Вирок № 76166184, 30.08.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 30.08.2018

Справа № 320/8511/17

Провадження № 1-кп/320/309/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого суді Бахаєва І.М.,

за участю:

секретаря - Фурсової Л.І.,

прокурора - Фурманенко М.В.,

потерпілого - ОСОБА_2,

захисника обвинуваченого - адвоката Каталіна В.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі кримінальне провадження № 12017080140003240 відносно:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Мелітополь Запорізької області, громадянина України, з середньою освітою, працюючого КП «Водоканал» водієм, одружений, маючого на утриманні малолітню дитину, який проживає адресою: АДРЕСА_1. в силу ст.89 КК України раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ :

14.07.2017 приблизно о 08.20 водій ОСОБА_4 керуючи автомобілем НОМЕР_1 з причепом без реєстраційного номера рухався по території АЗС WOG, що розташована на вул. Ломоносова в м. Мелітополі.

В цей же час водій ОСОБА_5 керував автомобілем Мерседес реєстраційний номер НОМЕР_2, рухався по вул. Ломоносова з боку вул. Чкалова в напрямку виїзду з міста зі швидкістю близько 70 км/год, перевищивши максимальну дозволену швидкість руху в населеному пункті, чим порушив п.п. 12.4, 12.9 Правил дорожнього руху України, що не знаходиться в прямому причинному зв'язку з подією ДТП та її наслідками.

На шляху прямування водій ОСОБА_4 при виїзді з території АЗС WQG на вул. Ломоносова, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним, не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», маючи технічну можливість уникнути зіткнення, не дав дорогу транспортному засобу, що рухався по вул. Ломоносова внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем Мерседес реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6, який рухався по вул. Ломоносова.

В результаті зіткнення водію ОСОБА_5 та пасажиру автомобіля Мерседес ОСОБА_2, який сидів на передньому пасажирському сидінні, були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Своїми діями ОСОБА_4 порушив п.п. 10.1, 10.2, 33 (дорожній знак 2.1) Правил дорожнього руху України, згідно з яким:

10.1.«Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»

10.2.«Виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з'їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає»

33 Дорожні знаки. 2. Знаки пріоритету. 2.1 "Дати дорогу". Водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі.

Порушення п.п. 10.1, 10.2, 33 (дорожній знак 2.1) ПДР України, вчинені водієм ОСОБА_4 знаходиться в прямому причинному зв'язку з подією ДТП та її наслідками.

Згідно висновку судової медичної експертизи № 134 від 08.09.2017 року у ОСОБА_2 були виявлені тілесні ушкодження: закритий вколочений перелом дистального метаепіфіза лівої променевої кістки внутришньосуглобового типу з невеликим поздовжнім зміщенням уламків; закритий лінійний перелом тіла човноподібної кістки правого зап'ястья з невеликим зміщенням уламків: закритий осколковий внутрішньосуглобової перелом проксимального метаепіфіза правої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків; ЗЧМТ, струс головного мозку, забита рана правої надбрівної дуги і верхньої повіки.

Тілесні ушкодження у ОСОБА_2 кваліфікуються наступним чином:

закритий вколочений перелом дистального метаепіфіза лівої променевої кістки внутриніньосуглобового типу з невеликим поздовжнім зміщенням уламків: закритий лінійний перелом тіла човноподібної кістки правого зап'ястья з невеликим зміщенням уламків: закритий осколковий внутрішньосуглобової перелом проксимального метаепіфіза правої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків, як середньої тяжкості, що потягли за собою тривалий, більш ніж 21 день, розлад здоров'я;

в області голови - легких, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Згідно висновку судової медичної експертизи № 131 від 08.09.2017 року потерпілому ОСОБА_5 заподіяні тілесні ушкодження: закриті вколочені переломи дистальних метафізів IV-V плеснових кісток правої стопи з невеликим зміщенням уламків; ЗЧМТ, струс головного мозку; забита рана правого передпліччя.

Тілесні ушкодження у ОСОБА_5 кваліфікуються наступним чином:

закриті вколочені переломи дистальних метафізів IV-V плеснових кісток правої стопи з невеликим зміщенням уламків, як середньої тяжкості, що потягли за собою тривалий, більш ніж 21 день, розлад здоров'я;

ЗЧМТ, струс головного мозку; забита рана правого передпліччя, як окремо, так і в сукупності - легких, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Таким чином, ОСОБА_4 будучи особою, яка керує транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило заподіяння потерпілому ОСОБА_2 та ОСОБА_5 легких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України.

Вказаних висновків суд дійшов провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, виходячи з наступного.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що 14.07.2017 о 08.20 год він будучи водієм КП «Водоканал» та керуючи автомобілем НОМЕР_3 з причепом без номера рухався при виїзді з території АЗС WQG на вул. Ломоносова у м. Мелітополь перед зміною напрямку руху не впевнився безпечності маневру, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем Мерседес в якому сиділи ОСОБА_5 та ОСОБА_2 У скоєному розкаявся, просив суворо не карати. Цивільний позов не визнав у повному обсязі, у зв'язку з тим, що на час скоєння ДТП він перебував у трудових відносинах з КП «Водоканал», відповідно і цивільний позов має відшкодовувати підприємство. Також заявив клопотання про застосування до нього ЗУ «Про амністію у 2016 році».

Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні не заперечував проти застосуванні до обвинуваченого ЗУ «Про амністію у 2016 році», заявив про уточнення вимог цивільного позову, зазначив, що діями обвинуваченого йому завдано більшу матеріальну та моральну шкоду, ніж вказано у первісному позові.

Від потерпілого ОСОБА_5 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, цивільний позов він не заявляв, просив покарати обвинуваченого на розсуд суду.

Учасники кримінального провадження не наполягали на виклику для безпосереднього допиту потерпілого, свідків.

У зв'язку з визнанням обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, та не заперечення сторін кримінального провадження про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин які ніким не оспорюються, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин скоєння ним злочину, які ніким не оспорювалися, однак суд вважає за необхідне допитати обвинуваченого, та дослідити матеріали, що характеризують особу обвинуваченого.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_4 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

За таких обставин, оцінюючи безпосередньо досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред'явлене ОСОБА_4 обвинувачення за ч. 1 ст. 286 КК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок суд приймає до уваги досудову доповідь Мелітопольського міськрайонного відділу з питань пробації Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації від 12.07.2018 року, відповідно до якої, ризик скоєння повторного кримінального правопорушення ОСОБА_4 та ризик його небезпеки для суспільства є середнім, та орган пробації вважає, що виправлення особи можливе при застосуванні до нього заходів мінімального впливу та контролю.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому, виходячи з вимог закону про достатність покарання для його виправлення, запобігання скоєнню ним нових злочинів, суд враховує ступень тяжкості скоєного злочину, особу обвинуваченого, наявність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин.

Відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Як вказує законодавець у ст. 50 КК України, - покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Вирішуючи питання про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України суд також повинен урахувати тяжкість вчиненого злочину, особу винного, дотримуючись загальних принципів, встановлених законом, щодо призначення покарання.

Згідно ч.1 ст.75 КК України, якщо при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбуття покарання, він дійсно може прийняти рішення про звільнення від відбування основного покарання з випробуванням. Таке рішення суду, відповідно до вимог ст.374 КПК України, повинно бути належним чином вмотивоване, про що також зазначено і в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003р.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, обставини, що обтяжують і пом'якшують вину обвинуваченого, а так само дані про особу обвинуваченого.

Обставинами, які згідно ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд визнає те, що обвинувачений у судовому засіданні повністю визнав провину, щиросердно покаявся у скоєному, своїми правдивими свідченнями активно сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується за місцем роботи.

Згідно ст. 67 КК України, обставин які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 у судовому засіданні не встановлено.

Суд, при призначенні покарання оцінив надані стороною обвинувачення докази у їх сукупності, враховуючи положення ст.ст. 50, 65 КК України, а також всі обставини справи, ступінь тяжкості скоєного злочину, який відповідно до вимог ст.12 КК України відноситься до середньої тяжкості, характеристику особи винного, який за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину, 2007 р.н., на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, офіційно працевлаштований, має тимчасові заробітки, раніше не судимий, вину визнав повністю та щиро розкаявся в скоєному.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст.75 КК України буде відповідати загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання буде достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів, буде відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого внаслідок його м'якості.

Відповідно до п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, які не позбавлені батьківських прав та на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Згідно п. а ч. 1 ст. 10 та ч. 1 ст. 15 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року особи, звільнені від відбування покарання з випробуванням, та особи, яких засуджено до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, крім покарання у виді штрафу, - за поданням органу виконання покарань, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, або за клопотанням самої особи, її захисника чи законного представника на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування основного і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, у частині вироку, що не була виконана на день набрання чинності цим Законом.

ОСОБА_4 в судовому засіданні заявив клопотання про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016 році».

Враховуючи, що обвинувачений скоїв злочин до набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, на день набрання чинності цим Законом має малолітню дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, амністія раніше до нього не застосовувалась, суд вважає, що є підстави для звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році».

Потерпілим ОСОБА_2 заявлено цивільний позов до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної злочином, в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_4 на відшкодування матеріальної шкоди 10481,66 грн., та 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Вирішуючи питання щодо цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_2 заявив про уточнення позовних вимог під час судових дебатів, що не передбачено КПК України, суд вважає за необхідне залишити цивільний позов ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином без розгляду, надавши можливість звернутись з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Витрати на залучення експерта суд вирішує відповідно до ст. 124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100 ч.9, 369-371, 373-376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку терміном 1 (один) рік 6 (шість) місяців не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі п.п.1,2 ч. 1 ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 обов'язки:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Звільнити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, від призначеного покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином та витрат на правову допомогу - залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, на користь держави (р/р 31112115008009, одерж.УК в Шевченківському р-ні м. Запоріжжя, код 24060300, МФО 899998, ОКПО 38025367, Банк: казначейство України) витрати на проведення судової інженерно-транспортних експертиз №№19-98 від 26.07.2017, 19-99 від 25.07.2017, 19-149 від 10.10.2017 у розмірі 1581,92грн., 1483,05 грн., 1581,92 грн. відповідно, а всього 4646/чотири тисячі шістсот сорок шість/ грн. 89 коп.

Речові докази:

-СD-R диск, з відеозаписом пригоди з ДТП, який знаходиться у матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження;

-автомобіль Мерседес, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_7 та згідно розписки від 14.07.2017 знаходиться у неї на відповідальному зберіганні - повернути за належністю.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