Рішення № 76164881, 31.08.2018, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/8301/16-ц

2/310/42/18

РІШЕННЯ

Іменем України

31 серпня 2018 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд

Запорізької області

в складі: головуючого судді – Крамаренка А.І.

при секретарі – Корнієнко Н.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахтарськантрацит» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначив, що працюючи на шахті «Іловайська», яка в якості структурного підрозділу входить до складу ДП «Шахтарськантрацит», отримав виробничу травму. Висновком МСЕК від 27.05.2014 року йому була вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 40% у зв’язку з трудовим каліцтвом та 3 група інвалідності.

Наведеним висновком МСЕК йому були визначені потреби у додаткових видах допомоги та рекомендовані заходи по відновленню працездатності та протипоказання щодо праці: протипоказана тяжка фізична праця, робота в підземних умовах і т.п.

Вказує, що внаслідок ушкодження здоров’я йому була завдана моральна шкода, розмір якої він пов'язує з наступними обставинами.

Так, за час роботи на протязі багатьох років ним було отримано ушкодження здоров'я – трудове каліцтво, тому він переносив, переносить та буде переносити особливі страждання у зв’язку з самим фактом його отимання.

Через втрату професійної працездатності у розмірі 40% він не мав і не має можливості працювати на тих посадах, які дозволяють одержувати великий особистий заробіток, не має змоги і рівних прав з іншими громадянами України здійснювати, реалізовувати своє право на працю, враховуючи те, що він є пенсіонером 3 групи по інвалідності. При цьому він переносить моральні й психічні страждання, його не залишає почуття власної неповноцінності у зв'язку з втратою його організмом значної частини нормальних життєвих функцій унаслідок отриманого ушкодження здоров'я.

Він позбавлений можливості, не може, як раніше, в повному обсязі виконувати роботу по господарству, при її виконанні зазнає постійні фізичні болі в суглобах, легенях, кістках. Не може нормально спати. Такі фізичні та психічні болі та страждання жадають від нього додаткових зусиль для організації свого повсякденного життя.

Окрім того, він змушений постійно лікуватися, що вкрай негативно відображається на його стані, заподіюючи йому моральну шкоду, порушує його нормальні зв'язки з членами родини, друзями та порушує його плани на подальше життя.

Просив стягнути з ДП «Шахтарськантрацит» на його користь відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків в сумі 40000 грн.

Позивач ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи у його відсутність, просив позов задовольнити, протии ухвалення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Заперечення (відзив) на позов не подав.

На підставі ст.ст. 280-281 ЦПК України, за згодою представника позивача, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів в заочному порядку.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в зв'язку з наступним.

Згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом, позивач перебував у трудових відносинах з 20.09.2012 по 12.11.2014 року та виконував роботу на посаді прохідника шахти «Іловайська» ДП «Шахтарськантрацит».

24.07.2013 року під час виконання трудових обов’язків з позивачем стявся нещасний випадок.

Висновком МСЕК 27.05.2014 року позивачу встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 40% та інвалідність 3 групи.

По факту нещасного випадку проведено розслідування та складено акт за формою Н-5 від 13.08.2013 року, де зроблено висновок, що нещасний випадок що стався з ОСОБА_1 визнано таким що пов'язаний з виробництвом, також складено акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом №8 від 24.07.2013 року за формою Н-1, вказані причини його виникнення: основна – особиста необережність потерпілого; супутні – невиконання посадових обов’язків начальником дільниці підготовчих робіт та гірничим майстром дільниці підготовчих робіт, незадовільний стан виробничого середовища.

Внаслідок нещасного випадку, позивач отримав ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому н/3 діафіза лівої стегнової кістки зі зміщенням відламків.

Вказані ушкодження спричинили погіршення реалізації позивачем фізичних і професійних можливостей, погіршилися відносини з оточуючими людьми, змінився звичний спосіб життя, спричинені й інші негативні наслідки морального характеру, тобто позивачу заподіяна моральна шкода.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що також і з вини відповідача, який порушував норми з безпеки праці та не забезпечив безпечні умови роботи, позивач частково втратив працездатність, і як наслідок втрати здоров'я, йому була спричинена моральна шкода.

Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачає, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, позивач отримав трудове каліцтво під час виконання трудових обов'язків, та заподіяна йому моральна шкода випливає з трудових правовідносин, і має відшкодовуватися роботодавцем, який не забезпечив безпечних умов праці, і тому позивачем вірно визначений належний відповідач.

Суд встановив, що обставини, заподіяння позивачу моральної шкоди, викладені в позовній заяві, повністю підтверджуються наданими письмовими доказами, з чого слід зробити висновок про те, що неправомірними діями відповідача, позивачу дійсно заподіяно моральну шкоду, яка повинна компенсуватися в грошовому вигляді.

У зв'язку з трудовим каліцтвом у позивача змінився образ і якість життя, що завдає моральних страждань.

Статті 23 ЦК України вказує на те, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях через фізичний біль.

Рішення Конституційного Суду від 27.01.2004 року громадяни, яким установлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди. Відповідно до п. 4.1 цього ж рішення, ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності заподіюють йому моральні й фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і переносить значно більшу моральну шкоду, чим працівник, що не втрачає професійної працездатності.

У відповідності зі ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в області охорони праці, базується, зокрема, на принципах пріоритету життя й здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві й професійних захворюваннях.

Заподіяння роботодавцем моральної (немайнової) шкоди працівнику, спричиняє виникнення між роботодавцем та працівником особливих правовідносин з відшкодування моральної шкоди.

Вищезазначені відносини регулюються ст.ст. 173, 237-1 КЗпП України та ст.ст.23, 1167, 1168 ЦК України, що відображено в абз. 9 п. 5 рішення Конституційного Суду України від 8 жовтня 2008 року N 20-рп/2008, у якому зазначається, що саме право застрахованих громадян (працівників) на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Отже, моральна (немайнова) шкода, яка є наслідком нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що спричинило працівнику професійно зумовлену фізичну та/або психічну травму, повинна відшкодовуватися відповідно до вказаний норм закону.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року (зі змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності погіршення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

До юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв’язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Вказане свідчить про те, що закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов’язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв’язку з отриманим трудовим каліцтвом доведено в судовому засіданні. Позивач не може виконувати роботу, яку раніше виконував а також як і інші види робіт, потребує подальшого лікування і спостереження, відчуває незручності у повсякденному житті, переносить фізичні та моральні страждання.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд вважає, що слід врахувати роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача, часу роботи у відповідача, вини позивача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Отже, враховуючи те, що позивачу встановлено 40% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності у зв’язку з трудовим каліцтвом, а також фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вини самого позивача, суд вважає, що слід позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 40000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. ст. ст. 10-13, 76-80, 259, 263-268, 280 -282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Шахтарськантрацит» (код ЄДРПОУ 32299510) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, 40000 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Шахтарськантрацит» (код ЄДРПОУ 32299510) на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня виготовлення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя А.І. Крамаренко