Постанова № 76169688, 27.08.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 серпня 2018 року м. Кропивницький

справа № 405/5747/15-ц

провадження № 22-ц/781/1111/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Голованя А.М.,

суддів: Мурашка С.І., Карпенка О.Л.,

секретаря Тимошенко Т.О.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1,

представник позивача – ОСОБА_2;

відповідач – Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний»;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 березня 2018 року за участю судді Шевченко І.М.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПАТ АБ «Південний», в якому просив визнати недійсними укладені між ним та Банком: кредитний договір № 06/04 від 21.02.2007 року; договір іпотеки від 21.02.2007 року; виключити з реєстру обтяжень та заборон відчуження запис про обтяження та заборону відчуження нерухомого майна – квартири номер 20 по проспекту Правди, 7 корпус 1 м. Кіровограда; зобов’язати відповідача повернути йому в натурі все, що отримав Банк на виконання умов за вищезазначеним кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 21.02.2007 року між ним та Акціонерним банком «Південний», який змінив свою назву на публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Південний», було укладено кредитний договір № 06/04, за умовами якого Банк надав йому кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 80 000 доларів США.

Зазначає, що на момент укладення кредитного договору Банк не був уповноваженим на здійснення валютних операцій та не отримував спеціального дозволу (ліцензії).

В кредитному договорі не має відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту, відсутні умови, які згідно п. 3.8 Правил надання банками інформації споживачу визнані обов’язковими.

Кредитний договір містить несправедливі умови по валютним ризикам та елементи примусу, адже споживачі не можуть нести ризик знецінення національної валюти. Позивачу не надано письмовий документ з детальним розписом сукупної вартості кредиту для споживача.

Графік погашення кредиту не містить відомостей про суми сплати процентів за користування кредитом та фінансових зобов’язань позивача за кожним платіжним періодом. Ні у графіку платежів, ні у змісті договору не розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.

В порушення Закону України «Про захист прав споживачів» Банк не надав позивачу, як споживачу фінансових послуг в галузі споживчого кредитування, в письмовій формі повної інформації про умови кредитування, а також орієнтовану сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладенням кредитного договору, не попередив про валютні ризики, чим було порушено вимоги чинного законодавства.

Положення оскаржуваного договору встановлюють додаткові платежі на користь Банку, встановлення яких заборонено чинним законодавством.

Умови кредитного договору суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків на погіршення становища споживача, що є підставою для визнання таких положень недійсними.

Оскільки Договір іпотеки випливає з правовідносин за кредитним договором, то він також має бути визнаний судом недійсним.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Зазначає, зокрема, що суд першої інстанції не урахував, що на момент укладення кредитного договору у Банку була відсутня індивідуальна ліцензія НБ України на видачу валютних кредитів; умови кредитного договору є несправедливими внаслідок нечесної підприємницької практики Банку, позивача не було ознайомлено з повною інформацією щодо кредитного договору; кредитний договір містить положення, що прямо заборонені Конституцією України та ставлять позивача в край невигідне становище.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач та його представник доводи апеляційної скарги підтримали.

Представник відповідача ПАТ АБ «Південний», який належним чином був повідомленим про час та місце розгляду справи в судове засідання апеляційного суду не з’явився.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. (ч.2 ст.372 ЦПК України).

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені та неоспорені наступні обставини.

21 лютого 2007 року між ОСОБА_1 та Акціонерним банком «Південний», який змінив свою назву на Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Південний», було укладено кредитний договір № 06/04.

Відповідно до п. 1.1 цього договору Банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 80 000 доларів США, а останній зобов’язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, визначених в договорі.

В забезпечення виконання зобов’язань за вищевказаним кредитним договором 21.02.2007 року між тими ж сторонами було укладено іпотечний договір, відповідно до якого ОСОБА_1 надав в іпотеку банку житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться в м. Кіровограді по провулку Макаренка, 23.

Крім того, між Акціонерним Банком «Південний» та ОСОБА_1 були укладені ряд додаткових угод щодо вищезазначених договорів, а саме: додаткова угода № 1 від 30.10.2007 року, додаткова угода № 2 від 02.07.2008 року, додаткова угода № 3 від 02.10.2008 року, додаткова угода № 4 від 01.09.2009 року, додаткова угода № 5 від 18.02.2010 року, додаткова угода № 6 від 25.02.2010 року, додаткова угода № 7 від 28.12.2010 року, додаткова угода № 8 від 24.06.2011 року, додаткова угода № 9 від 25.06.2012 року, додаткова угода від 23.06.2013 року, додаткова угода від 26.06.2014 року, додаткова угода № 12 від 26.09.2014 року.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції зазначив, що спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Відповідач надав позичальнику документи, які передували укладанню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки. Умови кредитного договору та договору іпотеки законодавству не суперечать, а тому підстави для визнання їх недійсними відсутні.

Згідно статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Іноземна валюта як засіб платежу, зокрема за зобов'язаннями, відповідно до частини другої статті 192 ЦК України може використовуватися в Україні лише у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Згідно частини третьої статті 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет) Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Згідно пунктів 2 та 3 статті 5 зазначеного Декрету Кабінету Міністрів України, генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання, а саме на здійснення операцій, пов'язаних з торгівлею іноземною валютою, з правом відкривати на території України пункти обміну іноземних валют, у тому числі на підставі агентських угод з іншими юридичними особами - резидентами.

Підпунктами «в», «г» пункту 4 статті 5 Декрету встановлено, що для проведення резидентами валютних операцій, а саме надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу потребує отримання індивідуальні ліцензії на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Згідно пункту 5 статті 5 Декрету одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою,яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

Використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії (індивідуальної ліцензії), як це встановлено пункту 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 листопада 2004 року за № 1429/10028, дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями).

Відповідно до листа Національного банку України від 06 лютого 2007 року № 41-216/241-1221 «Про перелік банків, які мають банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій, у тому числі з валютними цінностями» Акціонерний банк «Південний» (пункт 152) входить до списку банків, які отримали банківську ліцензію та письмовий дозвіл Національного банку України на здійснення в тому числі й валютних операцій.

Отже, Акціонерний банк «Південний» як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).

Відповідно до частини першої статті 524 ЦК України зобов'язання повинно бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Згідно частини другої статті 524 ЦК України сторони за договором можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно частини другої статті 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, Акціонерний банк «Південний» як фінансова установа, отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції з надання кредитів в іноземній валюті, має право на здійснення таких операцій, а резидент - отримувати кредити.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 89 ЦПК України), встановив, що спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

ОСОБА_1 на момент укладання кредитного договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови.

Акціонерний банк «Південний» надав позичальнику документи, які передували укладанню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки.(а.с. 84,85, том 1)

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки висновку експерта за наслідками проведення судово-економічної експертизи також не заслуговують на увагу, оскільки висновки експертизи є загальними, необґрунтованими та не містять конкретних відповідей, зводяться до невизначеності в межах наявних документів ефективної ставки відсотка та сукупної вартості кредиту за кредитним договором; відсутності при експертному дослідженні первинних документів.

Поставлені на вирішення експерта питання щодо відповідності вимогам чинного законодавства документального оформлення операцій банком є некоректними, оскільки умовами договору, які погоджені сторонами і жодна з них не заявляла про їх недійсність, детально визначено порядок нарахування відсотків за користування кредитом та штрафу у разі прострочення зобов'язання.

Про призначення повторної судово-економічної експертизи сторони клопотання не заявляли.

Аргументи заявника про зміни курсу гривні по відношенню до курсу долара США не є підставою вважати умови кредитного договору та договору іпотеки несправедливими в розумінні вимог статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Суд дійшов правильного висновку, про недоведеність обставин щодо невідповідності кредитного договору вимогам ст. ст. 11, 18,19 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки кредитний договір укладено між сторонами за їх взаємною згодою та відповідно до вимог чинного законодавства; при його укладенні сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних його умов, договір не містить положень про зміни у витратах щодо обслуговування кредиту та плати за його дострокове погашення. За таких обставин підстави стверджувати, що умови договору є несправедливими, а дії банку недобросовісними, та що умови договору створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, відсутні. У зв'язку з цим відсутні і підстави для визнання договору недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи скарги висновків суду не спростовують і підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав передбачених ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 30 серпня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: