Рішення № 76172405, 29.08.2018, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/4827/18

Провадження № 2/500/2775/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2018 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді – Адамова А.С.,

за участю секретаря – Петрової В.В.,

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в місті Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним,

ВСТАНОВИВ:

23.07.2018 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовними вимогами, якими просять визнати дійсним договір № 062 купівлі-продажу нерухомого майна – квартири, яка розташована в м. Ізмаїлі по пр-ту Миру (Леніна), 31 кв. 11, укладений 12.06.2003 року між ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, ОСОБА_1, зареєстрований Бесарабською товарною біржею.

Свої вимоги мотивують тим, що 12.06.2003 року між ними та відповідачами був укладений договір № 062 купівлі-продажу нерухомого майна - квартири, яка розташована в м.Ізмаїлі по пр-ту Миру (Леніна), 31, кв. 11, згідно якого ОСОБА_3А, ОСОБА_3 продали, а вони купили квартиру №11, яка розташована в м. Ізмаїлі по пр-ту Миру (Леніна). Укладений між сторонами угоди договір, зареєстрований Бесарабською товарною біржею 12.06.2003 року за № 062. Всі істотні умови договору до його реєстрації на товарній біржі сторонами угоди були виконані, грошовий розрахунок по даному договору здійснений ними в повному обсязі, про що свідчить п.5 договору, на виконання умов укладеного договору, ними проведено реєстрацію договору, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Договір нотаріально не посвідчений. Позивачі відкрито володіють та користується житлом, проте фактично являючись власниками житла, вони позбавлені можливості розпоряджатися ним на свій розсуд, оскільки укладений договір потребує нотаріального посвідчення, в зв’язку з чим змушені звернутися до суду для підтвердження дійсності укладеного договору.

Позивачі в судове засідання не з’явилися, надали суду заяву, якою підтримали позовні вимоги, просили розглянути справу за їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_3, сповіщена належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилася, надала до суду письмову заяву про визнання позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 у повному обсязі та розгляд справи без її участі.

Згідно свідоцтва про смерть, виданого 30.01.2018 року Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_5 помер 28.01.2018 року.

Ухвалою суду від 29.08.2018р. провадження по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним закрито в частині пред’явлених позовних вимог до померлого відповідача ОСОБА_4.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що згідно договору № 062 купівлі-продажу нерухомого майна - квартири, яка розташована в м. Ізмаїлі по пр-ту Миру (Леніна), 31 кв. 11, ОСОБА_3А, ОСОБА_3 продали, а ОСОБА_1, ОСОБА_2 купили квартиру №11, яка розташована в м. Ізмаїлі по пр-ту Миру (Леніна). Укладений між сторонами угоди договір, зареєстрований Бесарабською товарною біржею 12.06.2003 року за № 062. Всі істотні умови договору до його реєстрації на товарній біржі сторонами угоди були виконані, грошовий розрахунок по даному договору здійснений ними в повному обсязі, про що свідчить п.5 договору, у виконання умов укладеного договору ними проведено реєстрацію договору, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, технічна документація на придбане нерухоме майно. З моменту придбання нерухомого майна вони відкрито володіють та користуються ним.

Правові підстави для реєстрації вказаної угоди підтверджені також листом КП «Ізмаїльське МБТІ» від 27.08.2018 року за №1267.

На теперішній час вказаний договір не оскаржений та не скасований.

Відповідно до ст.ст. 128, 224, 227 ЦК УРСР (1963 рік), діючого на час виникнення правовідносин, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання речі, якщо інше не передбачено законом або договором. За договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти майно та сплатити за нього визначену грошову суму.

Згідно ст.ст. 328, 334, 655, 657 ЦК України, діючого на час розгляду справи, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності визнається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває у податковій заставі.

Згідно ст.15 Закону України "Про товарну біржу" угоди, зареєстровані на товарній біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.4., 1.7., 1.9 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, які знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету України з житлово-комунального господарства від 09.06.98 року № 121, Інструкція визначала порядок здійснення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна в Україні. Державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об'єкти нерухомості, розташовані на всій території України. Реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна здійснюється на підставі правовстановлюючих документів за рахунок коштів власників нерухомого майна. Пунктом 2 Інструкції визначений порядок здійснення державної реєстрації, підпунктом 2.1.д) якого зазначено, що на оригіналі правовстановлюючого документу робиться реєстраційний напис.

Додатком 1 до вказаної Інструкції визначений перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна. Відповідно до пункту 9 Переліку зазначено: «Договори купівлі-продажу, обміну, зареєстровані біржею».

При укладенні договору всі вимоги, передбачені ст. 15 Закону України «Про товарні біржі», між сторонами виконано належним чином, про що свідчить сам договір.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що реєстрація за ОСОБА_1, ОСОБА_2 права власності на квартиру, яка розташована в м. Ізмаїлі по пр-ту Миру (Леніна), 31 кв. 11, здійснена відповідно до діючого на той час законодавства.

Відповідно до ст. 316 Цивільного Кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З оглядом на вищевказане, та з огляду на те, що сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне виконання договору, вищевказаний договір є дійсним та право власності таким чином за ОСОБА_1, ОСОБА_2 встановлюється відповідно ст.328 ЦК України.

Враховуючи викладене, на думку суду обґрунтованими є посилання позивачів на дійсність договору купівлі-продажу нерухомого майна та правомірними є вимоги про визнання дійсним договору № 062 купівлі-продажу нерухомого майна – квартири, яка розташована в м.Ізмаїлі по пр-ту Миру (Леніна), 31 кв. 11, укладеного 12.06.2003 року між ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_1, ОСОБА_2, зареєстрованого Бессарабською товарною біржею.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до роз'яснень п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з’ясування і дослідження інших обставин справи.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 78, 81 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, у тому числі, з огляду на те, що відповідач визнав позов і обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню у відповідності до ст. 81 ч.1 ЦПК України. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (68600, Одеська область, м.Ізмаїл, просп.Миру, 31, кв.11, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_2 (68600, Одеська область, м.Ізмаїл, просп.Миру, 31, кв.11, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) до ОСОБА_3 (68600, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) про визнання договору купівлі-продажу дійсним задовольнити.

Визнати дійсним договір № 062 купівлі-продажу нерухомого майна – квартири, яка розташована в м. Ізмаїлі по проспекту Миру (Леніна), 31 кв. 11, укладений 12.06.2003 року між ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, ОСОБА_1, зареєстрований Бесарабською товарною біржею.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.08.2018р.

Суддя: ОСОБА_6