Рішення № 76171197, 31.08.2018, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/99/18

Провадження № 2/484/431/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2018 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого – судді Маржиної Т.В.,

за участю секретаря судового засідання – Мирошниченко Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Первомайська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г. Шевченка про визнання недійсним договору оренди землі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з наданим позовом, мотивуючи тим, що йому на праві власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2, належить земельна ділянка загальною площею 6,94 га в межах території Синюхинобрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, яка перебуває в користуванні ПСП ім. Т.Г. Шевченко відповідно до договору оренди землі від 29.05.2008 року, укладеного 29.05.2008 року його матір’ю на строк п’ять років – до 16.09.2013 року. Після оформлення спадщини йому стало відомо, що існує договір оренди земельної ділянки від 24.01.2014 року, укладений в с. Синюхин Брід між його матір’ю ОСОБА_2 та ПСП ім. Т.Г. Шевченко на строк до 24.01.2024 року, згідно якого в оренду передані чотири земельні ділянки з кадастровими номерами: 4825486300:03:000:0600; площами 5,78 га, 0,77 га, 0,38 га, 0,01 га, загальною площею 6,94 га, що не відповідає дійсності, оскільки в оренду фактично передані земельні ділянки з кадастровими номерами 4825486300:01:000:0971 площею 0,01 га; 4825486300:05:000:0600 площею 5,78 га; 4825486300:06:000:0302 площею 0,38 га; 4825486300:01:000:0223 площею 0,77 га, загальною площею 6,94 га.

Вважає такий договір недійсним, оскільки його мати з жовтня 2013 року проживала в Російській Федерації в м. Таганрозі, хворіла і не приїздила в Україну до своєї смерті, яка сталася 26.03.2016 року, тобто не мала фізичної можливості підписати зазначений договір особисто і не уповноважувала не це інших осіб. За таких обставин просить визнати недійсним договір оренди зазначених вище земельних ділянок, укладений 24.01.2014 року між ОСОБА_2 та ПСП ім. Т.Г. Шевченко, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.05.2014 року.

В судовому засіданні представник позивача – адвокат ОСОБА_3 повністю підтримав позов, просив його задовольнити на підставі наданих ним доказів, зокрема довідки голови МКД 7/2 міста Таганрогу та довідки Державної прикордонної служби України.

Представник відповідача за довіреністю - ОСОБА_4, проти задоволення позову заперечувала, мотивуючи тим, що по закінченні терміну дії попереднього договору оренди землі у 2013 році до ПСП ім. Т.Г. Шевченко з’явилася ОСОБА_2, якій було видано на руки для підписання новий договір оренди. ОСОБА_2 забрала з собою екземпляр договору для ознайомлення і більше до ПСП не з’явилася, однак у січні 2014 року до ПСП від неї надійшов лист, в якому знаходився підписаний договір оренди землі. Крім того, знаючи про те, що ОСОБА_2 проживала в м. Таганрог на території Російської Федерації і не приїжджала в Україну, орендна плата щороку надсилалися їй поштовим переказом у м. Таганрог. Зокрема, 09.09.2014 року їй було направлено 5 075 грн.; 29.12.2015 року – 12 308 грн. Після смерті ОСОБА_2 13.11.2017 року позивач як новий власник землі отримав орендну плату в сумі 14 239 грн. 89 коп.

Вважає, що позивач не довів ту обставину, що оспорюваний договір оренди підписаний не ОСОБА_2, а іншою особою, а тому просить відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду письмові докази, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивачу на праві власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2, яка померла 26.03.2016 року в м. Таганрог Ростовської області Російської Федерації, на підставі рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12.12.2016 року у справі № 484/3659/16-ц, належать земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 6,94 га, розташовані в межах території Синюхинобрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області з кадастровими номерами: 4825486300:05:000:0600 площею 5,78 га; 4825486300:01:000:0223 площею 0,77 га; 4825486300:06:000:0302 площею 0,38 га; 4825486300:01:000:0971 площею 0,01 га.

Зазначені обставини підтверджуються свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 1У-АН № 608415, виданим 26.03.2016 року відділом ЗАГС м. Таганрог Ростовської області /а.с.7/, рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12.12.2016 року у справі № 484/3659/16-ц, провадження № 2/484/3603/16 /а.с.14-15/, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна № 110570230 від 15.01.2018 року /а.с.22-23/, № 110571027 від 15.01.2018 року /а.с.24-25/, № 110567794 від 15.01.2018 року /а.с.26-27/, № 110571571 від 15.01.2018 року /а.с.28-29/, та №№ 80215518, 80218363, 80218623, 80223261 від 13.02.2017 року /а.с.8-11/.

Згідно довідки голови МКД № 7/2 м. Таганрогу та Генерального директора ТОВ «УК «Уютний дом» без номера і дати її видачи – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, фактично проживала в ІНФОРМАЦІЯ_2 Російської Федерації АДРЕСА_1 з січня 2005 року до 26.03.2016 року та потребувала догляду, оскільки перебувала під наглядом лікарів з діагнозом «Синкопальний стан» та не могла перетнути кордон України та Росії, перебувала під наглядом сина ОСОБА_1 з жовтня 2012 року до 26 травня 2016 року у зв’язку зі смертю /а.с.16/.

Суд критично оцінює зазначений документ, оскільки він не містить усіх належних реквізитів. Крім того, невідомі джерела, з яких отримана викладена у довідці інформація та компетенція осіб, що видали довідку, відносно встановлення медичних діагнозів, визначення потреби особи у сторонньому догляді, а також можливості або неможливості перетнути кордон саме України з Росією. Відповідачем достовірність вказаного доказу не оспорювалась, тож суд приймає такий документ як доказ тієї обставини, що ОСОБА_2 дійсно проживала в м. Таганрозі з січня 2005 року до дня смерті 26.03.2016 року. Щодо інших обставин, які позивач намагався підтвердити вказаною довідкою, зокрема щодо потреби ОСОБА_2 у сторонній допомозі та неможливості перетнути кордон, суд вважає вказаний доказ неналежним і не достовірним.

Згідно довідки Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України за вих. № 0.64-42954/0/15-17 від 14.12.2017 року /а.с.17/, ОСОБА_2 виїздила з Російської Федерації до України 07.10.2013 року через Новоазовськ та повернулася з України до Російської Федерації 02.11.2013 року через Іловайськ-Пасажирський.

Зазначена інформація є офіційною і не оспорюється відповідачем, однак вона суперечить інформації, що міститься у довідці голови ради МКД № 7/2 /а.с.16/ про те, що з жовтня 2012 року до смерті ОСОБА_2 потребувала стороннього нагляду і не могла перетнути державний кордон. Зазначена обставина також доводить недостовірність довідки МКД.

Згідно копії договору оренди землі без номеру від 24.01.2014 року /а.с.4-5/ ОСОБА_2 та ПСП ім. Т.Г. Шевченко цього дня уклали вказаний договір, за яким ОСОБА_2 передала в оренду ПСП ім. Т.Г. Шевченко строком на 10 років до 24.01.2024 року належні їй земельні ділянки загальною площею 6,94 га. Такий договір підписаний ОСОБА_2 та директором ПСП ОСОБА_5 і зареєстрований 08.05.2014 року згідно витягів з реєстру речових прав, які зазначені вище.

Відповідність копії договору оренди оригіналу сторонами не оспорювалась. Оригінал договору суду не наданий, оскільки він був вилучений в порядку тимчасового доступу і знаходиться у Первомайському ВП ГУНП в Миколаївській області /а.с.44-45/.

Відповідач зазначив, що екземпляр вказаного договору ОСОБА_2 отримала в с. Синюхин Брід восени 2013 року, коли перебувала в Україні і забрала свій екземпляр для ознайомлення, після чого до ПСП не повернулася. Таке твердження позивачем не спростоване, а період відповідає даті перебування ОСОБА_2 в Україні, який зазначеній у довідці Державної прикордонної служби. Також, на думку суду, не спростоване твердження відповідача про те, що ОСОБА_2 в січні 2014 року надіслала поштою підписаний нею екземпляр договору. В договорі проставлений підпис та написане прізвище ОСОБА_2

Суд пропонував представнику позивача надати суду зразки почерку та підпису ОСОБА_2 для призначення почеркознавчої експертизи з метою встановлення належності підпису у договорі ОСОБА_2, однак представник позивача відмовився від такої пропозиції, зазначивши, що зразки підпису і почерку ОСОБА_2 відсутні.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач не довів ту обставину, що оспорюваний договір оренди землі підписаний не ОСОБА_2, а іншою особою. Єдиний належний, достовірний і допустимий доказ на підтвердження цієї обставини, що наданий позивачем – довідка Державної прикордонної служби, але такий доказ не є достатнім для встановлення факту неможливості підписання особою певного документу. Суд погоджується з тим, що договір міг бути підписаний ОСОБА_2 і в подальшому надісланий до ПСП поштою, адже достовірність її підпису у договорі позивачем не спростована.

Про обізнаність ОСОБА_2 про існування договору оренди свідчить і той факт, що вона у 2014 та 2015 роках отримувала орендну плату за оспорюваним договором і така орендна плата надсилалася їй поштовими переказами в м. Таганрог – за місцем її постійного проживання, що підтверджується відомостями на виплату грошей за 2014, 2015 роки та фіскальними чеками про здійснення переказів /а.с.39-42/. Зазначені обставини свідчать про фактичне виконання сторонами договору його умов. При цьому протягом життя ОСОБА_2, отримуючи орендну плату і таким чином, достовірно знаючи про існування договору оренди землі, жодного разу не пред’явила претензій орендодавцю і не висловилась з приводу недійсності договору або його розірвання.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторонами заявлено, що ними подано усі наявні у них докази, що стосуються предмету доказування.

Предметом доказування в наданій справі є факт особистого підписання оспорюваного договору оренди землі орендодавцем ОСОБА_2

Відповідно до ст. 67 ЦПК України доказами є будь-які данні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно до статті 80 ЦПК України достатніми доказами є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши у сукупності досліджені судом докази з точки зору їх належності, допустимості, достатності та достовірності, суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Зокрема, позивачем не надано достатніх доказів, які б беззаперечно свідчили про те, що ОСОБА_2 особисто не підписувала оспорюваний договір оренди землі з ПСП ім. Т.Г. Шевченко у 2014 році, адже сам по собі факт її проживання на території Російської Федерації не свідчить про неможливість підписання договору оренди, оскільки в сучасному світі існують різні способи передачі кореспонденції, в тому числі ї між країнами.

Враховуючи наведене, судом не встановлені обставини, які відповідно до ст. 215 ЦК України можуть бути підставами недійсності правочину. За таких обставин позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 77-80, 89, 258, 259, 263-265, 268 ч.6 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г. Шевченка про визнання недійсним договору оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 4825486300:01:000:0971 площею 0,01 га; 4825486300:05:000:0600 площею 5,78 га; 4825486300:06:000:0302 площею 0,38 га; 4825486300:01:000:0223 площею 0,77га, загальною площею 6,94 га, розташованих в межах території Синюхинобрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, укладеного 24.01.2014 року між ОСОБА_2 та Приватним сільськогосподарським підприємством ім. Т.Г. Шевченка, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.05.2014 року, відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Миколаївської області через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частини рішення складені 27.08.2018 року.

Повний текст рішення виготовлений 31.08.2018 року.

СУДДЯ: