Рішення № 76172564, 21.08.2018, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/4662/18

Провадження № 2/500/2735/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2018 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді – Присакар О.Я.,

за участю секретаря судового засідання – Сирбу Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

17.08.2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовними вимогами, якими просить визнати за нею, як спадкоємцем за заповітом, право власності на житловий будинок з надвірними спорудами та господарським будівлями, розташований за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Леонтовича, буд. 7, свої вимоги мотивує тим, що вищевказаний житловий будинок належить ОСОБА_2. 23.01.2014 року ОСОБА_2 померла, після її смерті відкрилась спадщина на спадкове майно, до якого входить житловий будинок з надвірними спорудами та господарським будівлями, розташований за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Леонтовича, буд. 7.20.01.2012 року ОСОБА_2 склала заповіт, згідно умов якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і в загалі все те, що на день смерті буде їй належати і на що за законом вона матиме право, у тому числі належний їй на праві власності житловий будинок з надвірними спорудами та присадибною земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Леонтовича, буд. 7, заповіла – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, податковий номер НОМЕР_1. Позивач прийняла спадщину шляхом проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадини. При зверненні до нотаріуса для видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, позивачу було відмовлено, у зв’язку із тим, що право на спадкове майно не зареєстровано.

Позивач в судове засідання не з’явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягала.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, розгляд справи залишив на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

На підставі письмових заяв усіх сторін по справі суд ухвалює рішення за відсутності сторін про задоволення позову за наявності законних підстав, на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст.ст. 223, 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 належить житловий будинок з надвірними спорудами та господарським будівлями, розташований за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Леонтовича, буд. 7, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.02.1983 року, посвідченого державним нотаріусом Ізмаїльської міської нотаріальної контори ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за №2/707.

Згідно довідки № 1075 від 03.08.2018 року, наданої комунальним підприємством «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації», відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи КП «Ізмаїльське МБТІ» на об’єкт нерухомості, розташований за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Леонтовича, буд. 7, вищевказаний житловий будинок з надвірними спорудами побудований у 1974 році є завершений будівництвом та відповідно до п. 3.2 Інструкції «Про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна», затвердженої наказом Державного комітету будівництва архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001 року, зареєстрованого в Мінюсті України за № 582/5773 від 10.07.2001 року не належить до самочинного будівництва Згідно листа № 12/5-126 від 23.03.1999 року Державного комітету будівництва архітектури та житлової політики України не підлягає здачі в експлуатацію об’єкти нерухомості побудовані до 05.08.1992 року.

Згідно до ст. 1216 ЦК України – спадкування є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-ЖД № 362642 від 23.01.2014 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_2 померла 23.01.2014 року.

Після смерті ОСОБА_2 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, до якого входить житловий будинок з надвірними спорудами та господарським будівлями, розташований за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Леонтовича, буд. 7.

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1233 ЦК – заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною 1 статті 1234 ЦК України визначено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України встановлено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до заповіту, посвідченого 20.01.2012 року приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 296, ОСОБА_2, все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і в загалі все те, що на день смерті буде їй належати і на що за законом вона матиме право, у тому числі належний їй на праві власності житловий будинок з надвірними спорудами та присадибною земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Леонтовича, буд. 7, заповіла – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, податковий номер НОМЕР_1.

Згідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 51647947 від 20.04.2018 року, наданої приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу ОСОБА_5, заповіт ОСОБА_2 від 20.01.2012 року, зареєстрований за № 296 не змінювався та не скасовувався.

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України – малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).

Осіб, які відповідно до вимог ч. 1 ст. 1241 ЦК України мають право на обов’язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту, немає.

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України – для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України – спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на час відкриття спадщини постійно проживала разом із спадкодавцем за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Леонтовича, буд. 7, що підтверджено відповідним записом в будинковій книзі будинку №7 по вул. Леонтовича в місті Ізмаїл, тобто вважається такою, яка прийняла спадщину.

Письмовою відповіддю приватного нотаріуса Ізмаїльського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 06.07.2018 року за № 282/02-14 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв’язку із тим, що право на спадкове майно не зареєстровано.

Дослідивши матеріали справи, та приймаючи до уваги, що у зв’язку з тим що, право власності на спадкове майно в нотаріальному порядку неможливе, іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання права власності на спадкове майно та право позивача на спадщину таким, що підлягає захисту на підставі ст. 16 ЦК України, в зв'язку з чим задовольняє позов.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 16, 76, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 1220, 1222, 1233, 1234, 1235, 1241, 1268, 1270 ЦК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) до Ізмаїльської міської ради Одеської області (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 26569223, місцезнаходження: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Суворова, 62) про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_2, померлої 23.01.2014 року, право власності на житловий будинок з надвірними спорудами та господарським будівлями, розташований за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Леонтовича, буд. 7.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через суд першої інстанції, з урахуванням положень п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 30.08.2018 року.

Суддя: ОСОБА_6