Рішення № 76168481, 21.08.2018, Городоцький районний суд Львівської області

466/4061/17 2/441/219/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2018 р. Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді - Яворської Н.І.,

за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_1,

позивачів - ОСОБА_2І та його представника ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представника відповідача - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городок Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 – законного представника малолітнього ОСОБА_8 до ОСОБА_9, третя особа ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяних внаслідок ДТП,

В С Т А Н О В И В:

07.06.2017 ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 яка є законним представником малолітнього ОСОБА_8 звернулися в Шевченківський районний суд м. Львова з позовом до ОСОБА_9 про відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди в якому просять стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, спричинену внаслідок ДТП, в розмірі 70857.08 грн. та моральну шкоду в розмірі по 5000 грн. кожному, відшкодувати судові витрати.

26.12.2017 р. Шевченківський районний суд м.Львова направив справу для розгляду за місцем завдання шкоди в Городоцький районний суд Львівської області.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачі зазначили, що 17.09.2016 року на автомобільній дорозі «Львів-Шегині» на ділянці 15 км + 700 м, що в с.Бартатів Городоцького району Львівської області ОСОБА_9 керуючи автомобілем «Шкода Фабія» д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись у напрямку м.Шегині, не стежив за дорожньою обстановкою та не реагував на її зміни, не вибрав безпечної швидкості руху з урахуванням дорожньої обстановки та дорожніх умов, умисно відволікся від стеження за дорожньою обстановкою та розмовляючи по мобільному телефону, не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Фольксваген Пассат В 5» під керуванням ОСОБА_10, в результаті чого вказаний автомобіль по інерції здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7

В настанні ДТП 22.11.2016 винним визнаний та притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП ОСОБА_9.

Згідно рахунку про оцінку вартості збитку, нанесеного в результаті пошкодження автомобіля НОМЕР_2, вартість матеріального збитку, нанесеного внаслідок пошкодження належного позивачеві автомобіля з урахуванням фізичного зносу становить 113670 грн., з яких 44614,72 грн. відшкодовано ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія»; витрати на послуги оцінки вартості збитку склали 1500 грн., крім цього за послуги арешт майданчику 301 грн.80 коп.

Відповідач у добровільному порядку відмовляється відшкодувати спричинені збитки.

Посилаючись на норми ст.ст.22, 1166, 1188, 1194 ЦК України, Постанову пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди позивачі просять стягнути з відповідача на їх користь – 69055.28 грн. різницю відшкодування матеріальної шкоди, 1500 грн. витрат за авто товарознавче дослідження; 301.80 грн. витрат понесених за послугу арешт майданчика.

Крім цього, позивачі посилаються на те, що їм завдана моральна шкода, яку вони, кожен окремо оцінили у 5000 грн., що виразилася у необхідності відшукання грошей для ремонту автомобіля, витрачання коштів передбачених на інші цілі, малолітній пасажир автомобіля втратив спокійний сон та потребував додаткового лікування, інші постраждалі до тепер перебувають в стресовому та пригніченому стані, відповідач не вибачився перед ними.

Ухвалою судді від 10.07.2017 позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі.

27.02.2018 представник відповідача ОСОБА_6 надав відзив на позовну заяву, в якому позов не визнав повністю (а.с.115-134)

26.03.2018 р. позивачі надали відповідь на відзив, в якій підтримали заявлені позовні вимоги (а.с.164-169)

У судовому засіданні встановлено, що між сторонами мають місце правовідносини, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

У судовому засіданні позивачі ОСОБА_2 та його представник, ОСОБА_4, ОСОБА_5 законний представник малолітнього ОСОБА_8 позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, що зазначені у позовній заяві. Також суду пояснили, що страхова компанія відшкодувала шкоду в межах страхової суми, на неодноразові виклики та повідомлення відповідача ОСОБА_9 для участі в оцінці пошкодженого автомобіля, відповідач жодного разу не відгукнувся та не явився, вибачення не просив, протягом тривалого часу не мали змоги користуватися автомобілем, що також ускладнило їх поїздки з села в місто для проходження лікування.

