Постанова № 76172907, 29.08.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/437/14-ц Номер провадження 22-ц/786/1453/18Головуючий у 1-й інстанції Кіндяк І. С. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Бутенко С.Б.

Суддів Обідіної О.І., Хіль Л.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк»

на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 19 квітня 2018 року у складі головуючого судді Кіндяка І.С.

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2014 року року представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив про стягнення з відповідача ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором № PLJ0RK01421372 від 04.11.2005 року у сумі 18363,92 грн. та понесених судових витрат у розмірі 243,60 грн.

Заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 16 квітня 2014 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено та стягнуто з ОСОБА_4 на користь Банку заборгованість за кредитним договором № PLJ0RK01421372 від 04.11.2005 року у розмірі 18363,92 грн. та понесені судові витрати у розмірі 243,60 грн.

Ухвалою цього ж суду від 21 лютого 2018 року задоволено заяву ОСОБА_3, заочне рішення від 16 квітня 2014 року скасовано та призначено справу до розгляду в загальному порядку.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 19 квітня 2018 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено у зв’язку із спливом позовної давності.

В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «ПриватБанк» порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції з підстав необ’єктивності та неповноти судового розгляду, порушення норм матеріального і процесуального права, та ухвалення по справі нового рішення про задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд безпідставно дійшов висновку про відмову в задоволенні позову у зв’язку із пропуском позовної давності, тоді як кошти за кредитним договором відповідачем повернуті не були. Оскільки кредитним договором передбачено самостійні щомісячні платежі, позовна давність має обчислюватись по кожному простроченому платежу. Судом не враховано факт погашення відповідачем заборгованості 05 січня 2011 року у розмірі 405,72 грн. та сплату за період з 26.06.2009 р. по 13.12.2010 р. за тілом кредиту 588,41 грн. Крім того, судом не застосовано норми статей 549, 1048 ЦК України, відповідно до яких позивач має право на отримання процентів за користування кредитним коштами з 31.01.2011 р. по 31.01.2014 р. та пені в межах позовної давності.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту першому частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

За правилами частини тринадцятої статті 7, пункту 1 частини першої статті 274, частини першої статті 369 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження.

По справі судом встановлено, що 04.11.2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № PLJ0RK01421372, відповідно до п. 1.1. якого ОСОБА_2 зобов’язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом перерахування на відкритий у АППБ «Аваль» рахунок № 26007100133619 ООО «Ельдорадо–П» на строк до 02.11.2007 року включно у вигляді строкового кредиту у розмірі 4544,90 грн. на купівлю ТНС, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і комісії в розмірі 1,33% від суми виданого кредиту щомісяця. Погашення заборгованості здійснюється щомісяця в період з 7 по 14 число кожного місяця у сумі 274,75 грн. для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією.

Пунктом 4.1. кредитного договору передбачено, що при порушенні позичальником кожного із зобов’язань ОСОБА_2 має право нарахувати, а позичальник зобов’язується сплатити Банку пеню в розмірі 0,15 % від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором ОСОБА_2 або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідач у порушення умов кредитного договору та вимог статей 526, 1054 ЦК України свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Судовим наказом Київського районного суду м. Полтави від 05 липня 2007 року, який набрав чинності 21 серпня 2007 року, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по сплаті кредиту за договором № PLJ0RK01421372 від 04.11.2005 року в розмірі 2419,74 грн., 406,35 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 412,94 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом та 47,76 грн. пені, а всього 3286,79 грн.

Як вбачається зі свідоцтва про одруження серії І-КЕ № 168289, виданого Шевченківським районним у м. Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області 05 липня 2017 року, внаслідок реєстрації шлюбу ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_3.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що на час звернення позивача до суду з даним позовом сплинув строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем по справі, що відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України є самостійною підставою для відмови у позові.

Такі висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог, зокрема, про стягнення неустойки (штрафу, пені) законом встановлена спеціальна позовна давність в один рік ( пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За правилами статті 261 частини перша, п’ята ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

19 квітня 2018 року представником відповідача подано до суду письмову заяву про застосування позовної давності (а.с. 75-77).

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов ПАТ КБ «ПриватБанк» подано поза межами позовної давності.

По справі встановлено, що внаслідок прострочення чергового платежу ОСОБА_2 використав право достроково стягнути з позичальника заборгованість за кредитним договором № PLJ0RK01421372 від 04.11.2005 року, належних йому процентів та пені, подавши у липні 2007 року заяву про видачу судового наказу, тим самим відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов’язання.

З наданого Банком розрахунку вбачається, що останній платіж по погашенню заборгованості за кредитним договором ОСОБА_3 здійснила 05 січня 2011 року.

Із даним позовом до суду ОСОБА_2 звернувся 06 лютого 2014 року - після спливу трирічного строку позовної давності з моменту настання строку виконання основного зобов’язання, що є підставою для відмови у позові.

Доводи апеляційної скарги щодо права на одержання від позичальника процентів від суми кредиту відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України та неустойки за правилами статті 549 ЦК України в межах строку позовної давності є безпідставними і до задоволення не підлягають.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, що регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання. Таку правову позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справ № 444/9519/12, яка відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 2 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, на який посилається в апеляційній скарзі позивач.

Наведені в апеляційній скарзі доводи позивача не відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права, є необґрунтованими та відхиляються апеляційним судом.

Встановлено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 19 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя: С.Б. Бутенко

Судді: /підписи/ ОСОБА_5

ОСОБА_6

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО.

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1