Постанова № 76172455, 29.08.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/7856/17 Номер провадження 22-ц/786/1400/18Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Бутенко С.Б.

Суддів Прядкіної О.В., Бондаревської С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 березня 2018 року, ухвалене у складі головуючого судді Тімошенко Н.В.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, Товариства з додатковою відповідальністю «Полтаваавтотранс» про стягнення грошових коштів та моральної шкоди.

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив про стягнення з відповідачів у солідарному порядку на його користь грошових коштів в сумі 41,08 грн. в рахунок компенсації вартості пільгового проїзду, 300 грн. завданої йому моральної шкоди та визнати недійсним договір від 04.03.2013 року № 074/13 про надання послуг, укладений між ТДВ «Полтаваавтотранс» та ФОП ОСОБА_3.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 05 грудня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та моральної шкоди відмовлено.

Додатковим рішенням цього суду від 30 березня 2018 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним договору від 04.03.2013 року № 074/13 про надання послуг, укладеного між ТДВ «Полтаваавтотранс» та ФОП ОСОБА_3

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 07 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 березня 2018 року залишено без змін.

24 квітня 2018 року через Октябрський районний суд м. Полтави позивачем подано апеляційну скаргу на додаткове рішення суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить додаткове рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення його позовних вимог в частині визнання недійсним договору від 04.03.2013 року № 074/13 про надання послуг, укладеного між ТДВ «Полтаваавтотранс» та ФОП ОСОБА_3

Доводи апеляційної скарги в межах предмету оскарження обґрунтовано тим, що він є інвалідом 2 групи та має право на пільговий проїзд автобусними маршрутами загального користування, а укладений між ТДВ «Полтаваавтотранс» та ФОП ОСОБА_3 договір від 04.03.2013 року № 074/13 про надання послуг є незаконним, адже суперечить загальним засадам суспільства та законодавству в частині ненадання пільг категоріям населення, які мають на це право і потребують цього виходячи з моральних засад суспільства, зокрема, інвалідам 2 групи.

У відзивах на апеляційну скаргу директор ТДВ «Полтаваавтотранс» ОСОБА_4 та представник за довіреністю ФОП ОСОБА_3 – ОСОБА_5 просять апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту першому частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

По справі судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є інвалідом другої групи, що підтверджується посвідченням серії АБ № 288730.

02 лютого 2017 року позивач звернувся до каси автовокзалу ТДВ «Полтаваавтотранс» у м. Полтава з приводу придбання пільгового квитка зі знижкою 50% вартості проїзду на автобусний рейс сполученням «Полтава-Оржиця»

У продажу пільгового квитка йому було відмовлено з тих підстав, що перевізник ФОП ОСОБА_3, який обслуговує вказаний маршрут, не здійснює продаж квитків пільговим категоріям населення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині визнання недійсним договору від 04.03.2013 року № 074/13 про надання послуг, укладеного між ТДВ «Полтаваавтотранс» та ФОП ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний договір в частині ненадання пільг окремим категоріям населення не суперечить Цивільному кодексу України, актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, оскільки отримання компенсаційних виплат за пільговий проїзд визначено Порядком виплати компенсації за проїзд автомобільним транспортом пільгових категорій громадян на міжміських та міжобласних маршрутах загального користування (протяжність перевищує 50 км), що був затверджений рішенням Полтавської обласної ради від 29 січня 2016 року № 34, й дію якого продовжено на 2017 рік рішенням обласної ради від 23 листопада 2016 року № 272.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання спірного договору недійсним та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як вбачається з оспорюваного позивачем договору-доручення № 074/13 про надання послуг автостанцією перевізникові, укладеного 04 березня 2013 року між відповідачами, Товариство з додатковою відповідальністю «Полтаваавтотранс» зобов’язалось за завданням перевізника – фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 надавати на території своїх автостанцій (автовокзалів) комплекс обов’язкових послуг, пов’язаних з організацією і здійсненням процесу прийняття та відправлення пасажирів транспортом перевізника, продажем проїзних квитків, організацією прибуття і відправлення автобусів, інформуванням водіїв щодо умов дорожнього руху, а також інші послуги відповідно до вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» і Правил.

Умовами даного договору (пункти 3.1.2., 3.2.1.) встановлено обов’язок власника – ТДВ «Полтаваавтотранс» реалізовувати обсяг квитків пільгового проїзду на підставі отримання від перевізника письмового повідомлення з вказаним переліком суб’єктів, що мають право безкоштовного проїзду у відповідності до чинного законодавства та обов’язок перевізника – ФОП ОСОБА_3 вчасно надавати власнику письмову інформацію на реалізацію квитків пільгового проїзду у разі отримання відповідного замовлення з зазначенням видів та обсягів пільгових перевезень, порядку компенсації збитків від пільгових перевезень.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про автомобільний транспорт» пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Отже, зміст оспореного позивачем договору відповідає вимогам закону щодо пільгового перевезення пасажирів і підстави для визнання його недійсним відсутні.

Доводи апеляційної скарги встановлених фактів не спростовують та стосуються порядку виконання договору, що виходить за межі предмета оскарження.

З огляду на те, що додаткове рішення суду відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, апеляційним судом не вбачається.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення – залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя: підпис ОСОБА_1

Судді: підпис ОСОБА_6

підпис ОСОБА_7

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО.

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1