Постанова № 76171498, 30.08.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/5981/15-ц 30.08.2018

Провадження №22-ц/784/1300/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2018 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого: судді Прокопчук Л.М.

Суддів Самчишиної Н.В., Царюк Л.М.

Із секретарем судового засідання Цуркан І.І.

за участю представника відповідача адвоката ОСОБА_1

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» на ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 08 червня 2018 року про призначення судово-економічної експертизи, постановлену в приміщенні того ж суду у складі судді Терентьєва Г.В., у цивільній справі (єдиний унікальний номер 490/5981/15, номер провадження 22-ц/784/1300/18) за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредиту,

В С Т А Н О В И Л А :

В червні 2015 року Публічне Акціонерне Товариство "Банк "Фінанси та кредит" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 25.03.2008 року, укладеним із відповідачем за яким надав останньому кредит в сумі 250000,00 грн. зі сплатою 18 % річних на строк до 24.03.2018 р.(т.1 а.с. 1-3).

Заочним рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 19.12.2015 року позов було задоволено частково (т.1 а.с. 49-51).

Ухвалою того ж суду від 21.03.2017 року заочне рішення суду скасовано за заявою відповідача (т.1 а.с. 191).

Не погодившись з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором представник відповідача ОСОБА_2- ОСОБА_3 надав клопотання про призначення судової економічної експертизи по даній справі, посилаючись на неможливість встановлення методики та логічної послідовності розрахунку заборгованості за кредитним договором, проведення якої просив доручити експерту Миколаївського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України розташованому за адресою: м. Миколаїв, вул. Акіма,2а (т.1 а.с. 229).

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 08 червня 2018 року клопотання представника відповідача ОСОБА_2- ОСОБА_3 задоволено, по цивільній справі №490/5981/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредиту, призначено судову економічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:

- Чи відповідає наявний у матеріалах справи № 490/5981/15-ц розрахунок заборгованості позичальника ОСОБА_2 (по сплаті процентів за кредит та погашення основної суми боргу) перед банком умовам укладеного між вказаними сторонами кредитного договору № 83-08/МБ від 25.03.2008 та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за кредитним договором?

- Чи відповідає метод нарахування банком процентів за кредит договором № 83-08/МБ від 25.03.2008 вимогам Положення про кредитування банку AT «Банк «Фінанси та Кредит»?

- Чи підтверджується документально бухгалтерськими та первинними, документами факт отримання позичальником ОСОБА_2 грошових коштів відповідно до кредитного договору № 83-08/МБ від 25.03.2008? Яка загальна сума отриманих позичальником коштів (в якій валюті), дата отримання?

- Чи підтверджується документально бухгалтерськими та первинними документами факт повернення позичальником ОСОБА_2 грошових коштів відповідно до кредитного договору № 83-08/МБ від 25.03.2008? Яка загальна сума повернутих позичальником коштів, дата повернення?

Проведення експертизи доручено експерту Миколаївського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України розташованому за адресою: м. Миколаїв, вул. 1 Воєнна, 2а. (т.2 а.с. 37-38).

В апеляційній скарзі ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права, просило ухвалу районного суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що постановляючи ухвалу про призначення у справі судово-економічної експертизи, судом не враховано, що клопотання про призначення такої експертизи не містить належного обґрунтування того, що суму заборгованості за кредитним договором неможливо встановити без спеціальних знань експерта. А також, що ухвала суду є неправосудною, постановлена в інтересах відповідача з метою затягування розгляду справи, (т.2 а.с 51-55).

На апеляційну скаргу відзив відповідача не надійшов.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача просив відхили апеляційну скаргу, а ухвалу суду залишити без змін.

Представник позивача, належно повідомлений про розгляд справи, в судове засідання не з’явився.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача дослідивши наявні в справі докази, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до такого.

Відповідно до пункту 9 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України N 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ЦПК України) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення не відповідає.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з’ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Згідно положень статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свохї вимог та заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 5 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду" для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, призначає експертизу, коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи і поданих доказів.

Аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що експертиза призначається коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи та поданих доказів, при цьому особа, яка заявляє клопотання про призначення експертизи, повинна обґрунтувати та довести необхідність її призначення.

Але зазначені норми закону залишились поза увагою суду, що призвело до винесення судом немотивованої ухвали, що є порушенням ч.3 ст. 260 ЦПК України.

Матеріали справи свідчать про те, що на підтвердження позовних вимог позивач надав копію кредитного договору від 25.03.2005 року, розрахунок заборгованості, інші документи.

Заперечення відповідача на ухвалене судом заочне рішення зводяться до того, що він не заперечує факт укладання кредитного договору, внесення щомісячних платежів на виконання умов договору до 15.08.2014 року, а в подальшому їх несплату, в той же час не погоджується з загальною сумою заборгованості (т.1 а.с. 55).

Суд не отримав пояснень представника позивача з приводу розбіжностей щодо сплачених відповідачем сум на погашення кредиту відповідно до наданих ним копій квитанцій (т.1 а.с. 105-184) та сум, зазначених у розрахунку заборгованості, на що посилався в заяві про перегляд заочного рішення представник відповідача.

Як вбачається із поданого клопотання про призначення експертизи (т.1 а.с. 229), заявником не доведено необхідність її призначення та не вказано обставин, які б свідчили про невірність здійснених банком розрахунків заборгованості та необхідності їх перевірки шляхом призначення експертизи. Наполягаючи на тому, що відповідач на погашення заборгованості за кредитним договором фактично сплатив більшу суму, ніж зазначено у наданому позивачем розрахунку заборгованості, заявник не надав суду власний контррозрахунок, якій міг бути піддати сумніву розрахунок, наданий позивачем.

Суд в ухвалі повторив доводи клопотання без зазначення мотивів, з яких він дійшов висновку про задоволення клопотання.

Висновок суду першої інстанції про те, що у справі необхідно призначити судову економічну експертизу, оскільки для з’ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання та без вирішення яких не можливо вирішити справу по суті, колегія суддів вважає помилковим, адже суд першої інстанції в ухвалі не навів переконливих підстав необхідності призначення у справі даної експертизи.

Непогодження заявника з розміром заборгованості та процентів, передбачених умовами кредитного договору, не є підставою для призначення судової економічної експертизи.

Колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу аргументи апеляційної скарги про те, що поставлені судом перед експертом питання не вимагають спеціальних досліджень, їх вирішення віднесено до компетенції суду. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права та є незаконною.

Ураховуючи, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, колегія суддів вважає, що ухвалу суду першої інстанції слід скасувати, та відмовити у задоволенні клопотання про призначення експертизи.

Керуючись ст.ст. 102, 103, 367, 374, 376, 381-382, 384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» задовольнити.

Ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 08 червня 2018 року скасувати.

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_3, поданого в інтересах відповідача ОСОБА_2 про призначення судово-економічної експертизи у даній справі.

Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.М. Прокопчук

Суддя Н.В. Самчишина

Суддя Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 31.08.2018 року