Постанова № 76167702, 30.08.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/2783/18 Головуючий у 1-й інстанції: Хамзін Т.Р.

Є.У.№ 319/292/18 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

ОСОБА_2,

секретар: Ващенко З.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи – приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Більмацький РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 15 травня 2018 року,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Зазначав, що 22 лютого 2007 року уклав з Банком кредитно-заставний договір №ZPK0SE00000173, за умовами якого Банк надав йому кредит на 15 000 грн. з виплатою 24 % річних на строк до 19 лютого 2010 року.

11 серпня 2017 року приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинив виконавчий напис №8674 про стягнення з позивача ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» грошових коштів у сумі 273 406,68 грн. в рахунок погашення заборгованості за вказаним кредитним договором. Посилаючись на те, що між сторонами кредитного договору існує спір про розмір заборгованості, стягнення відбулося поза строками позовної давності, сума боргу за кредитом вже стягнута судовим наказом від 10 липня 2008 року і вказане судове рішення виконано, просив суд визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 15 травня 2018 року позов задоволено.

Визнано виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 11 серпня 2017 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» грошових коштів в сумі 273 406,68 грн., невиплачених в строк відповідно до умов Кредитного договору №ZPK0SE00000173 від 22 лютого 2007 року, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 704,80 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог ст.88 Закону України «Про нотаріат», оскільки подані нотаріусу документи не підтверджували безспірності заборгованості, з дня виникнення у Банка права вимоги минуло більше трьох років. Вся сума боргу стягнута судовим наказом, за яким виконавче провадження закінчено у жовтні 2016 року, а отже договірні зобов’язання сторін припинилися.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про відмову у позові АТ КБ «ПриватБанк» посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вказує, що наявність невиконаного судового рішення, яким з боржника стягнута вся заборгованість за кредитним договором, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки зобов’язання залишаються невиконаними належним чином відповідно до вимог ст.ст.526,599 ЦК. Вважає, що виконавчий напис вчинено з дотриманням вимог Закону України «Про нотаріат», спору між сторонами щодо розміру заборгованості не було, стягнення відбулося в межах строку позовної давності.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Здійснення виконавчого напису нотаріусом регулюється ст. ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат», Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 в редакції постанови на час вчинення нотаріальної дії (далі - Перелік), Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (далі – Порядок ).

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року.

Згідно з п. п. 1.1-1.2 глави 16 Порядку для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, п. 1 Переліку встановлено, що для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Крім того п. 2.1 глави 16 Порядку встановлено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Отже, в основі вчинення вказаної нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.

Встановлено, що 22 лютого 2007 року ПАТ КБ «ПриватБанк» уклав із ОСОБА_3 кредитно-заставний договір, за умовами якого останньому були надані грошові кошти у розмірі 15 000 грн. під з виплатою 24 % річних та 1,5% щомісячної комісії зі строком повернення до 19 лютого 2010 року шляхом внесення щомісячних платежів. ( а.с.43-45).

У результаті порушення умов кредитного договору за ОСОБА_3 утворилася заборгованість, розмір якої станом на 23 червня 2008 року становив 11 828,02 грн., із яких за тілом кредиту 11 339,88 грн., за відсотками 262,77 грн., по комісії 225 грн., пеня 0,37 грн. Вказана сума заборгованості на підставі ст.1050 ч.2 ЦК України достроково стягнута з позичальника судовим наказом Куйбишевського районного суду Запорізької області від 10 липня 2008 року. Виконавче провадження з примусового виконання судового наказу завершено 25 жовтня 2016 року (а.с.19, 21-23).

11 серпня 2017 року приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинив виконавчий напис, яким стягнув з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» невиплачені в строк відповідно до умов кредитного договору №ZPK0SE00000173 від 22.02.2007 та розрахунку заборгованості за договором станом на 30 червня 2017року грошові кошти у сумі 273 406 грн. 68 коп., із яких заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9 203 грн. 78 коп.; заборгованості за відсотками у розмірі 66 038 грн. 76 коп.; заборгованості з комісії у розмірі 4 050 грн. 00 коп.; заборгованості з пені у розмірі 194 114 грн. 14 коп. Стягнення здійснено за період з 22 лютого 2007 року по 30 червня 2017 року (а.с.41.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом, який був наданий нотаріусу на підтвердження безспірності вимог стягувача, її розмір визначений як борг, що утворився з дати укладення договору і існував станом на 30 червня 2017 року (а.с. 46-47).

Відомостей про те, що вся сума заборгованості за тілом кредиту і за відсотками вже стягнута судовим рішенням, яке на час вчинення виконавчого напису нотаріусом виконано, вказаний розрахунок не містив.

Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не звернув уваги на те, що за умовами кредитного договору позичальник зобов’язався повернути кредит до22 лютого 2010 року, тобто з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років. Поза увагою нотаріуса залишилася і та обставина, що на порушення умов кредитного договору нарахування відсотків на суму кредиту проведено банком після спливу строку кредитування, розмір нарахованих штрафних санкцій (пені) за порушення позичальником умов кредитного договору значно перевищує суму боргу за кредитом, що суперечить таким засадам цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність.

За таких обставин із наданого стягувачем розрахунку нотаріус не мав можливості перевірити безспірність суми стягнення і дотримання стягувачем строків позовної давності, тоді як у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Зважаючи на те, що сума стягнення на момент вчинення виконавчого напису нотаріусом не була безспірною, кредитор в судовому порядку вже реалізував своє право вимоги за кредитним договором шляхом видачі судового наказу про дострокове стягнення всього кредиту і існує таке, що набрало законної сили відповідне рішення суду, яке в силу ст.18 ЦПК України є обов'язковим, як для боржника, так і для кредитора, повторне стягнення заборгованості за тими самими борговими зобов'язаннями за виконавчим написом нотаріуса суперечить вимогам ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що стягнута за виконавчим написом сума боргу є спірною, з дня виникнення у банку права вимоги минуло більше трьох років та у відповідності до вимог законодавства правомірно визнав виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

За вказаних обставин доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції вимогам закону є безпідставними.

Отже, апеляційний суд вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляції, не вбачається.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст. ст. 374, 375,380- 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 15 травня 2018 року по цій справі залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складено 31 серпня 2018 року.

Головуючий

Судді: