Рішення № 76164938, 22.08.2018, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Провадження № 2/331/661/2018

Справа № 331/1800/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2018 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м.Запоріжжя в складі :

головуючого - судді Скользнєвої Н.Г.,

за участю: секретаря Постарнак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання за адресою: 69005, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. № 12, кв.№ 6) до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місце знаходження: 01001, м. Київ, вулиця Грушевського, буд. № 1 «д»), треті особи – приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Центральна, буд. № 6/9), Олександрівський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області (місце знаходження: 69002, м. Запоріжжя, вул.. Залізнична, буд. № 9 «а») про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В:

26.02.2018 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ « ПриватБанк», треті особи – приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Олександрівський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області, про визнання виконавчого напису № 10034, вчиненого 19 листопада 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в розмірі 28298,19 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Позовна заява мотивована тим, що у 2006 році ним у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» була заповнена заява №DNH4KS98590105 для оформлення та отримання кредиту на купівлю мобільного телефону Samsung x700 вартістю 1469,40 грн у торгівельно-сервісному підприємстві СПД ОСОБА_3, внаслідок чого отримано кредит шляхом перерахування вищевказаної суми СПД ОСОБА_3.

19 листопада 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис № 10034 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості в розмірі 28298,19 грн.

Постановою державного виконавця Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_4 від 24 травня 2017 року на підставі виконавчого напису № 10034, вчиненого 19 листопада 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 відкрито виконавче провадження № 53970613.

Постановою державного виконавця Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_4 від 13 червня 2017 року виконавче провадження № 53970613 було передано до Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області.

Постановою головного державного виконавця Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_5 від 11 вересня 2017 року виконавче провадження № 53970613 було прийнято до виконання.

Постановою головного державного виконавця Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_5 від 12 грудня 2017 року по виконавчому провадженню № 53970613 звернуто стягнення на доходи боржника.

Вважає, що виконавчий напис № 10034, вчинений 19 листопада 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 з численними порушеннями законодавства, а тому він є таким, що не підлягає виконанню.

Як на правові підстави заявленої вимоги позивач посилається на статті 87, 88 Закону України « Про нотаріат», Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Сторона позивача надала суду заяву про розгляд справи за іх відсутності, зазначивши, що позов підтримують та просять суд його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Причина неявки суду не відома. Будь-яких заяв, клопотань, які б перешкоджали розгляду справи, до суду не надходило.

Третя особа – приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, але засобами поштового зв’язку подала до суду пояснення на позов в якому просила суд залучити у якості третьої особи Олександрівський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області, крім іншого просила провести розгляд справи за її відсутності.

Представник третьої особи – Олександрівський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області у судове засідання не з’явився, в підготовчому судовому засіданні надав суду належним чином посвідчену копію матеріалів виконавчого провадження, просив розглянути за його відсутності по наявним в матеріалах справи доказам.

Відповідно до частини першої ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, згідно з вимогами статей 128, 131 ЦПК України, відповідач повідомлений про час та місце слухання справи за адресою його місця проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку та не з'явився у судове засідання без поважних причин.

Статтею 210 ЦПК України визначено, що суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Крім того, однією з основних вимог до поведінки судді, закріплених у ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»: - при здійсненні правосуддя дотримуватися вимог Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об’єктивний розгляд судових справ з дотриманням установлених законом строків.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

З рішення Європейського суду з прав людини у справах «ОСОБА_4 проти Сполученого королівства» від 28.10.1998р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001р. вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Виходячи з зазначених нормативно-правових актів України, наведених рішень Європейського суду з прав людини, взявши до уваги пояснення представника позивача та з урахуванням того, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з'явився в судове засідання без поважних причин, суд у відповідності до статті 280 ЦПК України приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача по справі та ухвалою суду від 22 серпня 2018 року вирішено провести заочний розгляд справи та ухвалити по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Ухвалою суду від 02 березня 2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по зазначеній справі. Вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено у підготовче судове засідання на 02 квітня 2018 року. (а.с. 42-43)

Ухвалою суду від 24 травня 2018 року залучено до участі у справі Олександрівський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Продовжено строк проведення підготовчого провадження по справі до 14 червня 2018 року. (а.с. 81-82)

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 червня 2018 року підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до розгляду по суті. ( а.с. 99-100).

Суд, взявши до уваги пояснення учасників справи, надані під час підготовчого провадження, з’ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та своєї позиції, дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, вважає позов законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню на підставі наступного.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до вимог ст.. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Із змісту вказаної норми права вбачається, що відомості про факти, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, повинні бути одержані із зазначених у законі джерел і передбаченими у законі способами.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що у 2006 році ОСОБА_1 у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» була заповнена заява №DNH4KS98590105 для оформлення та отримання кредиту на купівлю мобільного телефону Samsung x700 вартістю 1469,40 грн у торгівельно-сервісному підприємстві СПД ОСОБА_3, внаслідок чого отримано кредит шляхом перерахування вищевказаної суми СПД ОСОБА_3 (а.с. 58)

19 листопада 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис № 10034 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» за період з 07 квітня 2006 року по 05 жовтня 2016 року заборгованості за кредитним договором №DNH4KS98590105 від 07 квітня 2006 року станом на 04.11.2016р. у розмірі 28298,19 грн., з урахуванням: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1023,21 грн.; заборгованості за відсотками у розмірі 6889,99 грн.; заборгованості з пені у розмірі 17418,41 грн.; заборгованості по штрафам у розмірі 1266,58 грн.; витрат пов’язаних з вчиненням виконавчого напису у розмірі 1700,00 грн. (а.с. 50)

Виконавчий напис № 10034 від 19 листопада 2016 року був вчинений на підставі копій наступних документів:

- анкета-заява №DNH4KS98590105 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанк від 07 квітня 2006 року;

- розрахунок заборгованості за договором №DNH4KS98590105 від 07.04.2006 року, укладеним між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1 станом на 04 листопада 2016 року.

Постановою державного виконавця Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_4 від 24 травня 2017 року на підставі виконавчого напису № 10034, вчиненого 19 листопада 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 відкрито виконавче провадження № 53970613. (а.с.26-27).

Постановою державного виконавця Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_4 від 13 червня 2017 року виконавче провадження № 53970613 було передано до Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області. (а.с.19-20).

Постановою головного державного виконавця Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_5 від 11 вересня 2017 року виконавче провадження № 53970613 було прийнято до виконання. (а.с.96-97).

Постановою головного державного виконавця Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_5 від 12 грудня 2017 року по виконавчому провадженню № 53970613 звернуто стягнення на доходи боржника. (а.с.93-95).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону "Про нотаріат"). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок).

Так, згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів).

Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса" для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами подаються, зокрема, оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відмітною стягувача про непогашення заборгованості.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому, стаття 50 Закону України "Про нотаріат" передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Встановлено, що у виконавчому написі нотаріуса № 10034 від 19 листопада 2016 року не зазначено, на підставі яких документів його здійснено, а лише вказано, що грошові суми, які пропонується стягнути, є боргом ОСОБА_1 за кредитним договором №DNH4KS98590105 від 07 квітня 2006 року, укладеним між ним та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

З матеріалів справи вбачається, що 07 квітня 2006 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не укладався окремий кредитний договір, а було заповнено лише анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанк, з якої неможливо встановити, на підставі яких умов договору позичальнику нараховувались проценти за користування кредитом, що відображено у розрахунках заборгованості за договором №DNH4KS98590105 від 07 квітня 2006 року, укладеним між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1, станом на 05 жовтня 2010 року.

Із анкети-заяви ОСОБА_1 про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанк від 07 квітня 2006 року вбачається, що вказана анкета-заява разом з Памяткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами становлять кредитний договір.

Проте, при зверненні ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 для одержання виконавчого напису не були додані оригінали вказаних складових частин кредитного договору, що є порушенням п. 2 Переліку документів, а нотаріус всупереч вимогам п. 3.5 глави 16 розділу ІІ Порядку при вчиненні виконавчого напису не перевірив належним чином, чи подано на обґрунтування стягнення необхідний обсяг передбачених Переліком документів.

При цьому, судом приймаються доводи позивача, щодо порушення строків давності для видачі виконавчого напису, оскільки дані доводи знайшли своє підтвердження.

Позивачем доведено, що згідно заяви позичальника №DNH4KS98590105 від 07 квітня 2006 року строковий кредит у сумі 1469,40 грн надається на 24 місяці, й відповідно строк дії закінчився у квітні 2008 року, а строк позовної давності сплив у квітні 2011 року, при цьому приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 у виконавчому написі вказав, що строк, за який провадиться стягнення з 07 квітня 2006 року.

Вказане свідчить про відсутність ознаки безспірності заборгованості.

Аналізуючи зазначені норми матеріального права, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позовної заяви до суду позивач ОСОБА_1 сплатив судовий збір у сумі 704,80 грн. за подання позовної заяви немайнового характеру (а.с. 2), а тому, оскільки позов задоволено в повному обсязі сплачений судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача по справі.

Керуючись ст.ст. 263-265, 280 ЦПК України, Законом України «Про нотараіат», Законом України «Про виконавче провадження», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (місце проживання за адресою: 69005, АДРЕСА_1) задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 10034, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 19.11.2016р., щодо стягнення грошових коштів з ОСОБА_1.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (м. Київ, вул. Грушевського, буд. № 1 «д», код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації та проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1; ІПН НОМЕР_1) судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Повне рішення складено 28 серпня 2018 року.

Сторонам, які не з’явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подане протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.. 284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення суду або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя : Н.Г.Скользнєва

22.08.2018