Рішення № 76169942, 31.08.2018, Кремінський районний суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року м. Кремінна

Справа № 414/2308/17

Провадження № 2/414/100/2018

Кремінський районний суд в Луганській області у складі

головуючого судді Акулова Є.М

секретаря судового засідання Дегтяренко Т.В

за участі сторін:

позивача ОСОБА_1

представника третьої особи, що заявляє самостійні вимоги ОСОБА_2, - адвоката ОСОБА_3О

відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою ОСОБА_5 5 в м. Кремінна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Розрахунковий центр послуг», ОСОБА_4 про визнання цивільно-правового договору недійсним, третьої особи, що заявила самостійні вимоги, ОСОБА_2 до державного підприємства «Розрахунковий центр послуг», ОСОБА_4 про визнання цивільно-правового договору та висновку щодо рівня економічно обґрунтованих планових витрат на послуги теплопостачання ПП «Рубіжанський залізобетон» на 2014-2015 роки від 18.05.2016 року №44/01-16 недійсним

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1Д звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначив, що в період з 2014 по 2016 роки він перебував на посаді заступника директора ПП «Рубіжанський залізобетон», -теплопостачальної організації, яка постачає теплову енергії в Кремінському районі Луганської області. Йому стало відомо, що 20.01.2016 року між Державним підприємством «Розрахунковий центр послуг» м. Київ та ОСОБА_4 нібито було укладено цивільно-правовий договір №1 по виконанню розрахунку економічно обґрунтованих тарифів на виробництво та постачання теплової енергії ПП «Рубіжанський залізобетон» та складено «Висновок щодо рівня економічно обґрунтованих планових витрат на послуги теплопостачання ПП «Рубіжанський залізобетон»», згідно якого планові витрати підприємства визнано необґрунтованими. Посилалався на недодержання сторонами цього договору приписів частин 3,5,6 ст 203 ЦК України, що тягнуть за собою його недійсність. Окрім того, цей висновок фізичної особи ОСОБА_6Г покладено в основу порушеного в тому числі й щодо нього кримінального провадження № 12015130330001204 від 01.11.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч3ст28,ч2ст366,ч5ст191КК України. Оскільки за його відомостями ОСОБА_6Г не перебувала в трудових правовідносинах з розрахунковим Центром, його підприємство не зверталося до ДП «Розрахунковий центр послуг» за здійсненням таких розрахунків взагалі, будь яких документів (матеріалів, первинної документації) для здійснення такого розрахунку не надавало, висновок був зроблений без його, як керівника підприємства, відома, і в подальшому спростований висновками ряду поважних науково-дослідних експертних установ, з метою захисту від кримінального переслідування, просив витребувати у ОСОБА_6Г оригінал цивільно-правового договору №1від 20.01.2016 року, визнати цивільно-правовий договір №1від 20.01.2016 року, укладений між Державним підприємством «Розрахунковий центр послуг» м. Київ та ОСОБА_4 та «Висновок щодо рівня економічно обґрунтованих планових витрат на послуги теплопостачання ПП «Рубіжанський залізобетон»» на 2014-2015 рік (як акт виконаних робіт) недійсним. Зобов»язати ДП «Розрахунковий центр послуг» повернути ОСОБА_6Г висновок щодо економічно обґрунтованих витрат та стягнути з відповідачів на його користь судові витрати.

ОСОБА_2, яка користується усіма правами і несе усі обов»язки позивача у зазначеній справі, як третя особа, що заявила самостійні вимоги на предмет спору, обґрунтувала їх тим, що висновок фізичної особи ОСОБА_6Г покладено в основу порушеного в тому числі й щодо неї (разом із ОСОБА_1Д та ОСОБА_7О) кримінального провадження № 12015130330001204 від 01.11.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч3ст28,ч2ст366,ч5ст191КК України. На її переконання, цим цивільно-правовим договором №1від 20.01.2016 року та його Висновком порушено її права та законні інтереси. Посилалася на недодержання сторонами цього договору приписів частин 3,5,6 ст 203 ЦК України, що тягнуть за собою його недійсність. З метою захисту від незаконного обвинувачення, просила визнати недійсним цивільно-правовий договір №1від 20.01.2016 року, укладений між Державним підприємством «Розрахунковий центр послуг» м. Київ та ОСОБА_4 та, наданий ДП, «Висновок щодо рівня економічно обґрунтованих планових витрат на послуги теплопостачання ПП «Рубіжанський залізобетон»» на 2014-2015 рік від 18.05.2016 року №44/01-16.

Позивач ОСОБА_8Д в судовому засіданні позов підтримав. Зазначив, що укладений цивільно –правовий договір не відповідає вимогам закону, не зареєстрований належним чином. Виконавець ОСОБА_6Г не мала трудових правовідносин із розрахунковим центром. Договір укладено раніше, ніж надійшло замовлення від правоохоронних органів про проведення такого розрахунку. Зроблений на підставі цього договору висновок покладено в основу його обвинувачення в кримінальному провадженні, а тому порушує його права. Рішення адміністративного суду, Антимонопольного комітету та висновки низки поважних експертних установ спростовують висновок ОСОБА_6Г щодо необґрунтованості тарифів, а тому вважає його недійсним.

