Постанова № 76167558, 30.08.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 364/364/18 Головуючий у І інстанції Макаренко Л. А.Провадження № 22-ц/780/3595/18 Доповідач у 2 інстанції Сержанюк А. С.Категорія 26 30.08.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 серпня 2018 року Апеляційний суд Київської області у складі суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., членів колегії - Журби С.О., Фінагеєва В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у м. Києві апеляційну скаргу Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на заочне рішення Володарського районного суду Київської області від 20 червня 2018 року у справі за позовом Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

28 березня 2018 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду із названим позовом, де просило стягнути із ОСОБА_5 на свою користь заборгованість у розмірі 13 200,19 грн. за кредитним договором б/н від 09 червня 2010 року, яка складається з 13 624,77 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 7 517,51 грн. - заборгованість за пенею, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф ( фіксована частина ), 604,77 грн. - штраф ( процентна складова ) та вирішити питання відшкодування судового збору.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідно до укладеного правочину ОСОБА_5 отримав кредит в розмірі 11 100 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Однак, відповідач взятих на себе зобов'язань за правочином не виконав, у зв'язку з чим, станом на 06 березня 2018 року, утворилася заборгованість в розмірі 13 200,19 грн.

Заочним рішенням Володарського районного суду Київської області від 20 червня 2018 року в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відмовлено.

На обґрунтування ухваленого рішення місцевий суд зазначив, що враховуючи відсутність у відповідача заборгованості за основним кредитним зобов'язанням ( «тілом» кредиту ), суд вважає, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження правомірності і правильності нарахування відповідачу заборгованості за відсотками, пенею і штрафом, які згідно з черговістю, встановленою статті 534 ЦК України та пункту 2.1.6.11. «Умов і Правил надання банківських послуг», не можуть погашатися після погашення основної заборгованості («тіла» кредиту), оскільки розмір цих платежів визначається у відсотках до цієї основної заборгованості і прямо залежить від розміру останньої.

Відтак позов задоволенню не підлягає.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Просить заочне рішення Володарського районного суду Київської області від 20 червня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Суд, закінчивши з'ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, 09 червня 2010 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_5 підписали анкету-заяву ( а.с. 10 ).

Ця заява разом із пам'яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами, із якими він ознайомлений, як зазначено у заяві, становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Згідно тексту даної заяви вбачається, що відповідач просить надати йому зарплатну картку.

Того ж дня, ОСОБА_5 отримав зазначену картку та пін, що підтверджується його підписом ( там же ).

При цьому, відповідач був ознайомлений із фінансовими умовами надання платіжної карти "Кредитка Універсальна" 55 днів пільгового періоду" ( а.с. 11 ).

А 28 березня 2018 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду із названим позовом, посилаючись на те, що відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання за даним правочином не виконував, унаслідок чого, як вказує позивач, утворилася заборгованість у розмірі 13 200,19 грн. ( а.с. 2-4 ).

На підтвердження заявлених вимог позивач надав ксерокопії зазначених документів ( а.с. 10, 12, 13-27 ), розрахунки заборгованості, довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», ксерокопію паспорта відповідача ( а.с. 5-7, 8-9, 11, 28 ) та до апеляційної скарги долучено виписку по картковому рахунку ( а.с. 79-94 ).

При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з усіма істотними умовами договору по виданій картці.

Відсутність підпису відповідача на умовах та правилах надання споживчого кредиту фактично надає можливість банку надавати умови в будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем.

Зазначення в заяві на видачу кредиту про ознайомлення відповідача з умовами надання кредиту без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк.

Умови та правила надання банківських послуг, витяг з тарифів обслуговування кредитних карт не містять підпису відповідача і позивач не надав суду доказів, які б підтверджували ту обставину, що саме вони є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці умови та правила мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року ( справа №6-2320цс16 ).

Таким чином, на переконання апеляційного суду, враховуючи зазначене, надані банком умова та правила надання банківських послуг, а також витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не можуть бути складовою частиною укладеного між сторонами правочину.

Крім цього, з наданого витягу тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» вбачається, що наявні різні тарифні плани обслуговування кредитної картки, а саме: «Універсальна, 30 днів», «Універсальна, 55 днів», «Універсальна GOLD», однак, позивач навіть не зазначає, який саме тарифний план підлягає застосуванню.

Серед іншого, слід звернути уваги, що в наданій анкеті-заяві поле із бажаним кредитним лімітом не заповнене та передбачене лише для платіжних карток «Універсальна», GOLD ( а.с. 10 ).

При цьому, з наданої заяви вбачається, що сторони домовилися про оформлення саме зарплатної картки.

Разом з цим, позивачем заявлені позовні вимоги у зв'язку з невиконанням, на його переконання, кредитного договору б/н від 09 червня 2010 року, що укладений сторонами у вигляді анкети-заяви на оформлення зарплатної картки.

Відтак, з точки зору апеляційного суду, надана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» ( а.с. 11 ) не є належним доказом по справі згідно положень ст. 77 ЦПК України, так як, не містить інформації щодо предмету доказування, оскільки відповідач за вказаним правочином картки такого виду не отримував.

Також, не є належним доказам надана виписка по картковому рахунку ( а.с. 79-94 ), оскільки з її змісту неможливо встановити будь-яке її відношення до правових відносин, що виникли саме за укладеним між сторонами правочином щодо оформлення зарплатної картки.

При цьому, її зміст щодо встановленого кредитного ліміту в розмірі 8 430 грн. суперечить мотивуванню заявлених вимог, оскільки позивач в позовній заяви зазначає, що відповідач отримав кредит за укладеним правочином в розмірі 11 100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Окрім іншого, названий доказ наданий суду лише до апеляційної інстанції в порушення положень ч. 3 ст. 367 ЦПК України і містить найменування чотирьох карток, однак доказів їх видачі матеріали справи не містять.

Відтак, на переконання другої інстанції, позивач не надав суду будь-яких належних та допустимих доказів, що підтверджують отримання кредитних коштів за укладеним правочином б/н від 09 червня 2010 року та неналежного його виконання відповідачем.

Таким чином, з точки зору апеляційного суду, місцевий суд зазначеного в повній мірі не врахував, а відтак, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, унаслідок чого судове рішення місцевого суду підлягає зміні в частині підстав відмови у позові у відповідності до ст.ст. 11, 16, 526, 549, 610, 627, 628, 634, 638, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-80, 263-265, 374, 376 ЦПК України за викладених обставин.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 263, 367, 368, 374, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Володарського районного суду Київської області від 20 червня 2018 року у справі за позовом Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, в частині мотивів відмови, змінити.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, за виключенням випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: С.О. Журба

ОСОБА_4