Рішення № 76171959, 30.08.2018, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/2509/18

Пров. № 2/539/998/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Лубенський міськрайонний суд

30 серпня 2018 року Полтавської області

Суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області Даценко В.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів.

Свій позов мотивує тим, що згідно рішення Лубенського міськрайонного суду від 19.12.2012 року з відповідача стягнуто на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 29.11.2012 року і до досягнення дитиною повноліття. З серпня 2017 у відповідача утворилась заборгованість по сплаті аліментів. В зв’язку з порушенням строків сплати аліментів позивач просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі 3 643 грн. 61 коп.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 просив відмовити в задоволенні позову, пославшись на те, що відповідно до рішення лікарсько-консультативної комісії Лубенської центральної лікарні він знаходиться на амбулаторному лікуванні з 01.07.2017 року з діагнозом: післятравматичний тромбофлебіт правої гомілки та правої ступні, як наслідок різаної рани правої гомілки, зниження опору кінцівки в ступні.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно рішення Лубенського міськрайонного суду від 19.12.2012 року з відповідача стягнуто на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 29.11.2012 року і до досягнення дитиною повноліття. З серпня 2017 у відповідача утворилась заборгованість по сплаті аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України в разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. за N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" також зазначено, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. При цьому підкреслено, що на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

У відзиві на позов відповідач посилається на рішення лікарсько-консультативної комісії Лубенської центральної лікарні, в якій він знаходиться на амбулаторному лікуванні з 01.07.2017 року з діагнозом: післятравматичний тромбофлебіт правої гомілки та правої ступні, як наслідок різаної рани правої гомілки, зниження опору кінцівки в ступні. Зазначає, що хвороба не дає можливості йому заробляти гроші.

Разом із тим, такий висновок не вказує на втрату відповідачем працездатності, а тому відхиляється судом.

При цьому відсутність у відповідача джерел існування, постійного місця роботи та стабільної заробітної плати може свідчити про відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості у випадку перебування його на обліку в центрі зайнятості. Однак такі докази суду не надані.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення пені є обґрунтованими.

Судом здійснено перевірку розрахунку позивача та встановлено, що: 1) сума заборгованості за конкретний місяць позивачем визначено відповідно до довідки державного виконавця від 17.07.2018 року № 15331; 2) строк нарахування пені обмежено лише одним місяцем.

Однак, враховуючи принцип диспозитивності цивільного процесу, який приписує суду здійснювати розгляд справи в межах пред’явлених вимог (тобто відповідно до заданих позивачем величин), враховуючи відсутність арифметичних помилок в розрахунку позивача, суд приймає такий розрахунок, а тому позов про стягнення 3 643 грн 61 коп. пені підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання – АДРЕСА_1, РНОКПП - НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (місце проживання – АДРЕСА_2, РНКПП - НОМЕР_2) про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 643 грн 61 коп. пені за прострочення сплати аліментів.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 704 грн 80 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду ОСОБА_4