Представник відповідача ОСОБА_6 у судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що особа яка проводила ремонт автомобіля ФОП ОСОБА_11В надав неналежний доказ, який не може вважатися допустимим та таким, що підтверджує факт оплати грошей позивачами, крім того в товарному чеку від 12.03.2017 вказана сума 113670.00 грн., проте з платіжного доручення № 120 від 16.02.2017 р. вбачається, що ОСОБА_11 частину коштів в сумі 44614.72 грн. перерахувало ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія».

При цьому також посилався на те, що при проведенні оцінки вартості матеріальної шкоди відповідач не був запрошений, про час, дату і місце здійснення авто товарознавчого дослідження дізнався лише 20.02.2018 р. після ознайомлення з матеріалами справи адвокатом, а відтак відшкодування шкоди в розмірі 69055.28 грн. є безпідставним. Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди не підтверджені жодним доказом, їх розмір не обґрунтований. Просив відмовити у позові в повному обсязі.

Третя особа ПрАТ «УПСК» просили слухати справу у відсутності представника, надали пояснення до позову, в якому вказала, що позивачу ОСОБА_2 було здійснено виплату страхового відшкодування, яке хоча і не перевищує ліміту відповідальності, проте визначено відповідно до зазначеного Закону та умов договору страхування, сума якого склала за вирахуванням франшизи 44614.72 грн.

Заслухавши сторони, їх представників, дослідивши докази по справі в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Виходячи з положень п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням)

У ході судового розгляду встановлено, право потерпілих на відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.09.2016 близько 16 год. 35 хв. гр. ОСОБА_9 на автомобільній дорозі «Львів-Шегині» на 15 км + 700 метрів в с.Бартатів Городоцького району Львівської області керуючи автомобілем марки «Шкода Фабія» д.н.з. НОМЕР_3, рухаючись у напрямку м.Шегині не стежив за дорожньою обстановкою та не реагував на її зміни, не вибрав безпечної швидкості руху з урахуванням дорожньої обстановки та дорожніх умов, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, умисно відволікся від стеження за дорожньою обстановкою розмовляючи по мобільному телефону, не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Фольксваген Пассат В5» яким керував ОСОБА_10 в результаті чого автомобіль під керуванням ОСОБА_10 по інерції здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_4 під керуванням гр. ОСОБА_7, порушивши вимоги п.п.1.5,2.3»б», 12.1,13.1 ПДР, чим скоїв правопорушення, передбачене ст..124 КУпАП. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим заподіяно матеріальну шкоду (а.с.10-13)

Постановою Шевченківського районного суду м.Львова від 22.11.2016 та Постановою апеляційного суду львівської області ОСОБА_9 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Зі змісту постанови вбачається, що автомобілі зіткнулися лівими передніми частинами.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля Мітсубіші Лансер 1.5, державний номерний знак НОМЕР_5, є ОСОБА_2 (а.с.14)

Як на підставу задоволення своїх вимог позивач посилається на те, що згідно з висновком № 96 експертного авто товарознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку та ринкової вартості КТЗ, спричиненого в результаті пошкодження автомобіля внаслідок ДТП 17.09.2016, вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_6 склав 126774.70 грн., а вартість матеріального збитку, спричиненого в результаті пошкодження в ДТП 58662 грн. (а.с.43-48)

Зазначений звіт виконаний на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 з подальшими змінами та доповненнями (надалі Методика)

Вказаний висновок відповідач та його представник вважали недопустимим доказом, оскільки такий виконаний без участі відповідача.

Суд з такими доводами погодитися не може, оскільки як у постанові Шевченківського районного суду м.Львова від 22.11.2016 про притягнення ОСОБА_9 до відповідальності за ст.124 КУпАП, так і в судовому засіданні з пояснень позивача та постанови про закриття кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України встановлено, що автомобіль НОМЕР_6 зазнав пошкоджень внаслідок ДТП саме з вини ОСОБА_9, таке визнавав і сам ОСОБА_9, отже останній мав би сам ініціювати проведення товарознавчої експертизи, як вбачається з матеріалів справи дорожньо – транспортна пригода сталася 17.09.2016 а висновок експертно-товарозначого дослідження складено 24 березня 2017 року, тобто через п’ять повних місяців, що переконує суд в правдивості показів позивачів, які стверджували, що намагалися розшукати відповідача, неодноразово повідомляли його про участь у проведенні авто товарознавчого дослідження (а.с.39,40), і таке повідомлення ОСОБА_9 отримував 06.03.2017, однак 10.03. 2017 ОСОБА_9 безпідставно не явився і причини неявки експерту чи потерпілому не повідомив , суд не приймає доводи представника позивача, що його довіритель не знав про час та місце проведення експертного дослідження оскільки таке спростовується повідомленням (а.с. 39) в якому вказано номер телефону позивача та поштовим повідомленням в якому є підпис ОСОБА_9 (а.с.40) після чого, як вбачається з ухвали Шевченківського районного суду м.Львова відповідач ОСОБА_9 виклики в судові засідання не отримував, що свідчить про його умисне ухилення від відповідальності (а.с. 92,97)