Представник третьої особи, що заявляє самостійні вимоги ОСОБА_2 підтвердив аргументи ОСОБА_1 Наполягав, що інші заінтересовані особи, які не були учасником договору, не укладали його, можуть оскаржити цивільно-правовий договір, позаяк він порушує їх права. ДП «Розрахунковий центр», безпідставно здійснив передоручення ОСОБА_6Г на виконання розрахунків, які в подальшому лягли в основу кримінального переслідування ОСОБА_2 Натепер кримінальне провадження щодо обох перебуває на розгляді в Кремінському районному суді, розгляд не завершено.

Представник відповідача , -ДП «Розрахунковий центр», надав заяву про розгляд справи за відсутності свого представника та відзив, в якому заперечував проти задоволення позову, вважаючи його необґрунтованим.

Відповідач ОСОБА_6Г заперечувала проти задоволення позову. Наполягала, що перебувала в той період з ДП в трудових правовідносинах. Вказала, що позивачі не мають права оскаржувати трудовий договір, бо не були його підписантами і ніяким чином договір та її висновки на підставі нього не впливають на обов»язки позивачів, не порушують їх прав та законних інтересів. А тому просила відмовити в їх задоволенні через необґрунтованість.

Вислухавши сторони, дослідивши надані сторонами докази та матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 215 цього Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 8 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», та відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене; в чому полягає його порушення; оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права; якщо таке порушення відбулось.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В судовому засіданні встановлено, і не оспорюється сторонами, що в період з 01.10.2014 до 26.11.2014 року та з 16.04.2015 до 25.07 2016 року ОСОБА_1Д займав посаду заступника директора ПП «Рубіжанський залізобетон», -теплопостачальної організації, яка постачає теплову енергії в Кремінському районі Луганської області, що підтверджено відповідними наказами про прийняття на роботу та звільнення (ас20-22т1).

Згідно цивільно-правового договору №1 від 20.01.2016 року (ас19т1), укладеного в порядку передоручення, між Державним підприємством «Розрахунковий центр послуг»

м. Київ, яке діяло на замовлення правоохоронного органу від 18.04.2016року (а.с181т1) та ОСОБА_4, останньою виконано розрахунок економічно обґрунтованих тарифів на виробництво та постачання теплової енергії ПП «Рубіжанський залізобетон» та складено пояснювальну записку (ас42-47т1) і «Висновок щодо рівня економічно обґрунтованих планових витрат на послуги теплопостачання ПП «Рубіжанський залізобетон»», згідно якого планові витрати підприємства визнано необґрунтованими (ас24-30т1).

Висновок фізичної особи ОСОБА_6Г щодо рівня економічно не обґрунтованих планових витрат на послуги теплопостачання ПП «Рубіжанський залізобетон» спростовано висновками трьох експертних установ, якими проведено експертизи на замовлення підприємства ПП «Рубіжанський залізобетон» (ас 48-56,58-75,78-116т1).

Проте, висновок фізичної особи ОСОБА_6Г покладено в основу порушеного щодо позивачів кримінального провадження № 12015130330001204 від 01.11.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч3ст28,ч2ст366,ч5ст191КК України, що збігається із даними витягу з ЕРДР, обвинувального акту та доданого до нього реєстру під №120(ас 179-180,182-184т1). Натепер Кримінальне провадження перебуває на розгляді в суді та не завершене.

Відзив на позов (ас 2-4т2) та уточнений відзив (ас13-14т2) не містить посилання на норми матеріального права та будь які докази щодо необґрунтованості позовних вимог.

Вирішуючи справу по суті, суд з урахуванням вищенаведеного, зважує на наступні обставини щодо оспорюваного сторонами цивільно-правового договору.

Так, відповідно до п. 1.1 Договору передбачено, що Замовник доручає, а Виконавець зобов’язується виконати роботи в рамках листа Національної поліції в Луганській області Рубіжанського відділу поліції від 18.04.2016 року на проведення безоплатного аналізу та розрахунок економічно обґрунтованих тарифів на виробництво та постачання теплової енергії ПП «Рубіжанський залізобетон.

Відповідно до п. 1.2 Договору виконання робіт носить епізодичний характер. Робота приймається та здається по актах прийому-здачі виконаних робіт у термін дії договору в строк з лютого 2016 року до червня 2016 року.

Як вбачається зі змісту оспорюваного цивільно-правового договору № 1, що робота буде виконуватися згідно листа Національної поліції в Луганській області Рубіжанського відділу поліції від 18.04.2016 року, тобто договір був підписаний раніше за два місяця до листа Національної поліції в Луганській області, а саме Рубіжанського відділу поліції від 18.04.2016 року, що в даному випадку викликає сумнів у правомірності такого правочину.

