справи доведено, що гр. ОСОБА_1 вчинила порушення митних правил, передбачене ч. 3 ст. 470 МК України, відповідно до наданого письмового роз'яснення дане порушення не є триваючим, постанова про накладення адміністративного стягнення винесена з порушенням строків, передбачених законодавством на час скоєння правопорушення, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про порушення митних правил відносно гр. ОСОБА_1 підлягає закриттю, в зв'язку з закінченням строку накладення адмінстративного стягнення.

Керуючись ст.6-9, 245-246, 268-271, 286 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до заступника начальника митниці- начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Одеської митниці ДФС ОСОБА_6, за участі третьої особи на стороні відповідача – Одеська митниця Державної фіскальної служби про скасування постанови у справі № 1957/50000/17 про порушення митних правил від 10 січня 2018 року – задовольнити.

Скасувати постанову заступника начальника Одеської митниці Державної фіскальної служби ОСОБА_6. щодо винесення постанови у справі про порушення ОСОБА_1 митних правил № 1957/50000/17 від 10 січня 2018 та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Приморскього районного суду міста ОСОБА_2 протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 03 березня 2018 року.

Суддя Бондар В.Я.