При обстеженні 10.03.2017 транспортного засобу Мітсубіші Лансер 1.5 державний номерний знак НОМЕР_5 експертом товарознавцем методом зовнішнього органолептичного експертного огляду зафіксовані пошкодження, а саме: капот підсилювач переднього бампера лівої передньої частини автомобіля, верхня поперечка панелі рамки радіатора деформовані із згином складками та зламами профіля по ребру жорсткості та з втратою геометричної форми – потребує заміни, крило переднє ліве, крило переднє праве. Нижня поперечка панелі, лонжерон передній лівий, деформований лонжерон передній правий, облицювання переднього бампера, решітка радіатора, шарнір капота, блок фара права, блок фара ліва,скло вітрове, конденсор системи кондиціонера, радіатор рідинного охолодження, облицювання верхньої поперечини панелі рамки радіатора, та інше, що узгоджується з актом виконаних робіт, фототаблицею та поясненнями сторін.

Щодо заперечень представника відповідача про допустимість як доказу акта виконаних робіт, товарного чеку від 12.03.2017 виданого ОСОБА_11 та висновку експертного авто товарознавчого дослідження складеного 24.03.2017 суд виходить з наступного.

Автотоварознавче дослідження по визначенню вартості матеріального збитку проведений на замовлення ОСОБА_2 експертом товарознавцем ОСОБА_12 відповідно до вищезазначеної Методики, в описовій частині висновку (а.с. 45 на звороті) в п.1.3 вказано, що 10.03.2017 проведено зовнішній огляд представленого аварійно-пошкодженого автомобіля без розбирання в умовах СТО, після чого було складено висновок.

Крім того, у вказаному висновку зазначено розмір матеріальних збитків з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу.

Заперечуючи проти зазначених у звіті сум, представник відповідача посилався на те, що позивач не довів понесення фактичних витрат на зазначені суми та необхідність їх понесення, зважаючи на те, що ремонт автомобіля проведено 12.03.2017, а висновок складений 24.03.2017 який також викликає в нього сумнів, звертає увагу на те, якщо огляд був проведений автомобіля 10.03.2017 то неможливо фізично виконати роботи 12.03.2017 як про це зазначено в акті виконаних робіт.

З такими доводами погодитися не можна з огляду на наступне.

До висновку долучені фото таблиці огляду транспортного засобу та ремонтна калькуляція, на яких зафіксовані пошкодження транспортного засобу. Виходячи з зазначеного, експертом розраховувалася вартість необхідних ремонтних робіт та вартість запасних частин, що необхідні для їх виконання.

Як ствердили позивачі, відповідач не являвся для вирішення питання ремонту автомобіля, а такий їм необхідно було, як невідкладний транспортний засіб, яким доїжджали із села в місто для проходження лікування ОСОБА_7, який на тепер помер (а.с.191), отже проводили експертне дослідження своїми силами і після огляду відразу позичивши гроші передали автомобіль на ремонт. Страхове відшкодування на відновлювальний ремонт було перераховане ПрАТ «УПСК» в межах страхових сум на рахунок ФОП ОСОБА_11 (а.с.32,33)

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, виходячи з вимог ст.89 ЦПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Заперечуючи проти товарного чеку, вказаного висновку експертного товарознавчого дослідження ні відповідач ні його представник не спростували визначений у ньому розмір матеріальних збитків та вартість відновлювального ремонту.