Відповідно до відповіді Головного управління пенсійного фонду України в Луганській області від 04.07.2017 року вбачається, що станом на 04.07.2017 року в базі даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування відомостей про місце роботи застрахованої особи ОСОБА_6, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року немає. Також пенсійний фонд повідомляє, що відповідно до інформації, яка міститься в реєстрі застрахованих осіб страхувальник ДП «Розрахунковий центр послуг» звітував протягом 2016 року, але не подав відомості щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне страхування про ОСОБА_6 (ас31-39т1).

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_6 (ас117-124т1) не вбачається записів щодо перебування в трудових або цивільно-правових відносинах з ДП «Розрахунковий центр послуг», а тому посилання відповідача ОСОБА_6 щодо перебування її в трудових відносинах не знайшло належного підтвердження.

З огляду на вищезазначене суд приходить до висновку, що цивільно-правовий договір № 1 від 20.01.2016 року, укладений між ДП «Розрахунковий центр послуг» та ОСОБА_6, слід визнати недійсним, як такий, що не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України та порушує цивільні права позивачів.

Щодо позовних вимог стосовно визнання висновків щодо рівня економічно обґрунтованих планових витрат на послуги теплопостачання ПП «Рубіжанський залізобетон» на 2014-2015 рік ( акт виконаних робіт) недійсним суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок щодо рівня економічно обґрунтованих планових витрат на послуги теплопостачання ПП «Рубіжанський залізобетон» на 2014-2015 рік від 18.05.2016 року № 44/01-16, який наданий Державним підприємством «Розрахунковий центр послуг» (ДП «ЦЕНТР ПОСЛУГ) та здійснювався на підставі цивільно-правового договору № 1 від 20.01.2016 року, укладеного між ДП «Розрахунковий центр послуг» та ОСОБА_6, проводився нібито в рамках кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 ОСОБА_9 ОСОБА_10, у вчинень кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України.

Відповідно до п. 13, ч. 1 ст. 3 КПК України передбачено, що обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 4. ст. 291 КПК України до обвинувального акта додається реєстр матеріалів досудового розслідування.

Відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування, в ньому є, зроблений ОСОБА_6Г, висновок щодо рівня економічно обґрунтованих планових витрат на послуги теплопостачання ПП «Рубіжанський залізобетон» на 2014-2015 рік (ас24-30).

Висновок щодо рівня економічно обґрунтованих планових витрат на послуги теплопостачання ПП «Рубіжанський залізобетон» на 2014-2015 рік є доказом органу досудового розслідування на підтвердження вини ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, а тому належність та допустимість цього доказу необхідно вирішувати відповідно до вимог ст. 85-89 КПК України в рамках розгляду кримінального провадження.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Державного підприємства «Розрахунковий центр послуг», ОСОБА_6 про визнання недійсним «Висновку щодо рівня економічно обґрунтованих планових витрат на послуги теплопостачання ПП «Рубіжанський залізобетон» на 2014-2015 рік» ( акт виконаних робіт) слід відмовити.

Також не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 про зобов’язання ДП «Розрахунковий центр послуг» повернути ОСОБА_6 висновок щодо економічно обґрунтованих витрат, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що висновок перебуває у володінні або користуванні ДП «Розрахунковий центр послуг» і що таке повернення або неповернення будь яким чином порушує права та інтереси позивачів.

Зокрема відповідно до пояснень сторін встановлено, що висновок щодо рівня економічно обґрунтованих планових витрат на послуги теплопостачання ПП «Рубіжанський залізобетон» на 2014-2015 рік від 18.05.2016 року № 44/01-16, який наданий Державним підприємством «Розрахунковий центр послуг» (ДП «ЦЕНТР ПОСЛУГ), перебуває у володінні органу досудового розслідуванні, долучений до матеріалів кримінального провадження і, на переконання суду, повинен буду підданий оцінці нарівні з іншими доказами в рамках саме кримінального провадження, відповідно до приписів ст. 85-89 КПК України.

Керуючись ч1-3, 5 та 6 ст. 203, ч1 ст 215 ЦК України, ст. 76-81, 141,264-265, ч6ст259,354-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до державного підприємства «Розрахунковий центр послуг», ОСОБА_4 про визнання цивільно-правового договору недійсним, третьої особи, що заявила самостійні вимоги, ОСОБА_2 до державного підприємства «Розрахунковий центр послуг», ОСОБА_4 про визнання цивільно-правового договору та висновку щодо рівня економічно обґрунтованих планових витрат на послуги теплопостачання ПП «Рубіжанський залізобетон» на 2014-2015 роки від 18.05.2016 року №44/01-16 недійсним задовольнити частково.

Визнати цивільно-правовий договір № 1 від 20.01.2016 року укладений між ДП «Розрахунковий центр послуг» та ОСОБА_6 недійсним.

В частині позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним «Висновоку щодо рівня економічно обґрунтованих планових витрат на послуги теплопостачання ПП «Рубіжанський залізобетон»» на 2014-2015 рік (як акт виконаних робіт) та зобов»язання ДП «Розрахунковий центр послуг» повернути ОСОБА_6Г висновок щодо економічно обґрунтованих витрат відмовити за необґрунтованістю.

Дата складання повного тексту рішення визначена судом до 07.09.2018 року включно.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

У відповідності до п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: Є.М. Акулов