Постанова «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» та Наказ Міністерства інфраструктури (а.с.196-226) на які посилається представник відповідача, судом вивчені, однак такі не дають підстав сумніватися у виданому товарному чеку 12.03.2017 р. та Акті виконаних робіт № 47/16 від 12.03.2017 р., складених ФОП ОСОБА_11 (а.с.26, 175-177) та які стверджують про загальну суму затрат на ремонт автомобіля «Мітсубісі Ланцер» д.н.р. ВС 3059 ЕС.

Відповідно до положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Клопотання про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи сторонами не заявлене.

З урахуванням положень п.1 ч.2 ст.22, ст.1166, 1187, 1192 ЦК України, відповідач ОСОБА_9 зобов'язаний відшкодувати позивачеві вартість необхідних запчастин та відновлювального ремонту для відновлення пошкодженого автомобіля в розмірі 69055.28 грн який складає різницю від перерахованої суми ПрАТ «УПСК» , що згідно Платіжного доручення № 120 була перерахована в розмірі 44614.72 грн. як страхове відшкодування ФОП ОСОБА_11 за автомобіль ОСОБА_2 «Мітсубісі Ланцер» (а.с. 32-34)

Також відшкодуванню відповідачем підлягають витрати на понесені позивачем на оплату послуг оцінювача згідно рахунку в розмірі 1500 грн. за авто товарознавче дослідження;(а.с.42-70) та 301.80 грн. (а.с.72) витрат понесених за послугу арешт майданчика.

Щодо моральної шкоди, суд враховує наступне.

Відповідно до роз’яснень, даних в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (не майнової) шкоди», обов’язковому з’ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні.

Згідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частина 1ст. 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог, залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, враховуючи істотність вимушених змін у їх життєвих стосунках, наміру, з яким діяв відповідач.

За наведеного вище суд стягує з відповідача моральної шкоди у розмірі по 5 000 грн. кожному позивачу крім ОСОБА_7, який помер, враховуючи, що протиправними діями відповідача позивачі були обмежені у задоволенні своїх життєвих потреб, реалізації гарантованих державою суб’єктивних прав і охоронюваних законом інтересів, а також беручи до уваги суттєвий характер, значний обсяг і тривалість завданих моральних страждань; тривалість часу і значимість зусиль, необхідних для відновлення, суд вважає зазначені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, саме такий розмір є розумним і справедливим , виходячи з того, що ОСОБА_2, ОСОБА_4, малолітній ОСОБА_8 законним представником якого є ОСОБА_5 є потерпілим внаслідок неправомірних дій ОСОБА_9, що доведено в судовому засіданні.

Згідно ст.141 ЦПК України на користь позивачів підлягають стягненню з відповідача судові витрати пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13,141,259,263-265,268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2,ОСОБА_4,ОСОБА_5 в інтересах малолітнього ОСОБА_8 до ОСОБА_9 - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_9 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2, фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3), на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_4, прож. ІНФОРМАЦІЯ_5) – 69055.28 (шістдесят дев’ять тисяч п’ятдесят п’ять грн. 28 коп.) - витрат на ремонт автомобіля, 1500.00 (одну тисячу п’ятсот грн.) - витрат на оплату здійснення авто товарознавчого експертного дослідження, 301.80 (триста одну грн.80 коп.) – витрат на оплату послуги арешт майданчика, а всього 70857.08 (сімдесят тисяч вісімсот п’ятдесят сім грн. 08 коп.) – на відшкодування матеріальної шкоди, та 5000 (п’ять тисяч) грн. - на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_9 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2, фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3), на користь ОСОБА_4, (ІНФОРМАЦІЯ_6, прожив. ІНФОРМАЦІЯ_7 а Пустомитівського району Львівської області) 5000 (п’ять тисяч грн.) на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_9 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_8, фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_9) на користь ОСОБА_5 (24.04.1983 р.н.) законного представника малолітнього ОСОБА_8 (17.11.2010 р.н.) (прож. в ІНФОРМАЦІЯ_5) 5000 (п’ять тисяч грн.) на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_9 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2, фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3), на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_4, прож. ІНФОРМАЦІЯ_5) судові витрати в розмірі 2676.58 (дві тисячі шістсот сімдесят шість грн.58 коп.)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Повне рішення складено «31» серпня 2018р.

СуддяОСОБА_13